Рішення № 12882430, 13.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2010 р.Справа № 16/165-10-4867 Господарський суд Одеської області У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Фролова І.Ф. за довіреністю від 01.12.2010р.

Від відповідача: Мороз О.І. за довіреністю від 01.12.2010р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно зі ст. 77 ГПК України справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Укрелітжитлобуд” до державного підприємства „Укрспецконверсія” про стягнення 292103,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрелітжитлобуд” (далі по тексту ТОВ „Укрелітжитлобуд”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до державного підприємства „Укрспецконверсія” (далі по тексту ДП „Укрспецконверсія”) про стягнення 292104 грн. – загальної заборгованості за договором про надання зворотної фінансової допомоги № 31/03-09 від 31.03.2009р., у тому числі суми неповернутої позики в розмірі 200000 грн., витрат від інфляції в розмірі 24571 грн, 3% річних в розмірі 8861,27 грн., а також пені в сумі 58671,22 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору щодо своєчасного повернення позики.

В подальшому, у судовому засіданні 13.12.2010р. позивачем було уточнено позовні вимоги, у зв’язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму неповернутої позики в розмірі 200000 грн., витрат від інфляції в розмірі 24571 грн., 3% річних в розмірі 8861,27 грн., пеню в сумі 58671,22 грн., а всього 292103,49 грн. загальної заборгованості за договором про надання зворотної фінансової допомоги № 31/03-09 від 31.03.2009р. Дана редакція позовних вимог є остаточною та приймається судом до розгляду по суті.

Відповідач, згідно з відзивом на позов, наданим представником ДП „Укрспецконверсія” у тому ж судовому засіданні, проти задоволення позову не заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між ТОВ „Укрелітжитлобуд” (Позикодавець) та ДП „Укрспецконверсія” (Позичальник) 31.03.2009 року було укладено договір про надання зворотної фінансової допомоги № 31/03-09, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого Позикодавець зобов’язався надати Позичальнику безвідсоткову фінансову допомогу на зворотній основі, а останній зобов’язався повернути її на умовах даного договору. При цьому, сторони домовилися, що загальна саму позики становить 200000 грн. та надається для розвитку підприємства. Відповідно до п. 2.1.2 договору строк надання позики обраховується з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника до 10.05.2009р.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Пунктом 2.1.1 договору визначено, що Позикодавець передає Позичальнику суму в розмірі 200000 грн. протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору. Позика надається у безготівковій формі.

На виконання умов договору позики Позикодавцем 01.04.2009р. було надано відповідачу позику у розмірі 200000 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням № 295.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п.п. 2.3 договору Позичальник зобов’язався повернути позику Позикодавцю у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Позикодавця. При цьому, кінцевий строк повернення позики був визначений у п. 2.1.2 договору, тобто позика мала бути повернутою у будь-якому разі до 10.05.2009р.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення умов п.п. 1.1, 2.1.2, 2.3 договору позики, вимог ст.ст. 525, 526, 629, 1049 ЦК України, ст. 193 ГК України, ДП „Укрспецконверсія” грошові кошти повернуті позивачу у встановлений договором строк не були. Приймаючи до уваги неналежне виконання Позичальником договірних зобов’язань з повернення позики, ТОВ „Укрелітжитлобуд” листом за вих. № 21/06-10 від 21.06.2010р. звернулося до відповідача з претензією про негайне повернення отриманих в якості позики коштів. Проте, до теперішнього часу позику відповідачем повернуто не було.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання. Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, статтею 1050 ЦК України унормовано, що, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У пункті 3.2 договору сторонами було передбачено, що у випадку порушення кінцевого строку повернення грошових коштів (п. 2.3.1 договору), Позичальник сплачує Позикодавцю пеню в розмірі діючої на момент прострочення подвійної облікової ставки НБУ від суми неперерахованих грошових коштів за кожний день прострочення.

З огляду на викладене, як вбачається з розрахунку (а.с. 26), доданого позивачем до позовної заяви та визнаного відповідачем, за несвоєчасне виконання Позичальником грошових зобов’язань по договору про надання зворотної фінансової допомоги № 31/03-09 від 31.03.2009р. ТОВ „Укрелітжитлобуд” додатково було нараховано до сплати ДП „Укрспецконверсія” 58671,22 грн. пені за період з 10.05.2009р. по 31.10.2010р. Слід зауважити, що наведені вище положення ст. 1050 ЦК України виключають застосування в даному випадку обмежень щодо періоду нарахування штрафних санкцій, встановлених приписами п.6 ст. 232 ГК Україні, а відтак нарахування позивачем пені за період з 10.05.2009р. по 31.10.2010р., тобто з перевищенням шестимісячного строку, було здійснено цілком правомірно.

Крім того, за приписами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Керуючись наведеними положеннями статті 625 ЦК України, позивачем на суму позики були нараховані 3% річних у розмірі 8861,27 грн. за період з 10.05.2009р. до 30.10.2010р., а також витрати від інфляції в сумі 24571 грн. за період з червня 2009 р. по вересень 2010р. (включно).

Таким чином, приймаючи до уваги неналежне виконання Позичальником договірних зобов’язань з повернення позики, ТОВ „Укрелітжитлобуд” звернулось до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми неповернутої позики в розмірі 200000 грн., витрат від інфляції в розмірі 24571 грн., 3% річних в розмірі 8861,27 грн., пені в сумі 58671,22 грн., а всього 292103,49 грн. загальної заборгованості за договором про надання зворотної фінансової допомоги № 31/03-09 від 31.03.2009р.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував.

На думку суду, розмір загальної заборгованості ДП „Укрспецконверсія” перед ТОВ „Укрелітжитлобуд” у сумі 292103,49 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, підтверджується платіжним дорученням №295 від 01.04.2009р., актом звірки розрахунків станом на 01.11.2010р., а також обґрунтованим розрахунком позовних вимог, доданим позивачем до позовної заяви та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов’язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо правомірності та обґрунтованості заявлених ТОВ „Укрелітжитлобуд” позовних вимог та необхідності їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 629, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з державного підприємства „Укрспецконверсія” /65026, м. Одеса, вул.. Дюковська, 14/1, код ЄДРПОУ 32020625/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Укрелітжитлобуд” /67844, Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул.. Дукатова, код ЄДРПОУ 33245576/ основний борг в розмірі 200000 грн. 00 коп. / двісті тисяч грн.. 00 коп./, 24571 грн. 00 коп. /двадцять чотири тисячі п’ятсот сімдесят одна грн.. 00 коп./ витрат від інфляції, 3% річних в сумі 8861 грн. 27 коп. /вісім тисяч вісімсот шістдесят одна грн.. 27 коп./, а також пеню в сумі 58671 грн. 22 коп. /п’ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одна грн.. 22 коп./, державне мито в сумі 2921 грн. 03 коп. /дві тисячі дев’ятсот двадцять одна грн.. 03 коп. /, витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн. 00 коп. /двісті тридцять шість грн.. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 15.12.2010р.

Суддя Желєзна С.П.