Рішення № 12882154, 16.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/34816.12.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач»

До Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Про стягнення 69001,19 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2. по дов. № 15 від 27.10.2010

Від відповідача не зявився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач»про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 64623 грн. основного боргу, 2098,64 грн. пені, 1874,06 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних за неналежне виконання взятих на себе останнім зобовязань згідно договору поставки № 30/07-10 від 30.07.2010 щодо оплати вартості отриманого товару по накладним № ТЗ-0002145 від 01.09.2010 та № ТЗ-0002022 від 13.08.2010.

Відповідач в судове засідання 16.12.2010 не з'явився, письмовий відзив на позов не надав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 26.11.2010 та ухвалі від 09.12.2010 не виконав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилались за адресою, що зазначена в позовній заяві та є юридичною адресою згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 17.11.2010 : АДРЕСА_1

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, зясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 16.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

30.07.2010 між Філією «Таращанський завод комбікормів та преміксів»Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач»(постачальник) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 30/07-10 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобовязався в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця комбікорм та БВД (товар), а покупець зобовязався прийняти та оплатити товар у терміни і в розмірі, що передбачені цим договором.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість проданого товару, в звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 64 623 грн. та за неналежне виконання відповідачем обовязків позивачем нараховано пеню в розмірі 2098,64 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 1874,06 грн. та 3% річних в сумі 406,19 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 2.3. договору датою поставки вважається дата підписання уповноваженими на те представниками сторін видаткової накладної, що є невідємною частиною цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач поставив відповідачу товар згідно видаткових накладних № ТЗ-0002022 від 13.08.2010 на суму 88116 грн., № ТЗ-0002145 від 01.09.2010 на суму 106476 грн., разом на суму 194 592 грн.

14.09.2010 по видатковій накладній на повернення № ТЗ-0000002 відповідач повернув частину товару позивачу, що не заперечується останнім, на суму 77400 грн.

Відповідно до п. 3.3. договору оплата товару покупцем здійснюється з відстрочкою платежу шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або внесення готівки в касу підприємства не пізніше 7 (семи) календарних днів з моменту поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч вищеназваних договірних зобовязань відповідач не виконав своїх обовязків щодо своєчасного внесення плати за отриманий товар в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка неоспорена відповідачем, і становить 64 623 грн.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 64 623 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Одним із правових наслідків порушення зобов'язання, згідно ст. 611 Цивільного кодексу України є сплата боржником неустойки.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати товару. Встановлених цим договором, винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобовязання за цим договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили розмір відповідальності за порушення зобовязання щодо оплати вартості товару.

В звязку з тим, що взяті на себе зобовязання по сплаті орендної плати відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню відповідно до п. 5.2. договору, розмір якої, за обґрунтованим розрахунками позивача становить 2098,64 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 2098,64 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 1874,06 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 406,19 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 1874,06 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в сумі 406,19 грн. (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати позивача по оплаті послуг адвоката в розмірі 6 900 грн. підлягають стягненню з відповідача, оскільки

Відповідно до ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про адвокатуру», оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про адвокатуру», адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

27.10.2010 між позивачем та адвокатом ОСОБА_2 укладений договір № 15 про ведення справи в суді, за умовами якого останній надає позивачу послуги з представництва інтересів, захисту прав і законних інтересів позивача, надавати іншу юридичну допомогу обсязі і на умовах встановлених цим договором.

Згідно п. 5. даного договору плата за виконання адвокатом доручень позивача за даним договором визначена сторонами в розмірі 6900 грн. та сплачується шляхом перерахування коштів на рахунок адвоката або внесення готівки.

Як вбачається з квитанції № 15 до прибуткового касового ордеру від 27.10.2010 ОСОБА_2. прийняв від ВАТ «ВНП «Укрзооветпромпостач»по договору № 15 від 27.10.2010 про ведення справи в суді в розмірі 6900 грн.

Підтвердженням того, що ОСОБА_2. адвокат, є посвідчення свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_2

Отже, наявні в матеріалах справи документи свідчать про понесення позивачем витрат на юридичні послуги в розмірі 6 900 грн., а також те, що послуги надавались адвокатом.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-наукове підприємство «Укрзооветпромпостач» (м. Київ, вул. Васильківська, 16, код ЄДРПОУ 23524007) 64 623 (шістдесят чотири тисячі шістсот двадцять три) грн. 00 коп. основного боргу, 2098 (дві тисячі девяносто вісім) грн. 64 коп. пені, 1874 (одну тисячу вісімсот сімдесят чотири) грн. 06 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 3% річних в сумі 406 (чотириста шість) грн. 19 коп., 691 (шістсот девяносто одну) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6900 (шість тисяч девятсот) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 17.12.2010.