Постанова № 12875917, 26.11.2010, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" листопада 2010 р.

13 год.26 хв.Справа № 2-а-5222/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Мельник О.О.,

за участю представників позивача: Сизової В.Ю., Павлової Н.П., представника відповідача: Шевченко О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім" Сіті Продукт", м. Херсон

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним, скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сіті Продукт" звернулось до суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 02.09.2010 № 0003572301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 204 830 гри, та штрафних санкцій в сумі 102 415 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість здійснено ДПІ у м. Херсоні з порушенням пп. 1.20.1, пп. 1.20.6 та пп. 1.20.10 п. 1.20 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пп.4.3.1, 4.3.5 пункту 4.3 статті 4. п.п.17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 20.12.2000 №2181. Податковий орган фактично застосував методику визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами, яка законодавчо не визначена. Оскільки податковий орган у акті перевірки не навів докази наявності на ринку послуг із здачі оренди приміщень або на ринку операцій з ідентичними або однорідними (саме з приміщеннями заявника) послугами, а інформація про ціну таких послуг відсутня та недоступна (зокрема, відсутня у державного органа, що уповноважений вести статистичні спостереження), то позивач вважає, що звичайною є ціна орендних послуг, що передбачена у відповідних договорах позивача з його орендарями з урахуванням обсягу приміщень, переліку наданих послуг та інших особливостей договірних умов.

Представник позивача прибув в судове засідання, просить задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Херсоні проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивач є збитковим підприємством, заниження валового доходу відбувалось внаслідок здавання в оренду приміщення за ціною, яка значно менше середньої ціни на аналогічні послуги. Тим самим позивач навмисно заподіював збитки, хоч мав можливість здавати в оренду приміщення цокольного поверху кінцевим споживачам самостійно, без допомоги будь-кого, отримуючи більший дохід.

Представник відповідача прибув в судове засідання, просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, окружний адміністративний суд встановив:

ТОВ "Торговий дім "Сіті Продукт" є юридичною особою, платником податків. Фахівцями Державної податкової інспекції у м. Херсоні була здійснена планова виїзна перевірка ТОВ "ТД "Сіті Продукт" з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010р., результати перевірки викладено в акті № 3728/23-5/31390189 від 19.08.2010.

В акті перевірки зазначено, що товариством порушено пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в сумі 1023150 грн., в тому числі за перший квартал 2009 року в сумі 59750 грн., 1 півріччя 2009 року в сумі 288625 грн. за 3 квартали 2009 року в сумі 541750 грн., за 2009 рік в сумі 793750 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 230400 грн., та порушено п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижена сума ПДВ, яка підлягає до сплаті в бюджет 204830 грн. за період січень 2009 року - березень 2010 року. За висновками перевірки ДПІ у м. Херсоні було прийнято податкове повідомлення-рішення 02.09.2010 № 0003572301/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 204 830 грн, та штрафних санкцій в сумі 102 415 грн.

ТОВ здавало в оренду належне йому приміщення цокольного поверху будинку № 49 по пр. Ушакова у м. Херсоні, орендна плата складала 80 грн. за кв.м за договором з ЗАТ "Херсонський універмаг", 131 грн. 25 коп. за договором з ТОВ ПКФ "Медпрепарати", 100 грн. - з приватними підприємцям ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ОСОБА_6 Орендарі, в свою чергу, здавали в суборенду ці приміщення іншим суб'єктам господарювання за більш високою орендною платою 300 грн. за кв.м. В акті перевірки зазначено, що згідно херсонських газетних оголошень вартість торгівельної нерухомості, що здається в оренду в самому центрі м. Херсона є набагато вищою, ніж 80-100 грн. за кв. м, тобто, набагато вищою тієї ціни, по якій ТОВ ТД "Сіті Продукт" здає в оренду свої приміщення. Це свідчить про факт заниження валових доходів позивача. За перевіряємий період позивач був збитковим підприємством. За висновком ДПІ, позивач вів збиткову діяльність, хоч може здавати в оренду приміщення цокольного поверху кінцевим споживачам самостійно, без допомоги будь-кого, отримуючи більший дохід. На думку податкового органу, порушення законодавства з оприбуткування прибутку та податку на додану вартість відбулось у зв'язку із здачею товариством в оренду приміщень за цінами, що є нижче звичайних цін, що призвело до заниження валового доходу у зв'язку з неодержанням в повному обсязі суми орендної плати. Загальна сума заниження валового доходу, враховуючи і суму ПДВ 204 830 грн., відповідачем була обчислена у розмірі 1228980 грн., виходячи із звичайної ціни на орендні послуги - 300 грн. за 1 кв. м. Сума ПДВ з даної суми заниженого доходу, яка підлягає сплаті в бюджет за наслідками податкової перевірки, становить 204 830 грн.

Висновки перевірки суд вважає такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства з огляду на наступне.

