Постанова № 12877129, 08.12.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

08 грудня 2010 р. № 7/834 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: Дунаєвської Н.Г. –головуючого,

Владимиренко С. В.,

Капацин Н.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "КТД" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2010року у справі №7/834 Господарського суду міста Києва запозовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "КТД", м. Київ, до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", м. Київ, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Колективне підприємство "Київтрактородеталь", м. Київ; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж АІ ВІ", м. Київ, про стягнення 8 611 157,34 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –Рябоконь Г.І. (дов. від 20.08.10);

відповідача –Бутрименко Н.М. (дов. № Д07/2010/09/23-16 від 23.09.10),

третіх осіб –не з’явились,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2009 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство КТД" пред"явив у господарському суді позов до відповідача –Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" про відшкодування збитків.

Вказував, що 06.07.2005 року між ним та АЕК "Київенерго" був укладений Договір № 395-05 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до умов якого він, як новий кредитор, набув право вимоги за зобов’язаннями Колективного підприємства "Трактороодеталь" по сплаті боржником грошових коштів в сумі 5 426 076 грн. 72 коп. за договорами, що були укладені між останнім та АЕК "Київенерго" та зазначені у додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п.5.5 Договору у разі невиконання або неналежного виконання ТОВ "Виробниче підприємство "КТД" умов п. 2.1 договору щодо відшкодування новим кредитором кредитору 5 426 076 грн. 71 коп. у термін до 15.06.2008 року, договір втрачає чинність з 01.07.2008 року, а АЕК " Київенерго" набуває права вимоги до боржника "КП "Київтрактородеталь" на ту суму, що не була відшкодована ТОВ "ВП "КТД".

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2009 року у справі № 23/443б-23/282б встановлено відсутність боргового зобов"язання "КП "Київтрактородеталь" перед АЕК " Київенерго" на суму 5 426 076 грн. 71 коп., на підставі чого він вважав передану йому первісним кредитором вимогу недійсною.

Посилаючись на часткове виконання умов договору та сплату ним на рахунок АЕК "Київенерго" 3 039 585 грн. 60 коп., позивач, з урахуванням змін до предмету позову та уточнень, просив суд визнати Договір №395-05 від 06.07.2005 року про відступлення права вимоги недійсним з моменту його укладення, з підстав відсутності у первісного кредитора доведеного права вимоги до боржника та стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на його користь збитки у розмірі 8 896 090,94 грн., що складаються з подвійного розміру сплачених котів та втрат від їх знецінення, 25 500,00 грн. державного мита, 236 грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року (суддя Якименко М.М.) в позові відмовлено.

Рішення мотивовано посиланнями на відсутність підстав до застосування положень ст. 35 ГПК України, оскільки предметом розгляду Київським апеляційним господарським судом справи №23/443-б-23/282-б від 16.10.2009 року були обставини, що не стосувалися визнання спірного договору недійсним. Судом зазначено, що докази існування вказаного боргового зобов’язання КП "Київтрактородеталь" перед відповідачем були додані до матеріалів справи №19/41-42/494 за позовом АЕК "Київенерго" до КП "Київтрактородеталь", під час розгляду якої було укладено оспорюваний договір від 06.07.2005 р. №395-05 про уступку права вимоги. Таким чином, посилання позивача на ст. 230 ЦК України, якою передбачено наслідки вчинення правочину під впливом обману, вважав необґрунтованими та безпідставними.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року (колегія суддів у складі: Ропій Л.М.-головуючий, Коротун О.М.,Попікова О.В.) рішення залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апеляційним судом зазначено, що позивач був обізнаний з природою спірного правочину, правами та обов’язками сторін, усіма властивостями та якостями речі, у тому числі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, тобто зі всіма обставинами, які мають істотне значення та передбачені частиною першою статті 229 ЦК України, а тому не вбачав наявності умислу в діях відповідача та підстав для визнання спірного договору недійсним та застосування норм ст. 230 ЦК України.

У касаційній скарзі ТОВ "Виробниче підприємство "КТД" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2010 року у даній справі та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, стверджує про наявність підстав до визнання Договору №395-05 від 06.07.2005р. недійсним, через відсутність у Відповідача на момент укладення спірного договору права вимоги до КП "Київтрактородеталь", що підтверджується фактами встановленими у постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2009р., прийнятій у справі № 23/443-б-23/282-б про банкрутство Колективного підприємства "Київтрактородеталь".

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Спірні правовідносини виникли з договору цесії (уступки вимоги), до врегулювання якого застосовуються положення Глави 47 ЦК України.

Статтею 516 ЦК України. врегульовано порядок заміни кредитора у зобов’язанні.

На підставі ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов’язанні повинен передати новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Як встановлено судами попередніх інстанцій між Позивачем та Відповідачем 06.07.2005р. було укладено Договір № 395-05 про відступлення права вимоги (цесії), згідно умов якого Відповідач (кредитор) уступив, а позивач (новий кредитор) прийняв на себе право вимоги виконання зобов’язання Колективного підприємства "Київтрактородеталь", щодо сплати боржником грошових коштів у розмірі 5 426 076,72 грн., які становлять основний борг станом на 01.06.2005р. за договорами, зазначеними у додатку 1 до вказаного договору.

Відповідно до додатку 1 до Договору №395-05 від 06.07.2005р. борг Колективного підприємства "Київтрактородеталь" за договором про постачання електричної енергії №11279 від 07.12.1995р. складає 20 072,61 грн., а за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді №710265 від 01.01.1991 р. –5 406 004,11 грн.

Сторони дійшли згоди, що за відступлене право вимоги позивач відшкодовує Відповідачу вказану суму боргу у термін до 15.06.2008 року, шляхом здійснення щомісячних виплат у розмірі та порядку встановленому у додатку 2 Договору ( п. 2.1 Договору № 395-05 від 06.07.2005р.).

Позивач свої зобов’язання за Договором №395-05 від 06.07.2005р. виконав частково, перерахувавши на банківський рахунок Відповідача грошову суму у розмірі 3 039 589,60 грн.

Відповідно до п. 5.5. Договору №395-05 від 06.07.2005 року у разі невиконання або неналежного виконання Позивачем п. 2.1. вказаного Договору він втрачає чинність з 01.07.2008 року, а Відповідач набуває права вимоги до боржника –КП "Київтрактородеталь" на ту суму, що не була відшкодована.

У зв’язку з частковим виконанням Позивачем своїх зобов’язань, на підставі п.п. 2.1., 5.5. зазначеного Договору, Відповідач набув право вимоги до КП "Київтрактородеталь" на невідшкодовану суму грошових коштів у розмір 2 386 487,12 грн.

Судами досліджена постанова Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2009р. у справі № 23/4436-23/2826, в якій вказано, що вимоги ухвали суду від 05.08.2009р. надати документи, підтверджуючі заборгованість за договорами №№ 710265, 11279, Колективним підприємством "Київтрактородеталь" та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" залишено без виконання, у зв'язку з чим не є можливим дослідити факт виникнення заборгованості боржника на суму 5 426 076,72 грн. у відношенні конкурсних кредиторів - Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж АІ ВІ"; місцевий господарський суд не мав достатніх підстав вважати встановленим факт існування боргового зобов'язання Колективного підприємства "Київтрактородеталь" перед Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" у розмірі 5 426 076,72 грн. за договорами №№ 710265, 11279, отже, при відсутності у первісного кредитора доведеного права вимоги у відношенні боржника за названими договорами, у місцевого господарського суду не було достатніх підстав вважати, що передача відповідного права відбулася новим кредиторам, зокрема - Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "КТД" на підставі укладеного з Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" договору про відступлення права вимоги № 395-05 від 06.07.2005 року.

В ході дослідження місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що у постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2009 року у справі №23/443-б-23/282-б про банкрутство Колективного підприємства "Київтрактородеталь" стверджується лише про відсутність доказів заборгованості саме у справі № 23/443-б-23/282-б, у зв’язку з неподанням підтверджуючих документів кредитором, тому цей висновок, так само як і висновок про відсутність достатніх підстав вважати передачу відповідного права новим кредиторам, стосується лише справи №23/443-б-23/282-б, оскільки ґрунтується на невиконанні кредитором вимоги про надання доказів у цій справі.

Факти, які встановлені у постанові Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2009 року у справі №23/443-б-23/282-б про банкрутство Колективного підприємства "Київтрактородеталь" суди вважали такими, що не відносяться до фактів, передбачених ст. 35 ГПК України. Оскільки Позивач мав право вимагати документи, підтверджуючі отриману ним вимогу за оспорюваним договором та з огляду на відсутність доказів на підтвердження умислу Відповідача до вчинення обману, суди прийшли до висновку про відсутність підстав для визнання договору про відступлення права вимоги № 395-05 від 06.07.2005р. недійсним.

Однак з такими висновками господарських судів в повному обсязі погодитись не можна.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Не виконання Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" та Колективним підприємством "Київтрактородеталь" ухвали Господарського суду міста Києва від 05.08.2009 по справі №23/443-б-23/282-б, яка містила вимогу надати документи, підтверджуючі заборгованість за договорами №№ 710265, 11279, засвідчило відсутність у Відповідача права вимоги до Колективного підприємства "Київтрактородеталь".

Вказаний факт став підставою для винесення рішення про відхилення кредиторських вимог Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" до Колективного підприємства "Київтрактородеталь". Відхилені, через їх відсутність, кредиторські вимоги є об’єктом договору про відступлення права вимоги № 395-05 від 06.07.2005р., а тому твердження судів першої та апеляційної інстанції про те, що встановлені Господарським судом міста Києва факти по справі №23/443-б-23/282-б стосуються лише зазначеної справи є неправомірним.

Представники відповідача не спростували встановлені факти по справі №23/443-б-23/282-б, будь-яких доказів, які свідчать про протилежне, матеріали справи №7/834 не містять.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій, правильно встановивши природу та характер спірних правовідносин, дослідивши всі обставини, що мають значення для справи, зокрема і щодо недійсності правочину, не надали цим обставинам належної оцінки та не застосували відповідні правові наслідки, що передбачені ст. 519 ЦК України (ст. 197 ЦК УРСР), згідно яких первісний кредитор у зобов’язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

За змістом наведеної норми права, якщо за договором про передання права передане суб’єктивне право (вимога), що не має ознак дійсності, особа, яка передала таке суб’єктивне право (вимогу), несе цивільно-правову відповідальність перед контрагентом за договором.

Тобто, при уступці вимоги щодо фактично недійсного, неіснуючого зобов’язання перед цесіонарієм відповідає цедент, тобто попередній кредитор.

Водночас, місцевий та апеляційний господарські суди прийшли вірного висновку, що Позивачем не доведено наявність умислу в діях Відповідача, що свідчить про відсутність підстав для застосування ст. 230 Цивільного кодексу України.

Однак суди не звернули увагу на предмет та підстави поданого позову, та дослідивши обставини справи щодо недійсності спірного договору, не виклали в резолютивній частині відповідних висновків щодо зазначених позовних вимог.

При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Як вбачається з матеріалів справи, доводи позивача про ненадання відповідачем достовірних документів які засвідчують його права, що передаються за договором відступлення права вимоги та інформації, яка є важливою для здійснення цих прав, підтверджені наведеними обставинами, що були предметом дослідження судами попередніх інстанцій.

За наявності доказів недійсності переданої первісним кредитором вимоги новому кредитору, що встановлена у судовому порядку під час розгляду іншої господарської справи, виникає відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором на підставі ст. 519 ЦК України (ст.197 ЦК УРСР).

