Постанова № 12876100, 07.12.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2010 р. Справа № 2-а-542/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Підприємства Роменської райспоживспілки "Коопзаготпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2010р. по справі№2-а-542/10/1870

за позовом Підприємства Роменської райспоживспілки "Коопзаготпром" <Список ><Текст >

до Роменської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Підприємство Роменської райспоживспілки “Коопзаготпром”, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Роменської МДПІ Сумської області, №0000392301/0 від 28.07.2009 року та №0000392301/1 від 01.10.2009 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2010р. по справі №2-а-542/10/1870 в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2010р. по справі №2-а-542/10/1870 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою його позов задовольнити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2010р. по справі №2-а-542/10/1870 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваних повідомлень рішень був акт перевірки позивача працівниками відповідача про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 00419/2301/01785871 від 17.07.2009 р., в якому зазначено, що перевіркою повноти визначення Роменською РСС “Коопзаготпром” скоригованого валового доходу за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року встановлено його заниження в сумі 148696,65 грн., що є порушенням п. 4.1.3 п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22.05.97 року № 283/97-ВР (із змінами та доповненнями).

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 01.1 Декларацій "доходи від продажу товарів (робіт, послуг)" в сумі 148696,65 грн., відбувалося в наступних періодах, а саме: в 2 кв.2008 року в сумі 48221,28 грн., в 3 кв. 2008 року в сумі 38668,26 грн., в 4 кв. 2008 року в сумі 32091,46 грн., в 1 кв. 2009 року в сумі 29715,58 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся в сумі 37174,16грн

Так, позивач здійснював реалізацію продуктів харчування та промислових товарів фізичним особам підприємцям (які не є платниками податку на прибуток) за цінами нижчими за звичайні ціни на ці товари, що діяли на дату продажу.

Продаж ідентичних товарів підтверджується, наприклад, тим, що позивач придбавав продуктові та промислові товари з однаковими для них характерними ознаками (наприклад: у постачальника ТОВ "Пелікан" м.Київ придбавалась в липні 2008 р. риба “Лосось”с/с 200 гр. по ціні - 7,08 грн., цей же товар - “Лосось”с/с 200 гр. реалізовувався в липні 2008 року Роменському СТ по ціні 7,65грн., а СПД ФОП ОСОБА_1 “Лосось”с/с 200 гр. реалізовувався в липні 2008 року по ціні 7,08грн., що не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні.

Як вбачається із пояснень представника відповідача перевіряючими було встановлено перелік товарів, які були реалізовані споживчим товариствам із торгівельною націнкою 8%, і саме із відповідних розрахунків податковим органом визначена торгова націнка 8 % (8+ 8+ 8+ 13,1+ 7,8 +7, 8+ 7,8+ 8 +7, 8 +8 +2,1 +7,9 +7,9 +0,6 +7,9 +11+8,2+ 6,7+ 5,9+ 7,9+ 3,6+ 20,6 / 22 = 8%), виходячи із наступного.

Так, лосось с/с придбаний за ціною 7,08, ціна реалізації споживчим товариства 7,65, націнка становить 8%, Філе оселедця 200гр., ціна придбання - 3,75грн., реалізації - 4,05 грн.,, націнка - 8%, Філе оселедця 500гр, ціна придбання - 7,08 грн., реалізації - 7,65 грн.,націнка-8%, Чіпси люкс - ціна придбання 1,07 грн. реалізації 1,21 грн., націнка 13,1%, Шоколад корона, ціна придбання -2,93 грн., реалізації-3,16 грн., націнка - 7,8%, Мівіна ціна придбання-0,64 грн., реалізації-0,69 грн. націнка-7,8%, Кетчуп торчин ціна придбання-2,30 грн. реалізації-2,48 грн. націнка7,8%, Майонез європейський ціна придбання 2,74 грн. реалізації 2,96 грн. націнка8%, Перець душистийціна придбання 0,89 грн. реалізації0,96 грн. націнка7,8%, Вода зінківське джерело ціна придбання1,73 грн. реалізації1,87 грн. націнка8%, Орбіт уп. ціна придбання42,0 грн. реалізації42,87 грн. націнка2,1%, Какао порошок ціна придбання2,40 грн. реалізації2,59 грн. націнка7,9%, Кофе в гранулах ,50 гр. ціна придбання4,71 грн. реалізації5,08 грн. націнка7,9%, Вода “Оболонь”1л. ціна придбання1,67 грн. реалізації1,68 грн. націнка0,6%, Пиво "Чернігівське" св.0,5л. ціна придбання 1,90 грн. реалізації 2,05 грн. націнка 7,9%, Гречана ціна придбання3,00 грн. реалізації3,33 грн. націнка11%, Укус ціна придбання1,33 грн. реалізації1,44 грн. націнка8,2%, Пшоно ціна придбання 3,71 грн. реалізації3,96 грн. націнка6,7%, Маннаціна придбання2,21 грн. реалізації2,34 грн. націнка5,9%, Соус гострий ціна придбання1,90 грн. реалізації 2,05 грн. націнка7,9%, халва ціна придбання8,03 грн. реалізації8,32 грн. націнка3,6%, Сіль фасованаціна придбання0,34 грн. реалізації0,75 грн. націнка20,6%.

Розмір вищезазначених націнок представником позивача не оспорювався.

Стосовно реалізації приватним підприємцям зі знижками, продукції яка закуповувалась позивачем зі знижками у постачальників, слід зазначити наступне.

При здійсненні донарахування податковим органом правомірно досліджувалися групи товарів по яким позивач не мало знижок при їх закупівлі у підприємств постачальників.

Як вбачається із довідки, яка надана позивачем від 17.05.10р. “Інформація щодо розміру знижок, наданих підприємству Роменської райспоживспілки “Коопзпготпром” оптовими постачальниками на продовольчі та непродовольчі товари за період з 01.04.08 р. по 31.03.09р. на яку посилається представник позивача, немає товарів по яким здійснювалось донарахування, а саме Лосось с/с, Філе оселедця 200гр., Філе оселедця 500гр., Чіпси люкс, Шоколад корона, Мівіна, Кетчуп торчин, Майонез європейський, Перець пушистий, Вода зінківське джерело, Орбіт уп., Какао порошок, Кофе в гранулах ,50 гр., Вода “Оболонь”1л., Пиво "Чернігівське" св.0,5л., Гречана, Укус,Пшоно, Манна, Соус гострий, Халва, Сіль фасована (а.с.82-129).

Всього фізичним особам-підприємцям (ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3А) за перевіряємий період реалізовано товарів на загальну суму 2230449,78 грн., в т.ч. ПДВ - 371741,63 грн., що підтвердив в судовому засіданні представник позивача.

Із врахуванням вирахуваної націнки (8%) різниця між ціною продажу за цінами придбання та ціною продажу з торговою націнкою 8% складає 178435,98 грн., в т.ч. ПДВ - 29739,33 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392301/0 від 28 липня2009 року, яким позивачу було визначено податкове зобовязання за платежем податок на прибуток в сумі 50961,29 грн., в т.ч. 37174,16 грн. основного платежу, 13787,13 грн. штрафних санкцій (а.с. 9).

Після оскарження даного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку, податковим органом податкове повідомлення-рішення №0000392301/0 від 28 липня2009 року залишено без змін, та винесено податкове повідомлення-рішення № №0000392301/1 від 01.10.2009 року (а.с.10).

Відповідно до п. п. 7.4.1. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначено - дохід отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари, та відповідно до пп.. 7.4.3. даного Закону - положення підпункту 7.4.1 поширюється також на операції з особами, які не є платниками податку на прибуток.

Відповідно до п. п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь - якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних. Ідентичні товари - це товари, що мають однакові для них характерні ознаки.

Відповідно до частини 3 статті 189 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні ціни або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання (ст.190 Кодексу).

Отже, Господарським кодексом України встановлено право підприємств реалізувати продукцію та майно за цінами, що встановлюються такими підприємствами самостійно або на договірній основі. Водночас при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції (п.п.1.20.10 п.1.20. ст.1 Закону).

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами. Для цілей оподаткування береться дохід від операцій передбачених статтею 7 Закону (п.п.4.1.3 п.4.1 с 4).

Відповідно до Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з метою оподаткування доход, отриманий платником податку від продажу (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу ( п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).

За змістом підпунктів 1.20.1 та 1.20.6 пункту 1.20 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” співставні умови для визначення звичайної ціни передбачають порівняння цін на відповідному ринку товарів /робіт, послуг/.

Згідно абзацу першого підпункту 1.20.10 пункту 1.20 зазначеної статті донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Поширення законом на порядок донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін процедури, встановленої для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами не означає, що на застосування звичайних цін поширюються підстави визначення податкових зобов'язань за непрямими методами, встановлені підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Підстави визначення податкових зобов'язань платника податку на прибуток із застосуванням звичайних цін встановлені Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, зокрема, підпунктом 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 цього Закону при здійснення платником податку операцій з юридичними особами, які не є платниками податку встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Оскільки контрагенти позивача (фізичні особи - підприємці) не є платниками податку, встановленого статтею 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, доход позивача, отриманий від продажу товарів за цими операціями, з метою оподаткування повинен визначатися виходячи з договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такий товар, що діяли на дату такого продажу.

Таким чином, в результаті заниження задекларованих суб'єктом господарювання показників про доходи від продажу товарів (робіт, послуг) в сумі 148696,65 грн., податковим органом правомірно встановлено заниження податку на прибуток в сумі 37174,16 грн.

Щодо посилання представника позивача на недотримання податковим органом процедури визначення рівня звичайної ціни, передбаченої п.п. 1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, оскільки така методика втратила чинність, слід зазначити наступне.

Процедуру визначення звичайної ціни прямо регламентовано приписами п.п. 1.20.1, п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому відсутність закону щодо нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами не є перешкодою для визначення рівня звичайних цін та бази оподаткування операцій з поставки товарів, (послуг) виходячи з цін, не нижчих за звичайні.

Санкції за порушення у сфері оподаткування встановлені ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, підпунктом 17.1.3 якої передбачено, що у випадках якщо за даними документальних перевірок діяльності платника податків установлюються факти заниження його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі викладеного суд першої інстанції дійшов до висновку, що Роменською МДПІ правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.07.09 № 0000392301/0 та від 01.10.09 № 0000392301/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 37174,16 грн. та штрафну санкцію у розмірі 13787,13 грн., а позовні вимоги визнаються судом неправомірними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованими з наступних підстав.

1. Посилаючись на те, що Господарським кодексом України встановлено право підприємств реалізувати продукцію та майно за цінами, що встановлюються такими підприємствами самостійно або на договірній основі, суд першої інстанції робить помилковий висновок, що при веденні податкового обліку право платника на самостійне встановлення цін і тарифів здійснюється в межах правил, встановлених податковим законодавством. Податкове законодавство не може і не запроваджує правил встановлення цін і тарифів, а лише в певних випадках встановлює порядок використання цін при оподаткуванні. У даному випадку відповідачем і судом першої інстанції фактично визнана неправомірною цінова політика позивача, що є втручанням у господарські відносини і заборонено ст.. 6 Господарського кодексу України.

2. Не може бути визнано обґрунтованим посилання суду першої інстанції на те, що процедуру визначення звичайної ціни прямо регламентовано приписами п.п. 1.20.1, п.п. 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а тому відсутність закону щодо нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами не є перешкодою для визначення рівня звичайних цін та бази оподаткування операцій з поставки товарів, (послуг) виходячи з цін, не нижчих за звичайні.

Відповідно до ч. 3. п. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже дії органу владних повноважень, які не регламентовані відповідними правовими нормами, не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам закону.

3. В постанові суду першої інстанції зазначено, що при донарахуванні податкового зобов'язання брались групи товарів, по яким Підприємство не мало знижок при їх закупівлі у підприємств постачальників, враховуючи вирахувану націнку в розмірі 8% (середній розмір націнки 22 найменувань товару, по яким Підприємство не мало знижки при їх закупівлі).

Згідно з даними акту перевірки за період, що перевірявся, валовий дохід Підприємства від продажу склав 6867494 грн., з них фізичним особам - 2230449,78 грн., тобто всього фізичним особам-підприємцям ПРРСС «Коопзаготпром» реалізувало товарів на загальну суму 2230449,78 грн., включаючи всі товари без винятку, в т.ч. і на які Підприємство мало знижки при закупівлі їх у оптових постачальників.

Не врахувавши зазначені обставини, сума заниження валового доходу відповідачем вирахувана виходячи із загальної суми доходу від продажу товарів фізичним особам-підприємцям (2230449,78 грн. х 8% = 178435,98 грн. в т.ч. ПДВ 29739,33 грн.), не виключаючи групи товарів, по яким підприємство мало знижки.

Таким чином, судом невірно зроблено висновок, що донарахування податкового зобов'язання по податку на прибуток здійснювалось лише на ті товари (всього 22 найменування), на які Підприємство не мало знижок при закупівлі у підприємств-постачальників, оскільки .

4. Судом першої інстанції не були враховані положення п.п.1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача не надав відповіді стосовно джерел інформації для висновків стосовно застосування позивачем цін, нижчих за звичайні ціни на ці товари, що діяли на дату продажу.

Крім цього слід зазначити, що позивач та жоден з його партнерів по угодам не є повязаними особами (відповідачем цей факт не спростований), а тому ціна продажу має визначатись на договірній основі з урахуванням особливостей господарських стосунків.

Таким чином висновки акту перевірки позивача працівниками відповідача про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 00419/2301/01785871 від 17.07.2009 р. стосовно заниження скоригованого валового доходу за період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року не можуть вважатись обґрунтованими і прийняті на його підстав повідомлення рішення підлягають скасуванню.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2010р. по справі №2-а-542/10/1870 прийнята при невідповідності висновків суду обставинам справи і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, <197 >п. 3 ст. 198, п. 3 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Підприємства Роменської райспоживспілки "Коопзаготпром" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2010р. по справі№2-а-542/10/1870 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов Підприємства Роменської райспоживспілки “Коопзаготпром”, задовольнити.

Визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Роменської МДПІ Сумської області, №0000392301/0 від 28.07.2009 року та №0000392301/1 від 01.10.2009 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

<Звіт про виконання >

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Тацій Л.В. <Список ><Текст > Повний текст постанови виготовлений 13.12.2010 р.