Згідно із Законом "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий доход включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).(п. 4.1.1 Закону про оподаткування прибутку). ДПІ посилається на те, що дії товариства по укладанню договорів оренди не спрямовані на одержання прибутку, не відповідають ознакам "господарської діяльності", визначеним п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону про оподаткування прибутку, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Обов'язковими ознаками господарської діяльності є те, що її провадять субєкти господарювання; ця діяльність здійснюється у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Орендна плата за об'єкт оренди включається в склад валового доходу орендодавця та валових витрат орендаря. Будь-яких застережень у законодавстві щодо розміру орендної плати для юридичних осіб або приватних підприємців не передбачено. Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" визначено, що плата за користування об'єктом операційної оренди визнається іншими витратами операційної діяльності відповідного звітного періоду з урахуванням способів отримання економічних вигод, пов'язаних з використанням об'єкту операційної оренди. Сам факт здійснення господарських операцій оренди податковим органом не оспорювався. ДПІ не посилалась на нікчемність згаданих правочинів (вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства), удаваність правочинів тощо.

ДПІ не довела, що операція з оренди будинку під офіс не відповідає нормам законодавчих актів, отже, зазначена операція є господарською для платника податку. Враховуючи вищевикладене, платник податку (юридична особа) має право віднести до складу валових доходів орендну плату, отриману від орендарів.

Є обмеження у визначенні орендної плати, якщо орендодавець та орендар є пов'язаними особами. Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дохід, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу. ДПІ не встановила пов'язаності осіб, які б відповідали критеріям п. 1. 26 ст. 1 Закону про оподаткування прибутку. Суд також не встановив, що орендарі або суборендарі позивача є пов'язаними особами.

Пунктом 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Відповідно до пп. 1.20.6 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними товарами (роботами, послугами) або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору. Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 зазначеного Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни здійснюється із врахуванням таких факторів.

В судовому процесі встановлено факт відсутності відомостей про рівень цін на ринку послуг з надання в оренду торгівельної нерухомості у центрі міста. Податковий орган не навів докази наявності на ринку послуг із здачі оренди приміщень або на ринку операцій з ідентичними або однорідними (саме з приміщеннями заявника) послугами, а офіційна інформація про ціну таких послуг відсутня. За таких обставин, звичайною є ціна орендних послуг, що передбачена у відповідних договорах позивача з його орендарями з урахуванням обсягу приміщень, переліку наданих послуг та інших особливостей договірних умов.

Суд вважає, що донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом було здійснено фактично за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами. Згідно з підпунктом 4.3.3 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Такого закону не приймався. Отже, методика визначення податковим органом податкових зобов'язань за непрямими методами наразі законодавче не визначена. До того ж, непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) платника податків можуть бути застосовані виключно за наявності підстав, встановлених підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Таких підстав у ДПІ у м. Херсоні стосовно платника податку ТОВ ТД "Сіті Продукт" не було, тому податковий орган будь-який непрямий метод не повинен був застосовувати до позивача.

Посилання відповідача в акті перевірки на встановлення здавання в суборенду торгівельних приміщень за адресою пр. Ушакова, 49, за ціною 300 грн. за 1 кв.м., не є доказом, що операції оренди та суборенди є операціями з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами). Так, предметом договору суборенди торгових приміщень є повністю обладнане під торгівельне місце відділу з роздрібної торгівлі, розмір орендної плати встановлений за довжиною торгового прилавку 300 грн. за метр прилавку. Предметами договорів оренди є певна частка приміщення в кв.метрах, яке не має відповідного обладнання під торгівельне місце. Суд приймає до уваги, що позивач має тільки п'ять орендарів, які прийняли в оренду нерухому площу більшої кількості, а надають у суборенду меншу площу, що спричиняє для орендарів позивача додаткові фінансові та людські ресурси на розподіл приміщення на окремі відділи, на придбання для спеціально створеного відділу торгівельного обладнання тощо, що в свою чергу збільшує вартість суборендних послуг контрагентів позивача, у порівнянні з орендними послугами позивача. Що ж стосується вартості 80 грн. за 1 кв.м. які сплачує контрагент позивача ЗАТ "Херсонський універмаг", то позивач пояснив, що така ціна зумовлена саме пов'язаністю позивача з даним орендарем та самостійною сплатою останнім комунальних послуг (електропостачання. водопостачання, опалення) на відміну від інших орендарів позивача, перелічених в акті перевірки, для яких сплата 100 грн. включає і вартість комунальних послуг відповідно до п.5.6 договорів оренди.

Суд дослідив, що відсутні докази спрямовування дій позивача на безпідставне заниження податку на прибуток. Податкова інспекція не зазначила в акті та не надала суду доказів того, що операції із надання послуг оренди не мали реальний товарний характер. На думку суду, позивач обґрунтував розумну економічну причину (ділову мету) оренди приміщення за тими цінами, які зазначені в договорах. ДПІ не встановила, що позивач мав намір тільки занизити оподатковуваний прибуток і не сплачувати податок внаслідок такої оренди, та що встановлення орендної плати на такому рівні було єдиною метою таких дій. Доводи відповідача про те, що позивач мав можливість самостійно здавати в оренду приміщення за ціною понад 300 грн. ґрунтуються на припущеннях, а не достовірно встановлених фактах.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню. Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 02.09.10 № 0003572301/0 про визначення ТОВ "Торговий дім "Сіті продукт" податкового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 20483 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 102415 грн.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь ТОВ "Торговий дім "Сіті продукт" (73000, пр-т Ушакова, 49, м. Херсон, код ЄДРПОУ 31390189) витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 06 грудня 2010 р..

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 2.11.1