Постанова № 12852511, 22.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.11.10                                                                                           Справа № 02/98-44

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Чорній Н.

За участю представників сторін:

Від позивача- з»явився

Від відповідача- з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ПП»СЕНТА»

на рішення господарського суду Волинської області від 14.09.10

у справі № 02/98-44

за позовом – ТзОВ»Укіо банк лізинг»

до відповідача –ПП»СЕНТА»

про стягнення коштів

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Волинської області від

14.09.10 у справі № 02/98-44, позов ТзОВ »Укіо банк лізинг»

задоволено повністю. Стягнуто з Підприємства “СЕНТА” (м. Луцьк, Київський майдан, 11 код 13348532) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “УКІО БАНК ЛІЗИНГ” (04053 м. Київ, вул. Кудрявська, 5 код ЄДРПОУ 34003114) 44 781,47 грн., з них 8394,70 грн. боргу, 18083,10 грн. відсотків, 18303,67 грн. штрафу, а також 447,81 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі, апелянт вказує , що заявлена позивачем заборгованість в сумі 8394,70 грн. була погашена після розірвання договору, а в розрахунку позивача дані оплати не враховано. Вимога щодо сплати відсотків в сумі 18083,10 грн. згідно п. 11.6 договору є безпідставною, оскільки Лізингодавець розірвав договір і згідно виконавчого напису має право на повернення об’єкту лізингу та вимагати сплати боргу, строк оплати якого настав до розірвання договору. При цьому посилається на положення ст. ст. 611, 615 Цивільного кодексу України та вказує, що позивачем не представлено доказів повернення предмету лізингу. Щодо вимоги про стягнення штрафу в розмірі 34337,96 грн., апелянт зазначає, що даний штраф визначено з уточненого графіку платежів із застосуванням індексації, а не виходячи з вартості предмета лізингу за договором та лімітом сплачених Лізингоодержувачем виплат. Вважає розмір штрафу невиправдано високим та просить суд його зменшити. При цьому посилається на п. 2.4 роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994р. № 02-5/293.

Крім того, апелянтом подано клопотання про зупинення провадження по даній справі до закінчення розгляду у господарському суді Волинської області позову ПП»СЕНТА»до позивача про визнання частково недійсним договору фінансового лізингу. Однак, дане клопотання не підлягає задоволенню, так як апелянтом не представлено доказів порушення судом провадження по справі на яку посилається апелянт.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Як встановлено судом, 14.09.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “УКІО БАНК ЛІЗИНГ” (Лізингодавець) та Підприємством “СЕНТА”(Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №KL 70982.

Відповідно до даного договору, Позивач купує і оплачує майно вказане Відповідачем, а саме: автонавантажувач “Сaterpillar DP 25 NT”, 2007року випуску, № шасі Т18С52107, і надає йому право за час строку лізингу володіти і користуватися ним на умовах фінансового лізингу, а Відповідач зобов'язується оплачувати лізингові платежі, визначені графіком.

На виконання договору лізингу Позивач придбав у Товариства з обмеженою відповідальністю “Зевс”(код ЄДРПОУ 25483198) автонавантажувач “Сaterpillar DP 25 NT”, 2007року випуску, № шасі Т18С52107, вартістю 116150 грн. відповідно до видаткової накладної та копії банківської виписки про оплату за предмет лізингу.

Предмет лізингу Лізингодавець - позивач передав Лізингоодержувачу -відповідачу по акту прийому-передачі від 19.10.2007р. та підписав уточнений графік платежів від 19.10..2007р. за договором лізингу.

Відповідно до п. 3.2 договору лізингу, лізингоодержувач (відповідач) зобов’язався оплачувати Лізингодавцю (позивачу) лізингові платежі, встановлені в графіку платежів, перераховуючи грошові кошти на розрахунковий рахунок, вказаний Лізингодавцем у розділі 14 даного Договору.

Згідно уточненого графіку платежів, відповідач повинен був сплачувати лізингові платежі щомісячно, 15-го числа кожного місяця.

Як встановлено судом, відповідач повинен був сплатити чергові лізингові платежі: 15.01.2009 р. у розмірі 4197,35 грн. та 15.02.2008 р. у розмірі 4197,35 грн.

В порушення вимог п. 3.2 договору лізингу, зазначені лізингові платежі не були сплачені, заборгованість згідно розрахунку позивача складає 8394,70 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 533 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Підпунктом 3.9. та 3.10. договору лізингу зазначено, що сума всіх платежів Лізингоодержувача на користь Лізингодавця є ціною даного договору. Ціна даного договору вказана в уточненому графіку платежів і встановлена в умовних одиницях, та виражена в гривнях. Платіж на день його оплати обчислюється за формулою: УО х К, де К - офіційний курс долара США по відношенню до гривні, встановлений НБУ. Оплата проводиться в гривнях та на умовах передбачених в уточненому графіку платежів. Ціна даного договору може змінюватись на підставах і в порядку, передбаченому даним договором.

