Рішення № 12877688, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/49209.12.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк»

До Приватного підприємства «Сіг»

про стягнення 288824,70 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Предчук Т.В. - представник (дов. від 25.01.2010);

Від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 288824,70 грн., а також про відшкодування витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 було порушено провадження в справі № 47/492 та призначено її до розгляду на 28.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2010, у зв»язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, розгляд справи було відкладено на 18.11.2010.

18.11.2010 представник позивача надав суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 390638,97 грн.

Ухвалою від 18.11.2010, у зв»язку з необхідністю у витребуванні від сторін додаткових доказів у справі, розгляд справи було відкладено на 25.11.2010, а 25.11.2010 на 09.12.2010.

В судовому засіданні 09.12.2010 представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Вимоги позивача мотивовані тим, що відповідачем всупереч умов кредитного договору №365/Кв-06 від 15.12.2006 не була здійснена сплата щомісячних платежів по кредиту та нарахованих процентів за користування наданим кредитом, внаслідок чого позивачем у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість: 27500,00 доларів США –простроченої заборгованості за кредитом, 9214,79 доларів США –простроченої заборгованості по нарахованим процентам, 12660,68 доларів США –пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, а всього: 49375,47 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 28.10.2010 складає 390638,97 грн.

Відповідач своїх представників в судові засідання не направляв, відзив та витребувані судом документи не надав. Через канцелярію Господарського суду м. Києва заяв та клопотань не подавав. Про проведення судового засідання був повідомлений належним чином за адресою юридичного місцезнаходження, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Суд зазначає про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив та витребувані документи через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням, про що зазначено в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.12.2010 представнику позивача було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2006 між позивачем, як кредитодавцем та Приватним підприємством «Сіг», як позичальником, було укладено кредитний договір № 365/Кв-06 від 15.12.2006 (далі –кредитний договір).

Умовами цього кредитного договору сторони погодили, що позивач надає відповідачу кредит у розмірі 27500,00 доларів США, а відповідач зобов’язується, в порядку передбаченому кредитним договором, повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитними коштами у розмірі 13% річних , протягом строку кредитної лінії: з 15.12.2006 по 15.12.2008 (п.1.1), відповідач мав здійснювати повернення кредиту шляхом перерахування коштів із свого поточного рахунку на позичковий рахунок позивача (п. 4.1); проценти за користування кредитом нараховуються за період з дня надання кредиту до дня його повернення на суму фактичної заборгованості за кредитом виходячи з фактичної кількості днів у місяці (п.4.2); нарахування процентів позивачем здійснюється щомісячно за період з 28 числа минулого місяця по 27 число поточного місяця включно та у день остаточного повернення кредиту (п.4.3), у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов’язався сплатити проценти з розрахунку 15% річних, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення (п. 4.6), у разі прострочення платежів основного боргу та процентів, відповідач має сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% від невчасно сплаченого платежу за кожен день прострочення. Розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла в період прострочення (п. 8.1).

Згідно меморіального ордеру №290036 від 18.12.2006, копія якого долучена до матеріалів справи, а оригінал оглянуто у судовому засіданні, позивач на виконання умов кредитного договору надав відповідачу кредит загалом у розмірі 27500,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ складало 138875,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідача відповідно до кредитного договору №365/Кв-06 від 15.12.2006, останнім були порушені умови кредитного договору в частині сплати кредитних платежів та процентів за користування кредитом, на підтвердження чого позивачем додатково надано виписку банку про рух коштів по особовому рахунку позичальника (відповідача), копія якої наявна в матеріалах справи.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Вимогами статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а саме як сплата неустойки так і відшкодування збитків.

Стаття 549 Цивільного кодексу України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 230 Господарського кодексу України встановлює, що штрафні санкції це господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 343 ч.2 Господарського кодексу України встановлює, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 232 ч.6 Господарського кодексу України встановлено порядок застосування штрафних санкцій, відповідно до якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на підставі укладеного між позивачем та відповідачем кредитного договору №365/Кв-06 від 15.12.2006, позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 27 500,00 доларів США, термін кредитної лінії: з 15.12.2006 по 15.12.2008 із сплатою 13% відсотків річних, отримання якого відповідачем підтверджується меморіальним ордером № 290036 від 18.12.2006.

Однак, відповідачем в порушення умов кредитного договору №365/Кв-06 від 15.12.2006 та ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, протягом дії наведеного договору було порушено зобов’язання по поверненню кредиту та процентів за його користування, а саме, було прострочено сплату заборгованості за кредитом в сумі 27500,00 доларів США, сплату заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 9214,79 доларів США, що також підтверджено наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача та випискою банку про рух коштів по особовому рахунку позичальника (відповідача)відповідно до кредитного договору №365/Кв-06 від 15.12.2006.

Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо залишку кредиту та розрахунок простроченої заборгованості по процентам за користування кредитом в частині сум, строків та ставок нарахування, погоджується з наведеним позивачем у заяві про збільшення позовних вимог розрахунком та задовольняє вимоги позивача згідно його розрахунку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 27500,00 доларів США простроченої заборгованості за кредитом та 9214,79 доларів США простроченої заборгованості по нарахованим процентам по кредитному договору №365/Кв-06 від 15.12.2006 є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 12660,68 доларів США –пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів.

Судом встановлено, що п.8.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків сплати відсотків банк має право нарахувати та стягувати, а позичальник зобов’язаний сплатити на вимогу банку пеню, на прострочену суму зазначених платежів у розмірі 0,1 % але не більше подвійної облікової ставки НБУ, розрахованої за кожен день прострочення платежу.

Суд, враховуючи те, що відповідачем в порушення умов кредитного договору та ст.ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 Цивільного кодексу України після настання строку виконання зобов’язання по поверненню кредиту та процентів за його користування, не було сплачено на користь позивача суму кредиту та нарахованих відсотки за користування кредитом, а тому, вимога позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів є законною і обґрунтованою.

Згідно розрахунку суду, належна до стягнення з відповідача на користь позивача сума пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів за період прострочення відповідачем виконання зобов»язання по сплаті кредиту та процентів , а саме: з 16.12.2008 (дата початку прострочення відповідачем виконання зобов»язання по поверненню кредиту) по 16.06.2009 (піврічний термін відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України) складає 3305,24 доларів США та з 01.08.2008 (дата початку прострочення відповідачем виконання зобов»язання по сплаті процентів) по 12.02.2009 (піврічний термін відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України) складає 119,33 доларів США, що разом складає: 3424,57 доларів США.

Враховуючи наведене, вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають: 27500,00 доларів США –простроченої заборгованості за кредитом, 9214,79 доларів США –простроченої заборгованості по нарахованим процентам, 3424,57 доларів США –пені за несвоєчасне погашення кредиту та процентів, а всього 40139,36 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ станом на 28.10.2010 складає 317566,56 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –3 175,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 191,85 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства “Сіг” (код ЄДРПОУ 21701592, місцезнаходження: 02140, м. Київ, вул. Ревуцького, буд. 44, кв. 204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” (код ЄДРПОУ 19357325, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульв. Лесі Українки, 26) суму заборгованості в розмірі 317 566 (триста сімнадцять тисяч п»ятсот шістдесят шість) грн. 56 коп.,а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 3 175 (три тисячі сто сімдесят п»ять) грн. 67 коп. та 191 (сто дев»яносто одна) грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. В задоволенні позовних вимог в іншій частині –відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

дата складання повного тексту рішення –14.12.2010