Місцевий та апеляційний господарські суди не врахували, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

В силу частини третьої ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються норми про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, диспозиція норми ч. 3 ст. 656 ЦК України визначає, що положення договору купівлі-продажу товарів застосовується і до продажу права вимоги, якщо інше не витікає із змісту та характеру цих прав.

У договорі про відступлення права вимоги № 395-05 від 06.07.2005р.останнє слід розглядати як товар.

Відповідно до частини першої ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Об’єктом договору про відступлення права вимоги № 395-05 від 06.07.2005р.є право вимоги, яке за своїм змістом є майновим правом вимагати та отримати грошові кошти від боржника.

Матеріалами справи встановлено, що відповідач не надав доказів наявності у нього права власності на майнові права за договором про постачання електричної енергії №11279 від 07.12.1995р. та за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді №710265 від 01.01.1991р.

За таких обставин, предметом правочину є недійсна вимога, а, відповідно, зміст правочину щодо передачі відповідачем позивачу права вимоги за договором про постачання електричної енергії №11279 від 07.12.1995р. та за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді №710265 від 01.01.1991р. суперечить частині першій ст. 658 Цивільного кодексу України через відсутність у відповідача права продажу спірної вимоги, внаслідок чого укладений між сторонами договір про уступку права вимоги №395-05 від 06.07.2005р. належить визнати дійсним.

Відповідно до частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частиною першою статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судами попередніх інстанцій, позивач на виконання своїх зобов’язань за Договором №395-05 від 06.07.2005р. перерахував на банківський рахунок Відповідача грошову суму у розмірі 3 039 589,60 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивача, застосувавши реституцію, як наслідок недійсності укладеного правочину, частково задовольнивши вимоги позивача.

При цьому Вищий господарський суд України користується своїм правом і з власної ініціативі на підставі ст. 216 Цивільного кодексу України застосовує реституцію, як наслідок недійсності правочину, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 3 039 589,60 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України стягнути з відповідача на користь позивача 25 500 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятьсот грн.) витрат по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Постанова апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення збитків в повному обсязі відповідає вимогам закону і підстав до її скасування в означеній частині не має.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-10 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, коли судами повно, всебічно та об'єктивно з'ясовані фактичні обставини справи, але допущено помилки в застосуванні норм матеріального права, колегія суддів не вбачає підстав до повернення справи на новий розгляд і вважає, що рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню в частині відмови у задоволенні вимог про визнання договору недійсним та стягнення 3 039 589,60 грн. з прийняттям нового рішення про задоволення означених вимог.

Враховуючи вказане, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "КТД" задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року у справі №7/834 в частині відмови у задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "КТД" до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про визнання договору недійсним та стягнення 3 039 589,60 грн. скасувати.

В означеній частині постановити нове рішення наступного змісту:

"Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "КТД" до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору : Колективне підприємство "Київтрактородеталь", "Товариство з обмеженою відповідальністю "Будмонтаж АІ ВІ" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги та відшкодування збитків задовольнити частково.

Визнати договір про відступлення права вимоги № 395-05 від 06.07.2005р. укладений між ТОВ "Виробниче підприємство "КТД" та Акціонерною енергопостачальної компанією "Київенерго" про відступлення права вимоги недійсним з моменту його укладення.

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "КТД" 3 039 589,60 грн. (три мільйони тридцять дев’ять тисяч п’ятсот вісімдесят дев’ять грн. 60 коп.).

Стягнути з Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "КТД" - 25500. 00 грн. (двадцять п’ять тисяч п’ятьсот грн.) в повернення витрат по сплаті державного мита та 83, 31 грн. (вісімдесят три , 31 грн.) витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2010 року у справі №7/834 залишити без змін.

Господарському суду міста Києва видати наказ.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

Н.В. Капацин