Рішення № 12877618, 09.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/50109.12.10

За позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія»«Інго Україна»

До Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

Про стягнення 18228,88 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Хомініч О.В. предст. (дов. у справі);

Від відповідача: Пономаренко В.І. предст. (дов. у справі).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 18228,88 грн. в порядку регресу, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 25.10.2010 було порушено провадження у справі № 47/501, розгляд якої призначено на 11.11.2010.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 11.11.2010, розгляд справи, у відповідності до вимог ст.77 ГПК України, було відкладено на 24.11.2010.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.11.2010 надав суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував посилаючись на те, що позивачем не проведено оцінку майна (визначення розміру шкоди) в установленому законодавством України порядку.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.11.2010, розгляд справи було відкладено на 09.12.2010.

В судовому засіданні 09.12.2010 представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем, як страховиком відповідно до договору страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 310533095 від 02.07.2007, було виплачено страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 18228,88 грн., внаслідок чого до позивача в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та статті 993 Цивільного кодексу України перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми страхувальнику.

Відповідач в судове засідання 09.12.2010 зявився, надав пояснення по суті спору.

У судовому засіданні 09.12.2010 представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.07.2007 року між ЗАТ АСК «Інго Україна», правонаступником якого є позивач - ПАТ «АСК «Інго Україна», як страховиком та ОСОБА_1., як страхувальником, було укладено договір страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 310533095, згідно умов якого обєктом страхування є транспортний засіб марки Nissan Note, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1. Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що до переліку страхових ризиків включено дорожньо-транспортні пригоди.

Згідно позовної заяви та відповіді відповідача на запит позивача за вих.№02-02-10/24770 від 05.11.2010, між відповідачем ВАТ НСК «Оранта», як страховиком та ТОВ «Відео Інтернешнл Пріоритет», як страхувальником, було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії з 18.07.2007 по 17.07.2008, тип договору - 1, ліміт відповідальності 25500,00 грн., франшиза 510,00 грн., забезпечений транспортний засіб автомобіль марки Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВА/6258129 від 18.07.2007.

Згідно довідки ГУМВС України ДАІ Дарницького районного управління від 04.09.2007, 31.08.2007 на вул. Дніпровська Набережна в м. Києві сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Nissan Note, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (належить ОСОБА_1.) та автомобіля Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що належить ТОВ «Відео Інтернешнл Пріоритет», внаслідок якого відбулось пошкодження автомобілів.

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02.10.2007 у справі №3-51021/2007р., гр. ОСОБА_3, визнано винним у правопорушенні, передбаченому ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Відповідно до рахунку-фактури №07091347 від 13.09.2007, виставленого ТОВ «Кий Авто»та в якому зазначений перелік робіт необхідних для відновлення пошкоджених деталей, характеристики відновлювальних робіт - вартість пошкоджених деталей, матеріалів, товарів, комплектуючих виробів, відновлювальних робіт, автомобіля марки Nissan Note, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 складає 19243,88 грн.

Згідно страхових актів № 24285 від 25.09.2007 та №24846 від 11.10.2007, розрахунку страхового відшкодування пошкодження транспортного засобу марки Nissan Note, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 31.08.2007 на вул. Дніпровська Набережна в м. Києві за участю застрахованого автомобіля марки Nissan Note, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 (що належить ОСОБА_1.), та автомобіля Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що належить ТОВ «Відео Інтернешнл Пріоритет»визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 18738,88 грн.

Відповідно до меморіального ордеру №30 від 09.10.2007 та платіжного доручення №9073 від 16.10.2007, позивачем було виплачено страхове відшкодування в сумі 18738,88 грн. з призначенням платежу «Страхове відшкодування згідно полісу 310533095».

03.03.2010 між позивачем в якості довірителя та ТОВ «Укрфінанси»в якості повіреного укладено договір доручення відповідно до умов якого, повірений за дорученням довірителя прийняв на себе зобовязання здійснювати дії по стягненню заборгованості з фізичних та юридичних осіб до яких довіритель має права вимоги відповідно до чинного законодавства України.