Лізингові платежі виражені в українській гривні на день оплати, та підлягають перерахуванню, згідно п. 3.9. Договору.

Згідно уточненого графіку платежі змінюються відповідно до зміни офіційного курсу. Лізингоодержувач згоден, що при зміні офіційного курсу гривні по відношенню до долара США (118И), він самостійно перераховує платежі в гривнях відповідно до формули: УО х К, де К - офіційний курс гривні по відношенню до долара США (1/8И), встановлений НБУ на день платежу. Днем платежу є дата, вказана у графіку платежів.

Згідно із п. 1 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. п. 11.5. та 11.5.3. Договору лізингу договір може бути розірваний в односторонньому порядку, не звертаючись до суду, Лізингодавцем, якщо Лізингоодержувач істотно порушив договір. Розірвання договору відбувається шляхом направлення Лізингоодержувачу повідомлення про розірвання Договору за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання.

Відповідно до п. 11.5.3 істотними порушеннями вважаються коли Лізингоодержувач більше одного місяця прострочив оплату хоча б одного лізингового платежу або більш ніж на один місяць запізнюється з оплатою неустойки і/або штрафу, встановленого за цим Договором.

Згідно із п. 11.6. Договору лізингу коли є підстава розірвати цей договір, то Лізингодавець має право вимагати, від Лізингоодержувача заплатити за предмет лізингу Лізингодавцю всі лізингові платежі і неустойку (пеню та штрафи), які залишилися, до кінця строку лізингу, або розірвати договір. Після розірвання даного договору Лізингодавець має право вимагати повернути йому предмет лізингу, заплатити Лізингодавцю борги, строк оплати яких наступив до дня розірвання договору, а також заплатити штраф у розмірі 30 відсотків від розміру суми невикупленої вартості предмету лізингу. Також Лізингодавець має право вимагати від Лізингоодержувача покрити всі витрати, які були пов'язані з розривом договору (транспортування, збереження тощо). Лізингоодержувач повинен повернути Лізингодавцю предмет лізингу в такому стані, в якому одержав його, беручи до уваги нормальний знос...

Як встановлено судом, Позивач 19.02.2009р. на підставі п. п. 11.5, 11.6 договору направив відповідачу лист №81/02 від 08.12.2008р., в якому зазначалось, що з 11.03.2009р. договір лізингу вважається розірваним та зобов’язав відповідача не пізніше 13.03.2009р. повернути майно (предмет лізингу), а також заплатити борг по прострочених лізингових платежах та штрафні санкції за неналежне виконання договору лізингу.

Відповідно до ч.1 ст.806 Цивільного кодексу України за договором фінансового лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингооджержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі ст.1 Закону України “Про фінансовий лізинг” за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату.

          У зв’язку з тим, що відповідач добровільно не повернув предмет лізингу, та продовжує ним користуватися за умовами договору повинен сплатити відсотки від останнього платежу 16.02.2009р. до подачі позову тобто, за 474 дні, розмір даних відсотків становить 18083,10 грн. (а.с.9).

          Крім того, згідно п. 11.6 договору лізингу, сторони передбачили, що у разі істотного порушення даного договору Лізингоодержувач (відповідач) повинен сплатити Лізингодавцю (позивачеві) штраф в розмірі 30 відсотків від несплаченої вартості майна.

          Нарахований згідно розрахунку позивача штраф складає 34337,96 грн.грн.

          Пунктом 3.7 договору визначено, що одержану оплату за договором Лізингодавець розподіляє в такій черговості:

1) погашаються суми сплачені за Лізингоодержувача, що підлягають компенсації Лізингодавцю;

2) нарахована неустойка (пеня, штрафи);

3) сума винагороди Лізингодавця (відсотки);

4) вартість не викупленого майна.

          Керуючись п. 3.7 договору лізингу, позивач зарахував отримані після розірвання договору лізингу кошти (16977,05 грн.) в якості компенсації за понесені збитки/витрати на вчинення виконавчого напису у розмірі 724,72 грн., в якості повної оплати залишку по нарахованій пені 218,04 грн. та часткової оплати нарахованого штрафу у розмірі 16034,29 грн. (залишок по оплаті штрафу 18303,67 грн.).

          Тому з відповідача підлягають стягненню 44781,47 грн., в т.ч. 8394,70 грн. основний борг по несплачених лізингових платежах, 18083,10 грн. відсотки, 18303,67 грн. штрафу.

З огляду на вище досліджені обставини справи, останніми спростовуються доводи апелянта, а тому вимоги останнього не підлягають до задоволення.

Колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд –

Постановив:

Рішення господарського суду Волинської області від 14.09.10 у справі № 02/98-44 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Волинської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк