Рішення № 12878500, 13.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2010 р. Справа № 12/98-1804

Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмостобуд", вул. Промислова, 9-а, с. Острів, Тернопільського району, Тернопільської області

За участю представників від:

Позивача: ОСОБА_1 (свідоцтвоНОМЕР_2 від 08.06.2010р.);

Відповідача: Семенюк Н.П. юрист (довіреність №5 від 10.12.2010р.).

В розпочатому судовому засіданні учаснику судового процесу розяснено права і обовязки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

Суть справи:

Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмостобуд" 3000грн.00коп. боргу згідно договору №19 від 01.07.2009р. на бухгалтерські та інформаційні послуги, 93грн.00коп. 3% річних, 315грн.00коп. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він в липні-серпні 2009р. надавав відповідачу бухгалтерські та інформаційні послуги на виконання договору №19 від 01.07.2009р., проте відповідач акту приймання-передачі виконаних робіт як і самого договору не підписав, проте жодних зауважень щодо наданих послуг не здійснив, провів їх часткову оплату на підставі виставленого рахунку №287 від 08.09.2009р. в сумі 3000,00грн; решту боргу, не зважаючи на направлену йому претензію з вимогою погасити борг, не погасив, внаслідок чого відповідачу нараховано інфляційні та річні на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позов та його повноважний представник в судовому засіданні проти позову заперечив, посилаючись на те, що жодних договорів між сторонами не укладалось, жодних послуг відповідачу не надавалось, відсутні будь-які документи, що підтверджують надання даних послуг. Представник відповідача зазначив, що перерахування коштів позивачу на підставі виставленого рахунку було помилковим.

Представник відповідача в судовому засіданні повідомив про намір подання зустрічного позову і заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Представнику відповідача в судовому засіданні розяснено, що подання зустрічного позову відповідно до приписів ст. 60 ГПК України можливе до початку розгляду справи по суті, який розпочався 23.11.2010р.

Розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, приймаючи до уваги, що розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з неявкою представника відповідача та неподання ним відзиву на позов, строк розгляду справи відповідно до вимог ст. 69 ГПК України до 08.12.2010р., проте розгляд справи, призначений на 07.12.2010р. було відкладено на 13.12.2010р. у звязку із перебуванням судді на лікарняному, що свідчить про те, що у відповідача було достатньо часу ознайомитися з матеріалами справи і подати свої обгрутновані документально заперечення на позов, а відтак суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону, реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист, крім того, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Позивач в судовому засіданні долучив до матеріалів справи копії звітів відповідача по ТМЦ, які за його словами він готував на виконання договору, які підписані ним та працівниками товариства відповідача, що на його думку підтверджує те, що послуги надавалися.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, судом встановлено наступне :

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обовязковим для виконання кожної із сторін.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 3 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Як слідує з матеріалів справи, сторони в письмовій формі договору на бухгалтерські та інформаційні послуги не укладали, оскільки наданий позивачем оригінал договору №19 на бухгалтерські та інформаційні послуги від 01.07.2009р. зі сторони товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмостобуд" не підписаний та не завірений печаткою.

За приписами ч.1,2 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі, сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом; правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто, а у випадках, прямо передбачених договором, може покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

З наведеного випливає юридична сутність зобовязання про надання послуг, як консенсуального, двостороннього та відплатного договору, предметом якого є отриманий замовником корисний ефект від вчинення виконавцем певної діяльності або певних дій, що носить нематеріальний характер, на відміну від договору підряду, де наслідком роботи підрядника є створення нової речі або зміни (покращення) споживчих якостей вже існуючої речі. Договір про надання послуг є двостороннім зобов'язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник в свою чергу зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця, і на відміну від підряду, замовник позбавлений обовязку прийняти надану послугу.

Позивач стверджує, що у липні-серпні 2009р. надав відповідачу бухгалтерські та інформаційні послуги, перелік яких відображено в акті приймання передачі виконаних робіт, який разом із рахунком №287 від 08.09.2009р. був вручений відповідачу для оплати.

Згідно рахунку №287 від 08.09.2009р. вартість зазначених послуг становить 6000,00грн.

Як слідує з виписки банку (Хмельницька обласна філія АКБ "Укрсоцбанк") по особовому рахунку позивача за 16.10.2009р., ТзОВ "Тернопільмостобуд" перерахувало на рахунок позивача кошти в розмірі 3000,00грн., при цьому в графі "призначення платежу" зазначило " за бухгалтерські та інформаційні послуги згідно рах№287 від 08.09.2009р.", що підтверджує факт отримання відповідачем зазначеного рахунку та визнання відповідачем і підтвердження факту надання зазначених послуг Виконавцем (позивачем по справі).

Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обовязки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують взаємні права та обовязки.

На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт надання послуг відповідачу.

Відповідно до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини у результаті фактичних дій сторін.

Оскільки, сторони не обумовили строк оплати відповідачем отриманого послуг згідно усної домовленості, то згідно ст.530 Цивільного кодексу України кредитор вправі вимагати оплати відпущеного товару у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги кредитором.

За приписом статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання, або одностороння зміна його умов не допускається.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Позивач стверджує, що відповідач свої зобовязання щодо оплати наданих послуг в повному об'ємі не здійснив і, незважаючи на направлену йому претензію №10 від 21.07.2010р., яка отримана останнім 22.07.2010р., про що свідчить повідомлення про вручення даного поштового відправлення №4389963, і яку суд розцінює як вимогу про виконання зобовязання відповідно до ст. 530 ЦК України від 30.06.2009р., заборгованість відповідача станом на день розгляду справи становить 3000грн.00коп.

В порушення вимог ст.33 ГПК України відповідачем не надано належних і допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень на позов, в тому числі жодних доказів заявлення будь-яких письмових претензій позивачу щодо виставлення рахунку або щодо неналежного виконання послуг, тощо; натомість в матеріалах справи є докази часткової оплати відповідачем зазначених послуг.

На день розгляду справи відповідач будь-яких доказів, які б свідчили про повну оплату наданих послуг не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 3000грн.00коп.

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача період нарахування інфляційних та річних є відповідно жовтень 2009р.-вересень 2010р. та з 16.10.2009р. по 01.11.2010р.

Однак даний період є безпідставним, оскільки зобовязання по оплаті наданих послуг у відповідача відповідно до ст. 530 ЦК України встановлено до 29.07.2010р., а тому початок періоду нарахування даних сум є з 30.07.2010р., коли зобовязання по оплаті було порушено.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум інфляційних та річних, вважає такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги про стягнення з відповідача 45,11грн. інфляційних за період серпень-вересень 2010р., та 23,18грн. 3% річних за період з 30.07.2010р. по 01.11.2010р.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 270,28 інфляційних та 70,52грн. 3% річних заявлені безпідставно, без врахування настання терміну оплати відповідачем наданих послуг, і задоволенню не підлягають.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тернопільмостобуд", вул. Промислова, 9-а, с. Острів, Тернопільського району, Тернопільської області ідентифікаційний код 36404316, на користь субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1, вул. АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 - 3000грн.00коп. боргу, 45,11грн. інфляційних, 23,18грн. 3% річних, 91,83грн.04коп. витрат по сплаті державного мита та 212грн.48коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В решті позову - відмовити

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення „14” грудня 2010р . через місцевий господарський суд.

Суддя