Постанова № 12875432, 07.12.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 8547/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          30 листопада 2010 року Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Федусик А.Г.,

при секретарі - Пальоной І.М.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Фірми «Автодеталь»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області, Головного управління Державного казначейства України в Одеській області, про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ за 2008 –2010 роки в розмірі 590785 грн., а також за позовом Фірми «Автодеталь»у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області про скасування податкового повідомлення –рішення від 01.10.2010 року №0003272301/0, -

                                                   В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом мотивуючи свої вимоги тим, що Фірмою «Автодеталь»у формі ТОВ (далі ТОВ) за результатами своєї господарської діяльності у 2008-2010 роках подавалися до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області (далі ДПІ) податкові декларації та заяви про бюджетне відшкодування ПДВ за вересень-жовтень 2008 року, лютий-травень 2009 року, серпень та грудень 2009 року, а також лютий-березень 2010 року. У зв’язку з поданням цих заяв ДПІ були здійснені відповідні перевірки ТОВ з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування, за наслідками яких відповідачем не приймалися рішення про зменшення такого відшкодування. При цьому бюджетне відшкодування ПДВ за вересень 2008 року було здійснено в повному обсязі, а за жовтень цього року частково. В іншій частині бюджетне відшкодування ПДВ за зазначені місяці на момент звернення до суду не здійснене без будь-якого обґрунтування. Крім цього, ТОВ було подано заяву про бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2010 року в розмірі 52394 грн.. У зв’язку з поданням цієї заяви відповідачем ДПІ 30.09.2010 року була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2010 року, яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалося в період з 01.03.2010 року по 30.03.2010 року. За результатами цієї перевірки був складений акт від 30.09.2010 року №2116/23/23862773. На підставі цього акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.10.2010 року №0003272301/0, яким ТОВ зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 70500 грн.. Позивач вважає неправомірними висновки ДПІ щодо наявності порушень, викладених в зазначеному акті перевірки, оскільки вони не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на нормах права. Зазначене стало підставою для звернення до суду з цим позовом, в якому позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність ДПІ з приводу своєчасного ненадання Головному Управлінню Держказначейства України в Одеській області (далі ГУДКУ) висновків із зазначенням сум ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету за вказаний період, стягнути з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування ПДВ за період жовтень 2008 року, лютий-травень 2009 року, серпень та грудень 2009 року, а також лютий-квітень 2010 року в загальному розмірі 590785 грн.. Крім цього, позивач звернувся до суду з позовом про скасування податкового повідомлення - рішення від 01.10.2010 року №0003272301/0.

Ухвалою суду від 09.11.2010 року справи за позовом ТОВ до ДПІ та ГУДКУ про визнання протиправною бездіяльність та стягнення заборгованості, та за позовом ТОВ до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення об’єднані в одне провадження (т.2 а.с.61).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав у повному обсязі позовні вимоги посилаючись на обставини, викладені у заявах (т.1 а.с. 3-7, 195, т.2 а.с. 3-6).

Представник ГУДКУ в судовому засіданні заявлені позивачем вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Представник ДПІ в судове засідання не з’явився. Про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином (т.1 а.с.201, 205-206, 223-224, т.2 а.с.69). Про причини неявки суду не повідомив.

З урахуванням думки з’явившихся учасників процесу суд ухвалив про розгляд справи у відсутність представника ДПІ, оскільки його неодноразова неявка без поважних причин не є перешкодою для розгляду справи.

Вислухавши пояснення представників з’явившихся сторін, дослідивши та проаналізувавши надані докази, розглянувши справу у межах заявлених вимог, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ТОВ зареєстровано 23.11.1995 року та перебуває на обліку як платник податків у Комінтернівській ДПІ Одеської області (т.1 а.с. 8-10).

ТОВ є платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом №40385528 від 20.01.2006 року (т.1 а.с. 11).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, згідно з п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону №168/97, податковим періодом є один календарний місяць.

          Згідно п.7.7.4. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

За результатами своєї господарської діяльності у 2008-2010 роках позивачем подавалися до ДПІ податкові декларації з ПДВ та заяви про бюджетне відшкодування ПДВ на рахунок ТОВ за вересень-жовтень 2009 року, лютий-травень 2009 року, серпень та грудень 2009 року, а також лютий-квітень 2010 року, на загальну суму 826241 грн. (т.1 а.с. 33-55, 87-95, 116-188, т.2 а.с. 43-55).

          Відповідно до п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», затвердженого спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року, відшкодування ПДВ із бюджету здійснюється за висновками податкових органів або за рішенням суду. Зазначені висновки податкові органи зобов’язані направити у відділення Держказначейства по місцезнаходженню платника податків за п’ять днів до закінчення терміну відшкодування ПДВ.

          Згідно п.7.7.6. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

          Відповідно до зазначених норм відповідачем було здійснено перевірку правомірності розрахунку сум бюджетного відшкодування ПДВ за вересень та жовтень 2008 року, якою було підтверджено відображене ТОВ у деклараціях за вересень-жовтень 2008 року бюджетне відшкодування з ПДВ, і цей податок був відшкодований за вересень 2008 року в повному обсязі в сумі 106511 грн., а за жовтень 2008 року частково, в сумі 128945 грн. з задекларованих 227772 грн. (т.1 а.с. 12-55, 189).           

          В той же час, в порушення зазначених норм, відповідачем у встановлені строки не були здійснені відповідні перевірки та не були надані до ГУДКУ висновки із зазначенням сум бюджетного відшкодування за лютий-травень 2009 року, серпень та грудень 2009 року, а також за лютий-квітень 2010 року.

          При цьому в ході розгляду справи відповідачем ДПІ не було надано суду будь-якого обґрунтування ненадання органу Держказначейства у встановлені законом строки висновків щодо бюджетного відшкодування задекларованого позивачем ПДВ, в тому числі і з підстав неправомірності нарахування позивачем цього ПДВ.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку, що не надаючи органу Держказначейства у встановлені законом строки висновків щодо бюджетного відшкодування задекларованого позивачем ПДВ без законних підстав, ДПІ не діяла на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто допустила бездіяльність, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ щодо визнання цієї бездіяльності протиправною є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що ДПІ, хоча і з порушенням встановлених п.7.7.5. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" строків, але були проведені невиїзні перевірки задекларованого ТОВ ПДВ за лютий-березень, травень 2009 року, серпень та грудень 2009 року, а також за лютий-березень 2010 року, за результатами яких задекларований позивачем до відшкодування ПДВ був підтверджений (т.1 а.с. 97-115).

Також судом встановлено, що відповідачем ДПІ були проведені дві перевірки задекларованого позивачем до відшкодування ПДВ за квітень 2009 року. Згідно з висновками виїзної перевірки від 09.07.2009 року цей ПДВ був підтверджений на задекларовану суму 96630 грн., а згідно з висновками невиїзної перевірки від 19.10.2009 року ДПІ прийшло до висновку про завищення позивачем ПДВ за квітень 2009 року на суму 58500 грн. (т.1 а.с. 56-95).

          Відповідно до п.п.7.7.7. п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

З аналізу зазначеної норми, а також положень п.7.7.5. цієї ж статті, вбачається, що підставою для ненадання органу Держказначейства висновку про бюджетне відшкодування ПДВ є податкове повідомлення про зменшення суми такого відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що відповідачем ДПІ не приймалося податкове рішення про зменшення ТОВ бюджетного відшкодування за квітень 2009 року на суму 58500 грн., і в ході розгляду справи, незважаючи на пропозиції суду, відповідачем не було надано суду доказів прийняття такого рішення (т.1 а.с. 223-225).

Незважаючи на відсутність будь-яких податкових рішень про зменшення ТОВ бюджетного відшкодування з ПДВ, задекларованого за період лютий-травень 2009 року, серпень та грудень 2009 року, а також за лютий-березень 2010 року, відповідачем ДПІ і на момент розгляду справи не було надано до органу Держказначейства висновків про відшкодування задекларованих ТОВ сум ПДВ за зазначений період, що підтвердив в судовому засіданні представник ГУДКУ.

Згідно з п.4.1 «Порядку відшкодування податку на додану вартість», відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України в тому числі за рішенням суду.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Державного бюджету на його користь задекларованого ним до відшкодування ПДВ за лютий-травень 2009 року, серпень та грудень 2009 року, лютий-березень 2010 року, а також невідшкодованої частини ПДВ за жовтень 2008 року в сумі 98827 грн., оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ТОВ має право на таке відшкодування і на час розгляду справи ці суми ПДВ позивачу протиправно не були повернені.

Крім цього, у зв’язку з поданням ТОВ податкової декларації та заяви про бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2010 року, 30.09.2010 року ДПІ була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування цього ПДВ, за наслідками якої відповідачем ДПІ був складений акт від 30.09.2010 року №2116/23/23862773, на підставі якого цим відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.10.2010 року №0003272301/0, яким ТОВ зменшено бюджетне відшкодування ПДВ в сумі 70500 грн. (т.2 а.с. 7-13, 33).

Суд вважає необґрунтованими висновки, викладені у спірному акті перевірки, а також протиправним зазначене спірне податкове повідомлення-рішення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2010 року між ТОВ та ПП „Дім споживчого побуту –Бріз»був укладений договір №15, відповідно до якого останнє прийняло на себе обов’язок поставити котли А-30-ТТ (товар), а позивач зобов’язався прийняти цю продукцію та оплатити її на умовах цього контракту та додатків до нього (т.2 а.с. 34-36).

На виконання зазначеного договору ПП „Дім споживчого побуту –Бріз»протягом березня 2010 року було здійснено поставку товару на загальну суму 423000 грн., в тому числі ПДВ в сумі 70500 грн., а позивачем було здійснено оплату поставленого товару, що підтверджується відповідними податковими та видатковими накладними, а також виписками з банківського рахунку ТОВ (т.2 а.с. 37-41).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, право па нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно з п.п.7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

          Таким чином, відповідно до зазначених норм позивач правомірно відніс до свого податкового кредиту ПДВ в сумі 70500 грн. по господарським операціям з ПП „Дім споживчого побуту –Бріз», за рахунок якого у позивача виникло від’ємне значення ПДВ за зазначений період.

          З акту перевірки вбачається, що підставою для зменшення позивачу податкового кредиту з ПДВ за квітень 2010 року на 70500 грн. стало відсутність відомостей щодо сплати ПП „Дім споживчого побуту –Бріз»ПДВ до бюджету, а також висновок ДПІ про нікчемність угоди, укладеної ТОВ з зазначеним контрагентом (т.2 а.с. 10-12).

          Разом з тим, в ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів визнання не чинною зазначеної угоди. Не містить таких доказів і акт спірної перевірки від 30.09.2010 року №2116/23/23862773.

Також суд вважає безпідставними посилання ДПІ в спірному акті перевірки на відсутність підтвердження надмірної сплати ПДВ до бюджету, як на підставу зменшення ТОВ податкового кредиту по операціям з ПП „Дім споживчого побуту –Бріз», оскільки відповідно до положень Закону України „Про податок на додану вартість" право платника ПДВ на включення ПДВ по господарським операціям до свого податкового кредиту, а також право такого платника на бюджетне відшкодування цього податку не залежить від результатів господарської діяльності як його контрагентів, так і інших суб’єктів господарювання, які мають правовідносини з цими контрагентами, та від нарахування та сплати ними до бюджету ПДВ за результатами їх господарської діяльності.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що приймаючи спірне рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2010 року на суму 70500 грн., ДПІ діяло не на підставі закону, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв’язку з чим позовні вимоги ТОВ про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 01.10.2010 року №0003272301/0 підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням висновків суду про протиправність зменшення позивачу бюджетного відшкодування за квітень 2010 року, суд вважає необхідним також задовольнити вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету на користь ТОВ ПДВ в розмірі 52394 грн., задекларованого позивачем до бюджетного відшкодування за квітень 2010 року, оскільки в судовому засіданні було безперечно встановлено, що ТОВ має право на таке відшкодування, і воно йому було необґрунтовано зменшено (т.2 а.с. 49-55).

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідачі не надали суду доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову, у зв’язку з чим заявлені ТОВ вимоги про визнання протиправною бездіяльність ДПІ з приводу своєчасного ненадання ГУДКУ в Одеській області висновків із зазначенням сум ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2008 року, лютий-травень 2009 року, серпень та грудень 2009 року, а також лютий-квітень 2010 року в загальному розмірі 590785 грн., та про скасування податкового повідомлення - рішення від 01.10.2010 року №0003272301/0 –підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.19 Конституції України, Законом України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 (із змінами та доповненнями), Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, «Порядком відшкодування податку на додану вартість», затвердженим спільним наказом ДПА України та Державного казначейства України №209 від 02.07.1997 року, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 69-71, 86, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

          Адміністративний позов фірми «Автодеталь»у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю задовольнити.

          Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області щодо ненадання своєчасно Головному управлінню Державного казначейства України в Одеській області висновків із зазначенням сум податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Скасувати рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області від 01.10.2010 року №0003272301/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 70500 грн.

Стягнути з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість, за період з 2008 року по 2010 рік, у розмірі 590785 грн..

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя А.Г.Федусик

07 грудня 2010 року