Рішення № 12878498, 13.12.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2010 р.Справа № 12/83-1334 Господарський суд Тернопільської області

у складі

Розглянув справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль,46001

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відокремлений підрозділ "Вокзал станції Тернопіль" державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця", майдан Привокзальний, 1 , м. Тернопіль

до приватного підприємства "Корпорація "Вітар" вул. Січових Стрільців, 3а, м. Тернопіль, 46001

За участю представників сторін від:

Позивача: Великанович Я.Б. –юрисконсульт (довіреність №05 від 04.01.2010р.); Ковальчук І.Л. –головний спеціаліст відділу оренди державного майна (довіреність №48 від 01.10.2010р.).

Відповідача: не з'явився;

Третьої особи: юрисконсульт Пастернак А.О., довіреність № НЮ-518 від 29.07.10 р.

.

В судових засіданнях учасникам судового процесу роз’яснено права і обов’язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.

За відсутності клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснювалася.

Суть справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: відокремлений підрозділ "Вокзал станції Тернопіль" державного територіально - галузевого об'єднання "Львівська залізниця" звернулося до господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення із приватного підприємства "Корпорація"Вітар" 68579грн.45коп. –заборгованості по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №602 від 27.11.2009 року, 6478грн.39 коп. –пені, 44877грн.20коп. –штрафу.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що 27 листопад 2009 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області уклало договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №602 із приватним підприємством "Корпорація "Вітар", згідно умовами якого, відповідач зобов’язався щомісячно вносити орендну плату, однак останній взяті на себе зобов’язання не виконує, чим порушив умови договору.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 11 жовтня 2010 року за клопотанням позивача від 11.10.2010р. строк розгляду справи в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України, було продовжено.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 19 жовтня 2010 року провадження у справи №12/83-1334 зупинено до розгляду Львівським апеляційним господарським судом справи №6/31-573 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відокремленого підрозділу "Вокзал станція Тернопіль" державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" до приватного підприємства "Корпорація "Вітар" про розірвання договору оренди та стягнення 172917,01 грн. орендної плати, 6888,33 грн. пені, 41194,95грн. штрафу.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 29 листопада 2010 року провадження у справі поновлено.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзиву на позовне не надав, явку уповноваженого представник а в судове засідання не забезпечив, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином, за адресою, зазначеною ним в укладеному між сторонами договорі від 27.11.2009р. та згідно довідки Головного управління статистики у Тернопільській області №31-1592 від 20.08.2010р., що підтверджено повідомленням про вручення поштового відправлення. Разом з тим, до суду надійшла телеграма від 13.12. №1208, відправником якої є Суворов, і в якій зазначено, що директор ПП "Вітар" знаходиться у лікарні, заступник –у відрядженні, у зв’язку з чим явку забезпечити не можуть і просить суду в порядку ст.. 77 ГПК України розгляд справи відкласти.

Розглянувши дане клопотання, приймаючи до уваги, що відповідач доказів неспроможності власного прибуття у судове засідання та доказів перебування повноважного представника у відрядженні та у лікарні не надав, а також, беручи до уваги, що розгляд справи неодноразово відкладався у зв’язку з неявкою представника відповідача, строк розгляду справи було продовжено, чим суд надавав можливість відповідачу подати усі необхідні на його думку для розгляду справи матеріали, а відтак суд вважає, що ним виконано вимоги процесуального Закону, реалізовано право учасника судового процесу на судовий захист, крім того, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, а тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача письмового пояснення по суті позовних вимог суду не надала, її повноважний представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Згідно ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

          27 листопада 2009 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Тернопільській області (надалі –Позивач) та приватним підприємство "Корпорація "Вітар" (надалі –Відповідач) було укладено договір нерухомого майна, що належить до державної власності №602 (надалі –Договір) згідно умовами якого, позивач надав, а відповідач прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно загальною площею 347,3кв.м. (в тому числі 9,0 кв.м. –спільного користування) другого поверху будівлі вокзалу станції Тернопіль, що перебуває на балансі відокремленого підрозділу "Вокзал станції Тернопіль" Державного територіально –галузевого об’єднання "Львівська залізниця" (надалі –Балансоутримувач), за адресою: майдан Привокзальний,1 м. Тернопіль, (надалі –Майно), майно передалося в оренду, для розміщення ресторану з нічним режимом роботи, розмір орендної плати визначається на підставі Методики розрахунків і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року за №786 (зі змінами та доповненнями), (п.1.1., п.2.1., п. 3.1., п.3.3. договору)

          Відповідно до пункту 10.1 договору сторони визначили, що даний договір укладений на 2 роки 11 місяців і діє з 27 листопада 2009 року до 27 жовтня 2010 року.

          Згідно пункту 3.5. договору Орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношені 70% до 30 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Пунктом 3.9. Договору визначено, що зобов'язання Відповідача за сплатою орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку в розмірі місячної орендної плати ( в сумі 45700,00грн.), у співвідношенні визначеному в пункті 3.5 Договору на протязі 5 (п'яти) банківських днів з дати укладення договору.

У пункті 5.9. Договору зазначено, що Відповідач зобов'язався щомісячно, до 15 числа місяця, наступного за звітним місяцем, надавати Орендодавцеві та Балансоутримувачу інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць.

Таким чином, між позивачем та відповідачем у справі в силу даного договору, ст. 759 ЦК України, ст. 2 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. № 2269-ХІІ (надалі –Закон) виникли зобов’язання з договору оренди державного майна, згідно якого орендодавець (позивач у справі) передав орендарю (відповідачу у справі) майно у користування за плату на певний строк та на умовах визначених договором.

Майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності регулюються вищезазначеним Законом, який передбачає істотними умовами договору, в тому числі визначених ст. 10 Закону –орендну плату, порядок її сплати, виконання зобов’язань сторонами, відповідальність сторін, а також інші умови, передбачені договором за згодою сторін.

Укладеним договором оренди сторони досягли згоди по всіх його істотних умовах, визначили предмет договору, умови передачі та повернення орендованого майна, розмір та порядок сплати орендної плати, права та обов’язки сторін по договору, відповідальність і вирішення спорів за договором та строк його чинності, умови зміни та припинення.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

В силу ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов’язковим для виконання кожної із сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Позивач стверджує, що відповідач взяті на себе зобов’язання згідно вищезазначеного договору щодо оплати орендної плати виконував несвоєчасно і не в повному обсязі, у зв’язку з чим заборгованість останнього за травень 2010 року та червень 2010 року станом на 27.07.2010р. становить 68579грн.45коп., яку відповідач станом на день заявлення позову добровільно не сплатив.

Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про протилежне, в тому числі і про погашення заборгованості за зазначений період згідно вищезазначеного договору не надав, а тому згідно вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 68579грн.45коп.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2010р. у справі №6/31-573, прийнятою за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Тернопільської області у цій справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області до Приватного підприємства “Корпорація “Вітар” (м. Тернопіль) про розірвання договору оренди, повернення орендованого майна та стягнення 172917,01грн заборгованості з орендної плати, 6888,33грн. пені, 41194,95 грн. штрафу, встановлено, що за період з грудня 2009 року по травень 2010 року у відповідача за оренду спірного приміщення виникла заборгованість в сумі 172917,01грн., яку присуджено до стягнення з відповідача.

Позивач стверджує, що станом на 27.07.2010р. дана заборгованість відповідачем не погашена, у зв’язку з чим звернувся про стягнення з останнього пені за несплату даного боргу за період з 26.05.2010р. по 27.07.2010р.

Стаття 230 Господарського кодексу України визначає, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Як слідує з умов Договору, а саме: пункту 3.6., орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно п. 3.7. Договору у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, Орендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Враховуючи, що згідно ст. 526, ст.530 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк, відповідачем дані строки порушені, в зв’язку з чим він повинен нести відповідальність, передбачену умовами договору, у вигляду сплати пені та штрафу.

