Постанова № 12852506, 22.11.2010, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

22.11.10 Справа № 2/8-124

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Р. Марко

суддів С. Бойко

Т. Бонк

При секретарі Чорній Н.

за участю представників сторін

Від позивача- з»явився

Від відповідача- з»явився

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ»Калина- Тернопіль»

на рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.10

у справі № 2/8-124

за позовом п/п ОСОБА_2

до відповідача ТзОВ»Калина- Тернопіль»

про : зобов»язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Тернопільської області від

16.03.10 у справі № 2/8-124, задоволено позов п/п ОСОБА_2

Зобов»язано ТзОВ "Калина-Тернопіль" (вул. Медова, 18, м.Тернопіль (ідент. код 33091084)) поставити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1)) бензин А-76 в кількості 4 520 літрів та бензин А-95 в кількості 95 літрів. Визначено, що даний бензин оплачений. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Калина-Тернопіль" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 185 грн. 64 коп. в повернення сплаченого державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити. Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує тим, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального права, судом неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи. В апеляційній скарзі вказує , що судом в односторонньому порядку прийнято докази, а саме судом було прийнято в якості доказів по справі рахунки № 2404 ХМ від 24.04.2009 року; № 1057 ХМ від 29.04.2009 року; № 1056 ХМ від 29.04.2009 року; № 2107 ХМ від 21.07.2009 року; № 2380 24.07.2009 року: № 2407 від 24.07.2009 року; № 2110 від 03.08.2009 року; № 2416 від 14.06.2009 року. Однак, апелянт вважає, що дані докази не мають значення для справи, так як вони не підтверджують і не спростовують будь які позовні вимоги позивача, щодо недопоставки йому товару. Апелянт зазначає, що ним неодноразово в залі судового засідання заявлялось клопотання, щодо того, що печатки та підпис який стоїть в рахунку № 1083 ХМ від 18.05.2009 року є підроблені. Але суд дане клопотання до уваги не взяв і прийняв даний рахунок, як належний у справі доказ, що підтверджує про те, що відповідач через даний рахунок запропонував позивачеві наявний в нього товар, по конкретній ціні та кількості. Доказом про отримання позивачем рахунку № 1009 ХМ від 18.05.2009 року є виписка із журналу про прийняття факсу. Дана виписка не може вважатись належним доказом, так як ведення даного журналу є правом, а не обов»язком позивача. Тому через даний журнал не можна стверджувати, що саме 21.05.09 року і що саме об 11 год 46 хв. позивач отримав даний рахунок від відповідача. Апелянт стверджує, що рахунок-фактуру № 1009 ХМ від 18.05.2009р. він не виставляв. Виставлені ним рахунки-фактури №2605 від 26.05.2009р., №1506 від 15.06.2009р., №3006 від 30.06.2009р., №1407 від 14.07.2009р. та №210 від 22.10.2009р. підписані повноважною особою, підписи якої завірені печатками; поставка нафтопродуктів проведена згідно договору № 09/х/59 від 01.12.2008р., пунктом 3.1 якого передбачено, що ціна на товар формується ним (постачальником) кожен день і на день поставки обумовлюється у видатковій накладній, що ним і додержано. Щодо виправлення дати складання договору від 01.12.2008р., то апелянт зазначив, що таке виправлення було узгоджене представниками сторін.

Крім того, 22.11.10, представником апелянта подано клопотання про зупинення провадження по справі та надіслання матеріалів справи до слідчих органів з метою з»ясування питання, щодо порушення кримінальної справи за фактом підробки документів, печаток, а також використання підроблених документів, печаток; шахрайства. Однак, дослідивши доводи викладені у поданому клопотанні, суд дійшов висновку, що дане клопотання належним чином не обґрунтовано, а тому не підлягає до задоволення. Крім цього, колегія суддів вважає, що подання такого клопотання зумовлене наміром апелянта затягнути процес, а не встановити обставини, які досліджуються судом.

В судовому засіданні, представник позивача заперечив проти доводів апелянта, просив рішення суду залишити без змін, як таке, що прийнято з дотриманням норм чинного законодавства та на підставі досліджених усіх обставин справи. Зокрема зазначив, що в договірних відносинах з відповідачем він не перебуває. Договору № 09/х/59 від 01.12.2008р. на який посилається відповідач, він не підписував. Виправлення дати договору не визнає. Також зазначив, що рахунок-фактуру № 1009 ХМ від 18.05.2009р. він одержав 21.05.2009р. і в той же день кошти перераховані. Товар його водій одержував не по видаткових накладних, а по товаротранспортних накладних. Видаткові накладні він одержав від відповідача після реалізації спірних нафтопродуктів. Тому підписав їх не сподіваючись на фальсифікації.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, дослідивши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення вимог апелянта.

При цьому колегія виходила з наступного.

Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обовязків. Господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документу. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну телефонограмами, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень (ст. 181 Господарського кодексу України, ст. 207 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Як встановлено судом, 21.05.2009р. о 11 год. 46 хв. позивач по факсу одержав від відповідача рахунок-фактуру № 1009 ХМ від 18.05.2009р., в якому зазначив предмет поставки, кількість літрів, ціну за літр та суму з ПДВ, строк дії даного рахунку, найменування постачальника і одержувача.

Враховуючи, що у рахунку відповідача, в якому зазначені всі істотні умови договору, передбачені ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, останній є пропозицією відповідача укласти договір з позивачем.

Судом встановлено, що позивач прийняв пропозицію відповідача, перерахувавши на рахунок останнього 270 728 грн. 75 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №145 від 21.05.2009р. та №146 від 21.05.2009р.), у яких зазначено в рахунок якого документу, позивач перераховує кошти. Тобто, в той же день (21.05.2009р.) коли позивач одержав від відповідача пропозицію (рахунок-фактуру №1009 ХМ від 18.05.2009р.) він оплатив попередньо (ст. 693 Цивільного кодексу України) вартість зазначеного в рахунку-фактурі товару.

Такі дії сторін відповідають ст. 642 Цивільного кодексу України, згідно якої, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила відповідну суму грошей), дана дія засвідчує її бажання укласти договір, то ця дія є прийняттям пропозиції.

З огляду на вище зазначені положення ЦК України, на час одержання по товаротранспортних накладних товару, зазначеного в рахунку-фактурі №1009 ХМ від 18.05.2009р., сторони знаходились в договірних відносинах, зазначених у даній фактурі. А тому, заключивши договір поставки і одержавши попередню оплату, відповідач зобовязаний був поставити позивачеві дизпаливо та бензин, саме в тій кількості та по тій ціні, які зазначені саме в рахунку-фактурі №1009 ХМ від 18.05.2009р., одержаному позивачем по факсу.

Як встановлено судом, відповідач по договору повинен був поставити бензин А-76 по ціні 3,3333 грн., а бензин А-95 по ціні 4,2500 грн. Однак, відповідачем поставлено бензин А-76 по ціні 4,80 грн., а бензин- А-95 по ціні 5,35 грн.

З огляду на вище досліджені обставини, судом першої інстанції вірно встановлено, що внаслідок завищення ціни на вищезазначені нафтопродукти, відповідач не допоставив позивачеві бензин А-76 в кількості 4520 літрів та бензин А-95 в кількості 95 літрів., що є порушенням ст. 662 Цивільного кодексу України.

Враховуючи положення ст. ст.. 620, 622 Цивільного кодексу України та той факт, що внаслідок неналежного виконання договірних зобовязань, позивач недоотримав від відповідача нафтопродукти, тому позивач має право витребувати їх відповідно до умов зобовязання. Має право вимагати виконання зобовязань в натурі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона належними доказами повинна довести наявність тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак, апелянтом належними доказами не доведено того, що виправлення дати складання договору № 09/х/59 від 01.12.2008р. відбулося за узгодженням з позивачем. Так як позивач заперечує виправлення дати договору та заперечує сам факт укладення даного договору.

Щодо обґрунтування апеляційних вимог рахунком-фактурою №1083 ХМ від 18.05.2009р., то на думку суду даний доказ не має значення для справи, так як позивач обґрунтовує недопоставку товару на підставі інших рахунків- фактури. Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, рахунок-фактура №1083 ХМ від 18.05.2009р. не підтверджує дату одержання такого. Даний рахунок може служити підтвердженням того, що відповідач запропонував позивачеві наявний в нього товар, по конкретній ціні і кількості, даний рахунок не може служити підтвердженням того, що вказана відповідачем ціна діє тільки 18.05.2009р. Крім того, в рахунку-фактурі не конкретизовано на протязі якого одного дня дійсний рахунок.

З огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів, вважає, що місцевим господарським судом за наявних у справі доказів в цілому зроблено правильні висновки щодо обставин справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Тернопільської області від 16.03.10 у справі № 2/8-124 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати до господарського суду Тернопільської області.

Головуючий Р. Марко

Суддя С. Бойко

Суддя Т. Бонк