Постанова № 12878809, 01.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2010                                                                                           № 38/241

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Кусень О.Г. - директор,

Циган В.В., дов. № 23 від 20.05.2010 року

від відповідача -Щеглов Є.Є., дов. б/н від 28.04.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Медбланк+"

на рішення Господарського суду м.Києва від 31.08.2010

у справі № 38/241 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Медбланк+"

до                                                   Центр медичної статистики Міністерства охорони здоров"я України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   зобов'язання вчинити дії та стягнення 30 491,70 грн.

В судовому засіданні 01.12.2010 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.08.2010 року у справі № 38/241 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю “Медбланк+” (далі - позивач) до Центра медичної статистики Міністерства охорони здоров’я України (далі - відповідач) про зобов’язання вчинити дії та стягнення 30 491, 70 грн. відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2010 року у справі № 38/241та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального права. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що на момент подачі позивачем відповідачу заявок від 17.03.2010 року та від 26.03.2010 року у останнього були відсутні підстави не виконувати взяті на себе договірні зобов’язання з посиланням на ст. 594 ЦК України, оскільки передбачене вказаною статтею право кредитора виникає з моменту невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого зобов’язання, тоді як станом на 17.03.2010 року та 26.03.2010 року, за твердженням позивача, жодних речей, які б належали позивачеві у відповідача не було. Крім того, як зазначає апелянт, судом першої інстанції не враховано той факт, що станом на 01.07.2010 року позивачем не було реалізовано бланки суворого обліку ф. № 083/о у кількості 2 000 шт. та ф. № 140/о у кількості 57 шт. на загальну суму 4 134, 57 грн., а тому, оскільки строк виконання позивачем обов’язку щодо розрахунку за отриманий товар договором не встановлено, а відповідач з відповідною вимогою до позивача не звертався, останній вважає, що на момент подання заявок № 7 від 17.03.2010 року та № 7 від 26.03.2010 року строк виконання зобов’язання щодо розрахунку за отриманий раніше товар не настав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2010 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.10.2010 року.

25.10.2010 року від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

В судовому засіданні 27.10.2010 року було оголошено перерву до 10.11.2010 року.

09.11.2010 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній просить зобов’язати відповідача передати позивачеві товар згідно заявки № 7 від 26.03.2010 року та стягнути з відповідача на користь позивача 15 245, 85 грн. штрафних санкцій.

В судове засідання 01.12.2010 року з’явились представники сторін та підтримали свої вимоги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про зобов’язання відповідача передати “Медичні довідки щодо придатності до керування транспортним засобом (ф.083/о)” в кількості 28 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 56 280 грн., “Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду (ф.140/о)” в кількості 24 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 48 240 грн., “Медичні довідки проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (ф. 122-2/0)” в кількості 16 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 32 160 грн.; “Медичні довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об’єкт дозвільної системи (ф.127/о)” в кількості 6 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 12 060 грн. та стягнути з відповідача штрафні санкції в сумі 30 491,70 грн. Заявлені позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов договору купівлі-продажу №25 від 18.05.2009 року, не поставив позивачеві товар за заявками на поставку товару від 17.03.2010 року та від 26.03.2010 року, чим порушив умови договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 18.05.2009 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) було укладено договір № 25 купівлі-продажу зі змінами, викладеними у додатковій угоді №1, відповідно до якого відповідач передає у власність позивача, а позивач приймає та оплачує бланки суворого обліку: медична довідка щодо придатності до керування транспортним засобом (ф. 083/о) за ціною 2,01 грн./од. з ПДВ; медична довідка про проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (ф.122-2/о) за ціною 2,01 грн./од. з ПДВ; медична довідка для отримання дозволу (ліцензії) на об’єкт дозвільної системи (ф.127/о) за ціною 2,01 за одну/од. з ПДВ; сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду (ф.140/о) за ціною 2,01 грн./од. з ПДВ для подальшого їх розповсюдження по Київській області на підставі довіреності, виданої відповідачем №МС-01/56 від 23.01.2009 року.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець має поставляти товар згідно заявок покупця протягом трьох робочих днів з дня отримання заявки.

Згідно з п. 3.1 договору покупець здійснює оплату продавцю за товар після його реалізації.

Пунктом п. 8.1 договору зі змінами, викладеними у додатковій угоді №1, передбачено термін дії договору до 31.03.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.03.2010 року та 26.03.2010 року позивач звернувся до відповідача з заявками № 7 на поставку товару, проте, відповідач відповідний товар не поставив. При цьому, докази направлення відповідачу заявки від 17.03.2010 року в матеріалах справи відсутні.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд встановив факт наявності у позивача на момент звернення до відповідача з заявкою від 26.03.2010 року заборгованості перед останнім за попередні поставки товару, яка була остаточно погашена лише 14.04.2010 року, та, з посиланням на ст. 594 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків, має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання, дійшов висновку про те, що відповідач правомірно відмовив позивачеві у задоволенні його заявки та передачі товару, а тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 2.1 договору продавець має поставляти товар згідно заявок покупця протягом трьох робочих днів з дня отримання заявки.

Як зазначає позивач, 17.03.2010 року та 26.03.2010 року останній звернувся до відповідача з заявками № 7 на поставку товару. При цьому, доказів направлення відповідачеві заявки № 7 від 17.03.2010 року позивач не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що 26.03.2010 року позивач направив відповідачеві заявку № 7 на відвантаження товару, що не заперечується останнім.

В порушення умов договору відповідач за вказаною заявкою товар не поставив, відмовивши листом № М6-01/196 від 26.03.2010 року. При цьому, підставою відмови відповідач зазначив наявність фактів, про які останньому стало відомо з листа СБУ.

Колегія суддів вважає відмову від виконання обов’язків щодо поставки бланків безпідставною та необґрунтованою. Так, в зазначеному листі - відмові відповідач лише інформує про наявність фактів, при цьому, відсутнє зазначення конкретних обставин, що стали відомі останньому, не вказано ані номер, ані дату листа СБУ, яким встановлено обставини та факти, що стали підставою відмови відповідачем у відвантаженні позивачеві бланків.

Щодо посилання відповідача у відзивах на позов та апеляційну скаргу на наявність заборгованості позивача по сплаті раніше отриманих бланків, то відповідач відмовив позивачеві у поставці бланків з інших підстав, а у листі – відмові взагалі не йшлось про наявну заборгованість, а отже, зазначене не було підставою відмови у поставці бланків.

Крім того, відповідно до п. 3.1 договору покупець здійснює оплату продавцю за товар після його реалізації. Отже, обов’язок відповідача поставити товар позивачеві згідно заявок протягом трьох робочих днів не поставлений в залежність від того, чи відбулась повна оплата раніше отриманої партії товару.

Крім того, як вбачається з листа - відмови від 26.03.2010 року № М6-01/196 відповідач послався на порушення позивачем п. п. 2, 3 Наказу МОЗ України від 17.01.2002 року № 12 “Про затвердження Інструкції про проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів”, оскільки останнім відвантажувались бланки суворого обліку за період з 01.06.2009 року по 31.12.2009 року ТОВ “Медичні профогляди”.

Втім, як вбачається з Наказу ГУОЗ від 15.01.2009 року № 7 “Про затвердження переліку лікувальних закладів, що мають право проводити медогляди водіїв та кандидатів у водії транспортних засобів” та Переліку лікувально-профілактичних закладів, які включені до єдиного реєстру комісій з медичних оглядів водіїв (кандидатів у водії) транспортних засобів на території Київської області ТОВ “Медичні профогляди” внесено до переліку лікувально-профілактичних закладів, які мають ліцензію на медичну практику та входять до переліку закладів по обласному управлінню охорони здоров’я на видачу відповідних бланків.

