Рішення № 12882251, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/25113.12.10 За позовом Дочірнього підприємства “Бурда-Україна” доПриватного підприємства "Сяйво Т.М."

простягнення 5566,78 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з"явилися

Від відповідача: не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення заборгованості в розмірі 5566,78 грн. на підставі договору № 974 на розміщення реклами від 20.01.2009 р.

Ухвалою суду від 03.11.2010 р. порушено провадження у справі № 39/251 та призначено справу до розгляду на 22.11.2010 р. о 10:20 год.

Представник позивача звернувся до суду з усним клопотанням про залучення доказів до матеріалів справи. Клопотання позивача судом задоволено.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився, вимоги ухвали суду від 03.11.2010 р. не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 22.11.2010 р. розгляд справи було відкладено на 13.12.2010 о 10:10 год.

Представники сторін в судове засідання 13.12.2010 р. не з"явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач вимоги ухвал суду від 03.11.2010 р. та від 22.11.2010 р. не виконав.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/251 від 03.11.2010 р. та №39/251 від 22.11.2010р. були направлені відповідачу за поштовою адресою, вказаною у позовній заяві (03118, м. Київ, пр-т Червонозоряний, 128), та отримані відповідачем, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштової кореспонденції.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвали суду від 03.11.2010 р. та від 22.11.2010 р. вручені відповідачу належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.12.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Представник позивача в судове засідання 13.12.2010 р. не з”явився, про час та місце якого був безпосередньо повідомлений в судовому засіданні 22.11.2010 р. та ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2010 р., яка була направлена позивачу за адресою, вказаною у позовній заяві.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності позивача в судовому засіданні 13.12.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Наведене свідчить, що позивач не відмовився від позову, т.т. підтримує позов у тому вигляді, в якому останній був поданий до Господарського суду міста Києва.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез”явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.12.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.12.2010 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.01.2009 між Дочірнім підприємством “Бурда-Україна” (далі –Позивач) та Приватним підприємством «Сяйво Т.М.»(далі –Відповідач) укладено договір на розміщення реклами № 974 (далі –Договір), згідно з умовами якого Виконавець (Позивач) зобов'язався опублікувати в своїх журналах рекламу Замовника (Відповідача) відповідно до умов Договору, а Замовник зобов'язався прийняти роботу і своєчасно та в повному обсязі оплатити її.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір № 974 від 20.01.2009 є договором про надання послуг.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 1.3 Договору конкретний журнал, обсяг та умови розміщення замовленої реклами визначаються на підставі заявок Замовника та можуть бути погоджені Замовником та Виконавцем в Додатках до даного Договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з умовами укладеного Договору Позивач 25.08.2009 отримав від Відповідача заявку на розміщення рекламних матеріалів у виданнях Дочірнього підприємства “Бурда-Україна”, а саме - в журналі “Добрые Советы” в № 2009/10 в об’ємі 1/1.

На виконання умов вказаного Договору Позивач розмістив рекламні матеріали Відповідача у вказаному журналі “Добрые Советы” № 2009/10.

Відповідно до п. 6.5 Договору всі претензії по якості робіт приймаються протягом 10 днів після виходу у світ журналу з опублікованою рекламою.

Дата виходу журналу “Добрые Советы” № 2009/10 - 25.08.2009р., тобто претензії Відповідачем при їх наявності повинні були подані до 05.09.2009.

Претензій щодо якості та своєчасності надання послуг від Відповідача до Позивача не надходило.

Згідно з п. 3.3 Договору оплата заявленої реклами проводиться Замовником на умовах відстрочки платежу, на підставі виписаних Виконавцем рахунків шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом 14-ти календарних днів, з моменту публікації реклами Виконавцем у відповідному виданні. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 3.4 Договору).

Так, Позивачем на оплату послуг з розміщення реклами було виставлено рахунок №22136 від 07.09.2009 на суму 5050,52 грн.

Позивачем та Відповідачем був підписаний акт виконаних робіт №3646 від 18.09.2009р. відповідно до якого підтверджувався факт розміщення реклами Замовника в журналі “Добрые Советы” № 2009/10, на суму 5050,52 грн.

Відповідач взятих на себе зобов’язань не виконав. Оплату за надані Позивачем послуги не здійснив.

Доказів оплати Позивачу заборгованості Відповідачем до матеріалів справи не надано. Обставини, викладені Позивачем, Відповідач належними та допустимими доказами не спростував.

Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов’язки виконуються в межах, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи відсутність доказів оплати за виконані роботи по розміщенню рекламних матеріалів Відповідача, вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 5050,52 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача, а саме про стягнення основного боргу 5050,52 грн. є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 516,26 грн.

В пункті 6.8 Договору зазначено, що якщо Замовником у строки встановлені договором не будуть проведені розрахунки за розміщення реклами, він виплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

За весь час несанкціонованого користування чужими коштами штрафні санкції можуть бути встановлені у відсотках, розмір яких обчислюється обліковою ставкою Національного банку України. Облікова ставка НБУ - один з монетарних інструментів, за допомогою якого Національний банк визначає для суб'єктів грошово-кредитного ринку орієнтир щодо вартості залучених і розміщених коштів на певний період, тобто є, відповідно до Закону України “Про Національний банк України”від 20.05.1999 р. № 679-ХІV, орієнтиром ціни на гроші.

Частина. 6 ст. 231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 цього закону, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За таких обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 516,26 грн. визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 102 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Сяйво Т.М.»(03118, м.Київ, пр-т Червонозоряний, 128, код ЄДРПОУ 34287287; р/р № 26001370015722 в ЗАТ “ІНВЕСТ-КРЕДИТ БАНК”м.Кривий Ріг, МФО 306801), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Дочірнього підприємства із 100% іноземною інвестицією “Бурда-Україна” (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 101, ідентифікаційний код 24740397; р/р № 2600115200 в “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 300335) 5050,52 грн.(п’ять тисяч п’ятдесят гривень, 52 коп.) основного боргу, 516,26 грн. (п’ятсот шістнадцять гривень, 00 коп.) пені, 102,00 грн.(сто дві гривні, 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                                                                        О.В.Гумега

Дата підписання

повного рішення: 15.12.10