Рішення № 12851760, 09.12.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 р. Справа № 17/109-9/109

Господарський суд Івано-Франківської області у складі суду: судді Фанди Оксани Михайлівни при секретарі судового засідання Поліводі Сергію Володимировичу розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон", вул. Березняківська, 29, м. Київ, 02098

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю аптеки "Центорія", вул. Довга, 26, м. Івано-Франківськ, 76019

про стягнення 18 389 грн., в тому числі 16 605, 87 грн. - основного боргу, 102, 70 грн. - пені, 1660, 58 грн. - штрафу, 19, 85 грн. - 3% річних

За участю представників сторін:

Від відповідача: Шургот Оксана Василівна - представник, (довіреність б/н від 17.11.2010 року)

Від позивача представники не з'явилися.

Заявлено вимогу про стягнення з відповідача ТзОВ "Центорія" на користь позивача ТзОВ "Аптека Біокон" 18 389 грн., в тому числі 16 605, 87 грн. - основного боргу; 102, 70 грн. - пені; 1660, 58 грн. - штрафу; 19, 85 грн. - 3% річних.

22.11.10 року позивачем у справі подано суду письмове клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому позивач просить: стягнути з відповідача ТзОВ "Центорія" на користь позивача ТзОВ "Аптека Біокон" 4 866, 31 грн., в тому числі 3 083, 18 грн. - основного боргу; 102, 70 грн. - пені; 1 660, 58 грн. - штрафу; 19, 85 грн. - 3% річних.

Подане позивачем клопотання про зменшення розміру позовних вимог мотивоване тим, що відповідач здійснив часткову оплату основного боргу.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За приписами ч. 6 ст. 22 ГПК України господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає обсяг прав, які належать тільки позивачу. Вони певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Диспозитивність - це можливість суб'єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд. Диспозитивність означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються здебільшого за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

Розглянувши клопотання про зменшення розміру позовних вимог, суд встановив, що подане клопотання не суперечить законодавству, не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси. За наведеного судом прийняте вказане клопотання, спір розглядається з урахуванням вказаного клопотання.

Позивач явку повноважного предстаника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового слухання справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке наявне в матеріалах справи. Причини неявки представника позивача суду невідомі.

          В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач в позовній заяві зазначив наступне. Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 1556 від 07.11.03 року, предметом якого були лікарські засоби, відповідачем за накладними отримано товар, однак станом на 28.10.10 року виникла заборгованість в розмірі 16 605, 87 грн. Станом на 17.11.10 року відповідач здійснив часткову оплату й заборгованість з основного боргу становить 3 083, 18 грн.

Із посиланням на ст. 549, 614, 624 ЦК України та умови договору позивач просить також стягнути штраф, три відсотки річних та пеню.

Відповідач подав суду письмовий відзив на позов, позовні вимоги заперечив з підстав оплати товару, що підтверджується поданими ним платіжними дорученнями. Крім цього, зазначив що акт звірки розрахунків, на який посилається позивач, не підписаний відповідачем, а його зміст не відповідає первинним документам.

Позивачем 10.12.10 року подано суду письмові заперечення на відзив відповідача вх. № 9530 із зазначенням того, що кошти в сумі 18 019, 09 грн. дійсно надійшли на рахунок, однак були зараховані на погашення накладних, які до позову не включались, оскільки бухгалтерія позивача закривала борги відповідача в порядку їх накопичення, тобто спочатку погашалися накладні, товар по яким був поставлений раніше і відповідно раніше спливав строк їх оплати.

Частина 1 ст. 69 ГПК України встановлює, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідно до абз. 3, 4 п. 3.6 роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 року № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши усі подані у справу докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу № 1556 від 07.11.03 року, продавець (ТзОВ "Аптека Біокон") продає, а покупець (ТзОВ "Центорія") купує лікарські засоби згідно накладних (п. 1.1 Договору).

Ціна та загальна вартість згідно договору вказана у прикладених накладних. Платежі за поставлений по даному договору товар проводяться: 1) на умові відстрочки платежу строком 30 днів з моменту отримання товару. (Моментом отримання у власність товару, вважається дата отримання покупцем по товарній наклідній); 2) здійснення попередньої оплати в розмірі 100 відсотків вартості товару. Платежі здійснюються шляхом банківського перерахування на розрахунковий рахунок продавця у Києві на протязхі 3-х банківських днів з моменту підпису даного Договору (виписки рахунок-накладної). Датою оплати вважається дата приходу грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 2.1; 3.1 Договору).

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобов’язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем ТзОВ "Аптека Біокон" поставлено відповідачу ТзОВ "Центорія" лікарські засоби згідно накладних в сумі 17 019, 09 грн, а саме:

№ 2686809 від 08.09.10 року на суму 2 897, 75 грн.;

№ 2687382 від 15.09.10 року на суму 3 598, 65 грн.;

№ 2687877 від 22.09.10 року на суму 4 247, 33 грн.;

№ 2688355 від 29.09.10 року на суму 2 956, 58 грн.;

№ 2688747 від 06.10.10 року на суму 3 318, 78 грн.

Згідно платіжних доручень, копії яких наявні в матеріалах справи, відповідачем оплачено товар, а саме:

- по накладній № 2686809 від 08.09.10 року товар оплачено повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 1624 від 18.10.10 року на суму 1 000 грн.; № 1590 від 13.10.10 року на суму 597, 75 грн.; № 1602 від 14.10.10 року на суму 1 000 грн.; № 1660 від 25.10.10 року на суму 300 грн.(арк. справи 46, 53-55);

- по накладній № 2687382 від 15.09.10 року товар оплачено повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 1677 від 27.10.10 року на суму 1 000 грн.; № 1660 від 25.10.10 року на суму 598, 65 грн.; № 1698 від 29.10.10 року на суму 2 000 грн. (арк. справи 45-47);

- по накладній № 2687877 від 22.09.10 року товар оплачено повністю, що підтверджується платіжним дорученням № 1698 від 29.10.10 року на суму 4 247, 33 грн. (арк. справи 47)

- по накладній № 2688355 від 29.09.10 року товар оплачено повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 1698 від 29.10.10 року на суму 756, 58 грн.; № 1756 від 09.11.10 року на суму 1 200 грн.; № 1719 від 03.11.10 року на суму 1 000 грн. (арк. справи 47, 50-51);

- по накладній № 2688747 від 06.10.10 року товар оплачено повністю, що підтверджується платіжними дорученнями № 1756 від 09.11.10 року на суму 3 318, 78 грн.; № 1805 від 15.11.10 року на суму 1 000 грн. (арк. справи 43, 50).

З викладеного вбачається, що відповідачем в повному обсязі здійснено оплату за лікарські засоби згідно накладних, крім того, утворилась переплата в розмірі 1 000 грн. Посилання позивача в запереченнях на відзив відповідача вх. № 9530 від 10.12.10 року на те, що кошти в сумі 18 019, 09 грн. дійсно надійшли на рахунок, однак були зараховані на погашення накладних, які до позову не включались, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1088 ЦК України при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків (чеків), розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

За платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту (ч. 1 ст. 1089 ЦК України).

Вимоги щодо форми та змісту платіжного доручення встановлені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22.

Відповідно до п. 3.8 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним в цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Відповідно до ч. 3 ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Отже, розпорядження клієнтом коштами, що знаходяться на його рахунку, є реалізацією одного із повноважень права власності на вказані кошти. Лише власник вказаного рахунку має право визначати призначення платежу. Тобто, зарахування позивачем сум коштів, на погашення накладних, які до позову не включались, є неправомірним, оскільки ні чинним законодавством, ні договором не передбачено права контрагента за договором змінювати призначення платежу. На момент звернення до суду із позовом про стягнення коштів за чітко визначеними в позовній заяві накладними право позивача не було порушене, оскільки оплата за накладними відбулась у повному розмірі. Отже, в частині позову щодо стягнення основної суми боргу слід відмовити у зв"язку з необгрунтованістю та безпідставністю.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Ст. 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

          Частиною 4 ст. 231 Господарського Кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.3 Договору за несвоєчасну оплату отриманого товару покупець також сплачує продавцю пеню у розмірі 0, 7 % від заборгованої суми за кожний день прострочки платежу.

Судом враховано, що відповідно до п.п. "А" п. 3.1 Договору платежі за поставлений товар проводяться на умові відстрочки платежу строком 30 днів з моменту отримання товару.

Посилання представника позивача на те, що в накладних визначено інший строк оплати за товар, суд вважає неправомірним та таким, щзо порушує права відповідача.

Судом встановлено, що договір укладено між юридичними особами, скріплений печатками та повноважними підписами сторін, зокрема від імені відповідача договір підписано директором Товариства Симборською Я. І. Вказаний договір є чинним, доказів внесення змін до вказаного договору в частині здійснення оплати за товар суду не подано.

Відповідно до пунктів 1, 3 і 5 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Статтею 2 Закону визначено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

До документів, що є підставою для оприбуткування товару, як правило, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів. Тобто, внесення позивачем до накладних скороченого строку оплати товару порівняно з вимогами договору є неправомірним, оскільки накладна є документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, і не може бути підставою для зміни договірних відносин сторін.

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок розміру пені, яка підлягає стягненню, з урахуванням того, що порушення зобов"язання настає лише після спливу тридцятиденного строку оплати товару.

Накладна

(номер, дата)Строк оплати товаруСума та дата оплати товаруКількість прострочених днівПеня

№ 2687382

від 15.09.10 року

на суму 3 598, 65 грн.15.10.10 року25.10.10 року

598, 65 грн.

27.10.10 року

1000 грн.

29.10.10 року

2000 грн.10 днів

12 днів

14 днів15, 27 грн.

15, 28 грн.

11, 89 грн.

№ 2687877

від 22.09.10 року

на суму 4 247, 33 грн.22.10.10 року29.10.10 року

4 247, 33 грн.7 днів12, 62 грн.

№ 2688355

від 29.09.10 року на суму 2 956, 58 грн.29.10.10 року29.10.10 року

756, 58 грн.

03.11.10 року

1000 грн.

09.11.10 року

1200 грн. 5 днів 11 днів 4, 67 грн. 5, 60 грн. № 2688747 від 06.10.10 року на суму 3 318, 78 грн.06.11.10 року09.11.10 року1 день0, 51 грн. 65, 84 грн. Таким чином, стягненню підлягає пеня в розмірі 65, 84 грн. (порушення строків оплати товару має місце при оплаті накладних № 2687382 від 15.09.10 року на суму 3 598, 65 грн.; № 2687877 від 22.09.10 року на суму 4 247, 33 грн.; № 2688355 від 29.09.10 року на суму 2 956, 58 грн.; № 2688747 від 06.10.10 року на суму 3 318, 78 грн.). Позов в частині стягнення пені підлягає частковому задоволенню. Стягненню підлягає пеня в розмірі 65, 84 грн. Відповідно до п. 6. 2 Договору у випадку прострочки платежу покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 10 % від суми несплаченого в строк товару. Звернення до суду позивача із вимогою про стягнення штрафу з відповідача є правомірним, оскільки наявний факт порушення відповідачем строків оплати.

Накладна

(номер, дата)Строк оплати товаруСума та дата оплати товаруКількість прострочених днівШтраф

№ 2687382

від 15.09.10 року

на суму 3 598, 65 грн.15.10.10 року25.10.10 року

598, 65 грн.

27.10.10 року

1000 грн.

29.10.10 року

2000 грн.10 днів

12 днів

14 днів359, 80 грн.

№ 2687877

від 22.09.10 року

на суму 4 247, 33 грн.22.10.10 року29.10.10 року

4 247, 33 грн.7 днів424, 70 грн.

№ 2688355

від 29.09.10 року на суму 2 956, 58 грн.29.10.10 року29.10.10 року

756, 58 грн.

03.11.10 року

1000 грн.

09.11.10 року

1200 грн. 5 днів 11 днів295, 60 грн. № 2688747 від 06.10.10 року

на суму 3 318, 78 грн.06.11.10 року09.11.10 року1 день331, 80 грн.

1 412, 04 грн. За наведеного розмір штрафу становить 1 412, 04 грн., який підлягає стягненню.

Щодо вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов"язання.

З урахуванням того, що оплата суми основної заборгованості відповідачем на момент порушення провадження у справі була здійснена, однак мало місце порушення строків виконання зобов"язання щодо оплати поставленого товару, з огляду на це позовні вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних є обгрунтованими в частині, з урахуванням встановленого договором строку оплати. Cудом здійснено перерахунок заявленої позивачем суми трьох процентів річних.

Накладна

(номер, дата)Строк оплати товаруСума та дата оплати товаруКількість прострочених днів3 % річних

№ 2687382

від 15.09.10 року

на суму 3 598, 65 грн.15.10.10 року25.10.10 року

598, 65 грн.

27.10.10 року

1000 грн.

29.10.10 року

2000 грн.10 днів

12 днів

14 днів2, 96 грн.

2, 96 грн.

2, 30 грн.

№ 2687877

від 22.09.10 року

на суму 4 247, 33 грн.22.10.10 року29.10.10 року

4 247, 33 грн.7 днів2, 44 грн.

№ 2688355

від 29.09.10 року на суму 2 956, 58 грн.29.10.10 року29.10.10 року

756, 58 грн.

03.11.10 року

1000 грн.

09.11.10 року

1200 грн. 5 днів 11 днів 0, 90 грн. 1, 08 грн. № 2688747 від 06.10.10 року на суму 3 318, 78 грн.06.11.10 року09.11.10 року1 день0, 27 грн. 12, 91 грн. Отже, задоволенню підлягає сума в розмірі 12, 91 грн. В решті стягнення трьох відсотків річних слід відмовити в зв"язку із необгрунтованістю. Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 11, 15, 202, 509, 525, 526, 549, 551, 610-612, 629 1066, 1074, 1088 ЦК України, ст. 193, 231 ГК України, Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон", вул. Березняківська, 29, м. Київ, 02098 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю аптеки "Центорія", вул. Довга, 26, м. Івано-Франківськ, 76019 про стягнення 4 866, 31 грн., в тому числі 3 083, 18 грн. - основного боргу; 102, 70 грн. - пені; 1 660, 58 грн. - штрафу; 19, 85 грн. - 3% річних задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю аптека "Центорія", вул. Довга, 26, м. Івано-Франківськ, 76019 (р/р 26000301710291 в відділенні ПАТ "Промінвестбанк" в м. Івано-Франківську; МФО 336354; код ЄДРПОУ 01977530) на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Біокон", вул. Березняківська, 29, м. Київ, 02098 (р/р 260040234800 в АБ "Брокбізнесбанк" м. Києва; МФО 300249; код ЄДРПОУ 30263519): 65, 84 грн. (шістдесят п"ять грн. 84 коп.) - пені; 1 412, 04 грн. (одна тисяча чотириста дванадцять грн. 04 коп.) - штрафу; 12, 91 грн. (дванадцять грн. 91 коп.) - трьох процентів річних; 31, 25 грн. (тридцять одна грн. 25 коп.) - витрат по сплаті державного мита; 72, 31 грн. (сімдесят дві грн. 31 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

                                        рішення виготовлено та підписано 14.12.10 року