Постанова № 12852432, 24.11.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2010                                                                                           № 13/106-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Алданової С.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Куценко С.С. (довіреність б/н від 15.03.2010 р.)

від відповідача – Стеренчук Р.П. (довіреність № 23юр від 01.11.2010 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Торговий дім "Компанія м"ясний світ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.09.2010

у справі № 13/106-10 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Українська торгово-фінансова компанія"

до                                                   ТОВ "Торговий дім "Компанія м"ясний світ"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 2881176,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-фінансова компанія» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Компанія м’ясний світ» про стягнення 2881176,00 грн.

В порядку ст. 22 ГПК України, позивач уточнив позовні вимоги та просив зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Компанія м’ясний світ» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-фінансова компанія» м'ясо свинини глибокої заморозки в напівтушках другої категорії ГОСТ 7724-77 у кількості 120049 кг., яке було предметом договору зберігання №2 від 16.01.2009 р..

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.09.2010 р. позов задоволено повністю.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-фінансова компанія» є обґрунтованими та правомірними, а наявні в матеріалах справи документи підтверджують неналежне виконання відповідачем, покладених на нього умовами договору, обов’язків. Тому суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення вимог позивача в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мали місце неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, а також невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, звернуто увагу на наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують факт прийняття позивачем предмету спору.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення – без змін та заперечував факт повернення предмета договору зберігання.

Представником позивача заявлено клопотання щодо призначення судово-почеркознавчої та судово-криміналістичної експертиз по даній справі.

Представник відповідача проти заявленого клопотання заперечував та звернув увагу суду на наявні в матеріалах справи докази, що підтверджують факт прийняття позивачем предмету спору.

Колегія суддів, вислухавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку про відсутність підстав для призначення експертизи. Оскільки, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Згідно ст. 936 ЦК України, за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до ч. 1 ст. 943 ЦК України встановлено, що зберігач зобов'язаний виконувати свої обов'язки за договором зберігання особисто.

16.01.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір зберігання № 2, відповідно до якого відповідач брав на себе обов'язок з надання позивачу послуг зі складування та збереження свинини глибокої заморозки у напівтушах у холодильних камерах за адресою: м. Київ, вул. Академіка Білецького, буд. 34.

Відповідно до п 9.2 даного Договору, строк його дії встановлено до 16.07.2009 р.

Пунктом 2.3. Договору зберігання №2 від 16.01.2009 р. передбачено, що підтвердженням прийняття відповідачем від позивача на зберігання визначеної п.1.1. Договору продукції є підписаний сторонами Акт, в якому зазначається кількість переданої для зберігання продукції.

16.01.2009 р. між ТОВ “Українська Торгово-фінансова Компанія” та ТОВ “Торговий дім “Компанія м'ясний світ” було складено Акт прийому-передачі 120 049 кг. м'яса свинини, з зазначенням у ньому на виконання Договору зберігання від 16.01.2009 р., між ТОВ “Торговий дім “Компанія м'ясний світ” та ТОВ “Українська Торгово-фінансова Компанія”. Крім того, в матеріалах справи міститься і акт прийому-передачі від 05.02.2009 р. 120049 кг м’яса свинини, з зазначенням у ньому на виконання Договору зберігання від 16.01.2009 р. між ТОВ “Торговий дім “Компанія м'ясний світ” та ТОВ “Українська Торгово-фінансова Компанія”.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на вимогу позивача останньому було передано м'ясо відповідно до Договору зберігання №2 від 16.01.2009 р..

Вказана обставина підтверджується копіями накладних №05/03 від 06.03.2009р., №08/03 від 06.03.2009 р., №07/03 від06.03.2009 р., №06/03 від 05.03.2009 р., №09/03 від 07.03.2009 р., №10/03 від 07.03.2009 р.. та Акта здачі-приймання №0000002 від 23.04.2009 р. на виконання умов Договору зберігання №2 від 16.01.2009 р., згідно якого вказана продукція була передана відповідачем позивачу, яким остаточно оформлено правовідносини між сторонами. Вказаний акт підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений їх печатками, що робить його належним та достатнім доказом для прийняття судом відповідного рішення.

Посилання позивача на те, що даний акт здачі-приймання продукції №0000002 від 23.04.2009 р. підписаний представником без відповідних повноважень не можуть бути прийняті судом до уваги з наступних обставин.

Акт здачі-приймання №0000002 від 23.04.2009 р. підписаний представником позивача та скріплений його печаткою. Згідно п.3.4.1. «Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об’єднанням та громадянам дозволів на право відкриття ті функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів» (затверджена наказом МВС України від 11.01.1999 р. за №17; зареєстрована в Мінюсті України 28.04.1999 р. за №264/3557), відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законність користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об’єднань, суб’єктів господарської діяльності.

Позивачем було надано матеріали, що, на його думку, ставлять під сумнів легітимність Акта здачі-приймання продукції №0000002 від 23.04.2009 р., через неналежність (сумнівність) його атрибутів, а саме - печатки та неправомірності підпису акта працівником позивача Мазур Н.В.. Проте, останнім не було надано доказів, що підтверджували б факт звернення позивача до правоохоронних органів про крадіжку або втрату печатки підприємства, як цього вимагає п. 3.1.12. вказаної Інструкції.

Вищезазначені обставини, в їх сукупності, обумовлюють критичне ставлення суду до матеріалів, що були надані позивачем в обґрунтування не легітимності підписання Акта здачі-приймання продукції №0000002 від 23.04.2009 р.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2010 р. – скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-фінансова компанія».

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст.104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Компанія м’ясний світ» на рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2010 р. у справі № 13/106-10 задовольнити.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.09.2010 р. у справі № 13/106-10 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгово-фінансова компанія» (01021, м. Київ, вул. М. Грушевського, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 36185342) державне мито за подання апеляційної скарги у розмірі 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп.

Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи повернути Господарському суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді