Постанова № 12852504, 22.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

22.11.10                                                                                           Справа № 7/56-2006

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Чорній Н.

за участю представників сторін:

від позивача - з»явився

від відповідачів - не з»явився

розглянувши апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2006р.

у справі № 7/56-2006

за позовом Спільного українсько-угорського підприємства „

до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, м.Ужгород

до Відділення державного казначейства в Ужгородському районі Закарпатської області, м.Ужгород

про стягнення 15306,59 грн. відсотків у зв”язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість та неправомірним вилученням коштів

Встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 23.03.06

у справі № 7/56-2006, позов Спільного українсько-угорського підприємства „Геліос”, задоволено частково.           Стягнуто з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-угорського підприємства „Геліос" (м. Чоп, вул. Берег, 2, код 19110530, р/р №26008301150061 у відділенні Промінвестбанку м. Чопа, МФО 312537) суму 2281грн. відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість. У задоволенні позовних вимог про стягнення суми відсотків у розмірі 5232,79 грн. за несвоєчасне відшкодування ПДВ, відмовлено. Позовні вимоги спільного українсько - угорського підприємства „Геліос" про стягнення відсотків у сумі 7792,80 грн., нарахованих на присуджену до стягнення за рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.12.2005р. у справі № 5/235 суму неправомірно вилучених Ужгородською МДПІ коштів у сумі 31 266,47 грн., виділено в окреме провадження та зупинено його до завершення Львівським апеляційним господарським судом розгляду пов'язаної з даною справи № 5/235. Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Ужгородська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в частині задоволення позову та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. Щодо обставин справи зазначає, що позивачем пропущено передбачений п.п. 15.3.1. п. 15.3. ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000р. №2181-111 (далі - Закон №2181-111) строк для відшкодування податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Щодо решти заявленої до стягнення суми відсотків у розмірі 7792,80 грн. представник податкового органу зазначив, що дана сума відсотків нарахована на присуджену за рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.12.2005р. у справі №5/235 до повернення з державного бюджету суму 31266,47 грн. неправомірно стягнутої заборгованості за порушення податкового та іншого законодавства. В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду скасувати і прийняти нове, яким до нарахувати 5232,79 грв., апеляційну скаргу МДПІ залишити без задоволення повністю. Представник позивача в обґрунтування своїх вимог послався на Наказ Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. № 200/86) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за № 489/5680 «про порядок відшкодування податку на додану вартість".           Представник МАПІ подав клопотання про розгляд справи без його участі. Розглянувши доводи апеляційної скарги, додаткові пояснення до апеляційної скарги, заслухавши представника позивача, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів встановила: Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення 15 306,59 грн. відсотків у зв”язку з несвоєчасним відшкодуванням податку на додану вартість та неправомірним вилученням коштів.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03.О4.03 справі № 2/13 присуджено до стягнення з державного бюджету на користь СП „Геліос" суму 33 264,36 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ.

На зазначену суму заборгованості з ПДВ позивачем нараховано 7 513,79 грн. відсотків, які він просить стягнути у межах даного судового спору.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", у редакції, яка діяла у періоді виникнення права платника податків на відшкодування відсотків, передбачалось, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів з бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Згідно з пп. 15. 3.1 п.15.3 ст.15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на шкодування.

Посилання МДПІ на те, що судом першої інстанції не було враховано, що норма ЗУ «Про податок на додану вартість», чинного на момент звернення до суду про стягнення відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ, не містять положень щодо нарахування сплати відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ і таким чином вимоги СП «Геліос»про стягнення відсотків у сумі 7513,79 грн. за несвоєчасне відшкодування ПДВ є безпідставними, оскільки на момент розгляду справи відсутня норма матеріального права, яка передбачає порядок нарахування і сплати відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ є помилковими, оскільки це прямо прописано в ЗУ «Про податок на додану вартість" від 03.04.97 г. № 168/97-ВР, в п.7.7.3. якого визначено, що суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю. На суму бюджетної заборгованості нараховуються проценти на рівні 120 відсотків від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Порядок нарахування і сплати відсотків за несвоєчасне відшкодування ПДВ чітко встановлено у Наказі Державної податкової адміністрації, Державного казначейства України від 2 липня 1997 р. № 209/72 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 21 травня 2001 р. № 200/86) Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 8 червня 2001 р. за № 489/5680 «Про порядок відшкодування податку на додану вартість", пунктом 6.3 якого передбачено, що на суму бюджетної заборгованості податковими органами в особовому рахунку платника після повного перерахунку коштів з бюджету нараховуються відсотки на рівні 120 відсотків річних від облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент її виникнення, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Податкові органи повідомляють платника податку про належні йому суми відсотків за бюджетною заборгованістю.

Як зазначив представник позивача, повідомлення ним не отримано ні в усній, ні в письмовій формі. Даних доводів позивача, представником МДПІ не спростовано.

Даним Наказом передбачено також, що за заявою платника податків такі суми можуть бути перераховані на його рахунок, направлені на погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість або в рахунок інших податків, зборів (обов'язкових платежів), які надходять до Державного бюджету України.

Колегія суддів погоджується із доводами представника позивача про те, що суд першої інстанції помилково зменшив період виникнення права на нарахування відсотків та дати звернення до суду з вимогами про їх стягнення посилаючись на ЗУ „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІП від 21.12.2000р., так як порядок нарахування відсотків та строки нарахування прямо прописані в п.6.3 наказу ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 за N 200/86.

Враховуючи положення п.6.3 наказу ДПА України та Державного казначейства України від 21.05.2001 за N 200/86 та той факт, що відсотки нараховуються тільки після повного перерахунку коштів з бюджету, а перерахування відбулося 15.12.2003 року то строк позовної давності минає тільки 15.12.2006р.. Як встановлено судом, позовна заява зареєстрована 21.02.2006 року.

Таким чином, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у позові про стягнення суми відсотків у розмірі 5 232,79 грн. за несвоєчасне відшкодування ПДВ.

Щодо висновків суду першої інстанції про виділення в окреме провадження позовної вимоги про стягнення відсотків в сумі 7792,80грв., то в цій частині рішення суду першої інстанції є правомірним.

З огляду на вище досліджене та керуючись ст. ст. 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд –

Постановив :

Апеляційну скаргу Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області, задоволити частково.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2006р.

у справі № 7/56-2006, скасувати частково. Прийняти нове рішення.

Позов Спільного українсько-угорського підприємства „Геліос” задоволити частково. Стягнути з Державного бюджету України на користь Спільного українсько-угорського підприємства „Геліос”(м. Чоп, вул.. Мукачівське шоссе,2, код 19110530, р/р 26006353183001)

7 513,79 грв. відсотків за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість.

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.03.2006р. у справі № 7/56-2006 в частині виділення в окреме провадження позовної вимоги спільного українсько - угорського підприємства „Геліос" про стягнення відсотків у сумі 7792,80 грн., нарахованих на присуджену до стягнення за рішенням господарського суду Закарпатської області від 26.12.2005р. у справі № 5/235 суму неправомірно вилучених Ужгородською МДПІ коштів у сумі 31 266,47 грн. та зупинення його до завершення Львівським апеляційним господарським судом розгляду пов'язаної з даною справи № 5/235, залишити без змін.

Господарському суду Закарпатської області видати наказ.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Закарпатської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк