Рішення № 12882188, 06.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/34506.12.10 За позовомПриватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» доПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

третя особаВідкрите акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт»

простягнення в порядку регресу шкоди у розмірі 24 990, 00 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Мезецький М.С. представник за довіреністю від 12.10.2010 року;

від відповідача:Білокреницький О.В. представник за довіреністю від 27.04.2009 року;

від третьої особи:не зявились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»про стягнення страхового відшкодування у сумі 24990, 00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13.12.2007 року о 16 год. 05 хв. в с. Лука, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1 з причіпом д.н. НОМЕР_3, та автомобіля марки Сканія, д.н. НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1. та який був застрахований у позивача на підставі генерального договору добровільного страхування № 285/ю від 01.10.2007 року (поліс № 40096). Винним у настанні дорожньо-транспортної пригоди було визнано ОСОБА_1. Позивачем було виплачено власнику автомобіля марки Сканія, д.н. НОМЕР_2, страхове відшкодування у розмірі 114 153, 41 грн. За твердженням позивача, відповідальність ОСОБА_1. була застрахована в ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група». У звязку з цим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача з урахуванням ліміту відповідальності та франшизи в порядку регресу шкоди у розмірі 24 990, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 року було порушено провадження у справі, залучено ОСОБА_1 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, та призначено розгляд на 08.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 08.11.2010 року подав витребувані судом докази та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 08.11.2010 року подав витребувані судом докази, подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував посилаючись на те, що транспортний засіб, яким спричинено шкоду та транспортний засіб, якому нанесено шкоду належить одному і тому підприємству, а саме ВАТ «Миронівський хлібопродукт», а отже спричинення шкоди третій особі не було.

Представник третьої особи 1 у судове засідання 08.11.2010 року не зявився, однак через загальний відділ діловодства суду подав витребувані судом письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року виправлено допущену в резолютивній частині ухвали від 18.10.2010 року описку, а саме: замість слів «Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1»слід читати «Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Відкрите акціонерне товариство «Миронівський хлібопродукт»(Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, 1).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 року відкладено розгляд справи на 23.11.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2010 року подав додаткові письмові пояснення та підтримав позов у повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник третьої особи у судове засідання 23.11.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 08.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2010 року відкладено розгляд справи до 06.12.2010 року.

У судовому засіданні 06.12.2010 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 06.12.2010 року проти позову заперечував, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити. повністю.

Представник третьої особи у судове засідання 06.12.2010 року не зявився, вимоги ухвали суду від 08.11.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

З довідки УДАІ ГУ МВС України в Київській області та постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.01.2008 року у справі № 3-354/2008, вбачається, що 13.12.2007 року о 16 год. 05 хв. в с. Лука, ОСОБА_1. керуючи автомобілем Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1 з причіпом д.н. НОМЕР_3, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого вчинив зіткнення з автомобілем якого понесло юзом, та вчинив наїзд на автомобіль Сканія, д.н. НОМЕР_2, який стояв з боку проїжджої частини, чим завдав йому шкоди.

Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 25.01.2008 року у справі № 3-354/2008 ОСОБА_1. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17, 00 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Сканія, державний номер НОМЕР_2.

Пошкоджений автомобіль був застрахований на підставі генерального договору добровільного страхування наземного транспорту № 285/ю від 01.10.2007 року (поліс № 40096), укладеного між Закритим акціонерним товариством «Українська транспортна страхова компанія»(надалі позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів».

Згідно з проведеним товарознавчим дослідженням, відповідно до звіту про оцінку майна № 2557 від 01.04.2008 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Сканія, державний номер НОМЕР_2, внаслідок пошкодження при ДТП склала 118 609, 89 грн.

Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 114 153, 41 грн., що підтверджується платіжними доручення № 563 від 15.07.2009 року, № 574 від 16.07.2009 року та № 585 від 17.07.2009 року наявними в матеріалах справи.

18.02.2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію про відшкодування 24.990, 00 грн. в порядку регресу з документами, що стосуються дорожньо-транспортної пригоди.

У відповідь на претензію відповідач відмовив у виплаті страхового відшкодування, оскільки ВАТ «Миронівський хлібопродукт» одночасно виступає особою, яка має відшкодувати шкоду, та особою, якій завдано шкоду.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як встановлено судом, транспортний засіб автомобіль Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1, яким спричинено шкоду автомобілю Сканія, державний номер НОМЕР_2, належить Відкритому акціонерному товариству «Миронівський хлібопродукт»(надалі третя особа).

Частинами 1 та 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що згідно з полісом № ВВ/2613560 між ВАТ «Миронівський хлібопродукт»та ВАТ «Страхова компанія «Українська страхова група»(надалі відповідач) було укладено поліс обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/2613560 (тип 1), відповідно до умов якого було застраховано цивільно-правову відповідальність ВАТ «Миронівський хлібопродукт», при цьому забезпеченим транспортним засобом було визначено автомобіль Мерседес-Бенс, державний номер НОМЕР_1, ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, визначено в сумі 25500,00 грн., франшизу встановлено в сумі 510, 00 грн.

Відповідно до статуту ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група»змінило організаційно-правову форму та найменування на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група».

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що і транспортний засіб Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1, і транспортний Сканія, д.н. НОМЕР_2 за участю яких сталася дорожньо-транспортна пригода належить ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Водночас, згідно із ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В даному випадку ВАТ «Миронівський хлібопродукт»одночасно виступає особою, яка має відшкодувати шкоду, та особою, якій завдано шкоду.

Так, згідно п. 2 ст. 1188 Цивільного кодексу України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується.

Суд не погоджується з даними запереченнями відповідача та вважає їх безпідставними враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2004 року між АТЗТ «Миронівський хлібопродукт»та ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів»був укладений договір оренди транспортних засобів № 444/143, відповідно до якого на підставі акту прийому-передачі АТЗТ «Миронівський хлібопродукт»було передано ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів»автомобіль Сканія д.н. НОМЕР_2.

Із зазначеного договору видно, що ідентифікаційним кодом АТЗТ «Миронівський хлібопродукт»є 25412361. Водночас, із полісу № ВВ/2613560, стороною якого є ВАТ «Миронівський хлібопродукт»вбачається, що ідентифікаційний код останнього 25412361.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що АТЗТ «Миронівський хлібопродукт» було змінено організаційно-правову форму на ВАТ «Миронівський хлібопродукт».

Згідно із п. 7.1 договору ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів»зобовязується своєчасно здійснювати орендні та страхові платежі (в т.ч. платежі за ремонт, внаслідок страхових випадків), а також фінансувати поточний ремонт та профілактичне обслуговування транспортних засобів, що орендуються, та вживати заходів до належного їхнього утримання та експлуатації.

Таким чином, при даному ДТП шкода була нанесена саме третій особі - ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів», яке під час ДТП на законних підставах володіло пошкодженим транспортним засобом.

Згідно з статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, відшкодувавши збитки завдані автомобілем Мерседес-Бенс, д.н. НОМЕР_1 позивач на підставі положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 ЦК України став в межах сплаченої суми стороною-кредитором у зобовязанні, що виникло з делікту, замість потерпілого ВАТ «Миронівський завод круп і комбікормів».

Тобто, позивач з моменту сплати шкоди за особу відповідальну за її спричинення став кредитором у деліктному зобовязанні отримавши право замість потерпілого вимагати відшкодування заподіяної шкоди від особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктами 1, 3 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним правилом зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи (стаття 511 ЦК України).

Водночас, згідно з частиною 7 статті 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто.

Згідно з частинами 1, 2 статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.

Вказані норми містяться у розділі І «Загальні положення про зобовязання»книги пятої ЦК України і стосуються як договірних, так і недоговірних (деліктних) зобовязань.

Відповідно до статті 511 ЦК України у випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з пунктом 4 частини 1 та частиною 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Ні вище вказані договори страхування, ні закон не містять заборони на зміну кредитора у зобовязанні щодо відшкодування шкоди завданої в результаті ДТП.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Однак, згідно із п. 37.5 Закону страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Таким чином, у Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»виникло право вимоги до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»у порядку регресу на підставі вказаних норм та статей 27 Закону України «Про страхування», 993, 1194 ЦК України та 15.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»на відшкодування завданих внаслідок ДТП збитків з вирахуванням встановленого полісом ліміту відшкодування та франшизи.

Враховуючи зазначене, суд визнає предявлення даного позову до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», як до страховика особи відповідальної за завдані збитки, правомірним, та у звязку з цим, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми відшкодування у розмірі 24990, 00 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1187, 1191 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А; код ЄДРПОУ 80359524) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»(01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; код ЄДРПОУ 22945712) страхове відшкодування у розмірі 24 990 (двадцять чотири тисячі девятсот девятнадцять) грн. 00 коп., 249 (двісті сорок девять) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяДідиченко М.А. дата підписання 13.12.2010 року