Постанова № 12852398, 07.12.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2010                                                                                           № 42/263

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з'явився.

від відповідача – Єременко М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Київський Вісник"

на рішення Господарського суду м.Києва від 14.09.2010

у справі № 42/263 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Видавництво "Київська Правда" Корпоративне підприємство ДАК "Укрвидавполіграфія"

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Київський Вісник"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 218032,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року позов Відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Київська правда” Корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія” м. Києва задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Редакція газети “Київський вісник” (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, код 23152250) на користь Відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Київська правда” Корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія” (04136, м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, код 05905674) 193106,74 грн. боргу, 9495,79 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 15429,68 пені, 2180,32 грн. витрат по оплаті державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.09.2010 року у справі № 42/263, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог повністю.

          Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошує на тому, що рішення Господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року у справі № 42/263 винесене з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Cудом не встановлювався та не досліджувався факт того, що жодного акту приймання-передачі нерухомого майна (приміщення) між позивачем та відповідачем не існує.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.10.2010 року прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 09.11.2010 року.

          Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінювався склад колегії суддів.

          Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

          В судовому засіданні 09.11.2010 року оголошено перерву до 07.12.2010 року.

          В засідання суду, призначене на 07.12.2010 року позивач повноважних представників не направив та не повідомив суд про причини їх неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

          Колегія суддів, вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі представника позивача враховуючи, що останній належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

          Як вбачається з матеріалів даної справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, що згідно укладеного з Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву договору № 2848/2 про уступку угоди від 7 липня 2008 року позивач прийняв на себе права та обов’язки першого і став стороною за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2848 від 3 березня 2006 року.

          За умовами договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2848 від 3 березня 2006 року, орендодавець передав відповідачу в строкове платне користування приміщення площею 702 м2 на 6-му та 7-му поверхах адміністративно-побутового корпусу по вул. Маршала Гречки, 13 у м. Києві (в т.ч. на 6-му поверсі кімнати №№ 601-615 площею 234,7 м2 та коридор і підсобні приміщення 116 м2, на 7-му поверсі кімнати 701-715 площею 240,6 м2 та коридор і підсобні приміщення 110,7 м2) з метою розміщення адміністративно-виробничого персоналу газети “Київський вісник”. Останній в свою чергу зобов’язався сплачувати оренду плату за користування цим приміщенням на умовах договору та договору № 1 про внесення змін до нього від 18 квітня 2007 року.

          Так, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить на базовий місяць розрахунку січень 2007 року 5606,77 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - січень 2007 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за січень 2007 року. За кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

          Строк дії договору відповідно до умов розділу 10 договору встановлений з 3 березня 2006 до 3 лютого 2007 років та вважається пролонгованим на той самий термін і на тих же умовах, якщо за місяць до його закінчення про припинення договору або його перегляду не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів припинення договору в установленому порядку не надано.

          З матеріалів справи вбачається, що 23 грудня 2008 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та відповідачем був укладений додатковий договір № 2848/3 до договору оренди, згідно з яким договір про уступку угоди № 2848/2 вважався таким, що втратив чинність та поновлено права та обов’язки Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву як орендодавця.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 15 грудня 2009 року у справі № 11/372 між тими ж сторонами, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 березня 2010 року, додатковий договір № 2848/3 від 23 грудня 2008 року до договору оренду № 2848 від 3 березня 2006 року визнано недійсним. Таким чином, позивач залишився орендодавцем приміщення за договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 2848 від 3 березня 2006 року.

          Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

          Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

          Факт передачі орендодавцем та прийняття відповідачем нерухомого майна приміщення площею 702 м2 на 6-му та 7-му поверхах адміністративно-побутового корпусу по вул. Маршала Гречки, 13 у м. Києві (в т.ч. на 6-му поверсі кімнати №№ 601-615 площею 234,7 м2 та коридор і підсобні приміщення 116 м2, на 7-му поверсі кімнати 701-715 площею 240,6 м2 та коридор і підсобні приміщення 110,7 м2) стверджується актом приймання-передачі від 3 березня 2006 року.

          Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, розмір належної з відповідача орендної плати за договором за період 23 грудня 2008 –30 червня 2010 років становить 193106,74 грн., і відповідно суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в цій частині.

          Відповідно до вимог ст. 622 ЦК України Боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Відповідно до вимог ст. 624 ЦК України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків.

          Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Відповідно до п. 2.5 договору, Орендар зобов’язується повернути майно у 10-денний строк з моменту припинення або розірвання даного договору.

          Так згідно п. 9.1 договору в разі невиконання п. 2.5. цього договору, орендар сплачує неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення.

          Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

          Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач прострочив оплату за договором, з нього на користь позивача підлягає стягненню 193106,74 грн. боргу, 9495,79 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 15429,68 грн. передбаченої п. 9.1 договору пені.

          Враховуючи, що вимоги позивача до Регіонального відділення фонду Державного майна України по м. Києву не заявлялись, тому відсутні підстави залучати Регіональне відділення фонду Державного майна України по м. Києву в якості іншого відповідача.

          Внесення орендних платежів третій особі не позбавляє Відповідача від обов'язку їх сплати належному одержувачу - Позивачеві та не звільняє від відповідальності за прострочення з платежами.

          При цьому слід звернути увагу на те, що Відповідач не надав достовірних доказів сплати орендних платежів за спірний період на рахунок третьої особи.

          Колегія суддів, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та цілком законного висновку що заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

          Статтею 4-3 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року у справі № 42/263.

          Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 14.09.2010 року у справі № 42/263 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 42/263 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

08.12.10 (відправлено)