Рішення № 128520162, 30.06.2025, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/113/25

Справа №760/19009/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2025 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Усатової І.А.,

при секретарі - Зеленчуку М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до капрала роти № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Пітиляка Романа Володимировича, інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Горбиля Дмитра Івановича, Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправним, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до капрала роти № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Пітиляка Р.В., інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Горбиля Д.І. у якому просив суд:

-визнати протиправними дій капрала роти № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Пітиляка Р.В. та інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Горбиля Д.І. щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 та примусового доставлення ОСОБА_1 до Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15;

-визнати протиправними дій капрала роти № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Пітиляка Р.В. та інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Горбиля Д.І. щодо адміністративного затримання ОСОБА_1 без складання протоколу про адміністративне затримання за адресою: АДРЕСА_1 , та примусового доставлення до Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15;

-визнати протиправними дій капрала роти № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Пітиляка Р.В. та інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Горбиля Д.І. щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів щодо ОСОБА_1 у службовому приміщенні Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15;

-визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП18 № 279141 від 05.08.2020 року про накладення штрафу у розмірі 425 гривень за ч. 1 ст. 126 КУпАП;

-закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до змісту постанови він 05.08.2020 близько 16 год. 15 хв., рухаючись на транспортному засобі «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Китаївській, 9, на іноземній реєстрації з ознаками причетності до ДТП, не пред`явив на вимогу посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб, чим порушив вимоги п. 2.4 ПДР та у зв`язку з цим відповідач виніс постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 № 279141 від 05.08.2020 та притягнув його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.

Окрім цього, згідно із протоколом про адміністративне затримання серія АЗ № 115969 від 05.08.2020 о 16 год. 35 хв. позивач був затриманий в службовому приміщенні Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, за ч. 1 ст. 261 КУпАП України.

Вказує, що 05.08.2020 близько 16 год. 10 хв. він, рухаючись на транспортному засобі «BMW 525», номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Китаївська, 9, Голосіївського району м. Києва, не порушуючи ПДР, був зупинений працівниками УПП в м. Києві.

Підійшовши до транспортного засобу позивача, поліцейський Пітиляк Р.В. та інспектор Горбиль Д.І. звинуватили його у тому, що його транспортний засіб перебуває на іноземній реєстрації та нібито має пошкодження характерні для ДТП, а також озвучили вимогу про надання посвідчення водія, реєстраційного документа на авто та страхового полісу, на що він пред`явив вказані документи та підтвердив, що вони у нього є в наявності.

Водночас він звернувся до поліцейського Пітиляка Р.В. з проханням назвати причину його зупинки, так, як він не порушуючи ПДР був зупинений, на що останній повідомив, якщо він не виконає його вимогу, то буде затриманий, доставлений до відділку поліції та до нього буде застосовуватися фізична сила та спеціальні засоби.

Зазначає, що під час розмови він зрозумів, що причиною його зупинки є незаконні дії з боку патрульних поліцейських та на меті у них є застосування фізичної сили і кайданок та інших незаконних дій відносно нього, а тому добровільно залишив автомобіль для подальшого з`ясування обставин.

Стверджує, що одразу на вимогу поліцейського Пітиляка Р.В. був проведений поверхневий огляд транспортного засобу та безпосередньо позивача. У ході проведення поверхневої перевірки позивача поліцейський Пітиляк Р.В. всіляко намагався проникнути руками до вмісту речей, які знаходилися в нагрудній сумці та спробував їх дістати.

Після отримання зауваження, щодо незаконних дій з боку Пітиляка Р.В. останній завершив ці спроби та наказав позивачу сісти в службовий автомобіль поліції Toyota Prius.

Надалі о 16 год. 22 хв. позивачу у службовому автомобілі було повідомлено, що він затриманий згідно ст. 261 КУпАП та його буде доставлено до Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15.

Вказує, що дізнавшись про те, що він перебуває у статусі затриманого повідомив поліцейських, що хоче скористатися безоплатною вторинною правовою допомогою, нащо поліцейський Пітиляк Р.В. повідомив, що по прибуттю до управління поліції вони повідомлять центр з надання безоплатної правової допомоги.

Зазначає, що близько 16 год. 38 хв. не чинивши опору працівникам поліції, у приміщенні Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15, позивач просив роз`яснити йому права як правопорушнику, якщо він таким є, та забезпечити участь захисника, але поліцейські це не зробили. Поліцейські, ігноруючи вимоги позивача, схопили його за руки, заводячи їх за спину, і силою застосували спеціальні засоби у вигляді кайданок.

Стверджує, що жодних підстав визначених законом для застосування фізичної сили та кайданок щодо нього, з боку співробітників поліції не було, оскільки на момент застосування сили та кайданок не було встановлено факту вчинення позивачем правопорушення чи продовження його вчинення, та факту того, що дії позивача загрожували життю чи здоров`ю поліцейських чи інших громадян.

У подальшому у приміщенні Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві в період з 16 год. 48 хв. по 16 год. 53 хв. працівниками поліції Пітиляком Р.В. та Горбильом Д.І. з залученням свідків був проведений особистий огляд та огляд його речей, в ході якого здійснювалася фотофіксація цих документів на мобільний телефон та складений Протокол про адміністративне затримання серія АЗ № 115969 від 05.08.2020 за ст. 261 КУпАП України, що є грубим порушенням процесуальних прав позивача при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Однак, протокол про проведення особистого огляду та огляду речей, у якому зазначаються: дата, час, місце його складення; посадова особа органу поліції, яка його склала (повністю, без скорочень); прізвища, імена та по батькові, місця проживання двох понятих (повністю, без скорочень); прізвище, ім`я, та по батькові (повністю, без скорочень), місце проживання особи, яку оглядають та у якої оглядають речі, цінності, документи, що є знаряддям або об`єктом правопорушення; індивідуальні ознаки речей, цінностей, документів; місця та обставини виявлення працівниками поліції не складався.

Посилається, що близько 17 год. 18 хв. працівники поліції зняли кайданки з нього та під час ознайомлення з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ДП 18 № 279141 від 05.08.2020 та протоколом про адміністративне затримання серія АЗ № 115969 від 05.08.2020 на його прохання подати клопотання про перенесення розгляду справи за відсутності адвоката та вказати письмові зауваження до оскаржуваних постанови та протоколу поліцейський Горбиль Д.І. , ігноруючи це прохання, забрав документи з рук та мотивуючи це тим, що позивач відмовився від підпису, не надавши копії цих документів, повідомив йому, що він вільний та вказані копії прийдуть за його адресою проживання.

Вказує, що близько 17 год. 30 хв. він покинув службове приміщення Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві та прибувши до місця перебування транспортного засобу, яке знаходилося в м. Києві по вул. Китаївській, 9, виявив відсутність грошових коштів в сумі 100 доларів США та відсутність реєстраційного документу на вищевказаний транспортний засіб, які знаходились у гаманці у нагрудній сумці.

У зв`язку з цим, зателефонував по лінії 102 та повідомив про вчинення поліцейськими УПП в м. Києві ДПП Пітиляком Р.В. та Горбильом Д. , кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачено, ч. 2 ст 185, ч. 2 ст. 365 КК України.

З огляду на це, позивач просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08.09.2020 судом було відкрито провадження у справі та розгляд призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.03.2021 представником ДПП було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи ДПП.

19.03.2021 представником ДПП було подано до суду пояснення третьої особи щодо позову.

У поясненнях представник третьої особи вважав доведеним факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, оскільки позивач не надав працівнику поліції для перевірки посвідчення водія.

Вказує, що після відмови позивача пред`явити посвідчення водія останньому було повідомлено, що він буде затриманий. Позивач виявив бажання самостійно проїхати до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві.

Після прибуття до Голосіївського УП ГУНП в м. Києві позивач відмовився пред`явити посвідчення водія. Останньому було повідомлено, що буде проведено особистий огляд із залученням понятих. Дані про понятих містяться у протоколі про адміністративне затримання АЗ № 115969 від 05.08.2020.

Зазначає, що відповідно до п.п. 6 п.1 ч. 3 ст. 45 Закону кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються під час затримання особи. Також п.п. г п. 1 ч. 3 ст. 45 Закону кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим.

Окрім цього, відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 45 Закону поліції (поліцейському) заборонено застосовувати кайданки більше ніж 2 години безперервного використання або без послаблення їх тиску. При цьому згідно відеозапису, час 17:05:54, позивачу було послаблено кайданки.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 КУпАП особистий огляд може провадитись уповноваженими на те посадовими особами Служби безпеки України, органів Національної поліції, органів і установ виконання покарань та слідчих ізоляторів, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, воєнізованої охорони, цивільної авіації, митного органу і органів прикордонної служби, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, а у випадках, прямо передбачених законами України, також і інших органів.

Посилається, що ч. 5 ст. 264 КУпАП передбачає, що про особистий огляд, огляд речей складається протокол або про це робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення або в протоколі про адміністративне затримання.

Оскільки з копії протоколу про адміністративне затримання АЗ № 115969 від 05.08.2020 вбачається, що він містить зазначення про проведення особистого огляду в присутності понятих, то дії працівників поліції відповідали вимогам КУпАП.

При огляді особистих речей в присутності понятих в Голосіївському УП ГУНП у м. Києві, працівники патрульної поліції грошових коштів не торкалися, а реєстраційний документ на транспортний засіб після перевірки, поклали назад до файлу, де перебував чинний страховий поліс про укладення договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, після чого повернули всі оглянуті речі, в зв`язку з чим, інформація щодо крадіжки грошових коштів та реєстраційного документу не підтвердилась.

Також представник зазначав, що вимоги позивача про визнання протиправними дії поліцейських щодо адміністративного затримання позивача, про визнання протиправними дії поліцейських щодо адміністративного затримання позивача без складання протоколу про адміністративне затримання, про визнання протиправними дії поліцейських щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів щодо позивача не підлягають задоволенню оскільки не можуть бути підсудними Солом`янському районному суду м. Києва як адміністративному.

Тому у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 30.08.2021 залучено до участі у справі Департамент патрульної поліції в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.09.2021 позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 06.10.2022 залучено до участі у справі Департамент патрульної поліції в якості співвідповідача.

01.11.2022 представником ДПП було подано до суду відзив на позовну заяву, який за змістом аналогічний вищезгаданим письмовим поясненням.

Оскільки розгляд справи відбувається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, то сторони у судове засідання не викликалися.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено, що 05.08.2020 поліцейським 1 роти 2 батальйону 1 полку Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Пітиляком Р.В. було винесено постанову серії ДП18 № 279141 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн.

Відповідно до змісту постанови, ОСОБА_1 05.08.2020 о 16 годині 15 хвилин за адресою м. Київ, вул. Китаївська, 9, керуючи т/з на іноземній реєстрації з ознаками причетності до ДТП не пред`явив на вимогу посвідчення водія, реєстраційного документу на т/з, чим порушив п. 2.4 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.

Так, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У статті 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу, у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

У свою чергу, відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.

У свою чергу, відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Підпунктом «а» пункту 2.1 розділу 2 Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Підпунктом «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху визначено, що пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

Як вбачається із позовної заяви, позивач заперечує факт непред`явлення поліцейському посвідчення водія на право керування транспортним засобом, посилаючись на те, що він сказав про наявність у нього такого посвідчення, проте полціцейський не мав визначених статтею 35 Закону України «Про національну поліцію» підстав для зупинки його транспортного засобу, як наслідок, вважає такі свої дії цілком законними.

Окрім цього, дані обставини підтверджуються наданими до суду відеозаписами події, на яких, зокрема, зафіксовано неодноразову вимогу поліцейського висловлену позивачу про пред`явлення посвідчення водія та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, на що позивач не надав у повному обсязі для ознайомлення запитувані документи, попередження водія про те, що відносно нього буде застосовано адміністративне затримання для встановлення його особи.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Статтею 31 Закону № 580-VIII передбачено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону № 580-VIII поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Згідно з ч.3 ст. 35 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Як зазначає позивач в позовній заяві, під час зупинки транспортного засобу йому було повідомлено інспектором про причину зупинки, а саме: підозри на причетність т/з позивача до ДТП, оскільки на ньому наявні характерні пошкодження.

Як вбачається із матеріалів справи та оспорюваної постанови, позивача до адміністративної відповідальності за порушення вимог ст. 124 КУпАП притягнуто не було. Окрім цього, матеріали справи не містять будь-яких доказів участі позивача у ДТП.

З цього приводу суд зауважує, що недоведеність суб`єктом владних повноважень належними доказами в суді наявність події адміністративного правопорушення не може бути безперечним доказом неправомірних його дій щодо зупинки транспортного засобу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.10.2020 у справі № 444/2115/17, невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Отже, з огляду на наведене, факт порушення позивачем п.п. «а» п.2.4 розділу 2 Правил дорожнього руху повністю доведено, а тому оскаржувана постанова в частині притягнення позивача за ч. 1 ст.126 КУпАП є законною та обґрунтованою.

Тому вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягають.

Щодо доводів представника відповідача про віднесення позовних вимог про визнання протиправними дії поліцейських щодо адміністративного затримання позивача, про визнання протиправними дії поліцейських щодо адміністративного затримання позивача без складання протоколу про адміністративне затримання, про визнання протиправними дії поліцейських щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів щодо позивача до предметної підсудності окружних судів. Та щодо позовних вимог про визнання протиправними дії поліцейських щодо адміністративного затримання позивача без складання протоколу про адміністративне затримання, про визнання протиправними дії поліцейських щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Так, частиною першою статті 260 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Згідно статті 267 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне затримання, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, може бути оскаржено заінтересованою особою у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) відносно органу (посадової особи), який застосував ці заходи, або до суду.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті (частина друга статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України).

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовано статтею 286 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною першою цієї статті передбачено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу позивача, що зазначеними вище нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до місцевого загального суду як адміністративного може бути оскаржено не тільки рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, а й дії (бездіяльність), вчинені під час здійснення провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Враховуючи те, що позивачем оскаржуються дії посадових осіб відповідача, що були здійсненні останніми в рамках провадження у справах про адміністративні правопорушення, даний спір підлягає розгляду у місцевому загальному суді як адміністративному.

Аналогічного висновку дотримується Шостий апеляційний адміністративний суд, зокрема у постанові від 03.04.2023 у справі № 580/1305/23.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії поліцейських щодо адміністративного затримання позивача, про визнання протиправними дії поліцейських щодо адміністративного затримання позивача без складання протоколу про адміністративне затримання суд зазначає наступне.

Статтею 260 КУпАП, яка встановлює заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, встановлено, що у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Порядок адміністративного затримання, особистого огляду, огляду речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а також щодо вживання лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з метою, передбаченою цією статтею, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 261 КУпАП про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім`я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.

Про місце перебування особи, затриманої за вчинення адміністративного правопорушення, негайно повідомляються її родичі, а на її прохання також власник відповідного підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.

Органи (посадові особи), правомочні здійснювати адміністративне затримання, про кожний випадок адміністративного затримання осіб інформують у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги, крім випадків, якщо особа захищає себе особисто чи запросила захисника.

Протокол про адміністративне затримання ОСОБА_1 АЗ № 115969 містить таку мету затримання: для встановлення особи правопорушника.

Як було установлено судом вище, на численні вимоги поліцейського надати посвідчення водія або документи для встановлення особи, позивач відповів відмовою.

Тому суд приходить до висновку, що оскільки затримання для припинення адміністративного правопорушення може здійснюватися тільки в тому випадку, коли вичерпано інші заходи впливу, позивач був попереджений про застосування до нього цього заходу та погодився на це, то й адміністративне затримання здійснено за наявності встановлених статтею 260 КУпАП підстав.

Окрім цього, адміністративне затримання позивача відбулося зі складанням складання протоколу про адміністративне затримання, проте складання такого протоколу у приміщенні Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві, а не на місці затримання не є порушенням.

З огляду на це, суд доходить висновку про відмову у задоволенні і цих позовних вимог як необґрунтованих.

Щодо вимог про визнання протиправними дії поліцейських щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів щодо позивача.

Згідно ч. 1 ст. 42 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII) під час виконання повноважень, визначених цим Законом, поліцейські уповноважені застосовувати, зокрема, фізичний вплив та спеціальні засоби.

Відповідно до ст. 44 Закону №580-VIII поліцейський може застосовувати фізичну силу, у тому числі спеціальні прийоми боротьби (рукопашного бою), для забезпечення особистої безпеки або/та безпеки інших осіб, припинення правопорушення, затримання особи, яка вчинила правопорушення, якщо застосування інших поліцейських заходів не забезпечує виконання поліцейським повноважень, покладених на нього законом.

Підпункти б) та г) п. 1 ч. 3 cт. 45 Закону №580-VIII визначають, що кайданки та інші засоби обмеження рухомості застосовуються відповідно під час затримання особи та якщо особа своїми небезпечними діями може завдати шкоду собі і оточуючим.

Відповідно до п. 6 ч. 4 cт. 45 Закону №580-VIII поліції (поліцейському) заборонено застосовувати кайданки більше ніж 2 години безперервного використання або без послаблення їх тиску.

Згідно ч. 6 cт. 45 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний у письмовій формі повідомити свого керівника про застосування до особи спеціального засобу.

Жодних доводів про те, що дії позивача були небезпечними та такими діями він міг завдати шкоду собі і оточуючим у відзиві не наведено.

Із оглянутого відеозапису також установлено, що позивач хоч відмовлявся виконувати вимоги поліцейських щодо надання документів, проте його дії не становили небезпеки, а сам він переконував поліцейських у протиправності їх дій лише шляхом дискусії.

З огляду на це, відповідачем не доведено існування правових підстав застосування до позивача спеціального засобу - кайданки та фізичної сили під час їх застосування, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог до відповідачів посадових осіб Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За визначенням, що міститься у п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

За приписами п. 5 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

За визначенням, що міститься у ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII, Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають:

1) центральний орган управління поліцією;

2) територіальні органи поліції.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 23, п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Стаття 222 КУпАП встановлює, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, частина друга статті 44-3, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя, четверта, шоста і сьома статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, частина перша статті 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста, сьома і восьма статті 152-1, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Приписами ч. 3 статті 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Отже, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП , інспектори відповідного орану поліції діють не як самостійний суб`єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.

Суд звертає увагу на правові висновки Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а.

Так, Верховний Суд у вказаних справах вказав, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.

Суд приходить до висновку, що органом Національної поліції у даній справі є Департамент патрульної поліції та судом було здійснено розгляд справи по суті заявлених вимог саме до відповідача Департаменту патрульної поліції, як суб`єкта владних повноважень.

Водночас посадові особи Управління патрульної поліції в м. Києві не можуть бути самостійним суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги до капрала роти № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Пітиляка Романа Володимировича, інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Горбиля Дмитра Івановича не підлягають задоволенню, оскілки пред`явлені до неналежного відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 420,40 грн.

Окрім цього, позивач просив суд стягнути на його користь витрати на правову допомогу у розмірі 14 300 грн.

На підтвердження факту понесення витрат на правову допомогу позивач надав такі докази: договір про надання правової допомоги № 12/08/2020 від 12.08.2020, додаток № 1 до договору, Акт № 1 про надані юридичні послуги від 01.09.2020 на суму 14 300 грн., квитанцію до прибуткового касового ордера № 01/09/2020 від 01.09.2020 на суму 14 300 грн.

При цьому, положення ч.ч. 6, 7 ст. 134 КАС України передбачають право суду зменшити розмір витрат на правничу допомогу виключно за клопотанням іншої сторони без надання суду повноважень здійснювати дослідження неспівмірності заявлених до відшкодування витрат з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначав про неспівмірність зазначених позивачем витрат на правову допомогу зі складністю цієї справи.

Водночас, враховуючи часткове задоволення позовних вимог (1 вимоги із 4), то суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача понесених витрат на правову допомогу у розмірі 1 000 грн.

Керуючись ст.ст. 140, 251, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання дій протиправним, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити частково.

Визнати протиправними дій капрала роти № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Пітиляка Р.В. та інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 УПП в м. Києві Горбиля Д.І. щодо застосування фізичної сили та спеціальних засобів щодо ОСОБА_1 у службовому приміщенні Голосіївського управління поліції ГУ НП у м. Києві за адресою: м. Київ, вул. Голосіївська, 15.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до капрала роти № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Пітиляка Романа Володимировича, інспектора роти № 1 батальйону № 2 полку № 1 Управління патрульної поліції в м. Києві Горбиля Дмитра Івановича про визнання дій протиправним, скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 420,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1 000 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом 10 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Усатова І.А.