Рішення № 12877234, 01.12.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

01.12.2010Справа №2-24/4882-2010 За позовом Комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення «Міськсвітло» м.Керч (96100, АР Крим, м.Джанкой, пров.Спортивний, 5, кв.40)

до відповідача Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» (98300, АР Крим, м.Керч, вул.Пірогова, 6)

про стягнення 53032,59 грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи:

Комунальне спеціалізоване підприємство електромереж вуличного освітлення «Міськсвітло» м.Керч звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» про стягнення 53032,59грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Господарським судом АР Крим у справі № 2-4/2866-2009 про банкрутство Комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення «Міськсвітло» м. Керч (ЄДРПОУ 03347916) застосована судова процедура - ліквідація, була проведена звірка взаєморозрахунків між Комунальним спеціалізованим підприємством електромереж вуличного освітлення «Міськсвітло» м. Керч та відповідачем - КП «КСП «Міськсвітло». Пункт 4.1. Договору № 04/08-г від 02.01.2008р., щодо надання послуг автотранспорту передбачає, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань, передбачених дійсним договором, винна сторона несе відповідальність відповідно до діючого законодавства України.

Відповідно до п.2.1 Договору № 04/08-г від 02.01.2008р., «Замовник» зобов'язується сплачувати надані послуги за пред'явленими рахунками у повному обсязі.

Таким чином, на підставі договору № 04/08-г від 02.01.2008р та рахунків №№ 28, 30, з урахуванням індексу інфляції, відповідач - КП «КСП «Міськсвітло» винен позивачу КСПЕВО «Міськсвітло» м. Керч суму в розмірі -36 719,07 грн.

Також, на підставі вказаного договору та рахунків, відповідач - КП «КСП Міськсвітло» винен позивачу КСПЕВО «Міськсвітло» м. Керч суму трьох процентів річних в розмірі - 1 698,48 грн.

Так, відповідно до документів, що надані разом із позовом за відповідачем КП «КСП «Міськсвітло», на думку позивача, утворилась заборгованість у сумі 53 032,59 грн., яка складається з заборгованості за отримання ТМЦ у сумі - 13 995,80 грн. з урахуванням індексу інфляції; трьох процентів річних в розмірі - 619,2-грн.

25.10.2010р. від відповідача надійшов відзив на позов, у якому відповідач визнає позовні вимоги у сумі 52482,59грн.

27.10.2010р. від ліквідатора Савіна С.В. надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутність, а також про підтримання позовних вимог у повному обсязі. Разом із клопотанням надані довідка статистики та Акт звірки взаємних розрахунків.

Позивач явку представника в судове засідання не забезпечив та надіслав до суду поштою розрахунок пені та 3% річних із зазначенням періодів стягнення та докази направлення відповідачу вимоги про сплату суми боргу.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, оригінали документів були досліджені у судовому засіданні, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

02.01.2008 року між позивачем по справі ( Виконавець ) та відповідачем ( Замовник ) був укладений договір № 04/08 - г.

Відповідно до глави 1 договору виконавець зобов’язався надати послуги автотранспорту за вимогою замовника.

Вартість послуг автотранспорту за договором визначається відповідно до калькуляції по фактичним витратам за поточний місяць.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору замовник зобов’язався сплачувати надані послуги автотранспорту, за пред’явленими рахунками у повному обсязі.

У виконання умов вказаного договору позивачем було надано відповідачу послуги автотраспорту, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт №28 від на суму 28955,71 грн. ( за жовтень 2008 р. ) і №30 на суму 24364,80 грн., які були підписані представниками обох сторін та завірені відповідними печатками. ( а. с. 11 – 12 ).

Також позивачем було виписано рахунки №28 від 31.10.2008 р. на суму 28955,71 грн. та №30 від 30.11.2008 р. на суму 24364,80 грн. ( а. с. 11 – 12 ).

Оригінали вказаних документів були оглянуті судом в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Також, позивачем було поставлено відповідачу товарно – матеріальні цінності ( бензин ) на суму 11943,04 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи накладною №29 від 31.12.2008 р., яка підписана представниками обох сторін та завірена відповідними печатками. ( а. с. 16 ).

Факт поставки позивачем відповідачу вказаних товарно – матеріальних цінностей підтверджується довіреністю №041 від 28.12.2008 р. ( а. с. 17 ).

Також позивачем був виписаний рахунок №32 від 31.12.2008 р. на суму 11943,04 грн. ( а. с. 16 ).

Оригінали вказаних документів були досліджені судом в судовому засіданні.

Таким чином, всього позивачем за вищевказаними правочинами було надано відповідачу послуг та продано товару на загальну суму 65263,55 грн.

Однак відповідач придбані товари та отримані послуги сплатив лише частково у розмірі 22722,30 грн., що привело до виникнення заборгованості станом на 31.03.2010 р. у розмірі 42541,25 грн.

