Рішення № 12882258, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/47709.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

До Приватного підприємства “Сіг”

Про стягнення 363858,27 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача Предчук Т.В. –предс. (дов. у справі)

Від відповідача не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього останнього 363858,27 грн. заборгованості по кредитному договору № 335/КВ-06 від 17.11.2006, яка складається з 10050,00 Євро –поточної заборгованості за кредитом, 16689,46 Євро –простроченої заборгованості по кредиту, 1460,24 Євро –простроченої заборгованості по процентах, 3188,29 Євро –пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту та процентів, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2010 було порушено провадження у справі № 47/477, розгляд справи було призначено на 27.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2010 розгляд справи було відкладено на 17.11.2010.

17.11.2010 представником позивача у судовому засіданні надано суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 387248,70 грн., яка скаладається з 20413, 91 Євро –заборгованості за кредитним договором щодо повернення суми кредиту, 7925,03 Євро –простроченої суми процентів, 6844,32 Євро –пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2010 розгляд справи було відкладено на 25.11.2010, а ухвалою від 25.11.2010 –до 09.12.2010.

Представником позивача у судовому засіданні надано суду розрахунок заборгованості відповідача відповідно до кредитного договору № 335/Кв-06 на відкриття відновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 17.11.2006 станом на 27.10.2010 включно, відповідно до якого заборгованість відповідача становить 28610,28 Євро, яка складається з 20413,91 Євро –заборгованості за кредитним договором щодо повернення суми кредиту, 7925,03 Євро –прострочена сума процентів та 271,34 Євро –пені (В гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.10.2010 –314902,42 грн.).

В судовому засіданні 09.12.2010 представник позивача підтримав свої вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов договору № 335/Кв-06 від 17.11.2006 не було здійснена вчасна сплата щомісячних платежів по кредиту, нарахованих процентів за користування наданим кредитом, внаслідок чого позивачем за порушення відповідачем зазначених зобов’язань нараховано заборгованість в розмірі 28610,28 Євро, яка складається із заборгованості за кредитним договором щодо повернення суми кредиту в сумі 20413,91 Євро, простроченої суми процентів в сумі 7925,03 Євро та пені в сумі 271,34 Євро (В гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.10.2010 –314902,42 грн.).

Відповідач своїх представників в судові засідання 27.10.2010р., 17.11.2010р., 25.11.2010р. та 09.12.2010р. не направляв, відзив та витребувані судом документи - не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у довідці Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалі суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2010 судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.11.2006 між позивачем, як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір № 335/Кв-06 від 17.11.2006 (далі –кредитний договір), позивач відкрив відповідачу відкличну невідновлювальну кредитну лінію (в іноземній валюті) у розмірі 44250 Євро 00 євроцентів для надання кредитних коштів в її межах.

Умовами кредитного договору № 335/Кв-06 від 17.11.2006 сторони погодили, що позивач надає відповідачу кредит у розмірі 44250 Євро 00 євроцентів, а відповідач зобов’язується, в порядку передбаченому кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних (п.1.1), протягом строку дії договору з 17.11.2006 по 17.11.2010; у випадку порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення та розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставу НБУ, що діяла в період прострочення (п. 8.1); у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов’язався сплатити проценти з розрахунку 15% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п. 4.6); відповідач мав здійснювати повернення кредиту шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок позивача, у відповідності до графіка зменшення ліміту кредитування (додаток № 1 до договору) (п. 4.1); проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році. Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюються у валюті кредиту (п.4.2); нарахування процентів позивачем здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту (п.4.3).

Згідно меморіального ордеру № 258612 від 20.11.2006 та виписками з особового рахунку, копії яких долучено до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні, позивач на виконання умов кредитного договору надав відповідачу кредит загалом у розмірі 44250, 00 Євро за курсом: 645,0870 за 100 (285451,00 грн.).

15.07.2008 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про дострокове повернення кредитних коштів № 12041, в якому позивач посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору № 335/Кв-06 від 17.11.2006 щодо сплати відсотків за користування кредитом, заявив вимогу про дострокове розірвання кредитного договору і повернення кредитних коштів.

Позивачем на виконання вимог суду надано порівняльний графік дат та сум нарахування та повернення кредиту, згідно якого відповідачем було здійснено виплату наданих кредитних коштів по договору у повному обсязі – в сумі 28610,28 Євро, яка складається із заборгованості за кредитним договором щодо повернення суми кредиту в сумі 20413,91 Євро, простроченої суми процентів в сумі 7925,03 Євро та пені в сумі 271,34 Євро (В гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 27.10.2010 – 314902,42 грн.), що не заперечувалось представником позивача в судових засіданнях, але відповідачем були порушені умови кредитного договору в частині несвоєчасної сплати кредитних платежів та процентів за його користування, на підтвердження чого позивачем надано виписку банку про рух коштів по особовому рахунку позичальника (відповідача), копія якої наявна в матеріалах справи.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем кредитним договором № 335/Кв-06 від 17.11.2006, позивачем було надано відповідачу кредитв сумі 44250,00 Євро терміном з 17.11.2006 по 17.11.2010 із сплатою 13% відсотків річних, отримання якого відповідачем підтверджується меморіальним ордером № 258612 від 20.11.2006.

Однак, відповідачем в порушення умов кредитного договору № 335/Кв-06 від 17.11.2006 та ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України протягом дії наведеного договору було порушено зобов’язання по поверненню кредиту та процентів за його користування, а саме, було прострочено сплату поточної заборгованості за кредитом в сумі 20413,91 Євро, сплату процентів за користування кредитом в сумі 7925,03 Євро, що також підтверджено наданим позивачем порівняльним графіком дат та сум погашення кредиту, доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору не надано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо несвоєчасної сплати кредиту у сумі 20413,91 Євро в частині сум, строків та ставок нарахування, погоджується з наведеним у позові розрахунком, дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором № 335/Кв-06 від 17.11.2006 щодо своєчасного повернення кредиту в сумі 20413,91 Євро та сплати процентів за його користування в сумі 7925,03 Євро, що є підставою для задоволення вимог позивача в цій частині.

Також, за порушення відповідачем своїх зобов’язань за кредитним договором № 335/Кв-06 від 17.11.2006 щодо своєчасного повернення кредиту в сумі 20413,91 грн. та сплати процентів за його користування в сумі 7925,03 Євро згідно умов договору № 335/Кв-06 від 17.11.2006 позивачем нараховано відповідну пеню за несвоєчасне погашення кредиту –177,20 Євро та пеню за несвоєчасну сплату процентів в сумі 94,14 Євро.

П.8.1 кредитного договору № 335/Кв-06 від 17.11.2006 передбачено, що за порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1% від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення та розмір пені не може перевищувати подвійну облікову ставу НБУ, що діяла в період прострочення.

Суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту –177,20 Євро та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 94,14 Євро, розрахунок яких надано позивачем з урахуванням вимог п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, є законною і обґрунтованою, та такою, що підлягає задоволенню у заявленому до стягнення позивачем розмірі.

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі заборгованості по своєчасному поверненню кредиту в сумі 20413,91 Євро, процентів за його користування в сумі 7925,03 Євро, пені за несвоєчасне погашення кредиту –177,20 Євро та пені за несвоєчасну сплату процентів в сумі 94,14 Євро, що загалом складає 28610,28 Євро, що в гривневому еквіваленті станом на 27.10.2010 складає 314902,42 грн. В іншій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «СІГ»(код ЄДРПОУ 21701592, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, 44, кв. 204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»(код ЄДРПОУ 19357325, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26) суму заборгованості в розмірі 314902 (триста чотирнадцять тисяч дев’ятсот дві) грн. 42 коп., а також витрати по сплаті державного мита 3149 (три тисячі сто сорок дев’ять) грн. 02 коп. та 191 (сто дев’яносто одна) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                           Станік С.Р.

Дата складання повного тексту рішення –15.12.2010