Рішення № 12852010, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/29813.12.10 За позовом Державної акціонерної холдингової компанії “Артем” до Державного підприємства “Конструкторське бюро лазерної техніки”

про стягнення 7716,87 грн.

                                                                                 Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Лев Р.В.- представник по довіреності № 18-2405 від 28.12.2009р.

від відповідача: не з’явились

суть спору:

Заявлено позов про стягнення з Державного підприємства “Конструкторське бюро лазерної техніки”заборгованості за послуги перевезення в розмірі 7716,87 грн., в тому числі 6914,76 грн. –основного боргу, 594,67 грн. –інфляційних витрат та 207,44 грн. –3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2010 порушено провадження по справі № 53/298, розгляд справи призначено на 08.10.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2010, у зв’язку з неявкою представника відповідача, розгляд справи було відкладено на 15.11.2010.

Для належного повідомлення відповідача ухвалою суду від 15.11.2010 розгляд справи було відкладено на 13.12.2010. А також ухвалою суду від 15.12.2010 продовжено строк вирішення спору.

Через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва від позивача по справі надійшло уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 7353,42 грн., в тому числі 6914,76 грн. –основного боргу, 324,99 грн. – інфляційних витрат та 113,67 грн. –3% річних.

Вказана заява розглядається судом як заява про зменшення позовних, у зв’язку з чим відсутні підстави припинення провадження щодо розгляду вимог від яких позивач відмовився. Зазначена позиція викладена у п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008 № 01-8/482, п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 в яких зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір; факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи, при цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Представник позивача в судовому засідання 13.12.2010 підтримав позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог та вважає їх таким, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 13.12.2010 не з’явився, вимоги ухвал суду від 29.09.2010, від 08.10.2010 та від 15.11.2010 не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 13-5170 від 21.10.2010, наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 29.09.2010, від 08.10.2010 та від 15.11.2010, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.12.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, є договори та інші правочини.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

22.05.2009 відповідачем по справі була подана заявка № 350/71-09 на виділення вантажопасажирського транспорту (типу «Газель») у період з 14.00 25.05.2009 до 30.05.2009 для перевезення.

          Факт перевезення людей та багажу автомобілем ГАЗ2706 з 25.05-30.05.2009 за маршрутом: Київ –Староконстантинів –Вінниця –Миколаїв –Мелітополь – Київ (згідно з подорожнім листом Серії ААБ № 018328) на суму 6914,76 грн. підтверджується належним чином завіреною копією акту виконання робіт транспортним цехом 056 ГАХК «Артем»№ 1808 від 03.06.2009 та подорожнім листом службового легкового автомобіля серія ААБ № 018328.

          На оплату за надані послуги позивач виставив відповідачу рахунок № 588 від 02.06.2009 на оплату наданих транспортних послуг на суму 6914,76 грн.

          У зв’язку з несплатою відповідачем виставленого рахунку позивач звернувся до відповідача з претензією від 31.03.2010 № 9-юр-18-549 в місячний термін з дня отримання претензії сплатити борг сумі 6914,76 грн. На доказ отримання вказаної претензії відповідачем позивач надав суду повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою відповідача про отримання 08.04.2010.

Відповідач відповіді на претензію не надавав, оплати за надані послуги на його користь не здійснив.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав претензію з вимогою оплатити заборгованість - 08.04.2010р.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, відповідач повинен був у строк до 14.04.2010р. оплатити позивачу за надані послуги в сумі 6914,76 грн.

Однак, відповідач, як у строк 14.04.2010р., так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати в повному обсязі за виконані роботи в сумі 6914,76 грн. не виконав.

Згідно зі ст. 614 ЦК України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Відповідач жодного доказу того, що він вживав всіх необхідних заходів щодо виконання свого зобов’язання по оплаті за надані послуги, суду не надав.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 6914,76 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6914,76 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з останнього 324,99 грн. –інфляційних витрат та 113,67 грн. –3% річних.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 113,67 грн. та збитків від інфляції в сумі 324,99 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Згідно з п. 4.2. Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства “Конструкторське бюро лазерної техніки” (03180, м. Київ, вул. Гарматна, 2; реєстраційний номер 23516456, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державної акціонерної холдингової компанії “Артем” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10; ідентифікаційний код 14307699) основний борг в сумі 6914 (шість тисяч дев’ятсот чотирнадцять) грн. 76 коп., збитки від інфляції в сумі 324 (триста двадцять чотири) грн. 99 коп., 3% річних в сумі 113 (сто тринадцять) грн. 67 коп., витрати на сплату державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 15.12.2010