Постанова № 12852330, 21.10.2010, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.10.2010 року Справа № 8/82-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач),

суддів: Кузнецової І.Л., Сизько І.А.

при секретарі: Коваль І.Ю.

за участю представників сторін:

від відповідача-2: Вавелюк О.В представник, довіреність №905 від 21.09.10;

представник позивача та відповідача-1 у судове засідання не зявились, про час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2010 року у справі № 8/82-10

за позовом закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(вул. Воровського, 33, м. Київ,01054)

до відповідачів:

1 - товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс Україна» (пр. Праці, 2-Т, м. Дніпропетровськ, 49000);

2 - товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»(вул. 8-го Березня,34, м. Запоріжжя, 69068)

про стягнення 12 691 грн.

В С Т А Н О В И В :

Позивач, звернувшись з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс Україна», просив стягнути на його користь 12 691 грн. страхового відшкодування відповідно до приписів ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст. ст. 1172, 1187 Цивільного кодексу України. Посилався на виплату ним за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу зазначеної суми на користь свого страхувальника ОСОБА_2, автомобілю якого спричинив пошкодження автомобіль відповідача.

В подальшому господарським судом було задоволено клопотання відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача товариство з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»(на теперішній час - товариство з додатковою відповідальністю «Кредо»).

30.06.2010 року позивач уточнив свої позовні вимоги і просив суд стягнути з відповідача 1 страхове відшкодування у розмірі 510 грн. та з відповідача 2 страхове відшкодування у розмірі 12 181 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2010 року у справі № 8/82-10 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів перерахування суми страхового відшкодування в розмірі 12 691 грн., будь-які платіжні документи з цього приводу в матеріалах справи відсутні. Суд пославшись на ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, вважав не доведеними ті обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Не погодившись з даним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2010 року у даній справі скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги позивача задовольнити в повному обсязі. Посилається на не повне зясування обставин справи та порушення норм процесуального права.

Зазначає, що ні судом, ні відповідачами - 1, 2 при розгляді справи не ставився під сумнів факт оплати страхового відшкодування позивачем. Крім того, до позовної заяви, були надані документи, що підтверджують даний факт, а саме:

- рахунок № 54 від 25.02.2007 року ПП ОСОБА_3., реквізити якого як отримувача вказав застрахований позивачем ОСОБА_2;

- страховий акт № 20538 від 3.03.2007 року;

- платіжне доручення № 1615 від 03.04.2007 року.

У відзиві на апеляційну скаргу товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»вважає доводи апелянта безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу в частині стягнення з відповідача-2 12 181 грн. без задоволення, посилаючись на сплив строку позовної давності. Також зазначає, що жоден з учасників дорожньо-транспортної пригоди з заявою про виплату страхового відшкодування до відповідача-2 не звертався, тому у відповідача-2 не має правових підстав для його сплати.

Відповідач-1 відзив на апеляційну скаргу не надав.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши представників сторін (з урахуванням попередніх судових засідань), колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу. При цьому він не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

В апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених в розділі 12 Господарського процесуального кодексу України. При цьому апеляційний господарський суд користується правами, наданими суду першої інстанції, що передбачено ст.99 названого кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та гр. ОСОБА_2 був

укладений договір страхування засобів наземного транспорту, цивільної відповідальності водія та пасажирів № 530503785 від 21.08.2006 року, а саме: автомобіля марки «Сузукі Гранд Вітара», державний номер НОМЕР_2 (а.с. 9 том 1).

Даному транспортному засобу діями водія ОСОБА_1, який керував автомобілем «ДАФ»державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу-1, 16.02.2007 року в результаті дорожньо-транспортної пригоди спричинено пошкодження (а.с. 10-12 том 1).

Вина ОСОБА_1, водія товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс Україна», підтверджена постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.03.2007 року (а.с.10).

Відповідно до умов договору страхування між позивачем та гр. ОСОБА_2 дорожньо-транспортна пригода є страховим випадком, із настанням якого виникає обовязок страховика сплатити страхове відшкодування.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження фахівця-автотоварознавця №218 від 14.03.2007 року, на яке викликався і представник відповідача-1, матеріальний збиток, завданий власнику застрахованого автомобіля «Сузукі Гранд Вітара»становить 13199,68 грн. (а.с.13-25 том 1).

Судом було зясовано, що цивільно-правова відповідальність товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс Україна»застрахована товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»відповідно до полісу № ВА/5215125 на строк з 18.05.2006 року по 17.05.2007 року (а.с.60 том 1). Дорожньо-транспортна пригода сталася в період дії договору відповідача-1 та відповідача-2.

Відповідно до умов договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 530503785 від 21.08.2006 року та на підставі рахунка №54 від 25.02.2007 року приватного підприємства ОСОБА_3. позивач виплатив ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 12 691 грн., що становить вартість відновлювального ремонту застрахованого автомобіля з урахуванням амортизаційного зносу на диск у розмірі 323,00 грн. (а.с. 8, 26,27 том 1). Саме на наявність у справі цих доказів і не звернув уваги суд першої інстанції, безпідставно вказавши на відсутність доказів позивача щодо перерахування суми страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України, до страхової організації, яка виплатила страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом. В даному випадку це відповідач-1.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

в разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому порядку цим Законом оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про страхування»франшиза - частина збитків, що не відшкодовуються страховиком згідно з договором страхування». Згідно полісу № ВА/5215125 франшиза становить 510 грн.

Враховуючи вимоги названих положень діючого законодавства, обставини справи, то відповідальність відповідача-1 перед позивачем згідно положень ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України становить 510,00 грн., відповідача-2 згідно ч.1 ст.22 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 993 Цивільного кодексу України становить 12181 грн.

Щодо заяв відповідачів про застосування строків позовної давності (а.с.61,91 том 1) слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України строк позовної давності складає три роки.

Перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або мала довідатися про порушення свого права або особу, яка його порушила.

Право вимоги відшкодованих позивачем сум виникло у нього з часу сплати ОСОБА_2 страхового відшкодування 03.04.2007 року (а.с.8 том 1).

З позовною заявою до господарського суду позивач звернувся 30.03.2010 року, тобто в межах строку позовної давності. Посилання відповідача-1 на дату порушення провадження у справі -06.04.2010 року є безпідставним.

Таким чином, позовні вимоги є повністю доведеними, а оскаржуване рішення не відповідає нормам процесуального та матеріального права, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів пропорційно задоволених сум витрати на сплату державного мита за розгляд позовної заяви, витрати за розгляд апеляційної скарги та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2010 року у справі № 8/82-10 скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранс Україна»(пр. Праці, 2-Т, м. Дніпропетровськ, 49000, ЄДРПОУ 34060701) на користь закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна» (вул. Воровського, 33, м. Київ, 01054, р/р № 26500024747600 в АКІБ Укрсіббанк в м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 16285602) в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 510 грн., державне мито за розгляд позовної заяви 05 грн. 10 коп., за розгляд апеляційної скарги 02 грн. 55 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 09 грн.49 коп.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кредо»(вул. 8-го Березня,34, м. Запоріжжя, 69068, ЄДРПОУ 13622789) на користь закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(вул. Воровського, 33, м. Київ, 01054, р/р № 26500024747600 в АКІБ Укрсіббанк в м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 16285602) в порядку регресу страхове відшкодування в розмірі 12 181 грн., державне мито за розгляд позовної заяви 121 грн. 81 коп., за розгляд апеляційної скарги 60 грн. 91 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 226 грн.51 коп.

Виконання даної постанови доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського Суду України.

Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд

Суддя: І.Л. Кузнецова

Суддя: І.А. Сизько

Підписано в повному обсязі 13.12.2010 року.