Рішення № 12878138, 13.12.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" грудня 2010 р.Справа № 6/133-10-4379 за позовом Приватного підприємства “ЮНІ-ПАК”

до Спільного підприємства у вигляді ТОВ “АТТІС-Т”

про стягнення 1113 457,36 грн.

Суддя Демешин О. А.

Представники:

від позивача Мікуленко В.В. –довір. б/н від 15.10.2010 р.

від відповідача не з’явився,

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство “ЮНІ-ПАК” (далі – позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом та уточненням позовних вимог до Спільного підприємства у вигляді ТОВ “АТТІС-Т” (далі –відповідач) про стягнення 1113 457,36 грн., з яких: 1045662 грн. 27 коп. –основного боргу; 57300 грн. 55 коп. –пені; 10494 грн. 54 коп. –3% річних.

          Відповідач відзиву на позов не надав, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно ст. 75 ГПК України.

В С Т А Н О В И В :

01.08.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 08, у відповідності до умов якого, позивач взяв на себе зобов'язання поставити власними транспортними засобами, згідно специфікації, товар - гофрокартонну продукцію, а відповідач взяв на себе зобов'язання прийняти товар та сплатити його вартість.

У відповідності до п. 3.1. Договору датою поставки товару вважається дата приймання товару покупцем на своєму складі та підписання накладної, що свідчить про прийом товару.

З копій накладних, наданих позивачем, встановлено, що з 01.09.2009 року по 01.01.2010 року позивач поставив відповідачу товару на загальну суму 792699 грн. 20 коп.

28.11.2009 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено Договір № 08, аналогічний попередньому, на тих самих умовах.

Позивач стверджує, що з 28 січня 2010 року по 30 вересня ним здійснено поставку товару відповідачу на загальну суму 1 555 963,07 грн.

Факт поставки товару та його прийняття відповідачем, підтверджується копіями відповідних накладних, на загальну суму 1 555963,07 грн.

У відповідності до умов пункту 3.1. Договору від 28.11.2009 року разом із поставленим товаром СП ТОВ „Аттіс-Т” були отримані виставлені рахунки, на підставі яких відповідач мав здійснити оплату за поставлений товар.

Згідно умов пункту 2.2. Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 15-ти календарних днів з моменту передачі товару.

Пунктом 2.4. Договору встановлено що обов'язок по сплаті вартості продукції, що була поставлена вважається виконаним в день зарахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Отже, відповідач мав здійснити оплату по Договорам за поставлений позивачем товар в період з 08.09.2009 року по 30.09.2010 року на загальну суму: 792699,20 грн. +1 555 963, 07 грн. = 2348662 грн. 27 коп.

Однак, 10.03.2010 року та 01.10.2010 року між сторонами укладені угоди №1 та №2 відповідно про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме відповідач передав позивачу товару на загальну суму 1303000 грн. (243000 грн. + 1060000 грн.), що підтверджують копії накладних.

Таким чином, сума боргу відповідача перед позивачем за поставлений товар, по Договору № 8 від 01.08.2009 року та № 8 від 28.11.2009 року становить:

2348662 грн. 27 коп. - 1303000 грн. = 1045662 грн. 27 коп.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1,2 ст. 673 ЦК продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.           Відповідно до ст. 712 ЦК України, з врахуванням змісту Договору, відносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами законодавства, передбаченими для врегулювання договорів поставки.

Відтак, згідно ч. 1 ст. 712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до вимог чинного законодавства України позивачем проведене розрахунок пені та 3% річних.

Всього з відповідача підлягає стягненню на користь позивача: 1113 457,36 грн., з яких: 1045662 грн. 27 коп. –основного боргу; 57300 грн. 55 коп. –пені; 10494 грн. 54 коп. –3% річних.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що відповідають вимогами чинного законодавства України.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню у повному обсязі, з покладенням на відповідача витрат по сплаті державного мита та послуг на ІТЗ судового процесу.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю „АТТІС-Т” (66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, код ЄДРПОУ 30080064) на користь Приватного підприємства „ЮНІ-ПАК” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Дзержинського, 4А, код ЄДРПОУ 33581892, для листування: 65009, м. Одеса, вул. Сегедська, 16, кв. 66) - 1045662 гривень 27 коп. боргу; 57300 гривень 55 коп. пені; 10494 гривні 54 коп. сплати 3% річних; 11134 гривні 57 коп. державного мита та 236 гривень витрат за ІТЗ судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст..85 ГПК України

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя