Рішення № 12877760, 01.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/44601.12.10 За позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть –Укрнєфтєпродукт»в особі Полтавської філії До                               Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

Про                              стягнення 3738,47 грн.

                                                                                           Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача                    Антоненко В. О. (за дов.)

від відповідача          не з’явились

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-Укрнєфтєпродукт»в особі Полтавської філії з позовом про стягнення з дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»основного боргу в сумі 2859,40 грн., трьох процентів річних в сумі 84,37 грн., збитків від інфляції в сумі 248,75 грн. та пені в сумі 545,95 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 221/ДП-09 від 30.06.2009 р. перерахував відповідачеві на 2859,40 грн. більше, ніж складає вартість поставленої відповідачем за умовами вказаного договору продукції.

У судовому засіданні 01.12.2010 р. позивач надав суду уточнений розрахунок заявлених позовних вимог, проте, з заявою про зміну позовних вимог до суду не звертався.

Відповідач позовні вимоги відхилив, не подавши письмового відзиву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 0311.2010 року порушено провадження у справі № 17/446.

У судовому засіданні оголошувалась перерва, за згодою позивача в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

30.06.2009 р. позивач та відповідач уклали договір поставки нафтопродуктів № 331/ДП-09 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов’язується поставити позивачу в 2009 році, а позивач зобов’язується прийняти та оплатити на умовах Договору нафтопродукти.

Пунктом 1.3 Договору визначено, що кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у Доповненнях, підписаних сторонами, які є невід’ємною частиною Договору.

Як слідує з доданих позивачем копії Доповнень № 2 від 01.08.2009 р., № 4 від 01.09.2009 р. та № 5 від 01.11.2009 р., під час дії Договору сторонами погоджувався обсяг нафтопродуктів, які постачаються за Договором, та їх вартість.

Пунктом 3.6 Договору передбачено, що приймання-передача нафтопродуктів, поставлених відповідачем позивачу, оформляється щомісячно актами приймання-передачі (у разі відвантаження залізницею) або/та накладними (у разі відвантаження автотранспортом) до 10-го числа місяця, наступного за звітним, на підставі транспортних накладних, наданих відповідачем позивачу.

Всього на виконання умов Договору відповідачем позивачу було поставлено нафтопродуктів на загальну суму 7096987,40 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями актів приймання- передачі від 31.07.2009 р., від 31.08.2009 р., від 30.09.2009 р., від 31.10.2009 р. та від 30.11.2009 р..

Пунктом 5.1 Договору визначено, що позивач проводить 100% попередню оплату шляхом перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок відповідача на підставі Договору та Доповнень до нього, по узгодженню з відповідачем.

Позивачем на виконання умов Договору перераховано відповідачу 7072000,00 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 52 від 06.07.2009 р., № 56 від 08.07.2009 р., № 60 від 09.07.2009 р., № 57 від 21.07.2009 р., № 58 від 05.08.2009 р., № 57 від 17.08.2009 р., № 4312 від 07.09.2009 р., № 4452 від 14.09.2009 р., № 4461 від 21.09.2009 р., № 59 від 01.10.2009 р., № 4486 від 01.10.2009 р., № 289 від 01.10.2009 р., № 4528 від 19.10.2009 р., № 4548 від 26.10.2009 р., № 59 від 28.10.2009 р. № 4557 від 02.11.2009 р., № 4598 від 10.11.2009 р. та № 4641 від 24.11.2009 р..

Крім того, позивачем та відповідачем 31.07.2009 р. укладено Доповнення до договору № 125/ДП-09 від 17.02.2009 р., яким погоджено, що первісне зобов’язання за договором № 125/ДП-09 від 17.02.2009 р., а саме: сума передньої оплати (27846,80 грн.), яка перерахована позивачем на виконання вказаного договору, переводиться як попередня оплата за Договором.

Отже, загальна сума, яка позивачем була перерахована за Договором, становить 7099846,80 грн., у той час як відповідачем поставлено нафтопродуктів на загальну суму 7096987,40 грн., а отже, сума переплати позивача за Договором становить 2859,40 грн.

Будь-яких документальних доказів того, що недопоставка нафтопродуктів на зазначену суму відбулася внаслідок відмови позивача від їх прийняття, матеріали справи не містять

Пунктом 10.1 Договору зі змінами, внесеними Доповненням № 3 від 26.08.2009 р., сторони погодили, що Договір набирає чинності з моменту підписання та діє в частині поставки нафтопродуктів до 30 листопада 2009 року, а в частині проведення розрахунків –до їх повного здійснення.

У матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін до Договору в частині строку його дії.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком Договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Строк дії Договору в частині поставки нафтопродуктів закінчився 30.11.2009 р., відповідно, закінчився час, протягом якого відповідач мав обов’язок поставити нафтопродукти, а позивач прийняти їх.

За своєю правовою природою укладений сторонами Договір є договором поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх договірних обов’язків з поставки нафтопродуктів на суму 2859,40 грн. та неможливість його виконання в зв’язку із закінченням строку дії Договору, відповідач, в силу положень ч. 2 ст. 693 ЦК України, зобов’язаний повернути позивачеві спірні кошти.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Враховуючи відсутність письмової згоди сторін щодо повернення відповідачем попередньої оплати, здійсненої за умовами Договору, та строків такого повернення, при визначенні вказаного строку слід керуватись приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Як на доказ повідомлення відповідача про вимогу повернути спірні грошові кошти, позивач долучив до матеріалів справи претензію № 19/04-682 від 16.08.2010 р..

На вказану претензію відповідач відповів листом № 2-08-6176 від 27.09.2010 р., в якому повідомив про те, що буде докладати максимум зусиль для погашення спірної заборгованості у стислі терміни.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач мав повернути позивачу спірні кошти в строк до 25.08.2010 р. (24.08.2010 р. святковий день), а отже, з 26.08.2010 р. обов’язок відповідача по їх поверненню вважається простроченим.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2859,40 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідач пені, слід зазначити наступне.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Позивачем не надано доказів укладення сторонами письмового правочину щодо відповідальності відповідача у вигляді пені за несвоєчасне повернення переплати за Договором, з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 545,95 грн. задоволенню не підлягають як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Щодо вимог про стягнення трьох процентів річних та збитків від інфляції, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з розрахунку позивача, доданого до позовної заяви, він нараховує три проценти річних за період з 01.10.2009 р. по 24.09.2010 р., а збитки від інфляції за період з 01.10.2009 р. по 31.08.2010 р..

Враховуючи, що датою виникнення прострочення відповідача щодо повернення спірної суми, як було встановлено вище, є 26.08.2010 р., вказані санкції мають нараховуватись саме з цієї дати.

У листі Верховного Суду України від 03.04.97 г. № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ зазначено, що «при применении индекса инфляции следует иметь в виду, что индекс рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем на месяц».

Враховуючи, що останнім місяцем розрахунку збитків від інфляції позивач зазначає серпень 2010 року, заборгованість в якому тривала лише 6 днів, що унеможливлює розрахунок збитків від інфляції за вказаний місяць, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних підлягають задоволенню за уточненим розрахунком суду в сумі 7,05 грн.

сума боргу, щодо якої нараховуються 3 %, грн.період прострочення

кількість днів прострочки3 % річнихСума 3 %

2859,426.08.201024.09.20103037,05

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Позивачем належним чином доведене порушення його прав зі сторони відповідача.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені та відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код 30019775) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть- Укрнєфтєпродукт»в особі Полтавської філії (36010, м. Полтава, вул. Половка, 62, код 35017133) основний борг в сумі 2859 (дві тисячі вісімсот п’ятдесят дев’ять) грн. 40 коп., три проценти річних в сумі 7 (сім) грн. 05 коп., 78 (сімдесят вісім) грн. 21 коп. витрат з оплати державного мита та 173 (сто сімдесят три) грн. 28 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                 О. Г. Удалова

          Рішення підписано 16.12.2010 р.