21.09.2010 повіреним, ТОВ «Укрфінанси», на адресу відповідача направлено регресну вимогу вих.№212/230 від 21.09.2010 з вимогою сплатити на користь позивача в порядку регресу суму заборгованості в розмірі 18738,88 грн., яка отримана відповідачем 21.09.2010, про що свідчить штамп відповідача за вх.№9361 на копії регресної вимоги.

Стаття 22 Цивільного кодексу України встановлює, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Стаття 979 Цивільного кодексу України визначає, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно статті 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Вимогами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В статті 1187 ЦК України наведено визначення: „Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб”.

Згідно із п.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про страхування" в редакції Закону України №2745-111 від 4 жовтня 2001 року страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 4 Закону України "Про страхування" визначено, що майнові інтереси, які пов'язані із володінням, користуванням і розпорядженням майном, а також інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності) віднесені до об'єктів страхування.

Абзацом 1 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Абзацом 16 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 року, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Згідно із ст.27 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27 березня 1992 року "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" суди, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, а між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно з п.37.5 ст.37 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхувальником або особою, відповідальність якої застрахована, потерпілому має бути компенсована сума франшизи у повному обсязі одночасно з виплатою страховиком страхового відшкодування.

Абзац 18 ст.9 Закону України „Про страхування” № 85/96-ВР від 07.03.1996 року визначає що, франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно статті 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобовязується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки довірителя.

Згідно статті 228 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який відшкодував збитки, має право стягнути збитки з третіх осіб у порядку регресу.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України визначено, що рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивач на виконання умов договору страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів № 310533095 від 02.07.2007 перерахував страхове відшкодування в розмірі 18738,88 грн., оскільки згідно довідки ГУМВС України ДАІ Дарницького районного управління від 04.09.2007, 31.08.2007 на вул. Дніпровська Набережна в м. Києві сталася ДТП (зіткнення) за участю застрахованого автомобіля марки Nissan Note, рік випуску 2007, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2, що належить ОСОБА_1. та автомобіля Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_3, що належить ТОВ «Відео Інтернешнл Пріоритет» та відповідно до страхових актів № 24285 від 25.09.2007 та №24846 від 11.10.2007, позивачем дану подію визнано страховим випадком.

Також, враховуючи те, що відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 02.10.2007 у справі №3-51021/2007р., гр. ОСОБА_3, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача, визнано винним у вчиненому правопорушенні та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу, суд дійшов висновку, що позивач на підставі ст.ст. 22, 1191, Цивільного кодексу України, ст. 228 Господарського кодексу України набув право регресу до відповідача щодо відшкодування останнім понесених позивачем витрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування.

Доводи відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що позивачем не проведено оцінку майна (визначення розміру шкоди) в установленому законодавством України порядку, а тому позов не підлягає задоволенню, не приймаються судом як законні та обгрунтовані, оскільки, відповідно до вищенаведених положень Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором і страхового акта (аварійного сертифіката); особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом; страховик має право вимоги в межах його фактичних затрат. Як вбачається з матеріалів справи позивач здійснив виплату страхового відшкодування на підставі страхових актів, розмір фактичних затрат позивача складає 18738,88 грн., що також підтверджується меморіальним ордером та платіжним дорученням належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні, тобто позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним затрат у вигляді суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 18738,88 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі заявленій позивачем у позові, а саме в розмірі 18228,88 грн. (18738,88 грн. виплаченого страхового відшкодування 510,00 грн. франшизи).

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути в порядку регресу з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(код ЄДРПОУ 00034186, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Інго Україна»(код ЄДРПОУ 16285602, місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Воровського, 33) суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 18 228 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять вісім) грн. 88 коп., а також 182 (сто вісімдесят дві) грн. 29 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р.Станік

дата складання повного тексту рішення 14.12.2010