Рішення № 12882114, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/37013.12.10 За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної адміністрації залізничного транспорту України «Південно-Західна залізниця»в особі відокремленого підрозділу моторовагонне депо «Фастів 1»

про стягнення 60417,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2.представник за договором від 02.08.2010р.

від відповідача: Будова Н.М.- представник по довіреності № 2872-ню від 08.10.2010р.

суть спору:

Заявлено позов про стягнення з Державної адміністрації залізничного транспорту України “Південно-західна залізниця” в особі відокремленого підрозділу моторовагонне депо “Фастів 1” заборгованості за актами приймання-здачі виконаних робіт (послуг) в розмірі 60417,00 грн. основного боргу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання домовленості між сторонами позивач виконав послуги по перевезенню матеріалів відповідача, натомість відповідач не розрахувався за надані на його користь послуги.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.07.2010р. порушено провадження у справі № 19/174-10/9, призначено справу до розгляду.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.10.2010р. справу № 19/174-10/9 скеровано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу № 19/174-10/9 було передано на розгляд судді Грєховій О. А.

Ухвалою суду від 04.11.2010р. справу прийнято до провадження та присвоєно справі № 53/370, розгляд справи призначено на 13.12.2010р.

Разом з позовною заявою позивачем було заявлено про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача.

Вказана заява позивача про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не надано доказів, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду або зробити його неможливим.

Таким чином, суд відмовляє Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рахунок відповідача.

Також ухвалою суду від 04.11.2010р. прийнято розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 50478,50 грн. основного боргу.

В судовому засіданні 13.12.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги в редакції уточнених позовних вимог та вважає їх таким, що підлягають задоволенню. Разом з тим, представник позивача надав суду заяву про стягнення з відповідача оплати за послуги адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.12.2010р. надав суду письмові заперечення проти позову, в яких відповідач зазначає, що не погоджується з позовною заявою оскільки, між позивачем та вагоноремонтним депо Фастів-1 не укладався договір про перевезення вантажу; в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля, які б підтверджували факт виконання послу з перевезення; в актах виконаних робіт, наданих позивачем, не зазначено місце складання документа, зміст господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.12.2010р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості позивач по справі надав відповідачу послуги по перевезенню вантажів.

Факт перевезення на суму 60417,00 грн. підтверджується належним чином завіреним копіями актів приймання-здачі виконаних робіт (послуг): від 31.12.2009р., № 24/12 від 24.12.2009р., № 7/12 від 07.12.2009р., № 27/11 від 27.11.2009р., № 17/11 від 17.11.2009р., від 12.11.2009р., № 30/10 від 30.10.2009р., № 23/10 від 23.10.2009р., № 13/10 від 13.10.2009р., № 12/10 від 12.10.2009р., № 01/10 від 01.10.2009р., № 04/02 від 04.02.2010р., № 26/01 від 26.01.2010р., № 18/01 від 18.01.2010р., копіями подорожніх листів: № 360632 від 21.01.2010р., 360635 від 28.01.2010р., № 360634 від 26.01.2010р., № 360633 від 22.01.2010р., № 360631 від 18.01.2010р., № 360630 від 15.01.2010р., № 360629 від 14.01.2010р., № 360636 від 04.02.2010р., № 360637 від 18.02.2010р., № 360625 від 24.12.2009р., № 360624 від 15.12.2009р., № 360623 від 14.12.209р.№ 360626 від 25.12.2009р., № 360627 від 28.12.2009р., № 360628 від 31.12.2009р., № 360619 від 27.12.2009р., № 360618 від 26.11.2009р., № 360611 від 09.11.2009р., № 360612 від 10.11.2009р., № 360613 від 11.11.2009р., № 360614 від 12.11.2009р., ; 360607 від 23.10.2009р., № 360606 від 20.10.2009р., № 360608 від 30.10.2009р., № 360602 від 30.09.2009р., № 360615 від 17.11.2009р., № 360617 від 24.11.2009р., № 360616 від 20.11.2009р., № 360605 від 13.10.2009р., № 360604 від 12.10.2009р., № 360622 від 07.12.2009р., № 360621 від 04.12.2009р., № 360620 від 03.12.2009р.

При дослідженні актів приймання-здачі виконаних робіт (послуг): від 31.12.2009р., № 24/12 від 24.12.2009р., № 7/12 від 07.12.2009р., № 27/11 від 27.11.2009р., № 17/11 від 17.11.2009р., від 12.11.2009р., № 30/10 від 30.10.2009р., № 23/10 від 23.10.2009р., № 13/10 від 13.10.2009р., № 12/10 від 12.10.2009р., № 01/10 від 01.10.2009р., № 04/02 від 04.02.2010р., № 26/01 від 26.01.2010р., № 18/01 від 18.01.2010р. суд встановив, що вказані акти належним чином оформлені, підписані обома сторонами у справі та з відтисками печатки позивача та відповідача на них.

На оплату за надані послуги позивач надав відповідачу рахунки-фактури: № 26/01 від 26.01.2009р., № 18/01 від 18.01.2009р., № 28/01 від 28.01.2010р., № 04/02 від 04.02.2009р., № 14/12 від 24.12.2009р., № 31/12 від 31.12.2009р., № 27/11 від 27.11.2009р., № 12/11 від 12.11.2009р. № 23/10 від 23.10.2009р., № 30/10 від 30.10.2009р., № 01/10 від 01.10.2009р., № 17/11 від 17.11.2009р., № 13/10 від 13.10.2009р., № 12/10 від 12.10.2009р., № 7/12 від 07.12.2009р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач по справі надсилав на адресу відповідача лист від 01.06.2010р. з вимогою погасити заборгованість за здійснене перевезення.

У відповідь на лист позивача відповідач зазначив, що заборгованість буде погашена в разі отримання фінансування (лист № 77 від 29.06.2010р.).

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з листа позивача від 01.06.2010р., відповідач отримав лист з вимогою оплатити заборгованість - 02.06.2010р.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, відповідач повинен був у строк до 09.06.2010р. повністю оплатити позивачу за надані послуги в сумі 50478,50 грн.

Однак, відповідач, як у строк 09.06.2010р., так і на дату прийняття рішення, свого обовязку щодо оплати в повному обсязі за надані послуги в сумі 50478,50 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобовязання по оплаті за надані послуги, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 50478,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 50478,50 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву до уваги судом не приймаються з огляду на наступне.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст.. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 3 ст.. 908 ЦК України).

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Водночас, відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Суд вважає, що в разі недодержання сторонами письмової форми правочину для з'ясування факту його вчинення та змісту слід застосовувати за аналогією ч. 2 ст. 205 ЦК України.

Вказана норма передбачає, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що в даному випадку здійснювались послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом на території України. Відповідно до п. 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України N 363 від 14.10.1997 р. та Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та транспортної роботи, затвердженої наказом Міністерства транспорту від 07.08.1996 р. N 228/253, виконання положень якої є обов'язковим всіма суб'єктами підприємницької діяльності установами і організаціями незалежно від відомчого підпорядкування, форми власності, які здійснюють перевезення вантажів автомобільним транспортом або для яких виконуються такі перевезення, надання такого роду послуг можливе лише за наявності первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом, зокрема, подорожнього листа вантажного автомобіля - типова форма N 2 (що діє у межах України), товарно-транспортної накладної - типова форма N 1-ТН та талону замовника - типова форма N 1-ТЗ (при роботі автомобіля за погодинною формою оплати транспортних послуг).

Відповідно до п.п. 11.3, 11.4 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.

Вищевказані подорожні листи, акти приймання-передачі наданих послуг та рахунки-фактури приймаються судом у якості належного доказу надання послуг відповідачеві та прийняття їх останнім.

Крім того, дією відповідача яка свідчить про його волю до настання відповідних правових наслідків є внесення на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 9938,50 грн. в якості оплати наданих позивачем послуг, що не заперечується і самим відповідачем.

Також в якості доказу існування заборгованості у відповідача перед позивачем позивач надав підписаний та погоджений сторонами акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 01.12.2010 заборгованість відповідача перед позивачем становить 50478,50 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 5000,00 грн. слід зазначити наступне.

До матеріалів справи позивач надав копію квитанції серія 05-ААЛ № 395753 від 02.06.2010р., як доказ про сплату за адвокатські послуги в розмірі 5000,00 грн. та в судовому засіданні було оглянуто Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1. видане адвокату ОСОБА_3.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до п. 5 ст.4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до Розяснень Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(в редакції розяснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду Україна») вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обовязком сторони, і повязано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлені у процесуальному законодавстві обмеження розміру оплати послуг адвоката (до 5% задоволеної суми позовних вимог), а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 2523,93 грн. (5% від задоволеної суми позовних вимог).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню частково.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державної адміністрації залізничного транспорту України «Південно-Західна залізниця»(01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6; код ЄДРПОУ 04713033, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) основний борг в сумі 50478 (пятдесят тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 50 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 504 (пятсот чотири) грн. 79 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу, витрати на правову допомогу в розмірі 2523 (дві тисячі пятсот двадцять три) грн. 93 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 17.12.2010