Постанова № 12903747, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010 № 28/158

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Баранця О.М.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача - Cушко Б.В.;

від відповідача - не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.06.2010

у справі № 28/158 ( .....)

за позовом ЗАТ "Страхова компанія "Сатіс"

до ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "ІнтерТрансПоліс"

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 10 183,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Сатіс” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до закритого акціонерного товариства Акціонерна страхова компанія „ІнтерТрансПоліс” про стягнення 10183,66 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.06.2010 року позов задоволено. Стягнуто з закритого акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „ІнтерТрансПоліс” (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 13Є, Код ЄДРПОУ 31451838, р/р 26509001126 в АБ „Експрес Банк” МФО 322959) на користь закритого акціонерного товариства страхова компанія „Сатіс” (01133, м. Київ, пров. Лабораторний, 1, 03028, м. Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22, оф.4, п/р 26505300051290 в Печерському відділенні АКБ „Форум”, МФО 322948, код ЄДРПОУ 22963118) суму 10183,66 грн. (десять тисяч сто вісімдесят три гривні шістдесят шість копійок) страхового відшкодування, а також 102,00 грн. (сто дві гривні) витрати по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2010 року у справі за позовом ЗАТ «СК «Сатіс» до ЗАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс» про стягнення 10183,66 грн. повністю і прийняти нове рішення яким відмовити в позові повністю.

Скаржником в апеляційній скарзі зазначається про те, що Позивач, звертаючись з позовом, в порушення вимог ст. 56 ГПК України не надіслав Відповідачу копії позовної заяви з додатками, а суд замість повернення позовної заяви на підставі ст. 63 ГПК України, порушив провадження у справі. Справу розглянуто та рішення прийнято господарським судом за відсутністю Відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду.

Згідно з ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, а суми стягнуті з Відповідача вирахувані без врахування зносу, що є незаконним. Окрім цього, згадана стаття не зобов'язує страховика відшкодовувати витрати по експертизі, а в сумі що була стягнута з відповідача вартість експертизи дорівнює 450 грн., безпідставно стягнутих коштів.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судове засідання 14.12.2010 року представник відповідача не зявився, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами даної справи, відповідно до довідки ІДПС Голосіївського ВДАІ від 20.10.2009 року та постанови Голосіївського районного суду м. Київ від 09.12.2009 року, 20.10.2009 року була скоєна дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля «Хонда Пілот», державний номер НОМЕР_1, яким керував громадянин ОСОБА_1, із автомобілем «Форд», д.н. НОМЕР_2, після чого автомобіль «Форд», державний номер НОМЕР_2, здійснив зіткнення з автомобілем „Тойота” д.н. НОМЕР_3, після чого автомобіль «Хонда Пілот», державний номер НОМЕР_1 відкинуло і він здійснив зіткнення з автомобілем „Ауді” д.н. НОМЕР_4 після чого автомобіль „Ауді” д.н. НОМЕР_4 здійснив зіткнення з автомобілем „ВАЗ” д.н. НОМЕР_5, після чого автомобіль „Ауді” д.н. НОМЕР_4 здійснив зіткнення з автомобілем „Мазда” д.н. НОМЕР_6, після чого автомобіль „Мазда” д.н. НОМЕР_6 здійснив наїзд на електроопору та дерево, що призвело до пошкодження всіх автомобілів та заподіяно матеріальну шкоду.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль „Тойота Кемрі” д.н. НОМЕР_3.

ДТП сталася в результаті порушення ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України, що підтверджується вказаною постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.12.2009 року.

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику КТЗ №1326 від 22.10.2009 року, здійсненого ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза Стандарт”, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Тойота Кемрі», державний номер НОМЕР_3 в результаті його пошкодження в ДТП, складає 10412,34 грн.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі Договору страхування наземного транспорту №224-005999 від 02.12.2008 року, укладеного між ТОВ „Петрус-Кондитер” (власник автомобіля «Тойота Кемрі») та ЗАТ СК „Сатіс”.

На підставі вказаного Договору страхування та Страхового акту № 2245999/02-М від 02.11.2009 року, заяви на виплату страхового відшкодування, Акту виконаних робіт № 10 від 06.11.2009 року позивач виплатив страхове відшкодування на користь страхувальника у розмірі 10243,66 грн. шляхом перерахування зазначених коштів на рахунок ФОП ОСОБА_2, що підтверджується платіжним дорученням № 1058 від 04.11.2009 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України „Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору оренди, довіреності або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах.

З огляду на викладене, до позивача перейшло в межах суми 10243,66 грн. (матеріального збитку) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб автомобіль «Хонда Пілот», державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю «Тойота Кемрі», належить винній особі.

Вина особи, яка керувала автомобілем автомобіль «Хонда Пілот», державний номер НОМЕР_1, встановлена у судовому порядку. Отже, ОСОБА_1 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Тойота Кемрі», у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Хонда Пілот» за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації вказаного транспортного засобу, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, була застрахована у ЗАТ ”Акціонерна страхова компанія „ІнтерТрансПоліс” на підставі Полісу № ВС5230412 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відповідно до Полісу № ВС5230412 ЗАТ ”Акціонерна страхова компанія „ІнтерТрансПоліс” взяла на себе обовязок відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третіх осіб під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу автомобіля «Хонда Пілот» номерний знак НОМЕР_1.

З матеріалів справи вбачається, що 05.02.2010 року позивачем було подано на адресу відповідача регресну вимогу на суму 10183,66 грн. (лист від 28.01.2010 року № 33), яку уповноваженому було вручено 08.02.2010 року, що підтверджується копією поштового повідомлення. В регресній вимозі позивач вказує, що фактичні витрати страхової компанії, що повязані з вказаним страховим випадком, складають 10243,66 грн. (страхове відшкодування) + 450,00 грн. (вартість експертизи) 510,00 грн. (франшиза відповідно до полісу № ВС5230412) = 10183,66 грн. Проте, згідно матеріалів справи відповідач відповіді на регресну вимогу не надав, страхове відшкодування не виплатив.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Розмір матеріального збитку заподіяного власнику автомобіля «Тойота Кемрі», підтверджений Звітом автотоварознавчого дослідження та складає 10412,34 грн., проте згідно Акту виконаних робіт № 10 від 06.11.2009 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП автомобіля «Тойота Кемрі» склала 10243,66 грн.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Стаття 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, зважаючи на вимоги даної норми, статей 253-255 ЦК України „Акціонерна страхова компанія „ІнтерТрансПоліс" повинна була здійснити виплату страхового відшкодування у строк до 08.03.2010 року (включно).

Проте, як вбачається з матеріалів даної справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач виплату страхового відшкодування у встановлений строк не здійснив.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов мотивованого та цілком правомірного висновку про задоволення позовних вимог до відповідача щодо стягнення основного боргу в розмірі 10183,66 грн.

Твердження апелянта про те, що рішення є незаконним та необ'єктивним через невідповідність висновкам викладеним в рішенні суду чинному законодавству України, не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2010 року у справі № 28/158 колегія суддів не вбачає.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2010 року у справі № 28/158 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 28/158 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя

Судді

16.12.10 (відправлено)