Рішення № 12878591, 16.12.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" грудня 2010 р.Справа № 20/2117-10 За позовом Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпульс” Телерадіокомпанія „Імпульс –ТБ” м. Кам’янець –Подільський до Товариства з обмеженою відповідальністю „УВК Нов. Тех 3000” м. Хмельницький

про стягнення 27128,36 грн., з яких 21676,46 грн. нарахувань інфляції, 5451,90 грн. 3% річних

                                                  Суддя С.В. Гладій

Представники сторін:

позивача: Коробей Т.Д. –за дорученням №391 від 14.12.2010р.

відповідача: не з`явився

Суть спору: Позивач звернувся з позовом до суду в якому просить стягнути з відповідача 27128,36 грн. заборгованості з яких 21676,46 грн. нарахувань інфляції та 5451,90 грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду від 03 грудня 2010 року прийнято позовну заяву та порушено провадження у справі № 20/2117-10. Сторони про час і місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, витребуваних документів суду не надав.

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Неявка в судове засідання господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для уникнення зловживання правом з боку відповідача, враховуючи, що судом вжито всіх заходів щодо належного повідомлення відповідача про слухання справи в суді, суд вважає за необхідне розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у ній документами.

Суд, оцінивши подані сторонами по справі докази вважає за можливе прийняти рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

16.11.2007 року між позивачем (замовником) та відповідачем (виконавцем) було укладено договір №17/11 (далі –договір), підписаний уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.1.2. договору, відповідач виконує такі роботи: облицювання фасаду будівлі "Імпульс" композитними касетами (золото металік) –193 кв. м; зашивка центрального козирка тонованим полікарбонатом; зашивка малого козирка тонованим полікарбонатом (сотовим).

Згідно з п.1.4. договору виконання робіт оформлюється актом здачі-прийняття робіт. Роботи виконуються з матеріалів виконавця протягом 50 робочих днів з моменту надходження авансового внеску на рахунок виконавця.

Згідно з розділом 2 договору вартість робіт визначається за домовленістю сторін, яка вказується у договорі. Вартість вказується у гривнях. Авансовий внесок складає 75% від вартості замовлення. За домовленістю сторін розрахунок розбивається на 3 етапи: - авансовий внесок - 75% від вартості замовлення; поточний внесок (відсутній); остаточний розрахунок.

Відповідно до п.3.3. договору виконавець зобов'язується виконати роботи якісно і в установлений термін.

У відповідності до п. 4.3. договору, у випадку, коли після початку виконання робіт договір розривається з вини виконавця, останній сплачує замовнику штраф у розмірі 15% від загальної вартості робіт згідно кошторису.

Замовник зобов'язується провести остаточний розрахунок з виконавцем у 5-денний термін після оформлення акту здачі-прийняття робіт або після їх виконання (п.4.4. договору).

У випадку прострочки виконання робіт строком 15 днів, замовник має право в односторонньому порядку розірвати договір, відмовившись від послуг виконавця, який зобов'язується відшкодувати витрати, понесені замовником (п.4.7. договору).

Відповідно до п.5.1. договору при невиконанні зобов'язань, взятих на себе цим договором, однією із сторін, інша сторона може розірвати даний договір, попередньо повідомивши про це письмово, але не пізніше ніж за 15 днів.

Представниками сторін підписано три кошториси до договору від 16.11.2007 року №17/11, згідно з якими загальна вартість виконання робіт, зазначених у п.1.2. договору, становить 102127,01 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачу на виконання умов договору №17/11 від 16 листопада 2007 року платіжним дорученням № 1559 від 29.11.2007 року - 10000,00 грн.; платіжним дорученням №1536 від 21.11.2007 року - 16595,26 грн.; платіжним дорученням №1607 від 20.12.2007 року - 20000,00 грн.; платіжним дорученням №1574 від 06.12.2007 року - 10000,00 грн.; платіжним дорученням №1686 від 25.01.2008 року - 20000,00 грн. Всього - 76595,26 грн.

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення 76595,26 грн. збитків та 24243,93 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 04.02.2009р. по справі №8/4883 позов про стягнення 76595,26 грн. збитків та 24243,93 грн. штрафу задоволено частково. Щодо стягнення штрафу в сумі 24243,93 грн. відмовлено.

Позивач звернувся до суду відповідно до ст. 625 ЦК України, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов’язання, позивач просить стягнути з відповідача 21676,46 грн. нарахувань за встановленим індексом інфляції, 5451,90 грн. 3% річних від простроченої суми.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи, оцінюючи їх в сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 11 та ст. 509 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦКУ).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 р. (ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відтак, правовідносини, що виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими і відповідно до ст. 1 ГКУ є предметом його регулювання.

Згідно ст. 193 ГКУ, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним сином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Позивачем за несвоєчасне виконання відповідачем зобов’язання нараховано індекс інфляції в сумі 21676,46 грн. та 3% річних в сумі 5451,90 грн. Зазначені нарахування позивачем проведені правомірно і підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі.

При цьому слід врахувати, що право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позов в частині стягнення з відповідача нарахувань 3% річних в сумі 5451,90 грн. та нарахувань інфляції в сумі 21676,46 грн. підтверджені належними у справі доказами та підлягають задоволенню.

При цьому, судові витрати у справі відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 1, 12, 22, 33, 34, 44, 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „УВК Нов. Тех 3000” (м. Хмельницький, Курчатова,119, код 33902493) на користь Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю „Імпульс” Телерадіокомпанія „Імпульс –ТБ” (м. Кам’янець –Подільський, вул. Драгоманова,9, код 30200218) - 5451,90 грн. (п’ять тисяч чотириста п’ятдесят одна гривна 90 коп.) 3% річних, 21676,46 грн. (двадцять одна тисяча шістсот сімдесят шість гривень 46 коп.) нарахувань інфляції, 271,28 грн. (двісті сімдесят одна гривна 28 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя