Постанова № 12852477, 06.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.12.2010                                                                                           № 29/468

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Мітіна Т. В. –представник за довіреністю,

від відповідача: Осадчий К. Є. –представник за довіреністю

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл"

на рішення Господарського суду м.Києва від 27.07.2010

у справі № 29/468 ( .....)

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Вольний вітер"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Селл"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 9606365,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Вольний вітер" звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ “Селл” 6382000 грн. основного боргу, 2814209,00 грн. інфляції, 410156 грн. 3% річних, а всього 9606365 грн. заборгованості.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 27.07.2010 у справі № 29/468 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вольний ветер” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Селл” про стягнення 9 606 365, 00 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2010 у справі № 29/468 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю “Вольний ветер”.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення неповно з’ясовано обставини справи, та порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема відповідач зазначає, що позивачем не було обґрунтовано правомірність укладення ТОВ „Фінансист” договорів купівлі-продажу цінних паперів від імені та за дорученням ТОВ „Вольний вітер”. Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково прийнято як належний доказ Акт звірки взаємних розрахунків від 17.01.2007, підписаний від імені ТОВ „Вольний вітер” директором Перегонцевим І.В., а від імені ТОВ „Селл” – Поліщук Н.С.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне:

06.03.2006р Товариство з обмеженою відповідальністю “Фінансист”, яке діяло на підставі договору доручення № К-030-06 від 06.03.3006р., як повірений від імені та за дорученням Товариства з обмеженою відповідальністю “Вольний Вітер” уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю “Селл” договір купівлі-продажу цінних паперів № вК-030-06.

Відповідно до умов договору продавець за посередництвом брокера як своєї уповноваженої особи зобов’язався передати у власності покупця, а покупець зобов’язаний прийняти та оплатити цінні папери, в саме 5 простих векселів, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю “Дік-Сартр”: простий вексель № 3208981717 номінальною вартістю 600000 грн.; простий вексель № 3208981718, номінальною вартістю 600000 грн.; простий вексель № 3208981719, номінальною вартістю 600000 грн.; простий вексель № 3208981721, номінальною вартістю 600000 грн.; простий вексель № 3208981722, номінальною вартістю 600000 грн.; та 2 (два) простих векселя, емітованих БПП “Харакс”(код ЄДРПОУ 22915409), простий вексель № 65305868522610, номінальною вартістю 600000 грн., простий вексель № 65305868522611, номінальною вартістю 600000 грн.

Пунктом 2.2 договору № вК-030-06 встановлено, що оплата цінних паперів покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів в розмірі вартості векселів 4200000 грн. на банківський рахунок продавця, встановлено строк оплати –протягом 90 банківських днів з моменту передачі векселів покупцю.

Відповідно до п.2.1. договору позивач 06.03.2006р. передав відповідачу векселі, про що був складений акт прийому передачі цінних паперів.

ТОВ “Селл ”зобов’язався розрахуватися до 18.07.2006р. Проте, у встановлений Договором № вК-030-06 строк Товариство з обмеженою відповідальністю “Селл” не здійснив розрахунків у повному обсязі.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Селл” сплатило лише 1418000,00грн., а заборгованість складає 2782000,00грн., що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 17.01.2007р.

Крім того, на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів № вК-034-06 від 13.03.2006 p., який був укладений ТОВ “Фінансист” від імені ТОВ “Вольний вітер”на підставі договору доручення №К-034-06 від 13.03.2006 року, та ТОВ “Селл”, ТОВ “Вольний вітер” передало, а ТОВ “Селл”прийняло 2 простих векселя, емітованих Товариством з обмеженою відповідальністю “Дік-Сартр”: простий вексель № 3208981727, номінальною вартістю 600 000,00 грн.; простий вексель № 3208981729, номінальною вартістю 600 000,00 грн.; та 4 простих векселя, емітованих БПП “Харакс”: простий вексель № 65305868522612, номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 65305868522613, номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 65305868522614, номінальною вартістю 600 000 грн.; простий вексель № 65305868522617, номінальною вартістю 600 000 грн.; кого: 6 простих векселів на загальну суму 3 600000 грн.

Відповідно до пункту 2.2 Договору № вК-034-06 оплата придбаних векселів повинна була відбутися у строк, не пізніше 90 банківських днів з моменту передачі векселів покупцю.

Відповідно до пункту 2.1 Договору № вК-034-06 ТОВ “Вольний вітер”13.03.2006 р. передав ТОВ “Селл” векселі, що були предметом договору, про що був складений акт прийому-передачі цінних паперів. ТОВ “Селл”мав розрахуватися до 27.07.2006 р. Проте, у встановлений Договором № вК-030-06 строк ТОВ “Селл”не здійснив розрахунків. Заборгованість ТОВ “Селл”за зазначеним договором складає 3 600000 грн., що підтверджується актами звірки взаємних розрахунків від 17.01.2007 р.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Селл” перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Вольний вітер”за продані 13 простих векселя становить 6382000,00грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися - належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для неналежного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не виконав свої зобов’язання за договорами у повному обсязі.

Заперечення відповідача викладені в апеляційній скарзі. не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Також слід зазначити, що договір купівлі-продажу цінних паперів № вК-034-06 від 13.03.2006 p., який був укладений ТОВ “Фінансист” від імені ТОВ “Вольний вітер” та договір доручення №К-034-06 від 13.03.2006 року на підставі якого був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів не було визнано у встановленому чинним законодавством України порядку недійсним.

Факт наявності боргу у Відповідача в сумі 6382 000 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем на спростований, тому колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення основного боргу підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача, відповідно до статті 625 ЦК України, 3% річних у сумі 410156,00 грн. та 2814209,00 грн. індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Таким чином, враховуючи те, що в апеляційній скарзі апелянтом заявлені позовні вимоги не спростовані, а також апелянтом не надано документів на підтвердження своїх заперечень та доказів перерахування відповідачем позивачу суми боргу, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню та вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

Керуючись ст.ст. 99,101, 103, 105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.           Апеляційну скаргу апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Селл" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2010 по справі №29/468 – без змін.

2.          Матеріали справи № 29/468 повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді