Постанова № 12852458, 01.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2010                                                                                           № 01/1391

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Корсака В.А.

суддів:           

За участю представників:

від позивача: Ганенко І.С. (за дов.),

від відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Терапостаченерго"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010

у справі № 01/1391 ( )

за позовом                               ТОВ "Терапостаченерго"

до                                                   ВАТ "Черкаський асфальтобетонний завод"

про                                                   стягнення 163608,95 грн.

ВСТАНОВИВ:

В липні 2010 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідача (з врахуванням Заяви про зміну позовних вимог від 14.09.2010 вх.№13906, а.с. 46) про стягнення 158608, 95 грн., з яких: 84706, 41 грн. – заборгованості за Договором №77/1 від 03.04.2008, 5839, 72 грн. – інфляційних, 56201, 91 грн. – 0,3 відсотки за кожен день користування чужими коштами, 9169, 72 грн. – пені, 2691, 19 грн. – штрафу.

Відповідач заперечував проти позовних вимог з посиланням на те, поставка відбувалась поза межами Договору, даний договір не набув чинності, так як поставка товару відбувалась не за його ТОВ «ЧАЗ», як це передбачено пунктом 4.2. Договору.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 01/1391 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.

Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторони по справі працювали по усним договорам на підставі видаткових накладних, а не за Договором №77/1 від 03.04.2008, оскільки такий висновок не відповідає обставинам справи, з огляду на таке.

Між сторонами було укладено договір від 03.04.2008, відповідно до пункту 1.1. якого, постачальник (позивач) зобов’язується передати у власність, а покупець прийняти та вчасно оплатити вартість нафтопродуктів – мазуту, пічного палива та бітуму (далі – товар). Як вбачається з видаткових накладних долучених до матеріалів справи, позивач поставляв відповідачу бітум, тобто товар, визначений пунктом 1.1. Договору. Крім того, поставка по Договору підтверджується актами звірки взаєморозрахунків станом на 16.06.2008, 07.08.2008 та 30.09.2009.

Відповідач не скористався наданим йому правом на учать свого представника в судовому засіданні 21.06.2010, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, доказом чого є повідомлення про вручення поштового відправлення за №882878 (а.с. 99). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Роз’яснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача, повідомленого належним чином про час та місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника позивача, колегією суддів встановлено наступне.

03.04.2008 між Товариства з обмеженою відповідальністю „Терапостаченерго” (постачальник) та Відкритого акціонерного товариства „Черкаський асфальтобетонний завод” (покупець) був укладений Договір №77/1 (далі – Договір), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов’язався передати у власність, а покупець прийняти і вчасно оплатити вартість нафтопродуктів –мазуту, пічного палива та бітуму (товару).

Відповідно до пункту 2.1 асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії визначається в рахунках постачальника або товарно-транспортних або видаткових накладних. Рахунки та накладні є невід’ємною частиною даного договору.

Пунктами 3.2. та 3.3. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо поставка товару покупцю буде відбуватись після попередньої оплати згідно з рахунком, покупець зобов’язаний зробити 100% попередньої оплати загальної вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару. У випадку, якщо поставка товару покупцю буде відбуватись з відстрочкою оплати за товар, покупець зобов’язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту передачі йому товару.

Відповідно до наданих позивачем копій видаткових накладних №РН-0000024 від 23.09.2009 та №РН-0000022 від 18.09.2009 позивач постави відповідачу бітум дорожній БНД на загальну суму 164755 грн. 00 коп.

На сплату вартості поставленого бітуму позивачем видано рахунки-фактури №СФ-0000022 від 18.09.2009 та №0000024 від 23.09.2009.

Як вбачається з банківських виписок з особового рахунку позивача, відповідач за поставлений бітум розрахувався частково, таким чином заборгованість останнього на час розгляду судом даної справи складає 84706, 41 грн.

Акту звірки, складений між сторонами станом на 30.09.2009 (а.с. 20), підтверджує наявність заборгованості відповідача перед позивачем на загальну суму 144706, 41 грн.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Договір укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки, таким чином до нього застосовуються відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов’язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України).

Пунктами 3.2. та 3.3. Договору сторони погодили, що у випадку, якщо поставка товару покупцю буде відбуватись після попередньої оплати згідно з рахунком, покупець зобов’язаний зробити 100% попередньої оплати загальної вартості товару протягом трьох банківських днів з моменту отримання товару. У випадку, якщо поставка товару покупцю буде відбуватись з відстрочкою оплати за товар, покупець зобов’язаний оплатити вартість поставленого товару протягом 60 (шістдесяти) банківських днів з моменту передачі йому товару.

Таким чином, у Договорі сторони погодили два способи оплати товару: 1) попередня оплата та 2) з відстрочкою платежу протягом 60 днів з моменту поставки товару.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, поставка товару відповідачу відбувалась без попередньої оплати, тому відповідач зобов’язаний був оплатити товар протягом 60 днів з моменту його поставки.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що складені між сторонами документи щодо отримання та оплати бітуму, не містять строків оплати його вартості, спростовуються вищевикладеним.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов’язком для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання зобов’язань за Договором, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 84706, 41 грн.

