Рішення № 12852007, 13.12.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/33713.12.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна"

до Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів

про стягнення 195997,20 грн.

                                                                                           Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Сербан В.Ф.- представник по довіреності від 07.10.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Позивач звернувся з позовом про стягнення з Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктівзаборгованості за Договором підряду № 09-Д/10 від 12.05.2010 в розмірі 195997,20 грн., в тому числі 187374,58 грн. –основний борг, 2044,21 грн. –3% річних та 6578,41 грн. –інфляційних витрат та витрат на правову допомогу в розмірі 12000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2010 порушено провадження по справі № 53/337, розгляд справи призначено на 08.11.2010.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання 08.11.2010 представника відповідача розгляд справи було відкладено на 13.12.2010.

В судовому засіданні 13.12.2010 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх таким, що підлягають задоволенню.

          В судове засідання 13.12.2010 представник відповідача не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, проте через відділ Діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про перенесення розгляду справи у зв’язку з неможливість забезпечити участь представника відповідача у судове засідання.

          Розглянувши подане клопотання про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що неможливість представника забезпечити явку в судове засідання не є підставою для відкладення розгляду справи в розумінні ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в даному випадку відповідач мав можливість скористатись правилами ст. 28 Господарського процесуального кодексу України та ст. 244 Цивільного кодексу України. Крім того, суд вважає за необхідне нагадати відповідачу, що відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України строк вирішення господарського спору обмежений.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 № 01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(пункт 23).

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 18.10.2010 та від 08.11.2010, про що свідчать відмітки про відправку на зворотній стороні вказаних ухвал, повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 13.12.2010 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

12.05.2010 між сторонами у справі було укладено Договір підряду № 04-Д/10, відповідно до умов якого Замовник (відповідач) доручає, а Підрядник (позивач) зобов’язується на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, роботу, а Замовник зобов’язується прийняти цю роботу та оплатити її, прийнятою за результатами проведеного тендеру (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору характер робіт, що виконується Підрядником: поточний ремонт приміщень Державної наукової установи «Український науково-дослідний інститут спирту і біотехнології продовольчих продуктів» за адресою: м. Київ, пров. Бабушкіна, 3.

Вартість робіт за даним Договором складає 196970,40 грн. (п. 6.1 Договору).

П. 6.2. Договору встановлено, що договірна ціна може переглядатися за взаємною згодою сторін, але не може перевищувати вартості, прийнятої за договором.

Згідно з п. 6.3. Договору склад, обсяг і вартість робіт із будівництва об’єктів, зазначені в кошторисній документації.

На виконання умов Договору підряду № 04-Д/10 позивач виконав, а відповідач прийняв роботи на суму 187374,58 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи копіями: акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 № 1 та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за травень 2010.

При дослідженні акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2010 № 1 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт/та витрати/ за травень 2010 суд встановив, що вказані документи належним чином оформлені та підписані обома сторонами.

Відповідно до п. 7.1 Договору оплата виконаних робіт здійснюється Замовником щомісячно протягом 5 (п’яти) банківських днів за фактично виконані роботи після підписання актів виконаних робіт КБ-2 та КБ-3.

Відповідач за виконані на його користь роботи не розрахувався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з претензіями № 199/10 від 24.06.2010 та № 227/10 від 09.08.2010 про оплату заборгованості. На доказ звернення з претензіями позивач надав суду копії вказаних претензій з відміткою відповідача про отримання.

Відповідач відповіді на претензії не надав, заборгованість не сплатив.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу (частина 1 статті 837 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказів належного виконання зобов’язання за договором щодо оплати робіт відповідач не подав.

Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 187374,58 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, у зв’язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов’язань за договором, позивач просить стягнути з останнього 2044,21 грн. –3% річних та 6578,41 грн. –інфляційних витрат.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 2044,21 грн. –3% річних та 6578,41 грн. –інфляційних витрат обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на надання правової допомоги в сумі 12000,00 грн. слід зазначити наступне.

До матеріалів справи позивач надав платіжне доручення № 1421 від 11.10.2010р., як доказ про сплату за адвокатські послуги в розмірі 12000,00 грн., копію Договору про надання юридичних послуг та виконання юридичних робіт від 07.10.2010р. укладений між позивачем та адвокатом, копії акту прийому-передачі документів (матеріалів) від 07.10.2010р. та акту здачі-приймання виконаних робіт та наданих послуг від 11.10.2010р., копію Свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 3310 від 24.04.2008р., видане Сербану В. Ф.

Статтею 44 ГПК передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. У контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавалися, а їх сплату підтверджено відповідними фінансовими документами.

Стягнення зазначених витрат в рахунок майбутньої їх оплати у вигляді судових витрат чинним законодавством не передбачено.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.

Відповідно до п. 5 ст.4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатські бюро, колегії, фірми, контори та інші адвокатські об'єднання є юридичними особами. Адвокати та адвокатські об'єднання відкривають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках на території України, а у встановленому чинним законодавством порядку - і в іноземних банках, мають печатку і штамп із своїм найменуванням.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про адвокатуру»оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Відповідно до Роз’яснень Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»(в редакції роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 31.05.2002 №04-5/609 «Про внесення змін і доповнень і про визнання такими, що втратили чинність, деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду Україна») вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.

Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов’язком сторони, і пов’язано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.

При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.

          Отже, враховуючи зазначене, беручи до уваги встановлені у процесуальному законодавстві обмеження розміру оплати послуг адвоката (до 5% задоволеної суми позовних вимог), а також враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, суд дійшов висновку, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 9799,86 грн. (5% від задоволеної суми позовних вимог).

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги обґрунтовані, документально доведені та підлягають задоволенню повністю.

Позивачем належним чином доведено порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 47, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українського науково-дослідного інституту спирту і біотехнології продовольчих продуктів(03190, м. Київ, провулок Бабушкіна, 3, код ЄДРПОУ 00334793) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-проектна фірма Україна" (08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, 28, код ЄДРПОУ 33776341) основний борг у розмірі 187374 (сто вісімдесят сім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 58 коп., 2044 (дві тисячі сорок чотири) грн. 21 коп. –3% річних, 6578 (шість тисяч п’ятсот сімдесят вісім) грн. 41 коп. –збитків від інфляції, 1 959 (одна тисяча дев’ятсот п’ятдесят дев’ять) грн. 97 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 9799 (дев’ять тисяч сімсот дев’яносто дев’ять) грн. 86 коп. витрат на оплату послу адвоката.

3.Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                     О.А. Грєхова

Повне рішення складено 15.12.2010