Рішення № 12903125, 16.12.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.12.10                                                                                           Справа№ 28/132

За позовом: Приватного підприємства «ТрастТер», м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», м. Львів

про приватне підприємство «ТрастТер»станом на 01.07.2009 р. мала право не повертати майно (п’ять залізничних напіввагонів) по Договорі фінансового лізингу № 394/0308 від 11.03.2008 р.

Суддя Морозюк А.Я.

Представники сторін

Від позивача: Яворський В.І. –представник

Від відповідача: не з’явився

Судом роз’яснено зміст ст.ст.20,22 ГПК України, а саме, процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи. Відводу не заявлено.

В судовому засіданні 16.12.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено та підписано 20.12.2010 року.

Розглядається справа за позовом Приватного підприємства «ТрастТер»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім», в прохальній частині позовної заяви позивач просить: 1) прийняти позовну заяву до розгляду; 2) приватне підприємство «ТрастТер»станом на 01.07.2009 р. мала право не повертати майно (п’ять залізничних напіввагонів) по Договорі фінансового лізингу № 394/0308 від 11.03.2008 р.; 3) стягнути з ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»на користь ПП «ТрастТер»судові витрати; 4) по пункту 2 і пункту 3 прохальної частини позовної заяви прийміть рішення.

Ухвалою від 16.11.2010р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в засіданні на 16.12.2010р.

          Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві. Позивач зазначає, що на виконання укладеного між ПП «ТрастТер» (позивач) та ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім»(відповідач) договору фінансового лізингу №394/0308 від 11.03.2008 р. відповідач передав позивачу залізничні напіввагони моделі 12-9745 в кількості 5 штук. При виконанні договору відповідачем було повернуто предмет лізингу, про що сторонами підписано акт прийому-передачі майна від 01.07.2009 р. на 5-ть напіввагонів. Такі дії щодо вилучення предмету лізингу є протиправними, адже ПП «ТрастТер» мало право не повертати предмет лізингу станом на 01 липня 2009 року. Позивач вважає, що оскільки в строк до 01.07.2009 р. відповідач не звертався до позивача з письмовим повідомленням про вилучення майна із зазначенням терміну та місця передачі, ним порушено вимоги п.10.2 договору, а тому майно було передане відповідачу помилково.

В судове засідання відповідач явки уповноваженого представника не забезпечив, однак у поданому суду відзиві проти позову заперечив. Зокрема відповідач вказує, що на виконання вимог п. 5.1 договору фінансового лізингу (оренди) №394/0308 від 11.03.2008 р. та ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг»позивач повернув майно відповідачу. Відповідач зазначає, що позивач неодноразово звертався до суду за надуманими обставинами щодо визнання неправомірних дій ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім». Посилається на рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2009 р. у справі №22/241, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. та постанову Вищого господарського суду України від 29.06.2010 р. у справі №22/241.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

11 березня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лізинговий дім»(лізингодавець) та Приватним підприємством «ТрастТер»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу(оренди) № 394/0308, за умовами якого відповідач передає позивачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно - напіввагони 4-вісні –5 штук згідно додатку №1.

Відповідно до п. 10.1 договору, майно вилучається з користування лізингоодержувача: у випадку одностороннього дострокового припинення дії договору згідно з п. 9.1 договору; лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом двох чергових строків або більше; лізингоодержувач користується майном з порушенням умов договору або призначенням майна.

Відповідно до п. 10.2 договору, у випадку виникнення підстав вилучення майна згідно з п. 10.1 договору лізингодавець направляє лізингоодержувачу письмове повідомлення про вилучення майна із зазначенням терміну і місця передачі. Після отримання такого повідомлення лізингоодержувач зобов’язаний за свій кошт здійснити повернення майна, про що складається акт прийому-передачі.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на те, що вилучення предмету лізингу відповідачем є протиправним, оскільки в строк до моменту вилучення 01.07.2009 р. письмового повідомлення про вилучення майна від відповідача до ПП «ТрастТер»не надходило, чим порушено відповідачем вимоги п. 10.2 договору, відтак у позивача не виникало обов’язку щодо повернення предмету лізингу.

Однак, з долученого до матеріалів справи акту прийому-передачі майна від 01.07.2009 р., вбачається що, у зв’язку з достроковим припиненням договору №394/0308 фінансового лізингу (оренди) від 11.03.2008 р. лізингоодержувач (ПП «ТрастТер») передає, а лізингодавець (ТзОВ «Компанія «Лізинговий дім») приймає напіввагон 4-х вісний моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-2004 в кількості 5 шт. (№№56263064, 56263072, 56263080, 56263106, 56263114). Даний акт підписаний повноважними особами та скріплений печатками сторін, та підтверджує той факт, що сторони досягли згоди про передачу предмету лізингу з користування позивача (лізингоодержувача).

Крім цього, суд бере до уваги рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2009 р. у справі № 22/241 (яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ПП “ТрастТер” до ТзОВ “Компанія Лізинговий Дім” про визнання дій відповідача незаконними щодо вилучення предмету лізингу без розірвання договору фінансового лізингу №394/0308), а також постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2010 р. та постанову Вищого господарського суду України від 29.07.2010 р. у справі № 22/241.

Зокрема у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2010 р. зазначено, що у зв’язку з порушенням позивачем обов’язку сплачувати лізингові платежі (за договорами фінансового лізингу №394/0308 і №396/0308), відповідач вилучив у позивача предмети лізингу. Факт несплати позивачем лізингових платежів встановлений рішенням господарського суду Львівської області у справі № 2/137, яке набрало законної сили. Отже, повернення майна здійснено на умовах укладених між сторонами договорів фінансового лізингу і підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У відповідності до ст.33 ГПК України, кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Недоведення позивачем своїх вимог належними та допустимими доказами є підставою для відмови в їх задоволенні.

З огляду не все вищенаведене, позов є безпідставним, необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Судові витрати (витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4-3, 33, 34, 35, 43, 49, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

           ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити повністю.

2.          Судові витрати покласти на позивача.

Суддя