Постанова № 12875879, 10.12.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 грудня 2010 р. № 2-а- 13090/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зоркіна Ю.В. при секретарі судового засідання Смоляр Є.А.

у присутності відповідача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості

до ОСОБА_1

простягнення суми ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 безпідставно отримані кошти в сумі 2118,12 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що стаючи на облік до центру зайнятості позивач не повідомив про те, що є суб'єктом підприємницької діяльності (зайнятою особою). Після встановленої зазначеної обставини центром зайнятості здійснено перерахунок виплат матеріального забезпечення та направлено відповідачу лист - претензію від 10.09.2010 про повернення 2118,12 грн. На момент звернення до суду вказані кошти на рахунок центру зайнятості ОСОБА_1 не повернуті в повному обсязі, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 2118,12 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на те, що господарським судом Харківської області винесено рішення № 10/155-05 від 22.12.2005 р. про припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця, тобто на момент подачі заяви до центру зайнятості він не був приватним підприємцем та відповідно зайнятою особою.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, суд встановив наступні обставини.

Частиною 1 ст.18 Закону України від 1 березня 1991 року № 803-XII "Про зайнятість населення" встановлено, що для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Державна служба зайнятості складається в тому числі із з центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості. У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до частини 3 статті 36 Закону України від 2 березня 2000 року № 1533-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Названа норма Закону є бланкетною та передбачає врегулювання відповідних правовідносин іншим нормативно-правовим актом, до якого, в даному випадку, слід віднести постанову Кабінету Міністрів України від 20 березня 2006 року № 357 (строк дії якої продовжено на 2007 рік згідно з постановою від 31 січня 2007 року № 98), якою затверджено Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", за правилами пункту 7 якого, у разі відмови особи повернути суми незаконно виплачених коштів, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що вирішуваний спір є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб'єкта владних повноважень, який реалізовував у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції у сфері державної політики зайнятості населення.

Судовим розглядом встановлено, що відповідач протягом 06.02.2007 р. по 20.05.2007 р. отримував нараховане та перераховане матеріальне забезпечення на випадок безробіття.

Згідно ст. 30 “Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування” та ст..36 Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” на застрахованих осіб покладено обовязок повідомляти страховика (страховиком є Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) про обставини, що спричиняють зміни розміру матеріального забезпечення із загальнообовязкового державного соціального страхування та порядку його надання. Сума вартості матеріального забезпечення та соціальних послуг наданих застрахованій особі внаслідок зловживання або невиконання нею своїх обовязків, стягується з цієї особи у судовому порядку.

У вересні 2010 року фахівцем відповідача на підставі проведення звірки відомостей, наданих податковим органом встановлено, що ОСОБА_1, зареєстрований як фізична особа - підприємець з 23.11.2005 р. та 03.08.2007 р. в ЄДР проведений запис - державна реєстрація припинення підприємницької діяльності за рішенням суду.

Зазначений факт зафіксований актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України “Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття ” №370 від 08.09.2010 року.

Згідно п. 6 та п. 7 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 60/62 від 13 лютого 2009 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 березня 200 р. за № 232/16248, у разі встановлення центром зайнятості належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманої матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформляється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим лисом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти.

На виконання приписів п. 6 та п. 7 зазначеного Порядку директором центру зайнятості 08.09.2010 р. винесено наказ №722, яким визначено вжити заходів по поверненню коштів у сумі 2118,12 (грн..), виплачених як допомога по безробіттю ОСОБА_1 за період з 06.02.2007 р. по 20.05.2007 р., на виконання якого відповідачу надіслано лист-претензію від 10.09.2010 року.

В судовому засіданні відповідач просить суд відмовити у задоволені позовних вимог з тих мотивів, що господарським судом Харківської області винесено рішення № 10/155-05 від 22.12.2005 р. про припинення державної реєстрації фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 Проте суд вважає зазначені доводи відповідача необґрунтованими з наступних підстав:

Відповідно до приписів ст.2 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Особи які здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до п.б ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення»від 01.03.1991 року № 803-ХІІ віднесені до категорії зайнятого населення.

Порядок припинення підприємницької діяльності за судовим рішенням що не пов'язано з банкрутством фізичної особи підприємця, врегульований ч.1 ст.49 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003, № 755-IV. Зазначена норма є бланкетною та відсилає до приписів ч.ч.9-18 ст.47 зазначеного Закону в частині здійснення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Приписами абз.1 ч.9, абз.2 ч.15 ст.47 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003, № 755-IV визначено, що для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем особисто подається державному реєстратору заяву, до якої додається відповідний перелік документів. Дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем є датою державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що на момент звернення до суду відповідач належав до категорії зайнятого населення та не мав права на отримання допомоги по безробіттю.

Враховуючи викладене вище, беручи до уваги той факт, що відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона належними і достатніми доказами повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а відповідач належними доказами не довів факту погашення заборгованості у розмірі 2118,12 грн. або правомірності набуття статусу безробітного та отримання відповідної допомоги, суд вбачає достатньо підстав для задоволення позову.

Відповідно ч.4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст.8-14,35,71,94,160-163,167,186,254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття в особі Харківського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми задовольнити у повному обсязі

Стягнути з ОСОБА_1 ( 61168, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (61013, м.Харків, вул.Шевченка,137-А, р/р 37177300802007, в ГУ ДКУ у Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 36224721) кошти у розмірі 2118.12 дві тисячі сто вісімнадцять гривень 12 копійок

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

У повному обсязі постанова виготовлена та підписана 15.12.2010 року

Суддя Зоркіна Ю.В.