Ухвала суду № 128611592, 02.07.2025, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/8923/25

Провадження №: 4-с/755/86/25

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" липня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючої судді Марфіної Н.В.,

за участі секретаря Лазоришин А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (статус юридичної особи припинено), правонаступник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Сенс-Банк», -

у с т а н о в и в :

20.05.2025 року скаржник звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність державної виконавчої служби, у якій просить зняти арешти та заборони накладені державним виконавцем в межах виконавчого провадження №25133699 з примусового виконання виконавчого листа №6-1523 від 17.02.2010 року виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 879798,46 грн.

Вимоги скарги мотивовано тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.09.2010 року виданий виконавчий лист на виконання рішення третейського суду про стягнення зі скаржника на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 870691,55 грн. та третейського збору у розмірі 9106,91 грн. Виконавчий лист був пред`явлений до виконання та відкрите виконавче провадження №25133699. Постановою державного виконавця зазначене виконавче провадження завершене на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 1999 року). Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2017 року поновлено ПАТ «Укрсоцбанк» строк для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання ті виданий дублікат виконавчого листа. Однак, зазначений дублікат до примусового виконання пред`явлений не був. З часу повернення виконавчого документа стягувачу минуло багато років і строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, тому застосований в виконавчому провадженні арешт не може бути реалізований. Інформація про переривання строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відсутня, як і відсутня інформація про відкриті виконавчі провадження стосовно скаржника. На теперішній час необхідності збереження зазначеного арешту немає і його наявність лише порушує права скаржника.

Ухвалою суду від 26.05.2025 року відкрите провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

28.06.2025 року до суду надійшло клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи через зайнятість представника в іншому судовому процесі, однак суд вважає, що таке клопотання не підлягає до задоволення, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду. Крім того, законодавством передбачено скорочений термін відповідних скарг і відкладення судового розгляду призведе до безпідставного затягування розгляду справи при тому, що в матеріалах справи наявні достатні дані та докази, які дозволяють суду повно дослідити обставини справи та прийняти обґрунтоване рішення.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Суд, дослідивши матеріли справи, оцінивши докази кожен окремо та в їх взаємозв`язку і сукупності, повно, всебічно та об`єктивно встановивши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.09.2010 року у справі №6-1523/2020 було видано виконавчі листи на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №220/10 від 18.03.2010 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» заборгованості в сумі 870691,55 грн. та 9106,91 грн. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.06.2017 року у справі №755/7782/17, поновлено ПАТ «Укрсоцбанк» строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа №6-1523/2010 виданого 17.12.2010 року Дніпровським районним судом м. Києва, на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №220/10 від 18.03.2010 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» - 870691,55 грн. заборгованості та 9106,91 грн. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом. Видано дублікат виконавчого листа № 6-1523/2010 виданий 17.12.2010 року Дніпровським районним судом м. Києва, на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №220/10 від 18.03.2010 р. про стягнення з ОСОБА_1 на користь АКБ СР «Укрсоцбанк» - 870691,55 грн. заборгованості та 9106,91 грн. витрат, пов`язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Зі змісту відповіді Дніпровського районного суду м. Києва від 11.04.2025 року на адресу представника скаржника вбачається, що окрім зазначених двох ухвал судом не приймалось будь-яких процесуальних рішень стосовно зазначеної заборгованості скаржника.

Тобто суд не розглядав будь-яких інших заяв стягувача чи його правонаступника про заміну сторони виконавчого провадження, заміни стягувача у виконавчому листі, поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, видачу дубліката виконавчого листа тощо.

Згідно відповіді Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 04.02.2025 року, перевірною АСВП встановлено, що в період 21.03.2011-13.012016 на виконанні у відділ ДВС перебувало виконавче провадження №25311699 з примусового виконання виконавчого листа №6-1523 від 17.12.2010, виданого Дніпровським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 879798,46 грн. 19.06.2014 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника. 01.09.2015 року у зв`язку з виявленням майна боржника державним виконавцем внесено до акту арешту й опису транспортний засіб боржника Дача Логан, д.н.з. НОМЕР_1 , та винесено постанову про припинення розшуку майна боржника. 13.01.2016 року вказане виконавче провадження завершене на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції закону від 1999 року), у зв`язку із тим, що стягувач перешкоджав примусовому виконанню рішення та не здійснив авансування, про що державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документу стягувачу, копія якої, разом з оригіналом виконавчого документа, направлена на адресу стягувача. Надати більш детальну інформацію не має можливості, оскільки виконавче провадження знищене за терміном зберігання.

Судом також встановлено, що за даними Автоматизованої системи виконавчого провадження стосовно ОСОБА_1 відсутні відкриті виконавчі провадження, а також інформація про скаржника відсутня в Єдиному реєстрі боржників.

Статтею 447-1 ЦПК України передбачено, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

За змістом ст. 450 ЦПК України, скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду цей строк може бути продовжений не більше ніж на двадцять днів за вмотивованим клопотанням однієї зі сторін або з ініціативи суду. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Положеннями ст. 451 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусовоговиконання рішеньє звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Частинами 1, 2 5 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Постанова про зняття арешту виноситься виконавцем не пізніше наступного робочого дня після надходження до нього документів, що підтверджують наявність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 цього Закону, та надсилається в той самий день органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

За змістом ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням. Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Частина 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року визначає, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року : 1. У разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом . 2. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз наведених норм законодавства, яке було чинним на час винесення державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документу стягувачу, свідчить про те, що у випадку повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року, державним виконавцем не здійснюється зняття арешту з майна боржника, яке було застосоване в межах відкритого виконавчого провадження.

За таких обставин, державний виконавець повертаючи виконавчий лист стягувачу в зв`язку з не здійсненням авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, без зняття арешту з майна боржника та зняття інших заборон, діяв правомірно.

Частиною 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений вичерпний перелік підстав для зняття виконавцем арешту з майна боржника.

Так, згідно ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 та підпунктом 2 пункту 10-4 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності". У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Жодна з підстав, передбачених ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» для зняття арешту з майна виконавцем у даній справі не встановлена.

Вказаний перелік не містить підстав для зняття державним виконавцем арешту з майна божника за обставин встановлених у цій справі.

Поряд із цим, ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Питання правомірності бездіяльності суб`єкта оскарження, порушеного стороною виконавчого провадження віднесено до регулювання розділом VIIЦПК України яким передбачено прийняття рішення зобов`язального характеру в разі обґрунтованості скарги (неправомірності оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності), а зміст приписів ч. 5 ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» передбачає, що у випадках не віднесених до підстав, обумовлених ч. 4 ст.59цього Закону - арешт знімається за рішенням суду.

До таких випадків, коли арешт знімається за рішенням суду можна віднести обставини за яких виконавче провадження відсутнє (завершене, знищене тощо), стягувач майнових претензій не має, а арешт майна боржника безпідставно триває довгий час.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Поряд із цим, наявність на теперішній час арешту майна боржника жодним чином не співвідноситься з метою застосування такого обтяження, визначеного наведеною нормою Закону України «Про виконавче провадження» та подальше збереження арешту майна боржника не спрямоване на забезпечення виконання рішення суду, що є основною метою арешту у виконавчому провадженні, і відтак такий арешт лише безпідставно впливає на обсяг прав скаржника, як власника арештованого майна, ураховуючи наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Разом з цим, судом встановлено, що стосовно скаржника відсутні відкриті виконавчі провадження, в яких він є боржником, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання сплив, матеріали завершеного виконавчого провадження, у якому був накладений арешт знищені, а арешт триває довгий час.

За таких обставин вбачається порушення прав боржника, як власника майна, на користування та розпорядження таким майном у зв`язку з існуючим обтяженням майна у вигляді арешту, за рахунок якого в зв`язку із наведеними обставинами не може бути забезпечене реальне виконання рішення суду за відсутності виконавчого провадження та спливу строків для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Установивши порушення прав скаржника, як власника майна, суд має відновити такі права керуючись положеннями ч. 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає право суду зняти арешт з майна у всіх інших випадках.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суб`єкт оскарження не має законодавчих повноважень здійснювати зняття арешту у знищеному виконавчому провадженні, яке завершене поверненням виконавчого листа стягувачеві, відтак суд не може зобов`язувати особу вчинити дії, які суперечать закону.

Вказане ще раз підтверджує, що у таких випадках арешт знімаються саме рішенням суду.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги закону та встановлені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає до задоволення, шляхом зняття арешту судом, який був накладений постановою державного виконавця при здійсненні виконання судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 12, 76-81, 89, 259-261, 353-355, 447-451 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), стягувач Акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (статус юридичної особи припинено), правонаступник Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» - Акціонерне товариство «Сенс-Банк» задовольнити.

Зняти арешти та заборони накладені державним виконавцем стосовно боржника ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) в межах виконавчого провадження №25311699 з примусового виконання виконавчого листа №6-1523 виданого 17.12.2010 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості в розмірі 879798,46 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали суду.

Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складений 02.07.2025 року.

Суддя