Ухвала суду № 12876096, 09.12.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 р.Справа № 2-а-2635/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняБоришполець Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "8 березня" та Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010р. по справі№2-а-2635/10/2070

за позовом Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "8 березня" <Список ><Текст >

до Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування штрафних санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Закрите акціонерне товариство "Агрофірма "8 березня" (далі- ЗАТ "Агрофірма "8 березня"), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення рішення № 0000302310/0 від 11.09.2009 р. та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000312310.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010р. по справі№2-а-2635/10/2070 адміністративний позов задоволено частково. Скасовано рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000312310 від 11 вересня 2009 року. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010р. в частині відмови в задоволенні позову, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення рішення № 0000302310/0 від 11.09.2009 р., та прийняти нове судове рішення яким задовольнити позовні вимоги ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач, не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010р. в частині задоволення позову подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині постанову залишити без змін. Апеляційну скаргу вмотивовує тим, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми матеріального та процесуального права.

Сторони в судове засідання, призначене на 09.12.2010р., не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення. Крім того, відповідач надав заяву, відповідно до якої просить справу розглядати без участі представника відповідача.

Від сторін письмових заперечень на апеляційні скарги до суду не надійшло.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ЗАТ "Агрофірма "8 березня", пройшов, передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правовий статус субєкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 32015641, на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться у Купянській ОДПІ в Харківській області.

Купянською ОДПІ в Харківській області проведено планову документальну перевірку ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.06.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки від 04.09.2009 р. за № 1189/23-32015641 (а.с. 116-143).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, Купянською ОДПІ в Харківській області встановлено порушення позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04 1997 року «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01.07.08 року по 30.06.2009 року всього у сумі 8057 грн., в тому числі: за липень 2008 року в сумі 1521 грн., за серпень 2008 року в сумі 520 грн., за вересень 2008 року в сумі 797 грн., за жовтень 2008 року в сумі 219 грн., за листопад 2008 року в сумі 940 гри., за грудень 2008 року в сумі 16955 грн., за січень 2009 року в сумі 845 грн., за лютий 2008 року в сумі 518 грн., за березень 2009 року в сумі 67 грн., за квітень 2009 року в сумі 208 грн., за травень 2009 року в сумі 317 грн., за червень 2009 року в сумі 410 грн.; абз.2 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995 року №436/95 із змінами та доповненнями та п.3.10, п.7.23, п.7.25 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями в періоді з 01.07.2008 по 30.06.2009 по ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» встановлено понадлімітні залишки по касі в сумі 8507,57 грн.; на порушення абз.6 ст.1 Указу Президента України „Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.1995року №436/95 із змінами та доповненнями та п.2.11,п.7.43 „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правліня Нацбанку України від 15.12.2004р. №637 додання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека. Квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів за період з 01.07.08 по 30.06.09 в сумі 176131; п.п.3.1.1. п.3.1, п.3.4 ст.З, п.п.8.1.2 п.8.1 ст.8. п.п. «в» п.19.1 ст.19 Закону України від 22.05.2003року №889-ІУ «Про податок з доходів фізичних осіб» із змінами та доповненнями, п.п. «б» 4.1.4 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-111 із змінами та доповненнями, п.п.2.1, п.п.2.2 п.2 Порядку заповнення і подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом ДПАУ 29.09.2003р. №451, зареєстрованого в Мінюсті України 22.10.2003р. №960/8281, а саме: занижений податок з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся на загальну суму 3419,98грн. заборгованість по податку з доходів фізичних осіб станом на 30.06.2009р. 311069,08грн., в тому числі: по заробітній платі 168463,97грн. по оренді земельних паїв -142605,11грн., не повідомлення за формою 1-ДФ відомостей про виплачені доходи фізичним особам-приватним підприємцям за період з 3 кварталу 2008р. по 1 квартал 2009р., про що передбачена адміністративна відповідальність; ст.2, абз. 3 ст.5 Закону «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів» №1963-ХІІ від 11.12.91р. із змінами та доповненнями занижений податок з власників транспортних засобів за 1 квартал 2009р. 111,25грн.

На підставі акту перевірки від 04.09.2009 р. за № 1189/23-32015641 року Купянською ОДПІ в Харківській області прийняті: рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000312310 від 11.09.2009 року, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 193146,14 грн. та податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2009 року за № 0000302310/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) усього на суму 12085,50 грн., в тому числі: за основним платежем -8057 грн., за штрафними (фінансовими ) санкціями - 4028,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині щодо скасування рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000312310 від 11 вересня 2009 року, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в Акті перевірки висновки є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і нормам законодавства, а прийняте на його підставі рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є, відповідно, незаконним, та має бути скасованим. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині щодо скасування податкового повідомлення рішення № 0000302310/0 від 11.09.2009 р., суд першої інстанції виходив з того, що висновку контролюючого органу щодо неправомірного віднесення витрат по оплаті бензину, які не мають відношення до господарської діяльності позивача та не підтверджені первинними документами є правомірним. Також судом першої інстанції було відмічено, що в частині порушення, яке полягає в невключенні позивачем до бази оподаткування податком на додану вартість загальної декларації (сплата ПДВ до бюджету) наданих послуги ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» по оренді майна для розташування базової станції мобільного стільникового звязку, позивач не навів доводів з приводу неправомірності висновку контролюючого органу в цій частині та не заперечував проти означеного порушення і представник позивача в судовому засіданні. Оскільки вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З дослідженого в судовому засіданні акту встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень позивачем абз. 2, абз. 6 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» із змінами та доповненнями та п. 2.11, п. 3.10, п. 7.23, п. 7.25, п. 7.43 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 15.12. 2004 року за № 637 із змінами і доповненнями, і винесеного спірного рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000312310 від 11.09.2009 року, слугував викладений в акті висновок відповідача про наявність понадлімітного залишку по касі в сумі 8507,57 грн., а саме згідно видаткового кассового ордеру № 22 від 08.01.2009 року на суму 10000,00 грн., видано грошові кошти СГ ОСОБА_3, які підтверджені підписом одержувача в сумі 10000,00 грн., та були фактично отримані 09.01.2009 р. та проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касосовго чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року за №637 затверджено „Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 040/10320. Це Положення, розроблене відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України», визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до п.1.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою НБУ від 15.12.2004 №637 із змінами та доповненнями, ліміт залишку готівки в касі це граничний розмір суми готівки, що може залишатися в касі в поза робочий час.

Пунктом 5.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» визначено, що встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, що підписується головним бухгалтером та керівником підприємства (або уповноваженою особою).

Відповідно до п.5.14 вищезазначеного Положення керівники підприємств несуть відповідальність за дотримання вимог цього Положення щодо встановлення ліміту каси та за достовірність відповідних показників, які зазначені в розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі.

Згідно п. 7.23 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» для визначення понадлімітних залишків готівки в касі порівнюються записи про фактичні її залишки в касі за касовою книгою з установленим лімітом каси за кожний день незалежно від того, здійснювалися в цей день касові обороти чи ні.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії касової книги підприємства, залишок коштів на початок дня 08.01.2009 р. складає 3295,00 грн., залишок на кінець дня складає 10507,57 грн.

Колегія суддів відзначає, що ліміт каси відповідно до наказу генерального директора ЗАТ «Агрофірма «8 березня» № 1/1 від 08.01.2009 року, складає 12000,00 грн. Станом на початок дня 09.01.2009 р. залишок по касі підприємства складаєт 10507,57 грн. (а.с. 104-107).

Відповідно до приписів абз. 11 ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Одним із основних принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Абзацем 12 п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року N 637 дане визначення поняття касового ордеру, відповідно до якого касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

З матеріалів справи вбачається, що згідно видаткового кассового ордеру від 08.01.2009 р. ОСОБА_3 було отримано грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. що підтверджується її підписом у видатковому кассовому ордері за 08.01.2009 р. (а.с. 15).

Згідно даних видаткового касового ордеру від 09.01.2009 р. ОСОБА_3 було отримано грошові кошти в розмірі 10000,00 грн. що підтверджується її підписом у видатковому кассовому ордері за 09.01.2009 р. (а.с. 13).

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що станом на 08 січня 2009 року понадлімітні залишки по касі у позивача були відсутні, а тому висновки, викладені в акті перевірки щодо зазначеного порушення не відповідають дійсності, у звязку з чим відповідачем безпідставно застосовано штрафну санкцію за порушення абз. 2 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в розмірі 17015,1,14 грн.

