Ухвала суду № 12876095, 09.12.2010, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 р.Справа № 2-а-3073/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засіданняБоришполець Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010р. по справі№2-а-3073/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельник" <Список ><Текст >

до Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова <Текст ><3 особи ><3 особа ><за участю ><Текст >

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельник» (далі ТОВ «Будівельник»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому, після уточнення позовних вимог, прийнятих судом, просив скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова № 0000302302/0 від 13 березня 2010 року та податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Московському районі міста Харкова № 0000382302/0 від 13 березня 2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010р. по справі№2-а-3073/10/2070 адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010р., відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Будівельник» у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання, призначене на 09.12.2010р., не прибули, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення.

Від позивача письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

Враховуючи положення ч.4 ст.196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку, що неприбуття сторін не перешкоджає судовому розгляду справи, оскільки вони були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ТОВ «Будівельник», пройшов, передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правовий статус субєкта господарювання-юридичної особи, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 31061880, на обліку, як платник податків, зборів (обовязкових платежів), знаходиться у ДПІ Московського району м. Харкова.

В період з 29.01.2010 р. по 27.02.2010 р. ДПІ в Московському районі м. Харкова проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Будівельник» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008р. по 31.12.2009р. За результатами перевірки складений акт від 27.02.2010 року за № 1069/23/31061880 (а.с. 6-35, т.1).

Відповідно до висновків даного акту перевірки, відповідачем встановлено, що ТОВ «Будівельник» допущено, в тому числі, порушення: п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР із змінами та доповненнями, яке полягає у віднесенні витрат, не повязаних з фінансово господарською діяльністю платника податків у 3 кварталі 2008 на суму 594833 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся у 3 кварталі 2008 року на суму 148708 грн.; п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 , п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 138955 грн., у тому числі за: липень 2008р. в сумі 17923 грн.; вересень 2008р. в сумі 109908 грн., жовтень 2008р. в сумі 1855 грн., грудень 2008 р. в сумі 8333 грн., квітень 2009р. в сумі 936 грн.

На підставі акту перевірки від 27.02.2010 року за № 1069/23/31061880 контролюючим органом були винесені податкові повідомлення рішення: № 0000302302/0 від 13 березня 2010 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання в розмірі 208433,0 грн., в тому числі: 138955,0 грн. за основним платежем і 69478,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 , п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) та податкове повідомлення-рішення № 0000382302/0 від 13 березня 2010 року, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання в розмірі 223062,0 грн., в тому числі: 148708,0 грн. за основним платежем і 74354,0 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями за порушення п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що викладені в Акті перевірки висновки є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи і нормам законодавства, а прийняті на його підставі податкові повідомлення-рішення є, відповідно, незаконними, та мають бути скасованими.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

З дослідженого в судовому засіданні акту планової виїзної перевірки від 27.02.2010 року за № 1069/23/31061880 встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 , п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і винесення спірних податкових повідомлень рішень слугував викладений в акті висновок відповідача про нікчемність угод, укладених позивачем з ТОВ «ПБК «Вертикаль», Підприємством «А плюс В», ТОВ «СТК -ГРУП», ПП «Буддізайн».

Так, аналізуючи характер спірних правовідносин та досліджуючи їх обставини, колегія суддів відзначає, що спір склався з приводу формування валових витрат обігу та виробництва.

Отже, при вирішенні спору судом першої інстанції правильно застосовані приписи п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які надають визначення валових витрат, і відповідно до положень яких, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Поняття господарської діяльності визначено п.1.32. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно з п.п.5.2.1 п.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. З положень наведеної норми закону слідує, що з-поміж витрат, які за своєю суттю відповідають законодавчо наведеному визначенню валових витрат, до складу валових витрат обігу та виробництва можуть бути віднесені ті витрати, понесення яких є обєктивно необхідним.

Відповідно до приписів п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З матеріалів справи вбачається, що з приводу взаємовідносин позивача з ТОВ «ПБК «Вертикаль», в акті перевірки, викладені висновки відповідача про безпідставність віднесення до складу валових витрат у 3 кварталі 2008 року витрат по сплаті за виконання підрядних і ремонтних робіт, отриманих від ТОВ «ПБК «Вертикаль» на загальну суму 594833 грн. та, відповідно, включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 118966 грн. з посиланням на отримані відомості від ДПІ в Московському районі м. Харкова, викладені в акті перевірки по ТОВ «ПБК «Вертикаль» від 28.12.2009 року за № 7483/23/32948799. При цьому, контролюючим органом зазначено, що в ході перевірки контрагента ТОВ «Будівельник» встановлено відсутність у нього необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що між ТОВ «Будівельник» (замовник) і ТОВ «ПБК «Вертикаль» (виконавець) укладено договір підряду № 22/06 від 22 червня 2007 року на виконання робіт (а.с. 65-66, т. 1). Пунктом 1.1 зазначеного договору передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати у відповідності до умов договору роботи: реконструювання будівлі з надбудовою двох поверхів за адресою: м. Харків, вул. Іванова, 10. Пунктом 4.2 договору визначено, що замовник виконує розрахунок на підставі підписаних сторонами актів прийому виконаних робіт і довідок про вартість виконаних робіт. Окрім того, судом встановлено, що між ТОВ «Будівельник» (замовник) і ТОВ «ПБК «Вертикаль» (виконавець) укладено додаткову угоду № 1 від 10 березня 2008 року до договору підряду № 22/06 від 22 червня 2007 року на виконання робіт (а.с. 230, т. 1), яким доповнено п. 1.1 Договору і передбачено, що замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати у відповідності до умов договору роботи: реконструювання будівлі з ВАТ КБ «Надра» за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська,10.

На підтвердження фактичного виконання даного договору ТОВ «Будівельник» надано до суду акти сдачі приймання виконаних робіт за липень 2008 року № 6, №7 та № 8, загальна вартість послуг, заначена в актах складає 628167,00 грн., в тому числі ПДВ 125633,00 грн. (а.с. 69-71, 77-79, 85-86, т. 1); розрахунки загальновиробничих видатків до актів виконаних робіт (а.с. 241-242, 249-250, т.1, а.с. 7-8, т.2); довідки про вартість виконаних робіт (а.с. 235, 243, т. 1, а.с. 2 т. 2). Також ТОВ «ПБК «Вертикаль» згідно акту №1 прийому виконаних підрядних робіт були виконані підрядні роботи за адресою ЗАТ КБ «Надра» по вул. Лермонтовській, 8 на суму без ПДВ 541667 грн.

Колегія суддів відзначає, що вимоги до договору будівельного підряду визначені законодавцем у ч.1 ст.875 Цивільного кодексу України, де указано, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Не виконання сторонами договору будівельного підряду визначених законодавцем вимог за правилами ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з правилами ч.1 і ч.2 ст.181 Господарського кодексу України, має своїм юридичним наслідком не досягнення згоди з усіх істотних умов договору.

До суду першої інстанції позивачем надано акти здачі приймання виконаних робіт, кошторисну документацію за договором підряду № 22/06 від 22 червня 2007 року та додаткової угоди № 1 до нього.

Частинами 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що з досліджених в судовому засіданні копій актів здачі приймання виконаних робіт, розрахунків загальновиробничих видатків до актів виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт, підписаних позивачем з контрагентом, встановлено, що в них зазначено загальну вартість робіт, час роботи на будівництві, складові адміністративних видатків, вид і кількість будівельних машин і механізмів, матеріалів, які використовувались на будівництві та інші відомості і реквізити, наявність яких є обовязковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, акти виконаних робіт та кошторисна документація, наявні в матеріалах справи, розкривають у повному обсязі суть господарських операцій, що є необхідним для аргументованості та доказовості надання послуг(виконання робіт).

Фактична сплата за надання послуг (виконання робіт) підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку з відміткою банку (а.с. 101-107, т.1).