Висновок суду першої інстанції стосовно того, що жоден із складених між сторонами документів не містить відомостей, що триманий відповідачем бітум відповідно до видаткових накладних №РН-0000024 від 23.09.2009 та №РН-0000022 від 18.09.2009 був поставлений не на підставі Договору, судова колегія вважає безпідставним, з врахуванням наступного.

Як зазначалось вище, пунктом 2.1 Договору сторони погодили, що асортимент, ціна, кількість та загальна вартість товару при поставці кожної партії визначається, зокрема, у видаткових накладних. Рахунки та накладні є невід’ємною частиною даного договору.

З видаткових накладних №РН-0000024 від 23.09.2009 та №РН-0000022 від 18.09.2009 вбачається, що позивач поставляв відповідачу бітум дорожній, тобто саме той товар, який визначено пунктом 1.1. Договору.

Крім того, поставка передбаченого Договором бітуму була здійснена під час дії укладеного Договору. Відповідач не надав суду ніяких доказів існування будь-якого іншого договору поставки бітуму. Таким чином,відсутні підстави вважати, що спірні поставки відбувались поза межами дії Договору №77/1 від 03.04.2008.

Та обставина, що сторони не вказували реквізити Договору у видаткових накладних не свідчить про те, що поставка була поза Договором.

Таким чином, твердження відповідача про те, що поставка відбувалась поза межами Договору не можуть бути визнані обґрунтованими при наявності укладеного між сторонами письмового договору.

Посилання відповідача на те, що Договір не набув чинності, оскільки поставка товару відбувалась не за його заявками, як це передбачено пунктом 4.2. Договору, судом не можу бути прийнято до уваги, з огляду на те, що подача заявок підтверджується фактично здійсненими поставками товару, а отримання бітуму відповідачем не заперечується.

Таким чином, судова колегія дійшла до висновку, що поставка відбувалась саме за умовами вказаного Договору, а тому визнає обґрунтованими заявлені позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості – 84 706, 41 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 5839, 72 грн. – інфляційних, 56201, 91 грн. – 0,3 відсотки за кожен день користування чужими коштами, 9169, 72 грн. – пені, 2691, 19 грн. – штрафу.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України не передбачає наявність вини, оскільки згідно частини 1 даної статті боржник не звільняється за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, а входять до складу грошового зобов’язання, з огляду на що, їх стягнення не залежить від вини боржника у простроченні грошового зобов’язання.

Враховуючи встановлене судом прострочення відповідачем зобов’язання та норми статті 625 Цивільного кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5839, 72 грн. – інфляційних, за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Пунктом 6.2. Договору сторони передбачили, що покупець за даним договором сплачує постачальнику:

- пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за порушення строків оплати, передбачених п. 3.2. або 3.3. даного Договору;

- штрафну неустойку (штраф) у розмірі 3 відсотків від суми, яку покупець своєчасно не оплатив, протягом строку, передбаченого пунктом 3.3. даного Договору;

- у разі у разі порушення строків оплати, передбачених п.3.3. даного Договору штраф за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,3 відсотка від суми, яку покупець своєчасно не оплатив за кожен день прострочки.

За таких обставин, з врахуванням прострочки відповідачем зобов’язання передбаченого пунктом 3.3. Договору, з нього на користь позивача підлягає стягненню 56201, 91 грн. – 0,3 відсотки за користування чужими коштами, 9169, 72 грн. – пені, 2691, 19 грн. – штрафу, за розрахунком позивача, перевірним судом.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем доведено належними та допустимим доказами наявність у відповідача заборгованості за Договором.

Відповідно до часини 4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

Таким чином, державне мито за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 по справі № 01/1391 прийнято з неповним з’ясуванням всіх обставин справи, у зв’язку з чим підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 14.09.2010 у справі № 01/1391 скасувати.

Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» (18030, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, код ЄДРПОУ 03327552, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» (18000, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 77/7, код ЄДРПОУ 35754908) 84706 (вісімдесят чотири тисячі сімсот шість) грн. 41 коп. – заборгованості, 5839 (п’ять тисяч вісімсот тридцять дев’ять) грн. 72 коп. – інфляційних, 56201 (п’ятдесят шість тисяч двісті одна) грн. 91 коп. – 0,3 відсотки за користування чужими коштами, 9169 (дев’ять тисяч сто шістдесят дев’ять) грн. 72 коп. – пені, 2691 (дві тисячі шістсот дев’яносто одна) грн. 19 коп. – штрафу, 1586 (одну тисячу п’ятсот вісімдесят шість) грн. 09 коп. – державного мита та 236, 00 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.»

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Черкаський асфальтобетонний завод» (18030, м. Черкаси, вул. Чигиринська, 86, код ЄДРПОУ 03327552, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Терапостаченерго» (18000, м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, оф. 77/7, код ЄДРПОУ 35754908) 793 (сімсот дев’яносто три) грн. 04 коп. – державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

4. Видачу наказів доручити Господарському суду Черкаської області.

5. Матеріали справи № 01/1391 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді