Рішення № 12877443, 23.11.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/38523.11.10 За позовомКомунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду “Ликижитлосервіс”

До

про Товариства з обмеженою відповідальністю “Скорпіо”

стягнення заборгованості

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача Єщенко І.О. - представник

не з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду “Ликижитлосервіс” про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скорпіо” заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за договором за період з 01.01.2010 по 01.06.2010 в сумі 48243,98 грн., із яких пеня становить 2071,93 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує зобов’язання за договором № 350 на комунальні послуги та участь власника приміщення в експлуатаційних витратах власника будинку від 22.10.2007, оскільки виставлені для оплати отриманих послуг рахунки № 350/602 від 18.01.2010 на суму 7490,31 грн. (з яких 493,07 грн. - пені), № 350/602 від 15.02.2010 на суму 16586,15 грн. (пеня 879,57 грн.), № 350/602 від 15.03.2010 на суму 9336,29 грн. (пеня 384,34 грн.), № 350/602 від 19.04.2010 на суму 9988,85 грн. (пеня 276,48 грн.), № 350/602 від 17.05.2010 на суму 2697,97 грн. (пеня 38,47 грн.), № 350/602 від 14.06.2010 на суму 2144,41 не оплатив.

Відповідач відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, у судове засідання своїх представників не направив.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та зважаючи на відсутність будь-яких клопотань з його боку, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача.

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство по утриманню та експлуатації житлового фонду “Ликижитлосервіс”, відповідно до статуту підприємства, створене рішенням Печерської районної в місті Києві ради від 09.10.2003 № 15 та утворене на базі Житлово-експлуатаційної організації №602.

Основною метою підприємства є забезпечення утримання та експлуатації житлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади Печерського району м. Києва, обліковується на балансі ЖЕО-602 і переданий Підприємству в оперативне управління та отримання прибутку від забезпечення виконання робіт по утриманню житлових і нежитлових будинків, користування ними, а також від обслуговування по окремих договорах відомчого житлового фонду, будинків житлово-будівельних кооперативів, об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та інших послуг, здійснення контролю за виконанням власниками житла у будинках, що обслуговуються підприємством, діючих правил, норм та інших нормативних і розпорядчих документів, що стосуються питань утримання житла (пункт 3.1. Статуту).

22.10.2007 між Комунальним підприємством по утриманню та експлуатації житлового фонду “Ликижитлосервіс” (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Скорпіо” (відповідачем) укладено договір № 350 на комунальні послуги та участь власника приміщення в експлуатаційних витратах власника будинку (надалі —Договір), відповідно до якого відповідач споживає, а позивач забезпечує відповідача, власника приміщення згідно договору купівлі-продажу № 718 від 21.10.2005 та акту прийому-передачі № 519 від 21.10.2004, комунальними послугами в приміщенні будинку №2 по бул. Л. Українки, загальною площею 364,7 кв.м. (І поверх –132,0 кв.м., підвал 232,7 кв.м. виставково-торговий зал).

Відповідно до п.п. 2.2., 2.4.1. вказаного Договору позивач зобов'язався забезпечити відповідача комунальними послугами в приміщенні (будинку) у відповідності до п.8 Договору (холодною та гарячою водою, центральним опаленням, вивозом сміття, технічним обслуговуванням мереж), а відповідач зобов'язався щомісячно сплачувати позивачу плату за комунальні послуги та експлуатаційні витрати, а також вартість фактичних витрат по технічному обслуговуванню інженерного обладнання (відшкодування внутрішньо-будинкових мереж). У відповідності до п. 2.4.2. Договору відповідач несе витрати по утриманню та обслуговуванню приміщення (будинку), а також бере участь у загальних для всього будинку та прибудинкової території витратах, пов'язаних з його експлуатацією і ремонтом (пропорційно займаній площі).

Термін дії Договору встановлений сторонами з 22.10.2007 року до 22.10.2010 року (п. 3.1 Договору).

У відповідності до ст. 179 Житлового кодексу України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, визначені обов’язки власника та наймача (орендаря), зокрема такі, як укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розмір щомісячної плати за комунальні послуги встановлюється в залежності від фактичних витрат теплової енергії (пропорційно займаній площі), холодної води та інше, згідно з нормами постачальників комунальних послуг.

Відповідно до п. 4.2. Договору № 351 від 13.10.2007 плата за комунальні послуги вноситься відповідачем на рахунок позивача за попередній місяць до 25 числа поточного місяця. Як визначено сторонами в п. 2.3.1. Договору, відповідач має право знайомитись з розрахунками комунальної плати в бухгалтерії КП “Липкижитлосервіс”, вимагати зменшення плати за комунальні послуги в разі не надання послуг або частини з них.

Сторони домовились, що розмір плати за комунальні послуги самостійно змінюється КП “Липкижитлосервіс” з часу введення в дію змін тарифів та індексу інфляції, які вводяться згідно з чинним законодавством України, а також при зміні тарифів на комунальні послуги органів місцевого самоврядування.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зобов’язання за Договором № 350 на комунальні послуги та участь власника приміщення в експлуатаційних витратах власника будинку від 22.10.2007 в повному обсязі не виконав. Розрахунки за надані позивачем послуги за період січня по червень 2010 року відповідачем не здійснені. Заборгованість відповідача, за розрахунком суду, з урахуванням здійснених проплат, згідно наданих позивачем рахунків-фактур, становить 45656,96 грн., в тому числі 6 997,24 грн. за січень 2010 року, 15 706,58 грн. за лютий 2010 року, 8 951,95 грн. за березень 2010 року, 9 712,37 грн. за квітень 2010, 2144,41 грн. за травень 2010 року та 2144,41 грн. за червень 2010 року.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтю 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання.

Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідач доказів на спростування факту порушення ним договірних зобов’язань щодо повної і своєчасної оплати послуг отриманих за Договором № 351 від 13.10.2007 суду не надав, наявність заборгованості, її розрахунок та розмір не оспорив.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 350 від 22.10.2007 підлягають частковому задоволенню розмірі 45656,96 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2071,93 грн. за період з 01.01.2010 по 01.06.2010.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.3. Договору № 351 сторони погодили, що за несвоєчасну сплату комунальних послуг відповідач, крім заборгованості сплачує на користь позивача пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за розстрочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

          Як про те зазначено у п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати "перерахунок" замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Якщо для здійснення перерахунку необхідні додаткові матеріали, суд витребує їх у позивача, а в разі неподання ним таких матеріалів - з урахуванням обставин конкретної справи залишає позов (в частині стягнення відповідних спірних сум) без розгляду на підставі пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову у відповідній частині у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.

          Ухвалою суду від 09.11.2010 позивача зобов’язано надати розрахунок пені з урахуванням положень ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" та із зазначенням періоду (дата початку нарахування пені та дата, по яку нараховується пеня, за кожний місяць окремо), за який нараховується пеня.

          В даному випадку, наведений у позовній заяві розрахунок пені, судом визнаний неналежним доказом заявлених вимог, був оцінений судом у відповідності з вимогами ГПК України, та з боку суду вчинені всі необхідні дії з метою забезпечення всебічного, повного та об’єктивного вирішення спору в цій частині.

У позивача, при отриманні ухвали виник процесуальний обов’язок по виконанню вимог суду, які є обов’язковими до виконання в силу положень ст. 4-5, 115 Господарського процесуального кодексу України, однак такі позивачем не виконані, і через їх невиконання, з огляду на ст. 33 Господарського процесуального кодексу України заявлена позивачем до стягнення сума пені є необґрунтованою, у зв’язку з чим, суд не є зобов’язаним здійснювати розрахунок суми пені в обґрунтування вимог позивача, оскільки саме останнім зазначені вимоги перед судом не доведені належними засобами доказування.

Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені задоволенню не підлягають.

Судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва          

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Скорпіо” (01010, м. Київ, бул. Лесі Українки, 2, ідентифікаційний код 24211500, р/р 26007554 в ВАТ “Ерсте Банк”, МФО 380009, або з будь-якого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Комунального підприємства по утриманню та експлуатації житлового фонду “Липкижитлосервіс” (01021, м. Київ, ідентифікаційний код 05756837, р/р 260083011220, МФО 320241) 45656 (сорок п’ять тисяч шістсот п’ятдесят шість) грн. 96 коп. заборгованості за житлово-комунальні послуг за період з січня 2010 по червень 2010, 456 (чотириста п’ятдесят шість) грн. 57 коп. державного мита та 223 (двісті двадцять три) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В інший частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:10.12.2010