На вказану в актах здачі приймання виконаних робіт суму вартості робіт ТОВ «ПБК «Вертикаль» виписані податкові накладні від 16 липня 2008 року за № 2078, від 31.07.2008 року за № 2058 та від 12. 09. 2008 року за № 9585 (а.с. 108-110, т. 1).

Щодо наявності у позивача підстав укладення договору на виконання робіт та додаткової угоди № 1 до нього з ТОВ «ПБК «Вертикаль», колегія суддів зазначає наступне. Між АКІБ «УкрСиббанк» (Замовник) і ТОВ «Будівельник» (Генеральний підрядник) 18 серпня 2006 року укладено договір підряду № 17 та додаткові угоди до нього № 1 від 20 червня 2007 року, № 2 від 18 грудня 2007 року, № 3 від 26 лютого 2008 року, № 4 від 12 травня 2008 року, № 5 від 03 червня 2008 року, № 6 від 09 липня 2008 року (а.с. 44-54, т. 1). Пунктом 3.2 зазначеного договору передбачено, що Генеральний підрядник укладає із субпідрядною організацією договір на виконання спеціалізованих робіт, відповідно до цього договору Генеральний підрядник виконує функції Замовника, а субпідрядник-функції підрядника.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між ВАТ КБ «Надра» (Замовник) і ТОВ «Будівельник» (Підрядник) укладено договір підряду №03/03-08 від 03 березня 2008 року та додаткові угоди № 1 від 13 березня 2008 року і № 2 від 15 квітня 2008 року (а.с. 55-59, т. 2), за умовами якого замовник доручає, а виконавець зобовязується виконати у відповідності до умов договору роботи за адресою: м. Харків, вул. Лермонтовська,8.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що умовами договору підряду, укладеного позивачем з АКІБ «УкрСиббанк» прямо передбачено можливість залучення до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), а за умовами договору, укладеного з ВАТ КБ «Надра», не обмежене таке право ТОВ «Будівельник». З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивач, укладаючи договори підряду з ТОВ «ПБК «Вертикаль», мав достатні підстави та діяв правомірно, в межах передбаченого Цивільним кодексом України та не обмеженого договірними зобовязаннями, права.

Виконання договорів підряду ТОВ «Будівельник» з ВАТ КБ «Надра» і АКІБ «УкрСиббанк» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами і ніким не оспорюється. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що роботи фактично були виконані, договори між позивачем і ТОВ «ПБК «Вертикаль» мали реальний характер, а надані послуги використані в господарській діяльності позивача.

Колегія суддів також окремо звертає увагу на те, що мотивом контролюючого органу для визнання нікчемним договорів підряду, укладених між ТОВ «Будівельник» і ТОВ «ПБК «Вертикаль», а відтак і прийняття рішення про порушення позивачем податкового законодавства у взаємовідносинах з контрагентом, слугував, викладений в акті перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова від 08.10.2008 року за № 4729/23/32941799 ТОВ «ПБК «Вертикаль», висновок про відсутність у останнього необхідних трудових ресурсів, виробничих потужностей та недодержання ТОВ «ПБК «Вертикаль» вимог чинного податкового законодавства (а.с. 1-29, т.3). Між іншим в акті зазначено про визнання нікчемними угод з ТОВ «Будівельник» на суму 4892,6 тис.грн. (а.с. 16, т.3).

При цьому, перевірка ТОВ «ПБК «Вертикаль», результати якої оформлені актом від 08.10.2008 року за № 4729/23/32941799, проводилась за період з 01.04.2006 року по 30.06.2008 року, тобто включно по 2 квартал 2008 року. На висновки означеного акту ДПІ в Московському районі м. Харкова посилається як на підставу визнання нікчемними угод і, відповідно, порушення податкового законодавства ТОВ «Будівельник» по взаємовідносинам з ТОВ «ПБК «Вертикаль» саме у 3 кварталі 2008 року.

Окрім того, колегія суддів зауважує, що обґрунтовуючи висновок про нікчемність угод між ТОВ «Будівельник» і ТОВ «ПБК «Вертикаль», контролюючий орган, не зазначає про відсутність у позивача первинних документів або їх невідповідність чинному законодавству, а посилається саме на порушення з боку контрагента.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Виняток із зазначеного правила можуть становити випадки, коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (частина перша статті 207 Господарського кодексу України та стаття 228 Цивільного кодексу України).

В акті перевірки відсутні посилання на докази, які підтверджують, що товариству було відомо про порушення ТОВ „ПБК Вертикаль” вимог податкового законодавства. Отже, будьякі умисні дії товариства, а також посадових осіб юридичної особи, стосовно ухилення від сплати податків шляхом укладення нікчемного правочину відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що договора між ТОВ «Будівельник» і ТОВ «ПБК «Вертикаль» в повному обсязі виконано сторонами. Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що усі витрати позивача на отримання послуг (робіт) від ТОВ «ПБК «Вертикаль» були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності виконання умов договорів підряду з АКІБ «УкрСиббанк» та ВАТ КБ «Надра», та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Щодо правовідносин ТОВ «Будівельник» з ПП «Буддізайн», судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами наступне. 01 грудня 2008 року між ТОВ «Будівельник» (Замовник) та ПП «Буддізайн» (продавець) укладено договір підряду №01/12, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобовязання виконати роботи по укладенню цегляної кладки (матеріал замовника) за адресою: м. Харків, вул. Новгородська, кут вул. Синельнікова (а.с. 200-201, т.1).

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» №237/5 від 21 червня 2002 року, будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, повинні складати за типовою формою №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт», а усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування за типовою формою №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт».

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами договору при його виконанні були складені акти приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт за формою №КБ-3 (а.с. 202-204, т.1). Крім того, на підтвердження фактичного виконання умов договору з ПП «Буддізайн», позивачем надані розрахунок загальновиробничих витрат і відомість ресурсів, в яких зазначено загальну вартість робіт, час роботи на будівництві, складові адміністративних видатків, вид і кількість будівельних машин і механізмів, матеріалів, які використовувались на будівництві та інші відомості і реквізити, наявність яких є обовязковою для первинного документу у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Фактична сплата за надання послуг (виконання робіт) підтверджується копією банківської виписки по особовому рахунку з відміткою банку (а.с. 208, т.1).

На вказану в актах здачі приймання виконаних робіт суму вартості робіт ПП «Буддизайн» виписана податкова накладна від 23 грудня 2008 року за № 182/1 на загальну вартість 50000, 00 грн., в тому числі ПДВ 8333,33 грн. (а.с. 209, т. 1).

Колегія суддів відзначає, що як на підставу для висновку про нікчемність угоди позивача з ПП «Буддізайн», контролюючий орган посилається на пояснення директора ПП «Буддізайн» ОСОБА_2, згідно яких він оформив на своє імя підприємство за винагороду, підписав документи повязані з реєстрацією підприємства, хто здійснював фінансово-господарську діяльність йому невідомо, податкову звітність не здавав і не підписував, а також інші документи фінансово-господарської діяльності ПП «Буддизайн» не підписував, з 22.09.2008р. знаходиться у місцях позваблення волі.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За результатами перевірки, відповідачем не встановлено факту включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної, яка не містить реквізитів, визначених п.п. 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону.

Згідно з п.5 Порядку заповнення податкової накладної, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Стосовно твердження контролюючого органу про те, що ОСОБА_2 не підписував первинні документи і фінансову звітність, колегія суддів відзначає наступне. Підписана фізичною особою від імені ПП «Буддізайн» податкова накладна № 185/1 від 23.12.08 року за своєю формою та змістом відповідає вимогам, які актами чинного законодавства встановлені для первинних документів. При цьому, податкова накладна засвідчена печаткою ПП «Буддизайн».

