Рішення № 12903126, 23.11.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.10 Справа№ 32/199 (2010)

Господарський суд Львівської області в складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Палюх Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Приватного підприємства "Інтер-Крафт", м.Нововолинськ Волинська область.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські Автобусні Заводи", м.Львів.

Про стягнення 4 337,48 грн.

За участю представників сторін:

Від позивача: Чабан А.В. директор; Павлосюк В.В. присутній.

Від відповідача: не зявився.

Права та обовязки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України розяснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством "Інтер-Крафт", м.Нововолинськ Волинська область до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські Автобусні Заводи", м.Львів про стягнення 4 337,48 грн., з яких 3 900,00 грн. основний борг, 125,56 грн. інфляційні нарахування та 311,92 грн. три проценти річних.

Ухвалою суду від 01.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено до судового розгляду на 23.11.2010р.

Представник позивача, користуючись правом наданим статтею 78 ГПК України подав заяву вх. №22651 від 23.11.2010р., про відмову від стягнення інфляційних нарахувань в сумі 125,56 грн. та трьох процентів річних в сумі 311,92 грн. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 900,00 грн. основного боргу підтримав.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвали суду 01.11.2010р. не виконав, причин неявки не повідомив. Про порушення провадження у справі був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення №79026 0192259 1 від 05.11.2010р. вручено 08.11.2010р.

Станом на 23.11.2010р. від відповідача відзив, заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи не надходили.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

встановив:

20.12.2007р. Приватне підприємство "Інтер-Крафт" здійснило поставку товару (балони з газом гелієм, азотом та вуглекислотою) Товариству з обмеженою відповідальністю "Львівські Автобусні Заводи", згідно видаткової накладної №-0000086 від 20.12.2007р. на загальну суму 3 900,00 грн.

10.02.2010р. Приватне підприємство "Інтер-Крафт" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські Автобусні Заводи" з претензією вих. №124 про сплату заборгованість в сумі 3 900,00 грн., проте відповідач залишив її без відповіді та задоволення.

Від стягнення інфляційних нарахувань в сумі 125,56 грн. та трьох процентів річних в сумі 311,92 грн. позивач відмовився, про що подав відповідну заяву.

Відтак, загальна сума заборгованості, згідно заяви про уточнення позовних вимог, становить 3 900,00 грн.

При винесенні рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст.509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За умовами ст.205 ЦК України правочин може бути вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не передбачено законом. Правочин, щодо якого законом не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт поставки позивачем товару (балони з газом гелієм, азотом та вуглекислотою) підтверджується накладною №-0000086 від 20.12.2007р. на загальну суму 3 900,00 грн. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Представник відповідача, Дорош Ігор Мечиславович (паспорт серії НОМЕР_1 від 16.08.2001р., виданий Франківським РВ УМВС України у Львівській області), отримав товар (балони з газом гелієм, азотом та вуглекислотою) на підставі доручення серії ЯОП №264500 від 14.12.2007р.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки сторонами не було погоджено строки оплати, позивач на підставі ч.2 ст.530 ЦК України звернувся до відповідача з претензією від 10.02.2010р. вих.№ 124 про сплату заборгованості в сумі 3 900,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Факт надсилання претензії підтверджується поштовим повідомленням № 34394 від 04.03.2010р. отримано 09.03.2010р.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, основний борг в сумі 3 900,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Згідно ст.78 ГПК України, позивач до прийняття рішення у справі має право відмовитись від позову, про що зазначає в адресованій господарському суду письмовій заяві.

Наслідком відмови позивача від позову, згідно ст.80 ГПК України, є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Суд, розглянувши заяву позивача, враховуючи, що його дії не суперечать законові та не порушують права та охоронювані законом інтереси, приймає його відмову від позову та відповідно до п. 4 ст. 80 ГПК України припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 311,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 125,56 грн.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов, підлягає задоволенню частково в сумі 3 900,00 грн. основного боргу.

Судові витрати згідно ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній сумі позову.

Керуючись ст.ст.11, 205, 509, 525, 526, 530, 612 ЦК України, ст.ст.174, 181, 193 ГК України, ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 78, п. 4 ст. 80, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівські Автобусні Заводи" (79026, Франківський район, м.Львів, вул.Стрийська, 45; р/р 2600540003256 у Львівській філії Комерційного Банку "Хрещатик"; МФО 385468; код ЄДРПОУ 33894928) на користь Приватного підприємства "Інтер-Крафт" (45400, Волинська область, м.Нововолинськ, вул.Сонячна, буд.4, кв.51; р/р 2600530121410 в Нововолинському відділенні "Промінвестбанку"; МФО 303310; код ЄДРПОУ 33791752) 3 900,00 грн. основного боргу, держмито в сумі 91,71 грн. та 212,19 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення трьох процентів річних в сумі 311,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 125,56 грн. провадження у справі припинити.

4. Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України, після набрання судовим рішенням в законної сили.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Суддя