Рішення № 12877452, 10.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/36210.12.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

при секретарі Шаповалов А.М., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім..Світлани Ковальської», м.Київ,

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м.Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 64 859,81 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача –Шевчук А.С. (за довіреністю №1394 від 16.11.2010р.;

від Відповідача – не з’явився.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім..Світлани Ковальської», м.Київ, (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м.Київ, (далі –Відповідач) про стягнення суми основного боргу у розмірі 60 469,70 грн., пені –1 213,08грн., інфляційних нарахувань –2466, 60 грн. та 3% річних у сумі –710, 43 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов’язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: розрахунок ціни позову, Договір № 565 про виготовлення та поставку товару від 08.07.2008р., претензію про сплату заборгованості з доказами направлення її та отримання Відповідачем, Акт узгодження станом на 30.06.2008р., накладну № 461723 від 13.05.2008р. на суму 3483,90грн., товарно-транспортну накладну № 1374706 від 13.05.2008р., товарно-транспортну накладну № 1380229 від 19.05.2008р., накладна № 465852 від 27.05.2008р. на суму 3483,90 грн., товарно-транспортну накладну № 1388198 від 27.05.2008р., витяг з ЄДРПОУ станом на 14.10.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Довідку АА № 185865 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача, наказ № 88-к, та інше.

Нормативно свої вимоги Позивач ст.ст. 1, 12, 16, 54, 57, 64 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.11.2010р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи оригінал Витягу з ЄДРПОУ станом на 14.10.2010р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, пояснення по справі, додаток № 1 до позовної заяви (розрахунок штрафних санкцій).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. розгляд справи було відкладено на 10.12.2010р. у зв’язку з неявкою в судове засідання Відповідача.

Позивач у судове засідання 10.02.2010р. з’явився, підтримав позовні вимоги, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, а саме за Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 14.10.2010р., щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

Крім того доказом належного повідомлення Відповідача про час та місце розгляду справи є відмітка про вручення судової кореспонденції на повідомленні про вручення поштової кореспонденції, яке міститься в матеріалах справи.

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування Відповідача про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Відкритим акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім..Світлани Ковальської»(Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд»(Замовник) був укладений Договір про виготовлення та поставку товару №565 (надалі-Договір).

Відповідно п.1.1. Договору Виконавець зобов’язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, виготовити Замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прас-листа Виконавця, далі - товар) по узгодженню сторін виконати його доставку, а Замовник зобов’язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Згідно п.1.2. Договору предметом виготовлення та поставки є товар згідно попереднього замовлення.

Відповідно до п.2.2. Договору загальна кількість товару, що поставляється за цим Договором, визначається на підставі письмових заявок Замовника, в яких вказується: дата поставки, кількість товару, номенклатура товару, точна адреса доставки, при необхідності погодинний графік поставок.

Згідно п.3.1. Договору загальна вартість Договору визначається сумарною вартістю всіх виконаних Виконавцем і прийнятих Замовником заявок протягом терміну дії Договору.

Як вбачається з п.5.1. та п.5.2 Договору, Поставка товару здійснюється в денний та/або нічний час на адресу, та в строки що зазначені Замовником в письмових замовленнях, та погоджені Виконавцем, відповідно до п.2 Договору. Товар вважається поставленим Замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується Замовником, на підставі товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п.6.6. Договору передача товару здійснюється за товарно-транспортною накладною, в якій вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару що поставляється.

Розділом 7 Договору сторони погодили ціну товару та порядок розрахунків, зокрема:

- п.7.1.Договору встановлено,що відпуск товару здійснюється по вільним відпускним цінам. Ціна товару, що входить у партію поставки, вказується Виконавцем у рахунку-фактурі і вважається погодженою Замовником, в разі прийняття товару.

- п.7.4.Договору встановлено, що оплата здійснюється Замовником на підставі цього Договору та рахунків-фактур, виставлених Виконавцем на вартість партії товару.

- п.7.5 Договору встановлено, що Замовник зобов’язаний оплатити отриманий товар протягом 5 банківських днів з моменту його поставки, згідно умов п.5 даного Договору.

Відповідно до п.8.2.Договору, за прострочення платежу Замовник сплачує пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2008р., а в частині взаєморозрахунків –до повного розрахунку між сторонами. (п.9.1.Договору.)

Позивачем на адресу Відповідача здійснювалась поставка продукції. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме: накладною № 461723 від 13.05.2008р. на суму 3483,90грн., товарно-транспортну накладною № 1374706 від 13.05.2008р., товарно-транспортною накладною № 1380229 від 19.05.2008р., накладною № 465852 від 27.05.2008р. на суму 3483,90 грн., товарно-транспортною накладною № 1388198 від 27.05.2008р.

Відповідач частково розрахувався з поставлений Товар внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 60469,70грн.

07.07.2008р. між сторонами був підписаний Акт узгодження, відповідно до якого Відповідач визнав заборгованість.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань Відповідачем Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов’язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов’язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов’язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов’язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір про виготовлення та поставку товару №565 від 08.07.2008р. є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Позивачем на адресу Відповідача здійснювалась поставка продукції. Факт отримання товару Відповідачем, підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, які містяться в матеріалах справи, а саме: накладною № 461723 від 13.05.2008р. на суму 3483,90грн., товарно-транспортну накладною № 1374706 від 13.05.2008р., товарно-транспортною накладною № 1380229 від 19.05.2008р., накладною № 465852 від 27.05.2008р. на суму 3483,90 грн., товарно-транспортною накладною № 1388198 від 27.05.2008р.

Відповідач частково розрахувався з поставлений Товар внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар у розмірі 60469,70грн.

07.07.2008р. між сторонами був підписаний Акт узгодження, відповідно до якого Відповідач визнав заборгованість.

Таке невиконання грошових зобов’язань кваліфікується судом як їх порушення зобов’язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов’язання будь-яким передбаченим законом способом, а розмір підтверджується підписаним з боку обох сторін актом узгодження, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу –у сумі 60 469,70 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі –сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов’язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 8.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов’язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 1 213,08 грн. за період з 16.05.2008р. по 03.11.2008р.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, 3% річних та інфляційну індексацію.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату 3% річних за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.”, встановив, що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду, що визначений Позивачем з 16.05.2008р. по 27.08.2010р. не перевищує заявленого до стягнення розміру, а отже підлягає стягненню у розмірі 710, 43 грн.

Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в частині позовних вимог про сплату індексу інфляції, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Ліга:ЗАКОН Еліт 8.2.2.” та згідно з Рекомендаціями Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” Лист ВСУ від 03.04.97р. №62-97р, за період з 16.05.2008р. по 27.08.2010р. встановив: що визначений Позивачем індекс інфляції у сумі 2 466,60 грн. не перевищує розмір індексації, яка може бути нарахована за період з 16.05.2008р. по 27.08.2010р., а отже підлягає стягненню з Відповідача повністю у розмірі 2 466,60грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача у разі повного задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім.Світлани Ковальської», м.Київ, ідентифікаційний код 05523398 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м.Київ, ідентифікаційний код 31752439 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м.Київ, ідентифікаційний код 31752439 на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім.Світлани Ковальської», м.Київ, ідентифікаційний код 05523398, основну суму боргу у розмірі 60 469,70 грн., пені у розмірі 1 213,08грн., інфляційних нарахувань у розмірі –2 466, 60 грн., 3 % річних у розмірі –710, 43 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд», м.Київ, ідентифікаційний код 31752439 на користь Відкритого акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім.Світлани Ковальської», м.Київ, ідентифікаційний код 05523398 державне мито в розмірі 649,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 10.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 13.12.2010р.

Суддя Н.І. Ягічева