Рішення № 12852008, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/34013.12.10

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодекс-Україна»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд Групп Плюс»

про стягнення 58847,46 грн.

                                                                                          Суддя           Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Вигодський С.В. - представник по довіреності від 24.06.2009р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :          

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Центробуд Групп Плюс" заборгованості за Договором № 01/1/07-09_У на транспортні послуги (вантажоперевезення по Україні) від 01.07.2009 в розмірі 58847,46 грн. основного боргу.

Позивач вказує, що відповідно до договору позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення вантажу на суму 58847,46 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що в порушення умов договору, зобов’язання з оплати послуг відповідач в повному обсязі не виконав, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 58847,46 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 порушено провадження по справі № 53/340, розгляд справи призначено на 08.11.2010.

У зв’язку з нез’явленням в засідання суду повноважного представника відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2010 розгляд справи було відкладено на 13.12.2010.

          Представник позивача в судове засідання 13.12.2010 не з’явився, проте через відділ Діловодства суду подав додаткові докази, необхідні для вирішення спору по суті.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в жодне судове засідання не з’явився. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008р. № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007р. № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року» (пункт 15), від 18.03.2008р. № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Крім того, особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз’яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 18.10.2010 та від 08.11.2010, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштових відправлень з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Бодекс-Україна” (далі –позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Центробуд Груп Плюс” (далі –відповідач, замовник) був укладений договір № 01/1/07-09_У на транспортні послуги (вантажоперевезення по Україні) (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник, замовляючи платні послуги згідно з умовами даного договору, приймає на себе зобов’язання оплатити послуги, а перевізник приймає на себе виконання платних послуг по перевезенню вантажів по території України вантажним автотранспортом (п. 1.1. Договору). Завантаження та розвантаження здійснюється силами і засобами замовника. Виконання робіт фіксується в товарно-транспортній накладній (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 3.1. вартість по кожному перевезенню обговорюється і узгоджується в Заявці замовника, яка є невід’ємною частиною даного договору. Замовник перераховує на розрахунковий рахунок перевізника суму узгоджену в заявці і зазначену в рахунках перевізника в строк до трьох банківських днів з дати складання та надання рахунку (факс, електронна пошта) і має юридичну силу до отримання оригіналу.

Згідно з погодженими сторонами умовами заявки позивач прийняв на себе зобов’язання з виконання перевезення щебеню по маршруту: Жежелево –Київ, Жежелево –Вишгород, дата та час завантаження: 21.07.2009-30.07.2009, кількість авто –6 шт., вартість фрахту 58847,46 грн. з ПДВ.

Факт надання транспортних послуг підтверджується: підписаним та скріпленим печатками обох сторін Актом № ОУ-0000485.1 здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідно до якого загальна вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг становить 58847,46 грн., товарно-транспортною накладною від 27.07.2009 з відбитком печатки відповідача.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру СФ-0000390.1 на суму 58847,46 грн. На доказ направлення вказаного рахунку позивач надав суду належним чином засвідчені копії описів вкладення у цінні листи, фіскальних чеків та реєстрів відправленої кореспонденції (оригінали оглянуті в судовому засіданні).

У зв’язку з несплатою наданих послуг позивач звернувся до відповідача з претензією № 12421-12422 від 14.07.2010 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 58847,46 грн.

Відповідач відповіді на лист не надав, оплату наданих послуг не здійснив.

Станом на день подання позовної заяви відповідач оплату послуг не здійснив, тому у відповідача перед позивачем наявний борг у розмірі 58847,46 грн.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ст.. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (ч. 3 ст.. 908 ЦК України).

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі (ч. 2 ст. 909 ЦК України).

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості наданих послуг (3.1 Договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору надані послуги не розрахувався.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Вимоги позивача відповідачем не спростовані, належних доказів, які б підтверджували розрахунок за надані послуги відповідачем не надано, враховуючи відсутність доказів перерахування коштів за надані послуги в розмірі 58847,46 грн., позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 49, 82–85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центробуд Групп Плюс»(01042, м. Київ, провулок Новопечерський, 5; ідентифікаційний код 35632311), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бодекс-Україна»(39622, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Героїв Сталінграду, 27; ідентифікаційний код 32860348) заборгованість у розмірі 58 847 (п’ятдесят вісім тисяч вісімсот сорок сім) грн. 46 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 588 (п’ятсот вісімдесят вісім) грн. 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                                    Грєхова О.А.

Повне рішення складено 15.12.2010