Постанова № 12852453, 07.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010                                                                                           № 50/243

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з'явився.

від відповідача – Гаврилюк В.М., Барабаш П.В.

від прокуратури – не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Готель-Веста"

на рішення Господарського суду м.Києва від 21.07.2010

у справі № 50/243 ( .....)

за позовом                               Прокурор м. Вільногірська Дніпропетровської області

до                                                   ТОВ "Готель-Веста"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 8437,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.07.2010 року позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Готель-Веста” на користь Вільногірської міської ради основний борг в розмірі 8437,38 грн.

          Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Готель-Веста” в дохід державного бюджету 102,00 грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2010 року у справі № 50/243, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що рішення Господарського суду м. Києва від 21.07.2010 року у справі № 50/243 винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Згідно квитанції банку від 26.07.2009 року на суму 3838,80 грн. відповідач через генерального директора Барабаша П.В., було здійснено плату за користування земельною ділянкою на користь Вільногірської міської ради, згідно договору № 127 від 05.02.2009 року.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.10.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 09.11.2010 року.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суду.

          В судове засідання 09.11.2010 року представник позивача та прокуратури не з’явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином, проте представником позивача подано клопотання, в якому останній просить розглядати справи без участі представника останнього. Розгляд справи було відкладено на 23.11.2010 року.

          В судове засідання 23.11.2010 року представник позивача та прокуратури не з’явилися, про місце та час судового засідання повідомлені належним чином. Розгляд справи було відкладено на 07.12.2010 року.

          Колегією суддів відхилено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 50/243, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами не доведено чому розгляд справи № 50/243 є неможливим до розгляду справи № 18/230-10, яка розглядається господарським судом Дніпропетровської області.

          Представником відповідача подано письмові пояснення по справі, в яких останній просить рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

          В засідання суду, призначене на 07.12.2010 року представник позивача та прокуратури повноважних представників не направили та не повідомили суд про причини їх неявки, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

          Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача та прокуратури враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи, Прокурор м. Вільногірська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Вільногірської міської ради звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Готель-Веста” заборгованості за користування земельною ділянкою у розмірі 8437,38 грн.

          У відповідності до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладені функції захисту інтересів держави, які реалізуються шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою.

          Згідно п. 6 ч. 2 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право звернутись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

          У відповідності зі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою для представництва інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

          Згідно із ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

          Відповідно до резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 09.04.1999 року № 3-рп/99, прокурори вправі звертатися в господарський суд з позовними заявами в інтересах держави в особі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, яким законом надані повноваження органів виконавчої влади. Під поняттям органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах, необхідно розуміти орган, на який державою покладено обов'язок здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

          Таким органом, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13, 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надані повноваження органа виконавчої влади.

          Згідно з п. 1 перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, прийняті відповідними органами, підлягають виконанню відповідно до вимог цього кодексу, що набрав чинності з 01.01.2002 року.

          Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

          Ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст віднесено розпорядження землями територіальних громад та надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності.

          Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Як вбачається з матеріалів даної справі та було вірно встановлено судом першої інстанції, земельна ділянка площею 2261 кв.м. розташована в м. Вільногірську по вул. Ленінського Комсомолу, 22 (товариство з обмеженою відповідальністю «Готель-Веста») належить на праві власності територіальній громаді міста. Таким чином, органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є Вільногірська міська рада.

          10.10.2007 року Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичній особі - Товариства, з обмеженою відповідальністю «Готель-Веста» та зазначений суб'єкт підприємницької діяльності включено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

          Виконавчим комітетом Вільногірської міської Ради, ТОВ «Готель-Веста» 21.04.2009 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно - нежитлову будівлю (готель) загальною площею 882,3 кв. м., яка розташована в м. Вільногірську Дніпропетровської області по вул. Ленінського Комсомолу, 22.

          Так, 18.12.2009 року комісією, створеною рішенням виконкому Вільногірської міської Ради від 18.11.2009 № 514 здійснено визначення збитків, завданих Вільногірській міській Раді внаслідок неодержання від ТОВ «Готель - Веста» доходу за користування земельною ділянкою загальною площею 2261 кв. м., розташованою по вул. Ленінського Комсомолу, 22 в м. Вільногірську Дніпропетровської області, за яким складено відповідний акт про визначення збитків.

          Згідно акту визначення збитків, завданих Вільногірській міській Раді від неодержання доходу за користування земельною ділянкою ТОВ «Готель-Веста» від 18.12.2009 року, плата за користування земельною ділянкою сплачувалась до бюджету власником будівлі по вул. Ленінського Комсомолу, 22 м. Вільногірська Барабашем П.В. в повному обсязі з 24.07.2007 року по 12.01.2009 року, згідно з даними ОДПІ № 4298/9/15-4-04 від 30.11.2009 року. Зазначений об'єкт нерухомості було передано як внесок до статутного фонду ТОВ «Готель-Веста», яке зареєстровано 10.10.2007 року.

          Згідно довідкам Держкомзему у м. Вільногірську грошова оцінка земельної ділянки площею 2261 кв. м., яка знаходиться в користування ТОВ «Готель-Веста», у 2009 році становить 72736,37 грн. Термін, протягом якого допущено неодержання доходу за користування земельною ділянкою ТОВ «Готель-Веста» 01.01.2009 року по 18.12.2009 року. Плата користування земельною ділянкою ТОВ «Готель-Веста» встановлена рішенням Вільногірської міської Ради від 19.02.2009 року № 1110-64/У на 2009 рік в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки.

