Рішення № 12882153, 14.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/33414.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»           До Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»

Про           стягнення 5 267,65 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача                    не з‘явився

від відповідача           не з"явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»заборгованості в розмірі 5 267,65 грн., в зв‘язку з неналежним виконанням взятих на себе останнім зобов‘язань згідно договору фінансового лізингу № LС612-04/07 від 25.09.2009, номер якого відповідно до угоди від 01.04.2010 «Про внесення змін до договору оренди фінансового лізингу № LС612-04/07 від 25.09.2009» змінений на номер LС612-04/10.

Позивач в судове засідання 14.12.2010 не з‘явився, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.11.2010 та ухвалах від 25.11.2010, від 07.12.2010 не виконав, а саме не подав довідку про включення відповідача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на день вирішення спору; довідки Державного казначейства України про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до Державного бюджету України.

Відповідач в судове засідання 14.12.2010 не з‘явився, письмовий відзив на позов не подав, вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 12.11.2010 та ухвалах від 25.11.2010, від 07.12.2010 не виконав.

Позивач і відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Ухвали суду надсилалась за адресами, що зазначені в позовній заяві, а саме позивачу за адресою: м. Київ, просп.. Московський, 9, корп. 5 та відповідачу - м. Київ, вул. Качалова, 5.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з’ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважних представників позивача і відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від сторін не надходило.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 14.12.2010, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

03.04.2007 Товариством з обмеженою відповідальністю «Райфайзен Лізинговий Аваль»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»(лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № L612-04/07.

Відповідно до п. 1.1. даного договору лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу зобов’язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2)(далі –предмет лізингу), а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Згідно акту прийманя-передачі предмету лізингу від 26.06.2007 лізингодавець передав, а лізингоодержувач (відповідач) прийняв предмет лізингу.

У зв‘язку з наявністю у лізингоодержувача (відповідача) простроченої заборгованості за договором та враховуючи, що лізингоодержувачем (відповідачем) було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, Сторони (позивач і відповідач) дійшли згоди внести зміни та доповнення до договору фінансового лізингу № L612-04/07, про що укладена відповідна угода від 25.09.2009.

Відповідно до п. 2 угоди сторони (лізингодавець і лізингоодержувач) погодили внести зміни до договору фінансового лізингу № L612-04/07, погодивши його та додатки 1, 2 та 4 до нього у новій редакції. Ця угода набрала чинності з дня її підписання. З моменту підписання цієї Угоди та Договору в новій редакції попередня редакція договору втратила чинність.

25.09.2009 між лізингодавцем (позивачем) та лізингоодержувачем (відповідачем) був укладений договір оренди (фінансового лізингу) № LС612-04/07 (надалі - договір у новій редакції) за умов, передбачених угодою. До договору у новій редакції були підписані додатки 1, 2 та 4 до нього.

Відповідно до п.п. 1.1, 1.4 договору у новій редакції, лізингоодержувач (відповідач) зобов’язався за цим договором сплачувати відсотки за фінансування придбання предмету лізингу та поточні лізингові платежі.

Згідно з п. 4.3 договору у новій редакції, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Пунктом 4.4 договору у новій редакції передбачено, що озмір Комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (додаток 1 до договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

Комісія лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості лізингоодержувача згідно даних колонки «С»Графіку (додаток 1 до договору).

Згідно пункту 4.5 договору у новій редакції, перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за курсом розрахунку платежів плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку, та комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль»з купівлі валюти, згідно офіційного сайту лізингодавця за адресою в мережі Інтернет.

Згідно п. 4.6 договору у новій редакції, оплата всіх платежів здійснюється в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 4.8 договору у новій редакції передбачено, що всі додаткові послуги, визначені в загальних умовах (додаток 4 до цього договору), а також ті, які не визначені цим договором та необхідність в яких може виникнути у лізингоодержувача, оплачуються лізингоодержувачем окремо за тарифами лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті лізингодавця за адресою в мережі Інтернет.

Згідно з загальними умовами фінансового лізингу - додаток № 4 до договору у новій редакції (надалі - загальні умови), лізингоодержувач сплачує поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі у новій редакції електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. При чому, у разі неотримання рахунку лізингодавця до 5 числа поточного місяця лізингоодержувач зобов'язаний звернутися до лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку лізингоодержувач зобов'язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця (п.5.3, п. 5.4 загальних умов).

Крім того, відповідно до п. 6.1. загальних умов лізингодавець має право в односторонньому порядку змінити суму лізингових платежів у наступних випадках (включаючи, але не обмежуючись):

6.1.1.          У випадку зміни встановленого на день укладення договору розміру ставки EURLIBOR на період 3 місяці (якщо в п. 1.8 договору сторони обрали валюту - Євро) або розміру ставки USD LIBOR на період 3 місяці (якщо в п. 1.8. договору сторони обрали валюту - Долари США) розмір комісії змінюється відповідно за кожний з періодів лізингу починаючи з такого чергового періоду лізингу. При цьому для визначення LIBOR на період 3 місяці застосовується календарний квартал.

6.1.2. У випадку зміни чинного законодавства щодо лізингової діяльності лізингодавця, системи оподаткування, розміру податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних з предметом лізингу та/або виконанням лізингодавцем своїх обов'язків за договором.

6.1.3. У разі перевищення розміру комісії лізингодавця за договором над подвійною обліковою ставкою Національного банку України, встановленою на день нарахування такої комісії за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від вартості предмета лізингу, комісія у складі лізингового платежу підлягає збільшенню на суму, яка дорівнює розміру ПДВ за ставкою 20%, нарахованому на таке перевищення.

6.1.4. В інших випадках, визначених договором та додатками до нього, в тому числі у разі виникнення у лізингодавця додаткових витрат, які виникли в період дії цього Договору та пов'язані з ним.

Відповідно до п. 6.3 загальних умов, змінений за правилами п.п. 6.1, 6.2 загальних умов розмір лізингових платежів зазначається у відповідному рахунку лізингодавця та підлягає сплаті лізингоодержувачем у безспірному порядку.

У зв‘язку з наявністю у лізингоодержувача (відповідача) простроченої заборгованості (повторно) за договором в новій редакції та враховуючи, що лізингоодержувачем (відповідачем) було виявлено бажання здійснити реструктуризацію цієї заборгованості, сторони (позивач і відповідач) дійшли згоди внести зміни та доповнення до договору в новій редакції, про що укладена відповідна угода від 01.04.2010.

На підставі п. 4 угоди від 01.04.2010 номер договору в новій редакції змінився на LС 612-04/10.

Як зазначав позивач у позові, з моменту підписання цієї угоди лізингодавець (позивач) виставляв рахунки-фактури на сплату поточних лізингових платежів за договором в новій редакції з урахуванням нового номеру договору, а всі платежі за договором в новій редакції за погодженням сторін мали бути здійснюватися на підставі договору в новій редакції за новим номером.

23.09.2010 позивач цінним листом направив на адресу відповідача рахунки-фактури № LС612-04/10/2 від 05.05.2010 на суму 180,03 грн., № LС612-04/10/4-004 від 01.07.2010 на суму 1646,72 грн., № LС612-04/10/5-005 від 02.08.2010 на суму 1753,39 грн., № LС612-04/10/6-007 від 01.09.2010 на суму 1687,51 грн., а загалом на суму 5267,65 грн., що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти.

Як зазначив позивач у позові, відповідачем за договором в новій редакції з урахуванням нового номеру договору, не звертався до позивача з заявами про неотримання рахунків про сплату лізингових платежів, а також відповідачем не було здійснено оплату лізингових платежів по рахункам № LС612-04/10/2 від 05.05.2010, № LС612-04/10/4-004 від 01.07.2010, № LС612-04/10/5-005 від 02.08.2010, № LС612-04/10/6-007 від 01.09.2010, а тому утворилась заборгованість на суму 5267,65 грн.

Стаття 175 ч. 1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 808 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавця на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізинговий платіж).

Згідно статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено що позивач на виконання умов договору фінансового лізингу № LС612-04/10 в новій редакції з урахуванням нового номеру договору, передав відповідачу предмет лізингу, що підтверджується актом приймання передачі та на виконання умов вищезазначеного договору надіслав відповідачу рахунки на загальну суму 5267,65 грн., що підтверджується фіскальним чеком Укрпошти, а відповідач свої зобов’язання щодо оплати виставлених рахунків не виконав, не здійснив оплату на загальну суму 5267,65 грн. та жодних звернень, щодо неотримання зазначених рахунків в порядку п. 5.3 загальних умов фінансового лізингу, позивачу не направляв. Доказів протилежного станом на момент розгляду справи, суду надано не було.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості є обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою що підлягає задоволенню в повному обсязі в сумі 5267,65 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

В п. 5. роз‘яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(із змінами від 31.05.2007) зазначено, що оскільки однією з основних умов, за якої господарський суд приймає заяву до розгляду, є факт надходження державного мита до державного бюджету України, господарський суд у разі виникнення сумнівів щодо надходження і зарахування державного мита до державного бюджету може і повинен витребувати від позивача відповідне підтвердження територіального органу казначейства, якому державне мито перераховано, про що зазначається в ухвалі про порушення провадження у справі.

Оскільки, при прийнятті позовної заяви, у суду виникли сумніви щодо надходження і зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до державного бюджету, у позивача при порушенні провадження у даній справі було витребувано довідки Державного казначейства України про зарахування державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до Державного бюджету України, що позивачем виконано не було.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне судові витрати за розгляд даного позову стягнути з позивача в доход Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудбетон»(код ЄДРПОУ 34731008, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Качалова, 5) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(код ЄДРПОУ 34480657, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корп. 5) суму заборгованості в розмірі 5 267 (п’ять тисяч двісті шістдесят сім) грн. 65 коп., 102 (сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»(код ЄДРПОУ 34480657, місцезнаходження: 04073, м. Київ, проспект Московський, 9, корп. 5) в доход Державного бюджету України 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 17.12.2010.