Постанова № 12903746, 14.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2010                                                                                           № 02/1842

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Батюков А.В.

від відповідача – не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство "ВодГео"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 02.11.2010

у справі № 02/1842 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Компанія Крона плюс"

до                                                   Комунальне підприємство "ВодГео"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 99 041,01 грн. за договором №111

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області заявлено позов про стягнення з відповідача 99041 грн. 01 коп., в тому числі 89019 грн. 60 коп. боргу за виконані позивачем підрядні роботи по договору № 111 від 23.11.2009, 8653 грн. 19 коп. пені, 1368 грн. 22 коп. три проценти річних.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 02.11.2010 року у справі № 02/1842 позов задоволено частково. Стягнуто із Комунального підприємства «ВодГео» (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Московська, 45, ідентифікаційний код 30794986) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» (01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 16/13, ідентифікаційний код 32492718) - 89019 грн. 60 коп. боргу, 1368 грн. 50 коп. три проценти річних, 903 грн. 88 коп. витрат на сплату державного мита, 215 грн. 38 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Комунальне підприємство «ВодГео» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2010 року у справі № 02/1842.

В апеляційна скарзі апелянт зазначає, що з 2008 року по цей час на підприємстві змінилося декілька керівників. Флоров С.С. вступив на посаду директора підприємства 5 жовтня 2010 року і тому за такий короткий термін новий керівник не міг вивчити документацію по справі відповідно він і не міг представляти інтереси підприємства особисто, особа яка мала бути представником на судовому засіданні по справі 2 листопада 2010 року, знаходилась на лікарняному, про що було повідомлено відповідною заявою 2.11.2010 року Господарський суд, (в заяві йшлося про перенесення справи на 10 днів).

Згідно п. 8.1 Договору № 111 всі спори, розбіжності або вимоги, які виникли внаслідок підписання або мають відношення до нього, мали бути вирішеними шляхом переговорів між сторонами. Дана норма закону і договору не була дотримана ТОВ «Компанія Крона плюс».

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2010 року апеляційну скаргу Комунального підприємства «ВодГео» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 14.12.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судове засідання 14.12.2010 року представник відповідача не з’явився, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника відповідача, враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

23 листопада 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Крона плюс» (Підрядник) в особі директора Волосовського Віктора Івановича, діючого на підставі Статуту, та комунальне підприємство «ВодГео» (Замовник) в особі директора Алексєєвої Катерини Петрівни, діючої на підставі Статуту, уклали договір підряду № 111.

За умовами даного договору Підрядник зобов’язався виконати за завданням Замовника реконструкцію та модернізацію артезіанських свердловин № 11, № 13, № 33 (три свердловини) з відновленням питомого дебіту у м. Сміла Черкаської області, а Замовник зобов’язався прийняти та оплатити виконані роботи згідно актів виконаних робіт.

Згідно п.п. 2.1., 2.2 ціна Договору складає 89019 грн. 60 коп., з урахуванням ПДВ, кінцева ціна Договору визначається по фактично виконаних об’ємах і актах виконаних робіт, в цінах на момент їх оплати.

Відповідно до умов вказаного договору позивач виконав замовлені роботи і здав їх, а відповідач прийняв, про що сторони підписали Акти приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2 та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3 за листопад 2009 року на суми 28305 грн. 60 коп., 30463 грн. 20 коп., та 30250 грн. 80 коп., а всього на загальну суму 89019 грн. 60 коп.

Вказані Акти та Довідки підписані повноважними представниками сторін, скріплені їх печатками, знаходяться у матеріалах справи. На них відсутні будь-які зауваження чи заперечення відповідача, не вказано наявності спору між сторонами щодо вартості робіт, вказаних у акті, чи щодо їх якості. На всіх Актах проставлена дата - 30.11.2009 року.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі –ГК України) зобов’язання, що виникає між суб’єктами господарювання, в силу якого один суб’єкт зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку, є господарським зобов’язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов’язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Приписами частини першої статті 837 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до п.п. 3.3. договору кінцевий розрахунок по даному договору проводиться Замовником не пізніше 90 днів після повного виконання робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається із матеріалів справи і не спростовано відповідачем, останній не виконав свої зобов’язання за договором, не перерахував позивачу кошти в сумі 89019 грн. 60 коп. в строк до 28.02.2010 року.

З огляду на викладене, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 89019 грн. 60 коп. боргу є законною та обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, вона не спростована і не заперечена відповідачем, отже, підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, інший розмір процентів договором № 111 не встановлений, а факт порушення відповідачем свого зобов’язання по сплаті позивачу коштів за виконані роботи встановлено, тому відповідно суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку, що вимога позивача про стягнення трьох процентів річних є обґрунтованою та законною і з відповідача підлягає стягненню на користь позивача три проценти річних в сумі 1368 грн. 22 коп. за період з 01 березня 2010 року по 03 вересня 2010 року.

Відповідно до статті 231 ГК України штрафними санкціями у цьому кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За приписом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Згідно статті 1 Закону України від 22 листопада 1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з пункту 6 договору № 111 від 23.11.2009 року «Відповідальність сторін»сторони не встановили обов’язок замовника сплатити пеню за прострочення сплати коштів за виконані позивачем роботи та не встановили розмір такої пені.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення пені є безпідставною, тому не підлягає до задоволення.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 09 липня 2002 року № 15-РП/2002, звернення з претензією до суду не є обов’язковим. Суд першої інстанції ухвалою від 19.10.2010 року відкладав розгляд справи на 02.11.2010 року, в зв’язку з неявкою представника відповідача.

Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Черкаської області від 02.11.2010 року у справі № 02/1842 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 02/1842 повернути до господарського суду Черкаської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.12.10 (відправлено)