В зв’язку з вказаним, позивачем було направлено відповідачу вимогу від 31.03.2010 р., відповідно до якої він вимагав сплатити заборгованість у розмірі 42541,25 грн. за 2008 р. в строк до 01.04.2010 р.

Відповідач у відповідь на вказане надіслав позивачу лист від 26.04.2010 р. №65, відповідно до якого повідомив про те, що сплатити заборгованість у розмірі 42541,25 грн. не має можливості в зв’язку з відсутністю коштів та зауважив, що заборгованість буде погашена при достатньому фінансуванні.

В зв’язку з вказаним позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в загальній сумі 42541,25 грн.

Однак відповідно до наданого акут звірки взаємних розрахунків ( а. с. 37 ) відповідач сплатив в вересні 2010 р. частково заборгованість у розмірі 550 грн.

При таких обставинах, загальна сума заборгованості на момент розгляд справи складає 41991,25 грн. Вказане підтверджує і відповідач у відзиві на позов ( а. с. 323 ).

Оскільки відповідач частково сплатив заборгованість у розмірі 550 грн. в вересні 2010 р., а позивач звернувся до суду з вказаним позовом 04.10.2010 р., то в частині стягнення основного боргу у розмірі 550 грн. у позові необхідно відмовити.

Відповідач, всупереч вимогам ст.. 33 ГПК України, доказів сплати основного боргу у розмірі 41991,25 грн. не надав.

При таких обставинах, в частині стягнення основного боргу у розмірі 41991,25 грн. позовні вимоги підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 8173,62 грн. і 3% річних у розмірі 2317,72 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач розраховує інфляційні втрати та 3% річних з моменту виставлення вищевказаних рахунків №28 від 31.10.2008 р., №30 від 31.11.2008 р. та №32 від 31.12.2008р.

З вказаним суд не може погодитися в зв’язку з наступним.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Вищевказана норма визначає важливу умову виконання зобов'язання - строк (термін) виконання. Зазначена умова відповідно до положень ЦК не є істотною, оскільки зобов'язання і без визначеного строку (терміну) виконання будуть дійсними, але є важливою для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти запропоноване виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання.

У вищевказаній нормі застосовуються поняття "строк" та "термін" виконання. Строк в розумінні вказаної норми є періодом часу, зі спливом якого має бути здійснене виконання зобов'язання.

Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Строк (термін) виконання зобов'язання встановлюється у вигляді календарної дати або періоду, а також може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події.

Дослідивши договір №04/08 – г від 02.01.2008 р., суд встановив, що у п. 2.1 сторони визначили строк виконання відповідачем зобов’язання щодо сплати отриманих послуг автотранспорту – по пред’явленим рахункам у повному обсязі.

Згідно з поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні, рахунки №28 та №30 надавалися відповідачу разом з відповідними актами. Але належних доказів, зокрема, підписів повноважних осіб про отримання рахунків або докази їх надсилання позивачем не надано. Тому суд не може встановити фактичну дату отримання відповідачем вищевказаних рахунків, а отже і дату виконання зобов’язання щодо їх оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тобто цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

При таких обставинах, суд не може погодитися з тим, що відлік встановленого Законом семиденного строку повинен розпочинатися з моменту виписки вищевказаних рахунків.

В матеріалах справи наявна вимога позивача від 31.03.2010 р., відповідно до якої він вимагав сплатити заборгованість у розмірі 42541,25 грн. за 2008 р. в строк до 01.04.2010 р.

Оскільки у вимозі чітко вказана дата погашення наявної заборгованості - до 01.04.2010 р., то розрахунок інфляційних втрат та 3% річних необхідно розпочинати з 02.04.2010 р., при цьому вказані втрати і 3% річних суд розраховує від суми 42541,25 грн.

При таких обставинах, розмір інфляційних втрат за період з 02.04.2010 р. по 31.08.2010 р. складає – 131,85 грн.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 8173,62 грн. необхідно відмовити.

Також судом встановлено, що 3% річних за період з 02.04.2010 р. по 01.09.2010 р. складає 534, 97 грн.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 1782,75 грн. необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 06.12.2010 р. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 06.12.2010 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства «Керченське спеціалізоване підприємство «Міськсвітло» (98300, АР Крим, м.Керч, вул.Пірогова, 6) на користь комунального спеціалізованого підприємства електромереж вуличного освітлення «Міськсвітло» м. Керч (96100, АР Крим, м.Джанкой, пров.Спортивний, 5, кв.40, ЄДРПОУ 03347916 ) основний боргу у розмірі 41991,25 грн., 3% річних у розмірі 534, 97 грн., державне мито у розмірі 425,27 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 189,25 грн.

3.          В частині стягнення основного боргу у розмірі 550 грн., інфляційних втрат у розмірі 8173,62 грн. та 3% річних у розмірі 1782,75 грн. у позові відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Колосова Г.Г.