Відповідно до п.п.3.2.6 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.1999р. №17, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.04.1999р. за №264/3557) підприємства, установи, організації, господарські об'єднання, суб'єкти підприємницької діяльності, об'єднання громадян, суб'єкти господарювання однієї з інших організаційних форм підприємництва можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Правомірність включення підприємством до складу податкового кредиту з ПДВ витрат по сплаті податку підтверджується податковою накладною № 185/1 від 23.12.08 року, отриманою позивачем від продавця товару платника ПДВ.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту...У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Крім того, колегія суддів відзначає, що в акті перевірки відповідач не зазначив, кому саме надавав пояснення директор ПП «Буддизайн». З наданих суду апеляційної інстанції відповідачем копії пояснень ОСОБА_2 також не вбачається, кому були надані пояснення директором ПП «Буддизайн», з якого приводу та чи в рамках розслідування кримінальної справи. Рішення компетентного органу відносно директора ПП «Буддизайн» та з приводу його взаємовідносин з позивачем, відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані при апеляційному розгляді справи. Інших порушень по взаємовідносинам з ПП «Буддизайн», ДПІ в Московському районі м. Харкова не відображено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір між ТОВ «Будівельник» і ПП «Буддізайн» в повному обсязі виконано сторонами. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що усі витрати позивача на отримання послуг (робіт) від ПП «Буддізайн» були обєктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Щодо правовідносин ТОВ «Будівельник» з Підприємством «А плюс В» та ТОВ «СТК-ГРУП», колегія суддів відзначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Будівельник» у Підприємства «А плюс В» ХВ СОІУ згідно видаткових накладних № РН-000507 від 04 липня 2008 року на суму 43740,00 гривень та № РН-70 від 08 квітня 2008 року на суму 5616,00 грн. придбані будівельні матеріали, згідно цих видаткових накладних суми сплачені ТОВ «Будівельник» через розрахунковий рахунок, податкові накладні внесені до реєстру отриманих податкових накладних.

Для проведення будівельних робіт позивачем придбані будівельні матеріали та використані при проведені будівельних робіт у ТОВ «СТК-ГРУП» згідно видаткових накладних № 0001627 від 25 вересня 2008 року на суму 2800,00 гривень, № 0001592 від 20 вересня 2008 року на суму 6649,99 гривень, № 0001644 від 24 жовтня 2008 року на суму 7000,00 гривень. Будівельні матеріали згідно цих видаткових накладних сплачені ТОВ «Будівельник» через розрахунковий рахунок, податкові накладні внесені в реєстр отриманих податкових накладних.

Вказані обставини сторонами визнаються, підтверджуються даними акту перевірки (а.с. 23, т.1), а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Підставою для визнання нікчемною угоди ТОВ «Будівельник» з Підприємством «А плюс В» слугував, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про наявність пояснень директора Підприємства «А плюс В» ОСОБА_3, згідно яких він оформив на своє імя підприємство за винагороду, підписав документи повязані з реєстрацією підприємства, хто здійснював фінансово-господарську діяльність йому невідомо, податкову звітність не здавав і не підписував та не підписував інші документи.

З наданих суду апеляційної інстанції копії пояснень ОСОБА_3 вбачається, що вони були надані оперуповноваженому податкової міліції 16.10.2008 року, тобто після того як ТОВ «Будівельник» і Підприємство «А плюс Б» здійснили господарські операції з купівлі продажу та доставки будівельних матеріалів. Крім того, з досліджених колегією суддів пояснень, вбачається, що вони жодним чином не стосуються обставин щодо правовідносин з ТОВ «Будівельник», також не вбачається, кому були надані пояснення директором Підприємства «А плюс Б», з якого приводу та чи в рамках розслідування кримінальної справи. Рішення компетентного органу відносно директора Підприємства «А плюс Б» та з приводу його взаємовідносин з позивачем, відповідач не надав ані суду першої інстанції, ані при апеляційному розгляді справи.

