Рішення № 12877335, 29.11.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.11.2010                                                             Справа № 2/91

За позовом іноземного підприємства „Агровет Україна”, с. В.Добронь Ужгородського району

ДО товариства з обмеженою відповідальністю „Контекст”, м. Львів та

ДО приватного підприємства „Воден”, м. Ужгород

ПРО стягнення суми 188417,33грн., в тому числі 164000грн. заборгованості по оплаті за отриману продукцію, 21141,48грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3275,85грн. трьох відсотків річних,

Суддя О.Ф. Ремецькі

Представники сторін:

від позивача –Сакалош Ю.Ю. –представник за довіреністю від 27.09.2010р.

від відповідача 1 – Крохмальний Н.Б. –представник за довіреністю від 25.09.2010р.

від відповідача 2 –не з’явився

СУТЬ СПОРУ:

Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі по мотивах, викладених у позовній заяві, посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами. На виконання вимог ухвали суду подав додаткове обгрунтування заявлених вимог та вказує на те, що в межах укладеного сторонами договору поставки відповідачем 1 не оплачено певну кількість товарно-матеріальних цінностей, що отримані за відповідними накладними, підписаними та узгодженими сторонами, сума яких складає 159874,80грн. В доповнення наведених у позові накладних також подав суду додатково накладну №АВ-0188 від 15.09.2009р. на суму 59332грн. Відтак, вважає, що матеріалами справи належним чином доведено наявність обставин, на які посилається позивач, як на підставу обгрунтування заявлених ним вимог.

Заперечує з приводу обґрунтованості клопотання відповідача 1 про наявність підстав для зупинення розгляду справи з тих підстав, що заявником у підтвердження наведеного не надано суду доказів у підтвердження існування у провадженні відповідного суду позову, поданого відповідачем 1 про визнання договору поставки недійсним.

Представник відповідача 1 заперечує з приводу заявлених позовних вимог з мотивів, викладених у поданому суду додатковому обгрунтуванні та просить суд взяти до уваги те, що здійснене позивачем нарахування пені за недійсною угодою та виникнення терміну виконання зобов'язання по оплаті за отриману продукцію є безпідставним. Також зазначає про те, що позивачем не подано суду письмових замовлень товару, рахунків-фактур на оплату товару та специфікацій, які є

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010 року по справі № 2/91

невід’ємною частиною договору. Окрім того, заперечує можливість нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох відсотків річних з огляду на те, що за накладними, згідно яких відбула поставка товару, не визначено строку оплати товару, а відповідну вимогу позивачем про проведення розрахунку позивачем відповідачу 1 не направлено.

Разом з тим, на день судового засідання 29.11.2010р. відповідачем подано суду клопотання про те, що у випадку, якщо суд прийде до висновку про задоволення позову, просить розстрочити виконання судового рішення рівними частинами з січня по квітень 2011р. включно.

Також подав клопотання про зупинення провадження у справі в порядку вимог ст. 79 ГПК України з огляду на те, що ТОВ „Контекст” подано до Господарського суду Львівської області позов про визнання договору поставки №5/Р-09 від 03.04.2009р. недійсним з підстав, наведених в ньому.

Відповідач 2 заперечує з приводу заявлених позовних вимог в повному обсязі з мотивів, викладених у поданому суду письмовому поясненні та просить суд взяти до уваги те, що позивачем у відповідності до умов договору від 03.04.2009р. відповідна вимога про виконання зобов'язання за такою угодою не пред’являлась, а відтак, порука вважається припиненою.

Аналізуючи клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі суд констатує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи органом, що розглядається іншим судом.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншім судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншім судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового засідання, заявником у підставу зупинення провадження у даній справі вказується на те, що ТОВ „Контекст” подано до Господарського суду Львівської області позов про визнання договору поставки №5/Р-09 від 03.04.2009р. недійсним з підстав, наведених в ньому. У підтвердження наявності підстав суду надано копію даного позову з відміткою суду про його прийняття.

Однак, дані доводи заявника не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки із системного аналізу норм ст. 79 ГПК України випливає, що факт розгляду іншим судом відповідної справи повинен підтверджуватись відповідним судовим документом: рішенням, ухвалою чи постановою. Натомість, надані заявником відомості містять лише відмітку суду про прийняття канцелярією суду даного позову, а не відкриття провадження у такій справі в порядку вимог ГПК України.

Відтак, клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі з цих підстав задоволенню не підлягає.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши повноважних представників позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010 року по справі № 2/91

яких ґрунтуються позовні вимоги та подані заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 квітня 2009 року між Іноземним підприємством «Агровет Україна»(далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контекст»(далі - відповідач 1) було укладено договір поставки № 5/Р-09, за яким позивач зобов'язувався постачати відповідачу 1 продукцію —вітамінні препарати, премікси та кормові концентрати для кормління птиці, свиней та ВРХ а відповідачі зобов'язувався прийняти товар та своєчасно здійснити його оплату.

03 квітня 2009 року між ІП «Агровет Україна»та ПП «Воден»(далі - відповідач 2) було укладено договір поруки, за яким ПП «Воден»зобов'язувався солідарно відповідати перед ІП «Агровет Україна»за виконання всіх зобов'язань ТзОВ «Контекст», що виникнуть з договору поставки №5/Р-09, укладеного між ІП «Агровет Україна»і ТзОВ «Контекст»03.04.2009 р.

Позивач вказує, що у межах договору поставки №5/Р-09 від 03 квітня 2009 року ІП «Агровет Україна«Контекст»поставлено:

- 15.09.2009 року продукції згідно накладної РН №АВ0188 на загальну суму 59332,00 грн.

-          13.01.2010 року продукції згідно накладної РН №АВ0002 на загальну суму 28507,80 грн.

-          28.01.2010 року продукції згідно накладної РН №АВ0004 на загальну суму 9689,60 грн.

-          08.02.2010 року продукції згідно накладної РН №АВ0011 на загальну суму 29042,00 грн.

-          26.02.2010 року продукції згідно накладної РН №АВ0025 на загальну суму 33306,40 грн. та зазначає, що згідно вищезазначених накладних TOB «Контекст» поставлялися корми для тварин.

Як стверджує позивач, а відповідачем не спростовано, загальна сума поставки продукції згідно договору поставки №5/Р-09 від 03 квітня 2009 року відповідно до вищенаведених накладних склала 159874,8 грн. Одержану продукції TOB «Контекст»згідно зазначених вище накладних не оплатив.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГКУ) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 175 господарського кодексу України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010 року по справі № 2/91

зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, а також ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільні законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, законом.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 4.3 договору поставки № 5/Р-09 від 03.04.2009р. сторонами було узгоджено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару проводяться у розмірі 100% вартості на протязі 20-ти банківських днів з моменту поставки товару. Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відбувалась за накладними, які належним чином підписані та посвідчені печатками сторін, що підтверджується наявними у справі матеріалами, а відтак, строк оплати за якими сплив.

Факт порушення відповідачем 1 договірних зобов'язань за відповідними накладними, підписаними та узгодженими сторонами, сума яких складає 159874,80грн. та наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором поставки належним чином доведено, а відповідачем 1 не спростовано.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 суми 21141,48грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3275,85грн. трьох відсотків річних, які підлягають задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010 року по справі № 2/91

боржником зобов'язання, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи та доданого позивачем розрахунку заборгованість відповідача 1 перед позивачем становить суму 159874,80грн., а не 164000грн, як заявлено у позові. Позивач просить стягнути з відповідача 1 суму 21141,48грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 3275,85грн. трьох відсотків річних за період з 06.10.2009 року по 13.08.2010р., вимоги про стягнення якої у відповідності до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України підлягають задоволенню частково в сумі 2195,72грн. пені та 2913,71грн. трьох відсотків річних з врахуванням здійсненого судом перерахунку.

Разом з тим, заперечення відповідача 1 про нікчемність договору поставки та те, що позивачем не подано суду письмових замовлень товару, рахунків-фактур на оплату товару та специфікацій, які є невід’ємною частиною договору, не можуть бути взяті судом до уваги з огляду на таке.

Так, відповідач 1 вказує на те, що договір поставки підписаний не уповноваженою на це особою, оскільки містить не підпис директора товариства, а відтак, є нікчемним. Однак, така позиція відповідача 1 є безпідставною та необґрунтованою, оскільки за правилом вимог ст. 204 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Окрім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача 1 на те, що підпис на договорі поставки скріплений печаткою товариства, а відповідач 1 не посилається на незаконне використання печатки товариства, на наявність службового розслідування за фактом незаконного використання печатки. Не надано відповідачем 1 й доказів звернення до правоохоронних органів стосовно обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, доводи позивача про те, що відповідачем 1 не оплачено певну кількість товарно-матеріальних цінностей, отриманих за відповідними накладними, підписаними та узгодженими сторонами, сума яких складає 159874,80грн. в межах укладеного сторонами договору поставки відповідачем 1 не оплачено, є обґрунтованими, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення суми заборгованості солідарно, тобто і за рахунок поручителя, то така позиція позивача є необґрунтованою та безпідставною з огляду на таке.