          Нарахування збитків від неодержання доходу за користування земельною ділянкою за ставкою в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки у 2009 році:

72736,37 грн. х 12% = 8728,36 грн. - в рік

8728,36 грн.: 12 міс. =727,36 грн. - в місяць

727,36 грн. : 30 дн. = 24,25 грн.

24,25 грн. х 18 дн. = 436,42 грн.

727,36 грн. х 11 міс. - 8000,96 грн. - за 11 місяців

8000,96 грн. + 436,42 грн. = 8437,38 грн.

          Таким чином, збитки від неодержання доходу за користування земельною ділянкою ТОВ «Готель-Веста» за ставкою в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки 01.01.2009 року по 18.12.2009 року складають 8437,38 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 05 лютого 2009 року Вільногірська міська рада, в особі міського голови Федоренка Віталія Павловича, який діє на підставі Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з одного боку і землекористувач товариство з обмеженою відповідальністю „Готель-Веста" в собі директора Барабаш Петра Васильовича, який діє на підставі Статуту, з другого боку, уклали договір № 127 про плату за користування земельною ділянкою

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ст. 612 ЦК України).

Пунктом 1.1 договору Вільногірська міська рада дала дозвіл товариству з обмеженою відповідальністю „Готель-Веста" на укладення договору про плату за користування земельною ділянкою на земельну ділянку загальною площею 2261 кв.м., яка знаходиться по вул. Ленінського Комсомолу, 22 та використовується - для реконструкції нежитлової будівлі (готель), для подальшого оформлення договору оренди згідно з планом землекористування.

Згідно п. 1.2. договору в зв'язку з довготривалою процедурою оформлення технічної документації на земельну ділянку, яка необхідна для укладення договору оренди (викупу), землекористувач товариство з обмеженою відповідальністю Готель-Веста" на підставі Закону України "Про плату за землю" та рішення міської ради „Про внесення змін до рішення сесії № 698-28/1У від 30.07.2004 року "Про надання згоди суб'єктам підприємницької діяльності на укладення тимчасової угоди про плату за користування земельними ділянками під об'єктами нерухомого майна на період оформлення правоустановлюючих документів на землю, зобов'язується сплачувати плату за фактичне користування земельною ділянкою до укладення договору оренди (купівлі - продажу).

Відповідно до п. 2.1. договору плата за користування земельною ділянкою встановлюється в розмірі ставки орендної плати на 2009 рік (12%) від нормативної грошової оцінки, оплата за землю з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року за кожний місяць становить 727,40 грн. (сімсот двадцять сім гривень 40 копійок) і вноситься землекористувачем щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця на рахунок Держказначейства р/р 33218812700012, МФО 805012, код ОКПО 24237534, код платежу -13050200.

Договір укладається на строк оформлення технічної документації до укладання договору оренди (купівлі-пррдажу) та його державної реєстрації (п. 2.2. договору).

Строк договору починає свій перебіг з 01.01.2009 року та закінчується 31.12.2009 року (п. 3.1. договору).

Згідно п. 4.1. договору землекористувач зобов’язаний щомісячно вносити плату за користування земельною ділянкою.

Відповідно до 5.1. договору у випадку порушення зобов’язання, що виникає з цього Договору, сторони несуть відповідальність, визначену цим Договором або правом, що є застосовним до цього Договору.

З огляду на викладене, колегія суддів цілком погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 8437,38 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належним чином не спростований, а відтак, позовні вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 8437,38 грн. визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, як вбачається з листа відділення Верхньодніпровської ОДПІ у м. Вільногірську в якому повідомляється, що фізичною особою Барабаш П.В. було сплачено у 2008 році податкове зобов'язання по орендній платі за землю в сумі 2058,69 грн. про що свідчить квитанція № 6870.456.4 від 30.12.2008 року.

Щодо сплати податкового зобов'язання по орендній платі за землю у 2009 році, то кошти згідно квитанції від 26.07.2009 року № 1 до бюджету не надходили. Також додатково зазначено, що згідно вищевказаної квитанції оплата була здійснена у неділю, тобто у неробочий (не операційний) банківській день так, як усі банки залежать від роботи Національного Банку України, то по даному платежу не могла відбутися дата валютування 26.07.2009 року.

Окрім цього, слід зазначити, що квитанція № 1, згідно якої, як стверджує відповідач, сплатив у Кіровському відділені Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк „Причорномор’я” (м. Дніпропетровськ), 3838,82 грн. плати земельного податку, датована 26.07.2009 року, проте Постановою Правління Національного банку України за № 305 від 20.05.2009 року було прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію з 25 травня 2009 року Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк „Причорномор’я” (м. Дніпропетровськ).

Технічний паспорт на нежитлову будівлю готелю «Світанок» по вул. Ленінградського Комсомолу, 22 у м. Вільногірську не може бути доказом фактичного використання відповідачем земельної ділянки загальною площею саме в розмірі 1197 кв.м.

Також, не може бути такими доказами подання відповідачем до податкового органу податкових розрахунків земельного податку за 2007-2010 роки.

Актом № 42/153 від 18.11.2010 року Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції було перевірено своєчасність подання товариством з обмеженою відповідальністю «Готель-Веста» податкових розрахунків по земельному податку за 2007-2010 року. Податкова інспекція не перевіряла достовірність даних вказаних відповідачем в податкових розрахунках по земельному податку. Відповідно не може бути доказом використання відповідачем земельної ділянки загальною площею саме в розмірі 1197 кв.м. фактична сплата здійснена відповідачем (лист № 2390/10/19 від 18.11.2010 року).

Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

          Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2010 року у справі № 50/243.

          Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 21.07.2010 року у справі № 50/243 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 50/243 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам та прокуратурі.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

09.12.10 (відправлено)