          Позивач згідно умов договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, що за період з 25.06.2010 року по 27.07.2010 року в сумі 6478,39грн., яка нарахована на суму заборгованості, яка виникла за період з грудня 2009 року по травень 2010 в сумі 172917,01грн

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені з врахуванням п. 3.6. договору, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, оплати боргу, враховуючи періоди нарахування пені, визначені позивачем в розрахунку, вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за неналежне виконання зобов'язань підлягають частковому задоволенню в сумі 6148,45грн., а саме: 26.05.10р. по 15.07.10р. –64,60грн.; 26.05.10р. по 15.07.10р. - 863,93грн.; 26.05.10р. по 27.07.10р. –1067,95грн.; 26.05.10р. по 27.07.10р. -1088,24грн.; 26.05.10р. по 27.07.10р. –1098,03грн.; 26.05.10. по 27.07.10р. –1094,74грн.; 16.06.10р. по 27.07.10р. –695,64грн.; 16.07.10р. по 27.07.10р. –175,32грн., як обґрунтовано заявлені та не суперечать нормам чинного законодавства.

Позов в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 329,94грн. заявлений безпідставно, всупереч приписам п.6 ст. 232 ГК України, а тому задоволенню не підлягає.

Водночас, вищезазначеною постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.10.2010р. у справі №6/31-573 до відповідача застосовано штрафні санкції у вигляді сплати штрафу відповідно до п. 3.7. договору оренди у розмірі 10% в сумі 17291,70грн.

Позивач, посилаючись на п. 3.7. договору, зазначає, що відповідач зобов’язань по сплаті орендної плати за період січень-червень 2010р., тобто загалом не менше ніж три місяці, не виконує, що також підтверджується вищезазначеною постановою ЛАГС та не спростовано відповідачем відповідно до вимог ст.. 33, 34 ГПК України, просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми боргу, при цьому згідно його розрахунку, штраф розраховується відповідно за травень та червень 2010р., виходячи із суми боргу за травень - 207275,45грн. та за червень - 241496,46грн., які включають заборгованість за період з грудня 2009 року по травень 2010 року в сумі 172917,01грн., за несплату якої до відповідача судом застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 17291,70грн.

Оскільки, як вже було зазначено вище, за порушення відповідачем зобов’язань по сплаті орендної плати за період з грудня 2009 року по травень 2010 року застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 17291,70грн., беручи до уваги, що штраф по своїй правовій природі є одноразовою санкцією за встановлене порушення зобов’язання і нараховується, виходячи із загальної суми невиконаного зобов’язання, а інше договором оренди чи законом не встановлено, то 10% штрафу від заборгованості за травень-червень 2010р., яка складає 68579грн.45коп., становитимуть 6857,95грн., які суд присуджує до стягнення.

Враховуючи вищенаведене, позов в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 38019,25грн. заявлений безпідставно.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з приватного підприємства "Корпорація "Вітар" 68579грн.45коп. заборгованості по орендній платі згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №602 від 27.11.2009 року, 6148,45грн. пені, 6857,95грн. штрафу підлягають задоволенню як обґрунтовано заявлені і підтверджені матеріалами справи.

Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Корпорація "Вітар" (вул. Камінна, 6/1, м. Тернопіль, код 36508993):

-          68579грн.45коп. заборгованості по орендній платі, 6148грн.45коп. пені, 6857грн.95коп. штрафу в доход державного бюджету України (р/р 31112094700002 в ГУ ДКУ в Тернопільській області, МФО 23588119, одержувач - Фонд Державного майна по Тернопільській області).

-          815грн.86коп. державного мита та 160грн.54коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - в доход державного бюджету України.

3.          Видати накази.

4.          В решті позову –відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 14 грудня 2010р. через місцевий господарський суд.

Суддя