Рішення № 12877617, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/50413.12.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про стягнення грошових коштів в порядку регресу

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Кендюх Т.В. (довіреність № 554-16/2 від 16.09.2009р.);

від відповідача: Лигін В.В. (довіреність № 198 від 18.06.2010р.);

В судовому засіданні 13.12.2010р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(надалі ТДВ «СК «Провіта», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(надалі ВАТ СК «Нова», відповідач) 24830, 92 грн. суми основного боргу, суми нарахованих штрафних санкцій в розмірі 5218, 15 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТДВ «СК «Провіта», на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 12040-5636851 внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки Mercedes-Benz S320, державний номер НОМЕР_2, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу автомобіля Daimler-Benz, державний номер НОМЕР_1, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП була застрахована ВАТ СК «Нова»позивачем було направлено останньому претензію про відшкодування шкоди в порядку регресу. Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитку, позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 24830, 92 грн. в судовому порядку, разом із витратами понесеними на оплату автоекспертизи а також штрафні санкції.

Заперечення відповідача викладені у наданому суду відзиві на позов, у яких відповідач зазначав про обґрунтованість заявлених до нього вимог лише в сумі 24030, 49 грн..

Розглянувши подані документи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

За договором добровільного страхування наземного транспорту № 12040-5636851 від 20.08.2008р. у ТДВ «СК «Провіта»застраховано автомобіль Mercedes-Benz S320, державний номер НОМЕР_2, страхувальником по договору є ОСОБА_1.

Згідно довідки відділу ДАІ з обслуговування Дніпровського району міста Києва 17.10.2008р. у м. Києві по вул. Луначарського 19 сталась дорожньо-транспортна пригода зіткнення за участю автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1. та автомобіля Mercedes, державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2..

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2008р., справа 3-22141/1-08.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу - Mercedes-Benz S320, державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до звіту № 194-У з визначення вартості матеріального збитку, складеного 30.03.2009р. суб'єктом оціночної діяльності спеціалістом ОСОБА_3 (свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів № НОМЕР_3 від 30.07.2007р.), складає 24540, 49 грн..

За страховим випадком ДТП що сталась 17.10.2008р. за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту № 02-3823-08 від 30.10.2008р. по договору добровільного страхування наземного транспорту № 12040-5636851 визначено суму страхового відшкодування в розмірі 25040, 92 грн., виплата якого за договором страхування підтверджується платіжним дорученням № 25403 від 06.11.2008р.. Додатково позивачем понесені витрати по сплаті вартості автотоварознавчого дослідження в сумі 300 грн. сплата яких підтверджується платіжним дорученням № А32348 від 04.11.2008р..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб автомобіль Daimler-Benz, державний номер НОМЕР_1, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю Mercedes-Benz S320, державний номер НОМЕР_2, застрахований ВАТ СК «Нова»що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВС/0462654.

Частинами другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія який керував автомобілем Daimler-Benz, державний номер НОМЕР_1, підтверджується Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.12.2008р..

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2. в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля Daimler-Benz, державний номер НОМЕР_1 будь-якою особою що володіє ним на законних підставах, була застрахована у ВАТ СК «Нова»на підставі укладеного договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс ВС/0462654).

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Mercedes-Benz S320, державний номер НОМЕР_2 відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/0462654), а до ТДВ «СК «Провіта»як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту № 12040-5636851 від 20.08.2008р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ВАТ СК «Нова»як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВС/0462654) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 500 грн., франшиза - 510 грн..

Згідно ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Витрати по відшкодуванню страховиком винної особи вартості автотоварознавчого дослідження не передбачені наведеними положеннями закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у звязку з чим в цій частині заявлені позовні вимоги до відповідача є безпідставними, а за встановлених обставин, на користь позивача підлягає стягненню в порядку регресу сума 24030, 49 грн., (24540, 49 грн. сума виплаченого страхового відшкодування з врахуванням франшизи 510 грн.).