Щодо порушення абз. 6 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» в акті зазначено, що перевіряючими встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (тованого або касосовго чека, квитанції до прибуткового касового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів за період з 01.07.08р по 30.06.09р в сумі 176131,00 грн.

Так, абзацем 6 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» фінансові санкції у вигляді штрафу передбачені за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів.

З системного аналізу вказаної норми, колегія суддів приходить до висновку, що відповідальнісіть за порушення абз. 6 ст. 1 Указу Президента України від 12.06.1995 року «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» передбачена тільки у разі проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів квитанції до прибуткового кассового ордера, іншого письмового документу.

Між тим, по авансовим звітам позивача, ЗАТ «Агрофірма «8 березня» надано розрахункові документи, які підтверджують сплату покупцем готівкових коштів (а.с. 17-72).

При цьому колегія суддів відзначає, що в акті перевірки, обґрунтовуючи нарахування штрафних санкцій за відсутність розрахункових документів, які підтверджують сплату покупцем готівкових коштів перевіряючі посилаються на Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та на положення про форму та зміст розрахункових документів завтердженого наказом ДПА України від 01.12.2000 р. за № 614.

Згідно преамбули Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Положення розроблене на виконання вищезазначеного Закону.

Відповідно до Указу Президента про спрощену систему оподаткування субєктів малого підприємництва від 03.07.1998 р. № 727/98 субєкти підприємницької діяльності фізичні особи платники єдиного податку мають право не застосовувати електронні контрольнокасові апарати для проведення розрахунків із споживачами.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновок відповідача з приводу того, що документ довільної форми, який платники єдиного податку видають покупцю товарів (послуг), повинен містити реквізити аналогічні розрахунковим документам є помилковим та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

А отже, висновок суду першої інстанції про безпідставність прийнятого Купянською ОДПІ рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за № 0000312310 від 11.09.2009 року колегія суддів вважає цілком обґрунтованим, та, відповідно судове рішення в частині задоволення позовних вимог про скасування рішення Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000312310 від 11 вересня 2009 року таким, що прийнято при правильному встановленні обставин справи та з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів відмічає, що з дослідженого в судовому засіданні акту перевірки встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушень позивачем п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.2 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від 03.04 1997 року «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01.07.08 року по 30.06.2009 року всього у сумі 8057 грн. і прийнятого спірного податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2009 року за № 0000302310/0, слугував викладений в акті висновок відповідача про те, що ЗАТ «Агрофірма «8 березня» і включило до бази оподаткування податком на додану вартість загальної декларації (сплата ПДВ до бюджету) надані послуги ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» по оренді майна та те, що витрати по оплаті бензину не мають відношення до господарської діяльності позивача та не підтверджені первинними документами.

З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» не включило до бази оподаткування податком на додану вартість загальної декларації (сплата ПДВ до бюджету) надані послуги ЗАТ «Київстар Дж. Ес. Ем.» по оренді майна для розташування базової станції мобільного стільникового звязку, що підтверджується виданими податковими накладними: №202/2 від 10.07.08 на суму 2000,0 грн., в т.ч. ПДВ 333,34 грн.; №221/3 від 19.08.08 на суму 1000,0 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.; №243/3 від 09.09.08 на суму 1000,0 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.; №270/3 від 07.10.08 на суму 1000,0 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.; №303/1 від 06.11.08 на суму 1000,0 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.; №321/1 від 04.12.08 на суму 1000,0 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.; №7 від 20.01.09 на суму 1000,0 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн.; №49/1 від 05.02.09 на суму 1000,0 грн., в т.ч. ПДВ 166,67 грн. та даними оборотно-сальдових відомостей по рахнку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» і головної книги по кредиту рахунку 70 «Доходи від реалізації»», в результаті чого занижено податкові зобовязання з ПДВ по загальній декларації в сумі 1502 грн.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуючи податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2009 року за № 0000302310/0 в повному обсязі, позивач не навів доводів з приводу неправомірності висновку контролюючого органу в цій частині, не заперечував проти означеного порушення позивач і в апеляційній скарзі. Таким чином, суд першої інстанції правомірно зазначив, що вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Щодо встановленого порушення, яке полягає у віднесенні витрат по оплаті бензину, які не мають відношення до господарської діяльності позивача та не підтверджені первинними документами, клегія суддів зазначає наступне.

Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України «Про податок на додану вартість», згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, підпункт 7. 4. 1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" пов'язує право платника податку на визначення податкового кредиту з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Я вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, згідно договору оренди від 01 травня 2008 року, укладеного між ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» і ОСОБА_4, останній передає для виробничих цілей належний йому автомобіль KIA MAQENTIS, державний номер НОМЕР_2 (а.с. 10). При цьому, відповідно до штатного розпису підприємства, ОСОБА_4 перебуває в трудових відносинах з ТОВ «Агрофірма «8 Березня», займає посаду заступника генерального директора по режиму та кадрах (а.с. 231-232). Відповідно до п. 1.2 договору оренди на ОСОБА_5 покладено обовязок з проведення ремонту, експлуатаційних та інших витрат, податкових та інших платежів. Підприємство відповідно до п. 2.1 договору зобовязується щомісяця надавати володільцю для використання означеного автомобіля бензин по фактичним витратам.

Згідно договору оренди від 01 січня 2007 року, укладеного між ЗАТ «Агрофірма «8 Березня» (Орендар) і АТ «Укртехсервіс» (Орендодавець), останній передає для виробничих цілей належний йому автомобіль DAEWOO Lanos, державний номер НОМЕР_3 (а.с. 11). Відповідно до п. 1.2 договору оренди на Орендодавця покладено обовязок з проведення ремонту, експлуатаційних та інших витрат, податкових та інших платежів. Підприємство відповідно до п. 2.1 договору зобовязується щомісяця надавати володільцю для використання означеного автомобіля бензин в кількості 300 літрів.

Суд першої інстанції звернув увагу на те, що вказані договора не містять відомостей про те, яка саме марка бензину використовується у автомобілях, чи складаються фактичні витрати палива саме з витрат повязаних з господарською діяльністю, яким чином здійснюється оплата за оренду автомобіля і в яких розмірах, як розраховувалась щомісячна потреба бензину в кількості 300 літрів, чи входила в цю кількість бензину бартерна оплата.

Пунктом 4.2 ст.4 Закону України від 03.04 1997 року «Про податок на додану вартість» встановлено, що у разі поставки товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Матеріали справи містять надані позивачем на підтвердження використання бензину у власній господарській діяльності подорожні листи (109-112, 172-172), звіти про використання коштів на відрядження та копії чеків (а.с. 193-227).

Між тим, колегія суддів звертає увагу на те, що в наданих звітах зазначено лише загальну кількість бензину, який витрачено, не вказано марку автомобіля, мету відрядження; з копій чеків, наданих позивачем неможливо встановити, хто саме здійснював купівлю палива та для яких цілей, тому висновок суду першої інстанції про те, що означені документи не є такими, що підтверджують відношення до господарської діяльності витрат по оплаті бензину, оскільки первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обовязкові реквізити, передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є цілком законним і обґрунтованим. Колегія суддів зазначає, що витрати можуть бути підтверджені лише тими документами, які свідчать про реальність виконання договору, зміст, обсяг наданих послуг та їх вартість.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» висуває до первинних документів такий обовязковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Окремо колегія суддів відзначає, що, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були витребувані у позивача: письмове обґрунтування, з посиланням на нормативні акти, кількості використаного палива та розрахунок щодо витрат палива на господарські потреби підприємства; паспорти на автомобілі із зазначенням нормативу витрат палива, однак позивач вказані документи ані суду першої, ані апеляційної інстанції суду не надав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з огляду на викладене, за відсутності інших доказів, які б підтверджували використання бензину у власній господарській діяльності, документів, підтверджуючих, у яких обсягах витрачено паливо, нормативи його витрачання, марку бензину, який повинен використовуватися в цих автомобілях, висновок контролюючого органу щодо неправомірного віднесення витрат по оплаті бензину, які не мають відношення до господарської діяльності позивача та не підтверджені первинними документами є правомірним.

Беручи до уваги викладені обставини та оцінюючи зібрані по справі докази за правилами ст.86 КАС України, згідно з якою суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3), колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви в частині вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 11 вересня 2009 року за № 0000302310/0, тому позов в цій частині правомірно залишено судом першої інстанції без задоволення.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови правильно встановлено обставини справи та постанова ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних скарг.

Доводи апеляційних скарг, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "8 березня" та Куп'янської об'єднаної державної податкової інспекції в Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2010р. по справі№2-а-2635/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С. Григоров А.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2010 р.