Згідно вимог статі 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Статтями 553 та 554 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою,

боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010 року по справі № 2/91

договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Пунктом 3 статті 559 ЦК України визначено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно вказаного договору поруки відповідач 2, як поручитель, зобов'язаний був виконати свої обов'язки протягом 10 днів з моменту звернення до поручителя з відповідною заявою.

Позивач не дотримався умов договору поруки та не звернувся до відповідача 2 з претензією про невиконання відповідачем 1 своїх зобов'язань за договором поставки №5/Р-09, вимог про виконання поручителем своїх зобов'язань по договору поруки не подавав.

Згідно п.4.1 договору поруки визначено, що в разі невиконання ТОВ „Контекс” договору поставки №5/Р-09, позивач міг звернутися до поручителя протягом десяти днів про виконання останнім своїх зобов'язань, але не пізніше 31.12.2009р. У випадку, коли така вимога не буде надана ПП „Воден” у визначений строк, порука вважатиметься припиненою.

Тому з врахуванням фактичних обставин справи, правовідносини між сторонами спору та їх нормативне регулювання, зобов'язання відповідача 2, які випливали з договору поруки у разі невиконання ТОВ „Контекст” своїх зобов’язань є припиненими.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню тільки за рахунок відповідача 1 (позивачем та матеріалами справи доведено, а відповідачем 1 не спростовано).

Разом з тим, відповідачем 1 подано суду клопотання про розстрочення виконання судового рішення у відповідності до вимог ст. 121 ГПК України на період з січня 2010 року по квітень 2010 року включно рівними частинами. Позивач заперечення з приводу даного клопотання не надав.

Аналізуючи дане клопотання відповідача 1 суд констатує наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч.3 ст. 129 Конституції України суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочення та розстрочення є правом, а не обов’язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на відповідача в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов’язок доведення існування відповідних підстав, тоді як позивач, у разі наявності заперечень, має навести докази на їх (підстав) спростування.

Виходячи із змісту п.п. 1.1., 1.2. Роз’яснення ВАСУ „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010 року по справі № 2/91

від 12.09.1996р. № 02-5/333 сутність відстрочення полягає у відкладенні чи перенесенні виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Відповідно до п. 2 згадуваного Роз’яснення підставою для відстрочки та розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

В контексті зазначеного, суд, оцінюючи вимоги заявника наголошує на наступному.

Доводи відповідача щодо необхідності надання розстрочки виконання рішення полягають в скрутному фінансовому становищі, збитковості діяльності підприємства, кризою платежів в господарській сфері, несплатою податків і заборгованістю по виплаті заробітної плати, відсутністю грошових коштів на р/р відповідача.

Суд вважає, що наведені відповідачем обставини є такими, що істотним чином ускладнюють негайне виконання рішення про стягнення грошових коштів на користь позивача.

Керуючись встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, та з огляду на те, що представник позивача не заперечував проти розстрочення виконання рішення, суд дійшов висновку, що заява про розстрочку виконання рішення підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 44, 49, 75, 82 – 85, 121 Господарського процесуального кодексу України,

СУД ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Контекст”, м. Львів, вул. Запольської, 31/3 (код 23271842) на користь іноземного підприємства „Агровет Україна”, с. В.Добронь, вул. меліораторів, 3 Ужгородського району (код ЄДРПОУ 33176335) суму 164984,23грн. заборгованості, в тому числі 159874,80грн. основного боргу, 2195,82грн. пені за несвоєчасний розрахунок та 2913,71грн. трьох відсотків річних, а також суму 1650грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010р. на період з січня 2011р. по квітень 2011р. рівними частинами за таким графіком:

- до 01.02.2011р. суму 41246,06грн. та суму 1650грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

- до 01.03.2011р. суму 41246,06грн.;

- до 01.04.2011р. суму 41246,06грн.;

- до 01.05.2011р. суму 41246,06грн.;

Продовження рішення господарського суду Закарпатської області від 29.11.2010 року по справі № 2/91

Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. В частині стягнення суми заборгованості за рахунок відповідача 2 відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.Ф. Ремецькі

В.о. помічника судді В.В. Мазюта