Постанова № 12877080, 21.10.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2010 р. № 33/53 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючого:Першикова Є.В.,

суддів:Данилової Т.Б.,

Ходаківської І.П.,

розглянула

касаційну скаргузакритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" (далі Товариство) на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від13.07.10

у справі№ 33/53

господарського судуміста Києва

за позовомпублічного акціонерного товариства "Індустріально-експортний банк" (далі Банк)

доТовариства

простягнення 135 374,60 грн. В засіданні взяли участь представники:

- позивача:Перевертун В.Г. (за дов. № 11-3/174 від 06.11.09); - відповідача:Приходько Я.В. (за дов. б/н від 11.01.10). Ухвалою від 24.09.10 колегії суддів у складі головуючого Першикова Є.В., суддів Данилової Т.Б., Муравйова О.В. касаційна скарга Товариства б/н від 13.08.10 була прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 21.10.10. У зв'язку з виходом судді Ходаківської І.П. з відпустки розпорядженням від 08.10.10 заступника Голови Вищого господарського суду України для касаційного перегляду справ, призначених до розгляду у судовому засіданні на 21.10.10 колегією суддів у складі головуючого Першикова Є.В., суддів Данилової Т.Б. Муравйова О.В., створено колегію суддів у складі: головуючий Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., яка переглядає справу по суті. Про вказані обставини присутніх представників сторін повідомлено на початку судового засідання 21.10.10. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено. Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.10.10 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

Рішенням від 16.02.10 господарського суду міста Києва (суддя Мудрий С.М.) позовні вимоги Банку задоволено.

З Товариства на користь Банк стягнуто 135 374,60 грн. страхового відшкодування, 1 353,74 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою від 13.07.10 Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого Ропій Л.М., суддів Кондратової І.Д., Попікової О.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 16.02.10 господарського суду міста Києва без змін.

Вказані судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджено обґрунтованість вимог Банку та їх відповідність умовами договору страхування.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить рішення від 16.02.10 господарського суду міста Києва та постанову від 13.07.10 Київського апеляційного господарського суду скасувати, та прийняти нове рішення у даній справі.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ст. 988 Цивільного кодексу України, ст.ст. 9, 16, п. 5 ст. 26 Закону України "Про страхування", ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Присутній у судовому засіданні представник Банку щодо доводів та вимог скаржника заперечував, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просив касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, 20.11.06 між Банком (Кредитор) та ОСОБА_2. (Позичальник) було укладено кредитний договір № 540/703419 (далі Кредитний договір), згідно умов якого останній отримав кредит у сумі 28782,00 дол. США строком на 72 місяці з 20.11.2006 по 19.11.2012 рік, на придбання автомобіля.

При цьому, судами встановлено, що згідно п. 1.3 Кредитного договору як забезпечення виконання Позичальником своїх зобовязань щодо погашення кредиту, сплати нарахованих відсотків, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат, останній в день укладання цього договору укладає з ОСОБА_1. також Договір поруки та Договір застави.

На підставі наданих сторонами доказів у справі судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20.11.06 на виконання умов Кредитного договору між Банком (Заставодержатель) та ОСОБА_2. (Заставодавець) укладено Договір застави автотранспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Накемпієм Г.К, згідно умов якого останній передає в заставу Банку транспортний засіб Toyota Yaris д.н. НОМЕР_1.

Судами взято до уваги, що відповідно до п. 3.2.3 Договору застави на період фактичної дії Договору застави Заставодавець зобовязаний застрахувати за свій рахунок заставлене майно в повному обсязі на користь Заставодержателя.

Разом з тим, судовими інстанціями встановлено, що 20.11.06 на виконання умов Договору застави, між Товариством (Страховик) та ОСОБА_2. (Страхувальник) укладено Договір страхування наземного транспортного засобу № 007746/3, яким визначено умови добровільного страхування, згідно яких Товариство прийняло на страхування транспортний засіб Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1 на випадок нанесення збитків внаслідок страхових подій, зокрема, пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та зобовязується відшкодувати Страхувальнику збитки повязані з настанням страхових подій.

Місцевим та апеляційним судами враховано, що умовами Договору страхування сторонами погоджені: страхова сума транспортного засобу 145350,00 грн., страховий тариф 5,83 % та франшиза 0,5 %. Також, встановлено, що сторони визначили порядок сплати Банком страхового платежу (8473,90 грн.) до 20.11.06. Водночас, встановлено, що строк дії даного Договору страхування з 21.11.06 по 20.11.07. Окрім того, встановлено, що згідно з умовами Договору страхування вигодонабувачем визначено Банк.