Підставою для визнання нікчемною угоди ТОВ «Будівельник» з ТОВ «СТК-ГРУП» слугував, викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про наявність пояснень директора ТОВ «СТК-ГРУП» ОСОБА_4, згідно яких він з кінця 2004 року не працював, ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «СТК-ГРУП» не мав, податкову звітність не надавав. Фактичне місцезнаходження штампів, печаток та місцезнаходження офісу підприємства йому не відомо. За результатами розгляду матеріалів, 31.10.2008р. старшим слідчим Прокуратури Жовтневого району м. Харкова ОСОБА_5 порушено кримінальну справу у відношенні директора ТОВ «СТК-ГРУП» ОСОБА_4

Колегія суддів зазначає, що посилання позивача на наявність письмових пояснень ОСОБА_4, не взято до уваги судом першої інстанції, оскільки ані оригіналів, ані копій вказаних письмових пояснень на огляд як суду першої, так і апеляційної інстанції надано не було, крім того, не надано і докази винесення вироку у вказаних кримінальних справах. Також, колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому, в акті перевірки не відображено будь-яких інших підстав визнання нікчемними угод ТОВ «Будівельник» з Підприємством «А плюс В» та ТОВ «СТК-ГРУП».

Враховуючи наведене, та надаючи оцінку доводам відповідача, викладеним в акті перевірки, які стали підставою для винесення спірних податкових повідомлень рішень колегія суддів зазначає наступне.

Відповідачем зроблений висновок про визнання зазначених угод нікчемними на підставі ст. 228, ст.ст. 215, 203 ч.1. та ч. 5 ЦК України, тобто як такі, що порушують публічний порядок, та які укладені із порушенням вимог щодо змісту правочину та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

На підтвердження своїх доводів, відповідач в акті перевірки посилався на те, що згідно податкової звітності та наданих для перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль» документів, у зазначеного контрагента позивача відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності згідно довідки з ЄДРПОУ та фактично здійснюваного протягом перевіряємого періоду відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди, по взаємовідносинам з Підприємством «А плюс В», ТОВ «СТК -ГРУП», ПП «Буддізайн» посилався на письмові пояснення.

Проте, наведені доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено, що оспорювані угоди можливо було виконати виключно за рахунок власних трудових ресурсів, основних фондів та обладнання ТОВ "ПБК "Вертикаль", не наведено відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, і доказів відсутності окремих договорів позивача з іншими господарюючими суб'єктами про залучення їх до виконання робіт, надання в оренду спеціальної техніки і обладнання за договорами субпідряду.

Не може свідчити про відсутність реального виконання договору і факт ненадання ТОВ "ПБК "Вертикаль" до перевірки договорів, угод, кошторисної документації, оскільки усі необхідні первинні документи, що свідчать про виконання угод надані позивачем, який не несе відповідальності за порушення правил бухгалтерського обліку його контрагентами (незбереження документації).

Згідно із ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до абзацу 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з абзацом 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Частиною 1 ст. 228 ЦК України встановлено, що, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України нікчемним правочином є правочин, який порушує публічний порядок, а згідно з ч.1 цієї ж статті правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, за своєю суттю нікчемним правочином в податкових правовідносинах є діяння платника податків, спрямоване на ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів), тобто свідоме діяння певної фізичної особи, що при укладанні правочину діяла від імені такого платника, яке має в собі ознаки кримінально переслідуваного.

Проте, доводів про прийняття компетентною особою рішення про порушення кримінальної справи за фактом здійснення господарської діяльності контрагентів чи відносно їх посадових осіб відповідач під час судового розгляду не наводив.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

З урахуванням вищевикладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є обґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення ДПІ в Московському районі міста Харкова № 0000302302/0 та № 0000382302/0 від 13 березня 2010 року є такими, що не відповідають вимогам законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги цих висновків не спростували.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, <197 >198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Московському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 22.06.2010р. по справі№2-а-3073/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя<підпис >Філатов Ю.М.

Судді<підпис >

<підпис >Водолажська Н.С.

Григоров А.М. <Список ><Текст > Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2010 р.