Постанова № 12882682, 14.12.2010, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" грудня 2010 р. Справа № 42/78-10

          Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., суддя Бабакова Л.М. , суддя Здоровко Л.М.,

при секретарі –Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - Кірса В.В. (за дов. б/н від 04.11.2010 р.),

відповідача –Юрченко С.О. (за дов. № 806211 від 04.01.2010 р.),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх. № 3995 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.10 у справі № 42/78-10

за позовом ТОВ "Фортекс" м. Черкаси (код 21384364)

до ПАТ "УкрСиббанк" м. Харків (код 09807750)

про стягнення 778713,71 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Фортекс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій після уточнення позовних вимог, просило стягнути з відповідача, ПАТ "УкрСиббанк", збитки у вигляді неодержаного доходу в сумі 778713,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р., що полягало в неперерахуванні коштів на замовлення позивача, внаслідок чого підприємство відповідача не одержало дохід у сумі 778713,71 грн., який могло б отримати в результаті купівлі та реалізації цінних паперів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2010 р. (суддя В.О.Яризько) позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ПАТ «Укрсиббанк», м. Харків на користь ТОВ «Фортекс», м. Черкаси збитки у вигляді суми неодержаного доходу (упущеної вигоди) в розмірі 778713,71 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 7787,14 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Відповідач, ПАТ «Укрсиббанк», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 р. по справі № 42/78-10 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апелянт в апеляційній скарзі зазначив, що оскаржуване рішення винесено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи і, крім того, місцевим господарським судом порушені норми матеріального права.

В судовому засіданні представник відповідача (апелянт) підтримав апеляційну скаргу.

Представник позивача надав відзив на апеляційну скаргу в якому, проти апеляційною скарги заперечував, вважав, що рішення господарського суду Харківської області від 19.10.10 р. законне та обґрунтоване і просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Таку ж позицію він висловив і в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених статтею 101 ГПК України, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарським судом першої інстанції так і під час апеляційного провадження, 06.10.2006 р. між ТОВ «Фортекс»та АКІБ «Укрсіббанк»було укладено кредитний договір № 11052905000 у формі поновлюваної кредитної лінії в національній валюті України в сумі ліміту кредитної лінії 2400000,00 грн.(т.1 а.с. 8-120). Умовами кредитного договору №11052905000 від 06.10.2006р. передбачено, що поновлюваною кредитною лінією за кредитним договором вважається форма надання кредиту, яка передбачає його надання позивачу в майбутньому одним траншем або декількома траншами, в межах встановленого ліміту кредиту та в межах встановленого строку кредитування. Лімітом кредитної лінії за договором вважається гранично припустима сума заборгованості позивача перед відповідачем за загальною сумою виданих траншів у будь-який момент дії договору.

Листом № 134 від 26.02.2009 р. банк відмовив ТОВ «Фортекс»в кредитуванні на умовах вищевказаного договору, посилаючись на неможливість такого кредитування, що пов’язано із змінами, які відбулися в кредитній політиці банку та на фінансовому ринку.

Вищевказані обставини були повністю досліджені господарським судом, в результаті чого було встановлено факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору № 11052905000 від 06.10.2006 р. За результатами розгляду цього факту постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р. по справі № 02/843-59/86-09, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2009 р. відповідача було зобов’язано виконати договірні зобов’язання щодо кредитування ТОВ «Фортекс».

27.08.2009 р. ТОВ «Фортекс»звернулось до відповідача з заявкою № 68 в якій він просив перерахувати кошти безпосередньо на рахунок третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Дельта». Дане звернення залишено банком без задоволення з посиланням на те, що ТОВ «Фортекс»просив перерахувати кошти не на свій рахунок, а на користь зберігача цінних паперів, а за умовами кредитного договору від 06.10.2006 р. кредит надається шляхом зарахування коштів на поточний рахунок позичальника для подальшого використання за цільовим призначенням.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції вважав, що факт протиправності дій банку, які спричинили збитки у вигляді упущеної вигоди, встановлений вищевказаною постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р. по справі № 02/843-59/86-09, а також посилався на необґрунтованість відмови банку в задоволенні заяви позивача від 27.08.2009 р. Судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Однак, протиправність відмови банку у задоволенні заяви ТОВ «Фортекс»від 27.08.2009 р. не є фактом, встановленим постановою апеляційного господарського суду від 19.08.2009 р. в іншій справі. З аналізу матеріалів справи вбачається, що при винесенні постанови від 19.08.2009 р. Харківський апеляційний господарський суд не досліджував і не міг дослідити і оцінити дії банку щодо відмови в задоволенні заяви позивача від 27.08.2009 р., оскільки такі дії вчинені вже після винесення судом зазначеної постанови.

За таких обставин, посилання господарського суду Харківської області в оскаржуваному рішенні на ч.2 ст. 35 ГПК України є помилковими.

Щодо твердження позивача про неправомірність дій банку, яка полягала у відмові задовольнити заяву ТОВ «Фортекс»від 27.08.2009 р., судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1.5 (Розділ 1) кредитного договору кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № 26008041620600 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням. Іншого способу та порядку виконання банком зобов’язань щодо видачі кредитних коштів кредитним договором не передбачено.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону.

У своїй заяві № 68 від 27.08.2009 р. позивач, всупереч вимог п. 1.5 кредитного договору, просив перерахувати кошти безпосередньо контрагенту, на користь зберігача цінних паперів ТОВ «Фінансова компанія «Дельта», що підтверджується матеріалами справи (т.1 а.с. 34) та не заперечується позивачем. Банк не мав можливості виконати заявку позивача від 27.08.2009 р., бо вона передбачала виконання зобов’язання у спосіб не передбачений умовами договору. За таких обставин дії банку щодо ненадання кредитних коштів на вимогу від 27.08.2009 р. є законними, обґрунтованими та такими, що відповідають умовам та положенням кредитного договору. Однак цьому факту не було дано належної оцінки господарським судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 217 ГК України відшкодування збитків є господарською санкцією. Ч. 1 ст. 218 ГК України передбачає, що підставою для застосування господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Для застосування вказаної норми необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. При відсутності хоча б одного елемента цивільна відповідальність не наступає.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Зважаючи на те, що позивачем не доведено вини відповідача у неотриманні позивачем кредитних коштів за заявою від 27.08.2009 р., то недоведеною є і вина відповідача у факті спричинення збитків у вигляді неодержаного доходу. Тому позовні вимоги заявлені безпідставно та необґрунтовано.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 14 обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи. Ці положення кореспондуються з вимогами ст. 43 ГПК України, згідно яких господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при винесенні оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області не повно дослідив всі обставини справи, що мають значення для справи, рішення прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню. Вимоги апеляційної скарги законні та обґрунтовані, доводи апелянта знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 2 ст. 103, п.1,2,4 ч.1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ «УкСиббанк»задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2010 р. у справі № 42/78-10 скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Здоровко Л.М.