Постанова № 12878877, 01.12.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

01.12.10                                                                                           Справа № 16/109(2010)

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б./головуючий/, Кузь В.Л., Мирутенко О.Л., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхово-будівельне управління №40»(м. Львів)

на рішення Господарського суду Львівської області

від 12.10.2010р. у справі № 16/109 (2010)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»(м. Маріуполь)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхово-будівельне управління №40»(м. Львів)

про стягнення 244398,12 грн основного боргу та 21707,73 грн процентів за користування чужими коштами

за участю представників: не з’явились

Рішенням від 12.10.2010р. у справі №16/109 (2010) Господарського суду Львівської області (суддя Іванчук С.В.) задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельне підприємство «Азовінтекс»(м. Маріуполь) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхово-будівельне управління №40»(м. Львів) про стягнення 244398,12 грн основного боргу та 21707,73 грн процентів за користування чужими коштами.

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхово-будівельне управління №40»подано апеляційну скаргу, у якій скаржник просить рішення Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- судом не було враховано, що на кошти у розмірі 244398,12 грн Позивачем закуплено матеріали для виготовлення асфальтно-бетонної суміші відповідно до умов договору №11/30 від 30.11.09;

- підстави для повернення коштів –відсутні;

- судом безпідставно була застосована до спірних правовідносин ст. 530 ЦК України, оскільки суд повинен був встановити юридичний факт дії договору та відповідно обов’язку сплатити суми боргу за договором;

- судом порушено норми процесуального права, розглянувши справу за відсутності представника ТзОВ «ЛШБУ №40».

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для скасування рішення Господарського суду Львівської області - відсутні, з огляду на наступне:

30.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельпе підприємство «Азовінтекс»(Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління № 40»(Продавець) укладено договір №11/30 на поставку асфальто-бетонної суміші (надалі –Договір, а.с. 12-16).

Відповідно до п.3.1 укладеного договору №11/30 від 30.11.2009р. продукція постачається на умовах поставки, що вказані у специфікаціях.

Відповідно до умов специфікації до Договору №11/30 від 30.11.2009р (а.с. 22), постачання продукції починається через 5 днів по 250 т/день з моменту зарахування першого авансового платежу у розмірі 779994,00 грн. на поточний рахунок Продавця. Тобто, з наведеного вбачається , що відвантаження продукції повинно було б відбутися в кількості 1500тон на суму 779994грн по 250 тон в день, що в загальній кількості складає 6 днів.

Відповідно до п.6.1 Договору, Покупець проводить оплату за продукцію на підставі виставленого рахунку наступним чином: перший аванс - 779 994,00 грн. - 50% від суми договору - протягом 5 банківських днів з моменту підписання договору та виставлення рахунку.

Відповідно до п. 7.9. Договору №11/30 від 30.11.2009р, у разі затримки поставки продукції більш ніж на 10 днів від обумовленого сторонами строку, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору взагалі або в частині та вимагати повернення грошових коштів сплачених за непоставлену продукцію, з нарахуванням процентів за користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.

Факт виконання умов Договору Позивачем у справі щодо здійснення першого авансового платежу за договором №11/30 від 30.11.2009р. в розмірі 779994,00грн., підтверджується платіжним дорученням № 961 від 07.12.2009р. (а.с. 23), а також довідкою Відділення „Маріупольське” Публічного акціонерного товариства „Альфа-Банк” №57978-150-36 від 01.10.2010р (а.с. 42).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління № 40»на виконання своїх зобов’язань згідно даного договору здійснено часткову поставку асфальтобетонної суміші на загальну суму 535595,88грн., що підтверджується накладними №15р/12 від 31.12.2009р. (а.с. 39), №7р/12 від 28.12.2009р. (а.с. 38), №8р/12 від 29.12.09р. (а.с. 17), №6р/12 від 27.12.2009р. (а.с. 18).

При цьому, в іншій частині авансового платежу у розмірі 244398,12грн. товар не поставлено та кошти не повернено.

За умовами п. 5.1 Договору Продавець зобов’язаний повідомити по факсу, телеграмою або електронною поштою дату відвантаження партії продукції яку належить поставити покупцю. Суду не представлено доказів в підтвердження належного повідомлення відповідачем позивача у встановленні у договорі строки поставки (п.2.1специфікації) про відвантаження партії товару.

Відповідно до п.5 специфікації до Договору №11/30 від 30.11.2009р. сторони мають право за спільною згодою збільшити строк поставки з урахуванням ( дощу, снігу, морозу і т. ін.). Разом з цим, в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт збільшення встановленого строку поставки.

Відповідно до п.7.9. договору №11/30 від 30.11.2009р, у разі затримки поставки продукції більш ніж на 10 днів від обумовленого сторонами строку, покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору взагалі або в частині та вимагати повернення грошових коштів сплачених за непоставлену продукцію, з нарахуванням процентів за користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період.

Відповідно до претензії №522/06 від 25.05.2010р., надісланої ТОВ ПБП «Азовінтекс»на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхо-будівельне управління № 40»(а.с. 19), Позивач просить у семиденний термін з моменту отримання претензії повернути 244398,12грн. за недопоставлений товар. Надіслання наданої претензії №522/06 від 25.05.2010р. підтверджується фіскальним чеком №1415 від 25.05.10р (а.с. 20).

Аналогічна вимога була поставлена перед Відповідачем у справі і Претензією, №522/884-06 від 16.08.2010р. (.а.с. 21, 41), в якій Позивач зазначає, що Відповідачем недопоставлено продукції на загальну суму 24439812грн., тому з посиланням на приписи ст. 188 ГК України, ст. 651 ЦК України та п. 7.9 договору ТзОВ ПБП „Азовінтекс” розриває договір в частині непоставленої продукції і просить договір рахувати зміненим в цій частині з моменту отримання даної претензії.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, зазначає, що за своєю суттю вказані претензії є заявою Позивача у справі про розірвання Договору купівлі-продажу в частині непоставленого товару на суму 244398,12грн.

При цьому, та обставина, що вказані претензії були визнані Відповідачем у справі як заяви про розірвання договору, підтверджується листом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхово-будівельне управління №40»№818-1 від 18.08.2010 року (а.с. 40), відповідно до якої Продавець висловлює свою позицію щодо неправомірності розірвання договору №11/30 від 30.11.09 у зв’язку з відсутністю заяви Покупця на отримання асфальтнобетенної суміші.

Разом з цим, дана позиція Скаржника, визначена в апеляційній скарзі як підстава для скасування оскаржуваного рішення, є необґрунтованою та такою, що спростовується наведеними вище умовами Договору, відповідно до яких у разі затримки поставки продукції більш ніж на 10 днів від обумовленого сторонами строку, покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору взагалі або в частині та вимагати повернення грошових коштів сплачених за непоставлену продукцію, з нарахуванням процентів за користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період (п. 7.9 Договору).

Окрім того, обставиною, яка свідчить про припинення між сторонами договірних зобов’язань за договором № 11/30 від 30.11.09, є умова його п. 10.5, відповідно до якої даний Договір вступає у законну силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними договірних зобов’язань, але в будь-якому випадку –до 31.01.10.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Згідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст.693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно з нормою п. 2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вже було зазначено вище, за умовами п.7.9. договору №11/30 від 30.11.2009р, у разі затримки поставки продукції більш ніж на 10 днів від обумовленого сторонами строку, Покупець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору взагалі або в частині та вимагати повернення грошових коштів сплачених за непоставлену продукцію, з нарахуванням процентів за користування грошовими коштами у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період. З врахуванням вищенаведеного Позивачем нараховано Відповідачу за період з 01.03.2010р. по 15.08.2010р. проценти за користування грошовими коштами в сумі 21707,73грн.

При цьому, заперечуючи проти позову, Скаржник у справі не навів контррозрахунку по стягненню з нього процентів за користування грошовими коштами.

Щодо твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівське шляхово-будівельне управління №40», визначеного як одна з підстав для скасування оскаржуваного рішення, про те, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки, справа була розглянута за відсутності представника Відповідача у справі, то судова колегія господарського суду апеляційної інстанції зазначає наступне:

Відповідно до ухвали Господарського суду Львівської області від 14.09.10 у даній справі, її розгляд було призначено на 28.09.10.

28.09.10 у зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням ними вимог ухвали суду від 14.09.10, розгляд справи було відкладено на 12.10.10 (а.с. 32).

При цьому, Скаржником у справі під час розгляду даної справи в господарському суді апеляційної інстанції не було подано доказів, що свідчать про неповідомлення Відповідача про дату та місце судового розгляду в суді першої інстанції, а тому Скаржник не був позбавлений можливості скористатись правом, передбаченим ст. 22 та забезпечити явку свого повноважного представника у судове засідання.

Окрім того, посилаючись на порушення Господарським судом Львівської області при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального права, Скаржником не було доведено, чим саме таке порушення могло призвести до прийняття неправомірного рішення по суті відповідно до вимог ч. 2 ст. 104 ГПК України.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

п о с т а н о в и в:

Рішення від 12.10.2010р. у справі №16/109 (2010) Господарського суду Львівської області залишити без змін, апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий          суддя                                                  Желік М.Б.

                              суддя                                                  Мирутенко О.Л.

                              суддя                                                  Кузь В.Л.