Попередніми судовими інстанціями взято до уваги, що згідно умов п.п. 7.1.3, 7.1.4 Договору страхування страховик зобовязаний протягом 2-х робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасної виплати страхового відшкодування та протягом 7 робочих днів, починаючи від дня наступного за датою отримання письмового повідомлення Страхувальника про страховий випадок, за відсутності затримки через дії Страхувальника, призначити та провести огляд пошкодженого технічного засобу.

Також, встановлено, що п. 7.1.6 Договору страхування передбачено, що після отримання всіх необхідних документів від Страхувальника та компетентних державних органів, підприємств, організацій, установ протягом 15-ти робочих днів прийняти рішення про виплату (оформлюється страховим актом) або відмову у виплаті страхового відшкодування та протягом 15-ти робочих днів з дня прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, здійснити виплату страхового відшкодування.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно п. 10.2.2 Договору страхування у разі знищення транспортного засобу, коли вартість відновлювального ремонту становить не менше 80% страхової суми, за умови дотримання вимог Методики щодо конструктивної загибелі в межах страхової суми, але в будь-якому разі не більше дійсної ринкової вартості транспортного засобу на момент настання страхового випадку за вирахуванням попередніх виплат, несплаченої частини страхової премії, встановленої по ризику франшизи та залишкової вартості транспортного засобу встановленої після страхового випадку. У випадку передбаченому п. 10.2.2 Договору страхування, страховик замовляє оцінку залишкової вартості транспортного засобу встановленої після страхового випадку (п. 10.3.7 Договору).

Окрім того, судами встановлено, що згідно п. 10.3 Договору страхування розмір збитку заподіяного на умовах п. 10.2.2 цього Договору визначається на підставі експертної оцінки, виконаної призначеним страховиком експертом з дотриманням вимог Методики та враховуючи наступне: акт експертної оцінки виконується на підставі протоколу огляду пошкодженого транспортного засобу, який складається під час проведення огляду пошкодженого транспортного засобу (до ремонту); огляд пошкодженого транспортного засобу проводиться у терміни передбачені п. 7.1.4 та п. 7.2.9 Договору.

Матеріалами справи підтверджено, що 20.02.07 до Товариства звернувся Страхувальник з заявою № ТР/82/07 про виплату страхового відшкодування за Договором страхування. При цьому, встановлено, що підставою для звернення стала дорожньо-транспортна пригода, яка трапилась 29.01.07, внаслідок якої були завдані механічні пошкодження застрахованому автомобілю (Toyota Yaris, реєстраційний номер НОМЕР_1).

При цьому, судами встановлено, що Банком на виконання умов п. 9.1.1 Договору страхування було скеровано на адресу Товариства пакет документів в підтвердження настання страхового випадку і права позивача на отримання страхового відшкодування, що підтверджується довідкою Дніпровського РУГУ МВС України в м.Києві № 48/4-307 від 30.01.07 та рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 06.11.09 у справі 2/2221-1/2009.

Місцевим та апеляційним судами враховано, що 05.02.07 субєктом оціночної діяльності суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_3 на замовлення Товариства, складено звіт № 172/2 про оцінку автомобіля Банку Toyota Yaris (р/н НОМЕР_1), згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля після ДТП становить 136054,87 грн. (п. 3.7 Звіту).

Також, судами взято до уваги, що листом № ТР/82/07 від 20.02.07 Товариство повідомило Банк, що із транспортним засобом Toyota Yaris (р/н НОМЕР_1) стався страховий випадок згідно Договору страхування, та попередньо розрахований на підставі експертної оцінки розмір страхового відшкодування становить 129887,52 грн. При цьому, Товариство запропонувало Банку надати письмове розпорядження про порядок виплати страхового відшкодування. При цьому, встановлено, що 27.05.08 Банк звернувся по Товариства з листом-розпорядженням № 24/2-296 про виплату страхового відшкодування у розмірі 129887,52 грн. за наступними реквізитами: п/р № 37397840000001 в АТ "Індекс-Банк" м.Києва, МФО 300614, код ЄДРПОУ 14361575 (призначення платежу: погашення заборгованості за кредитним договором № 540/703419 від 20.11.06 по договору страхування № 007746/3 від 20.11.06).

Попередніми судовими інстанціями враховано, що в подальшому, Товариство звернулось до Банку з листом № 318 від 04.07.08, в якому повідомило про необхідність додаткового огляду транспортного засобу для визначення остаточного розміру страхового відшкодування. Водночас, встановлено, що у відповіді на зазначений лист, Банк повідомив, що 05.02.07 субєктом оціночної діяльності СПД-ФО ОСОБА_3 було складено звіт № 172/2 про оцінку автомобіля позивача Toyota Yaris (р/н НОМЕР_1), в якому визначено збиток завданий власнику транспортному засобу в результаті ДТП у розмірі 136054,87 грн. та вимагав виплати страхового відшкодування протягом 10 днів з дати отримання даного листа, проте, Товариством страхового акта складено не було, та страхове відшкодування Банку не виплачено.

Наведене слугувало підставою для звернення Банку до суду з позовом у даній справі про стягнення з Товариства 135374,60 грн. суми страхового відшкодування за страховий випадок згідно Договору страхування.

Вирішуючи спір, місцевий та апеляційний суди вказали, що в даному випадку враховуючи норми чинного законодавства та п. 7.1.6 Договору страхування, рішення про виплату страхового відшкодування мало бути оформлене у вигляді Страхового акту не пізніше 20.02.07, а страхове відшкодування мало бути виплачено Банку у повному обсязі до 07.03.07

При цьому, судами взято до уваги що згідно матеріалів справи Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України було проведено перевірку Товариства, якою були виявлені порушення останнім вимог ст. 20 Закону України "Про страхування" щодо невиконання страховиком обовязку при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у визначений Договором страхування строк, ст. 25 Закону України "Про страхування" щодо недотримання порядку і умов здійснення виплати страхового відшкодування, визначених Договором страхування, та п. 2.15 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності щодо невиконання страховиком зобовязань дотримуватись вимог ст.ст. 20, 25 Закону України "Про страхування" та п. 2.16 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності.

Також, при вирішенні спору по суті судовими інстанціями враховано, що згідно звіту від 05.02.07 вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 142891,91 грн., що є не менше ринкової вартості транспортного засобу, яка складає 136054,87 грн., і, відповідно, оскільки такий транспортний засіб відновлювати економічно недоцільно, матеріальний збиток внаслідок пошкодження автомобіля Toyota Yaris (р/н НОМЕР_1) становить 136054,87 грн.

Врахувавши, що умовами Договору страхування визначено, що франшиза 0,5 %, що складає 680,27 грн., а розмір страхового відшкодування 135374,60 грн. (136 054,87 грн. 680,27 грн.), суди встановили, що Банком було вірно визначено розмір страхового відшкодування з вирахуванням франшизи.

При цьому, попередніми судовими інстанціями було відхилено посилання Товариства на те, що оскільки Банком не було враховано залишкову вартість при визначенні матеріального збитку транспортного засобу, відсутні підстави вважати, що матеріальний збиток було визначено в повній мірі, оскільки п. 10.3.7 Договору страхування встановлено, що оцінка залишкової вартості транспортного засобу встановленої після страхового випадку замовляється саме Товариством, з огляду на те, що останнім зазначеної оцінки залишкової вартості транспортного засобу замовлено не було.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанцій звернуто увагу на те, що як встановлено рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 06.11.09 у справі 2/2221-1/2009, яке набрало законної сили, Матвієнко О.О. було виконано всі дії, визначені Договором страхування для виплати на користь вигодонабувача суми страхового відшкодування.

При цьому, попередні судові інстанції вказали, що факт викрадення транспортного засобу на звільняє Товариства від його зобовязання згідно Договору страхування щодо виплати Банку страхового відшкодування за настання страхового випадку, а саме дорожньо-транспортної пригоди.

Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що основні положення, які регулюють правову основу договору страхування визначено у гл. 67 Цивільного кодексу України.

Так, за змістом ст. 979 цього Кодексу за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 989 Цивільного кодексу України страхувальник, зокрема, зобов'язаний повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором.

Згідно положень п.п. 2, 3, 4 ст. 988 вказаного Кодексу страховик зобов'язаний: протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові; у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором; відшкодувати витрати, понесені страхувальником у разі настання страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це встановлено договором.

При цьому, колегія суддів Вищого господарського суду України наголошує, що ст. 990 Цивільного кодексу України чітко визначено умови та порядок здійснення страхової виплати: страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Згідно з приписами ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом.

У разі настання страхового випадку предметом застави стає право вимоги до страховика (ч. 2 ст. 581 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що згідно ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобовязаний протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати або страхового відшкодування страхувальнику, а також при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу на те, що фактично доводи скаржника у справі переважно зводяться до переоцінки доказів по справі, зокрема, скаржник оспорює не необхідність самого відшкодування, а його розмір, проте визначення розміру відшкодування пов'язано з оцінкою доказів у справі, що не є компетенцією суду касаційної інстанції.

З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

З врахуванням того, що зясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно зясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу закритого акціонерного товариства "Українсько-російська акціонерна страхова компанія "Авіоніка" б/н від 13.08.10 залишити без задоволення.

Постанову від 13.07.10 Київського апеляційного господарського суду у справі № 33/53 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Є.Першиков судді:Т.Данилова І.Ходаківська