До того ж, посилання відповідача на порушення позивачем п. 2.3 договору № 25 від 18.05.2009 року, оскільки останній поставляв бланки організації, яка не мала права на їх придбання, а саме, ТОВ “Експрес МС”, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані з огляду на те, що в листі ГУ СБУ № 51/2/3 42758 від 18.03.2010 року встановлено порушення ліцензійних умов провадження медичної практики саме ТОВ “Експрес МС”, що не є доказом відвантаження позивачем бланків суворого обліку саме цій організації, а отже не свідчить про порушення позивачем п. 2.3 договору № 25 від 28.05.2009 року.

Щодо посилання відповідача на закінчення строку дії довіреності МС-01/56 від 23.01.2009 року, виданої позивачу на здійснення операцій з медичними бланками та не звернення останнього до відповідача з приводу отримання нової довіреності, що, на думку відповідача, унеможливлює продаж позивачу бланків після 31.12.2009 року, оскільки буде суперечити положенням п. 1.1 договору № 25 від 18.05.2009 року, колегія суддів відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 25 від 18.05.2009 року, в пункті 1 якої, зокрема, зазначено: “... для подальшого їх розповсюдження по Київській області на підставі довіреності, виданої продавцем № МС-01/56 від 23.01.2009 року”. При цьому, відповідачем по електронній пошті було надіслано лист № МС-01/26 від 11.01.2010 року з повідомленням про те, що Центр медичної статистики МОЗ України продовжує термін дії доручення суб’єктам господарювання на три місяці поточного року. До того ж, відповідачем у період з 01.01.2010 року по 31.03.2010 року здійснювались поставки товару позивачу для подальшого розповсюдження його по Київській області, про що свідчать накладні про передачу товару № 3/3/3/1 від 05.01.2010 року, № 29 від 04.02.2010 року, № 58/16 від 19.02.2010 року, № 85/79 від 10.03.2010 року.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтею 526 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За таких обставин, оскільки позивачем доведено (а відповідачем не заперечується) надіслання позивачеві заявки № 7 від 26.03.2010 року щодо відвантаження “Медичної довідки щодо придатності до керування транспортним засобом (ф.083/о)” в кількості 14 000 штук, “Сертифікату про проходження профілактичного наркологічного огляду (ф.140/о)” в кількості 12 000 штук., “Медичної довідки проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (ф. 122-2/0)” в кількості 8 000 штук; “Медичної довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об’єкт дозвільної системи (ф.127/о)” в кількості 3 000 штук, а відповідач, в порушення п. 2.1 договору, протягом трьох днів з дня отримання зазначеної заявки замовлений товар не поставив та безпідставно і необґрунтовано листом № М6-01/196 від 26.03.2010 року відмовив позивачеві у відвантаженні такого товару, позовні вимоги позивача про зобов’язання відповідача поставити “Медичні довідки щодо придатності до керування транспортним засобом (ф.083/о)” в кількості 28 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 56 280 грн., “Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду (ф.140/о)” в кількості 24 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 48 240 грн., “Медичні довідки проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (ф. 122-2/0)” в кількості 16 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 32 160 грн.; “Медичні довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об’єкт дозвільної системи (ф.127/о)” в кількості 6 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 12 060 грн., підлягають частковому задоволенню, а саме, щодо зобов’язання відповідача поставити позивачеві “Медичні довідки щодо придатності до керування транспортним засобом (ф.083/о)” в кількості 14 000 штук, “Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду (ф.140/о)” в кількості 12 000 штук, “Медичні довідки проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (ф. 122-2/0)” в кількості 8 000 штук, “Медичні довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об’єкт дозвільної системи (ф.127/о)” в кількості 3 000 штук, оскільки в цій частині є правомірними, обґрунтованими та доведеними.

Як встановлено колегією суддів, відповідач порушив свої зобов’язання щодо відвантаження позивачеві товару згідно з заявкою № 7 від 26.03.2010 року.

Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що у випадку непостачання або недопоставки будь-яких товарів у визначений строк, до продавця застосовуються штрафні санкції в розмірі 0,5% від обсягу непоставлених (недопоставлених) товарів за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент встановлення санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за порушення відповідачем обов’язку щодо поставки замовлених бланків за заявкою № 7 від 26.03.2010 року нарахував останньому штрафні санкції за період з 01.04.2010 року по 04.06.2010 року (65 днів) в розмірі 15 245, 85 грн. та за заявкою № 7 від 17.03.2010 року - за період з 23.03.2010 року по 04.06.2010 року (74 дні) в розмірі 15 245, 85 грн., а всього, 30 491, 70 грн.

Оскільки колегією суддів встановлено та матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем обов’язку передати товар згідно з заявкою № 7 від 26.03.2010 року, колегія суддів вважає, що на користь позивача підлягають стягненню штрафні санкції в розмірі 2 715, 01 грн., які розраховані судом з 01.04.2010 року по 04.06.2010 року (65 днів) на суму непоставленого товару – 74 370 грн., з урахуванням передбаченого п. 9.1 обмеження нарахування подвійною обліковою ставкою НБУ, яка діяла в період прострочення і становила з 31.03.2010 року – 10, 25 % (10, 25% х 2 / 365 / 100 х 74 370 грн. х 65 днів = 2 715, 01 грн.).

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30 491, 70 грн. штрафних санкцій підлягають частковому задоволенню, а саме, в розмірі 2 715, 01 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а отже висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, чим порушено норми матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - скасуванню з прийняттям нового про задоволення вимог в частині зобов’язання відповідача поставити позивачеві “Медичні довідки щодо придатності до керування транспортним засобом (ф.083/о)” в кількості 14 000 штук, “Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду (ф.140/о)” в кількості 12 000 штук, “Медичні довідки проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (ф. 122-2/0)” в кількості 8 000 штук, “Медичні довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об’єкт дозвільної системи (ф.127/о)” в кількості 3 000 штук і стягнення 2 715, 01 грн. штрафних санкцій.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Медбланк+” на рішення Господарського суду міста Києва 31.08.2010 року у справі № 38/241 задовольнити частково.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 31.08.2010 року у справі № 38/241 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов’язати Центр медичної статистики Міністерства охорони здоров’я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код 22893990, р/р № 31251272210982 в ГУДКУ в м. Києві, МФО 820019) поставити Товариству з обмеженою відповідальністю “Медбланк+”(02232, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 61/2, код 35872272, р/р № 2600192643 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) товар, а саме:

- “Медичні довідки щодо придатності до керування транспортним засобом (ф.083/о)” в кількості 14 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 28 140 грн.,

- “Сертифікат про проходження профілактичного наркологічного огляду (ф.140/о)” в кількості 12 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 24 120 грн.,

- “Медичні довідки проходження обов’язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів (ф. 122-2/0)” в кількості 8 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 16 080 грн.;

- “Медичні довідки для отримання дозволу (ліцензії) на об’єкт дозвільної системи (ф.127/о)” в кількості 3 000 штук за ціною 2,01 грн./шт., а всього на суму 6 030 грн.

Стягнути з Центра медичної статистики Міністерства охорони здоров’я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код 22893990, р/р № 31251272210982 в ГУДКУ в м. Києві, МФО 820019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Медбланк+” (02232, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 61/2, код 35872272, р/р № 2600192643 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) 2 715 (дві тисячі сімсот п’ятнадцять) грн. 01 коп. штрафних санкцій, 770, 85 грн. державного мита та 105, 50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

3.Стягнути з Центра медичної статистики Міністерства охорони здоров’я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 7, код 22893990, р/р № 31251272210982 в ГУДКУ в м. Києві, МФО 820019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Медбланк+” (02232, м. Київ, вул. Миколи Закревського, 61/2, код 35872272, р/р № 2600192643 у ВАТ “Райффайзен Банк Аваль”, МФО 380805) 385, 43 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4.Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду міста Києва.

5.Матеріали справи № 38/241 направити до Господарського суду міста Києва.

Дата підписання постанови: 06.12.2010 року.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

03.12.10 (відправлено)