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування.

Згідно із статтею 34 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страховик терміново, але не пізніше трьох робочих днів (враховуючи день отримання письмового повідомлення про страховий випадок), зобов'язаний направити аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків. Якщо у визначений строк аварійний комісар або експерт не з'явився, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому випадку страховик зобов'язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи.

Відтак, виходячи із зазначеної норми особи, які мають право на відшкодування збитків, отримують право на відшкодування витрат на проведення експертизи лише у випадку, якщо після своєчасного повідомлення страховика останній не направив аварійного комісара або експерта на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Позивачем не представлено належних доказів, що відповідача було повідомлено про настання страхового випадку 17.10.2008р., як те передбачено п. 33.1.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»і останній при такому повідомленні не направив експерта для визначення розміру матеріального збитку.

До стягнення з відповідача позивачем також заявлено суму пені 2955, 22 грн. нарахування якої передбачено п. 37.2 Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», інфляційних збитків в розмірі 1893, 53 грн. та 3% річних 369, 40 грн., у звязку з наявним простроченням виплати суми за претензією від 06.01.2009р., яка отримана відповідачем 26.01.2009р..

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(п. 37.2) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Розрахунок пені здійснений позивачем при поданні позовної заяви, судом не може бути прийнятий, оскільки такий проведений у відношенні суми з урахуванням вартості експертного дослідження, що не є сумою страхового відшкодування про яку зазначено у п. 37.2 Закону.

Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

Ухвалою суду від 24.11.2010р. позивача зобовязано надати письмові обґрунтування заявлених вимог щодо стягнення з відповідача, як особи яка застрахувала відповідальність винної особи, витрат повязаних з проведенням експертизи (автотоварознавчого дослідження) (вказати конкретну статтю Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»); зобовязано обгрунтувати здійснені розрахунки 3% річних, інфляційних збитків та пені виходячи з суми належної до виплати страховиком на підставі договору страхування (полісу № ВС/0462654) у відповідності з вимогами Закону «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(ст. 29) та при врахуванні підтвердженого розміру збитків за наданим звітом № 194-У, щодо якої допущено прострочення; надати розрахунки здійснені у відношенні суми прострочення у разі підтримання вимог щодо стягнення інфляційних збитків, 3% річних та пені.

В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок пені, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та обєктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обовязок по виконанню вимог суду, які є обовязковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 ГПК України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 ГПК України заявлена позивачем до стягнення сума пені є необґрунтованою, у звязку з чим, суд не є зобовязаним здійснювати розрахунок суми пені в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд враховує, що спір у справі виник з правовідносин відшкодування шкоди в порядку регресу, а не з договірних зобов'язань.

Згідно з ч.3 ст. 198 ГК України відсотки за грошовими зобовязаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Натомість, відповідно до ч.1 ст. 1 191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодувати, якщо інший розмір не встановлений законом.

Наведене також випливає з приписів п.1 ч.3 ст.22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п.1 ч.3 ст.22, ч.1 ст.1 191 ЦК України та ч.3 ст. 198 ГК України до позивача виключно у межах фактичних витрат по виплаті страхового відшкодування перейшло право зворотної вимоги до особи (ВАТ «СК «Нова»), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат та 3% річних, оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат, 3% річних тощо). Оскільки з боку відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, тому положення ч.2 ст.625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються.

Зазначена позиція підтримується Вищим господарським судом України (постанова від 28.09.2010р. у справі № 34/313).

За таких обставин, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 300, 50 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 423, 83 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової 11, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31241449) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»(02100, м. Київ, вул. Дубового 18, р/р 26507300000777 в ПАТ «Банк Форум»в м. Києві МФО 322948, ідент. код 31704186) 24030, 49 грн. (двадцять чотири тисячі тридцять гривень 49 копійок) виплати страхового відшкодування в порядку регресу, 423, 83 грн. (чотириста двадцять три гривні 83 копійки) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 15.12.2010