Рішення № 12851759, 09.12.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2010 р. Справа № 3/6

Господарський суд Івано-Франківської області у складі

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 АДРЕСА_1,Івано-Франківськ,76000

до відповідачів 1/ТзОВ "Легенда-Ф" Івасюка,25,Івано-Франківськ,76000

2/ виконком Івано-Франківської міської ради

3/ ТОВ фірма "Екстім", м.Івано-Франківськ

про визнання недійсним договору, стягнення коштів, визнання дій неправомірними та зобов"язання виконати рішення

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - підприємець, (паспорт серія - СЕ № 168382 від 13.09.02 р.)

Від позивача: ОСОБА_3 - адвокат, (довіреність б/н від 07.02.06р.)

Від відповідача: 1. ТзОВ "Легенда-Ф" - Гайдей В.В. - представник, довіреність № б/н від 16.08.10р.;

Від відповідача: 2. Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради представники, представники не з"явилися

Від відповідача: 3. ТОВ фірми "Екстім" - представники не з"явилися, Встановив:

12.01.2006р. підприємець ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ТзОВ "Легенда- Ф" м.Івано-Франківськ про:

- визнання договору оренди землі від 21.05.2004р. між виконкомом Івано-Франківської міської ради і ТзОВ "Легенда-Ф недійсним,

- стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 27108 грн.

-стягнення з відповідача 80000 грн. моральної шкоди,

- визнання дій відповідача щодо перешкоджання та припинення підприємницької діяльності позивача неправомірними,

- зобов"язання відповідача виконати п.1 рішення Івано-Франківського виконкому № 441 від 21.10.2003р. та вирішити питання дольової участі позивача в будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по собівартості на першому поверсі за адресою на розі вулиць Незалежності-Андрія Мельника м.Івано-Франківськ шляхом укладення відповідної угоди у розмірах, що відповідає площам демонтованих торгових павільонів - 34 кв.м.

Провадження у справі порушено 17.01.2006р. та спір призначено до слухання в судовому засіданні на 7.02.2006р.

За наслідками судового засідання 7.02.2006р. з участю представників сторін - суд прийшов до

висновку про необхідність залучення до участі в справі іншого відповідача - виконкому Івано-Франківської міської ради як сторону у спірному договорі . З огляду на ці обставини розгляд справи відкладено на 21.02.06р.

21.02.06р. стороною-відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки відповідач звернувся в суд з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди землі, укладеного позивачем та виконкомом Івано-Франківської міської ради , який є одним з основних доказів по справі. Вказане клопотання задоволено судом ухвалою 10.03.06р./ оскільки суду подано докази про відкриття відповідного провадження /справа № А-9/35/.

13.09.2006р. провадження по справі поновлено за заявою позивача, а 26.09.2006р. провадження у справі зупинено в зв"язку з поданням касаційної скарги на постанову по справі А-9/35.

18.12.07р. поновлено провадження по справі, оскільки обставини, які послужили для зупинення усунено.

Ухвалою суду від 22.05.2008р. до участі в справі в якості відповідача на підставі клопотання відповідача ТзОВ "Легенда-Ф" залучено ТОВ "Екстім" м.Івано-Франківськ.

22.08.2008р. задоволено клопотання представника ТзОВ "Легенда-Ф" щодо розгляду спору колегією суддів /розпорядження в.о.голови суду/, внаслідок чого сформовано наступний склад суду: Фрич М.М.- головуючий, Деделюк Б.В., Булка В.І.- члени колегії.

13.11.2008р. до суду з клопотанням про зупинення провадження звернувся виконком Івано-Франківської міської ради, яке було задоволено ухвалою суду від 26.11.08р.

29.09.2010р. провадження по справі поновлено в зв"язку з усуненням обставин, які послужили для його зупинення.

За час розгляду спору в суді позивачем подано:

-15.02.2008р.- уточнену позовну вимогу №2 до попередньої позовної заяви про відшкодування матеріальної шкоди,

- 5.03.2008р. уточнююча позовна заява про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та визнання договору оренди землі від 21.05.2004р. недійсним

- 16.04.2008р. уточнююча позовна вимога № 5 до попередніх позовних заяв про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та визнання договору оренди землі від 21.05.2004р. недійсними.,

-23.06.2008р. уточнююча позовна заява,

-21.08.2008р. додаткова уточнююча позовна заява ,

-28.10.2008 р. додаткова уточнююча позовна заява,

- 1.11.2010р. /на вимогу суду/ додаткова остаточна уточнююча позовна заява.

Відповідно до ст.22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог. Крім того до початку розгляду справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. За змістом зазначеної норми ГПК зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива. До того ж збільшення розміру позовних вимог не може бути пов"язано з пред"явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві / Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 2.06.2006р. № 01-8/1228/

З огляду на наведене законодавство та методом аналізу переліку позовних вимог позовної заяви з переліком позовних вимог /з поясненнями в судовому засіданні представника позивача/ додаткової остаточної уточнюючої позовної заяви від 1.11.2010р. суд приймає наступне рішення щодо предмету спору:

До розгляду приймаються вимоги:

1. Визнати договір оренди землі від 21.05.2004р. між ТзОВ "Легенда-Ф" та виконкомом Івано-Франківської міської ради недійсним.

2. Стягнути з відповідачів в солідарному порядку на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 91342,23 грн. і визначити відповідальність відповідачів які спільно завдали шкоди у частці відповідно до ступеня їхньої вини з відповідача № 1 - 80%, а з відповідача № 2 - 20 % від суми вищезазначеної шкоди в солідарному порядку.

3.Стягнути з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку моральну шкоду в розмірі 300330 грн. і визначити відповідальність відповідачів які спільно завдали шкоди у частці відповідно до ступеня їхньої вини з відповідача № 1 - 80 %, а з відповідача № 2 - 20 % від суми зазначеної шкоди в солідарному порядку.

4. Визнати дії відповідачів ТзОВ "Легенда-Ф" та виконком Івано-Франківської міської ради щодо перешкоджання підприємницької діяльності позивача - неправомірними.

5.Зобов"язати відповідачів виконати п.1 рішення Івано-Франківського міськвиконкому № 441 від 21.10.2003р. та вирішити питання дольової участі позивача в будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по собівартості на першому поверсі за адресою на розі вулиць Незалежності-Андрія Мельника в м.Івано-Франківську шляхом укладення відповідної угоди у розмірах, що відповідає площам демонтованих торгових павільонів - 34 кв.м.

Позовна вимога про зобов"язання відповідача 1 продати приміщення по собівартості у розмірах 0,0049 га в новозбудованому багатоквартирному житловому будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення на першому поверсі або в цокольному приміщенні за адресою на розі вул.Андрія мельника-Незалежності в м.Івано-Франківську - до розгляду судом не приймається оскільки така вимога в позовній заяві не вказана, вона заявлена позивачем додатковою остаточною уточнюючою позовною заявою після порушення провадження по справі і за змістом своїх вимог є новозаявленою вимогою, що не передбачено господарським процесуальним кодексом.

Крім того, позивач заявою від 21.08.2008р. /а.с.61, том 111/ заявив відсутність претензій до ТзОВ "Екстім" м.Івано-Франківськ. Виходячи із змісту вимог ст.22 ГПК України - суд вважає, що сторона вправі відмовитися від позову до одного із відповідачів по справі і за таких обставин на підставі ст.ст.78,80 ГПК України - провадження по справі відносно ТзОВ "Екстім" м.Івано-Франківськ підлягає припиненню. При цьому стороні роз"яснено, що повторне звернення до господарського суду з приводу даних вимог до ТзОВ "Екстім" є недопустимим.

Судовий процес проведено за межею термінів, визначених ст.69 ГПК України в редакції, яка діяла до 1.09.2010р. в зв"язку із складністю спору та на підставі клопотаннь сторін.

4.11.2010р. представник ТзОА "Легенда" звернувся до суду з заявою про повернення позовної заяви без розгляду, посилаючись при цьому на п.4 ст.63 ГПК України, оскільки при поданні додаткової остаточної уточнюючої позовної заяви позивачкою не доплачено державне мито.

Дана заява судом відхилена, оскільки додаткова остаточна уточнююча позовна заява подана стороною в порядку ст.22 ГПК України і в цьому випадку діє правило ст.46 ГПК України, яке передбачає, що в разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума мита доплачується або стягується згідно із новою ціною позову.

Щодо розгляду позовних вимог по суті, то суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та керуючись вимогами чинного законодавства - встановив таке.

По вимозі №1 щодо визнання недійсним договору оренди землі від 21.05.2004р., укладеного виконкомом Івано-Франківської міської ради та ТзОВ "Легенда-Ф" м.Івано-Франківськ. Така вимога базується на ч.1 ст.48 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963р.

Позивач дану вимогу обгрунтовує тим, що відповідачі не мали права укладати спірний договір, оскільки до січня 2005р. та за іншим договром оренди землі до 22.06.2005р. частина земельної ділянки перебувала в оренді позивача.

Крім того, в спірному договорі оренди відсутні істотні умови договору оренди, що є порушенням діючого законодавства, земельна ділянка надана в оренду без визначення її меж в натурі, проект відведення земельної ділянки в натурі не доданий до договору оренди.

До того ж договір оренди між відповідачами міститься на різних нотаріальних бланках з різними номерами та з посиланням на різні рішення виконкому.

Суд, розглянувши матеріали справи по даній вимозі встановив, що спірний договір оренди земельної ділянки укладено 21.05.2004р. Земельну ділянку відведено під будівництво багатоповерхового будинку.

В той час між виконкомом та підприємцем ОСОБА_1 укладено два договори оренди землі: від 20 червня 2003р та від 23 грудня 2002р. з терміном дії, в першому випадку, до початку будівництва, а в другому випадку договір укладено терміном дії - 2 роки. Причому моментом набрання чинності договору є досягнення сторонами всіх домовленостей з усіх істотних умов, підписання та державна реестрація. В даному випадку договір зареестровано - 25.01.2003р. Отже термін дії договору закінчився 25.01.2005р.

Спірний договір на будівництво багатоповерхового будинку укладено 21.05.2004р. Підставою укладення договору було рішення виконкому № 168 від 20.04.04р., яке зобов"язувало сторони укласти договір оренди землі до 1.06.2004р. Відповідно до ст.144 Конституції України - рішення органу місцевого самоврядування є обов"язковим до виконання. В судовому порядку рішення не оскаржувалось та не визнано незаконним. Таким чином, спірний договір є фактично виконанням законного рішення виконкому.

Відповідно до ст.33 ГПК України- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування/ст.34 ГПК України/. Проте, позивач не підтвердив належними доказами факт, на який він посилається, а саме:наданняТзОВ "Легенді-Ф" в оренду частину земельної ділянки, яка тимчасово перебувала в орендному користуванні позивача.

Крім того, договір укладено 21.05.2004р. терміном дії на 3 роки, тобто до 21.05.2007р. Відповідно до ст.31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

За правилами ч.2 ст.236 Цивільного кодексу України - якщо з самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутне, дія угоди визнається недійсною і припиняється на майбутне / постанова Вищого господарського суду від 14 липня 2010р. по справі № 12/71-18/104/. Тому у суду відсутні підстави для відхилення посилання відповідачів саме на ці обставини, а тому з метою однакового застосування судами матеріальної норми права - в позові щодо визнання договору оренди між виконкомом Івано-Франківської міської ради та ТзОВ "Легенда-Ф" м.Івано-Франківськ - слід відмовити.

По вимозі № 2 щодо стягнення з відповідачів 91342,23 грн. матеріальної шкоди. Вимоги позивача базуються на ст.ст.410, 1166,1173, 1190 Цивільного кодексу. Вказані норми права передбачають відповідальність за майнову шкоду завдану неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю. Такими діями позивач називає:

- Звернення ТзОВ "Легенда" до позивача 17.08.04р. щодо необхідності знесення кіоску в 3-хденний строк.

- зняття в серпні 2004р. працівниками ТзОВ "Легенда-Ф" тротуарної плитки перед торговими павільонами,

- встановлення дерев"яної огорожі перед торговими павільонами, закладення торгових павільонів залізобетонними плитами та іншими будівельними матеріалами,

- 22.02.05р. складення акту державним виконавцем про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтажу кіоску, що на думку позивача є незаконно.

Позивач посилається, що внаслідок наведених вище дій йому завдано шкоди на суму 91342,23 грн., що складається із вартості бруківки /400 кв.м./ 20000грн., вартості благоустрою - 833грн., вартість патентів за вересень 2004р./200 грн./, грудень 2004р. /100 грн./ та травень 2005р./120 грн./., вартості сплаченого прибуткового податку за чотири квартали на загальну суму 409 грн., кошти перераховані відділу архітектури - 872 грн., передоплати по орендній платі за землю на суму 759 грн., вартість демонтажу торгових павільонів 110 грн., вартість плати за дві ліцензії - 1000 грн., внесок в пенсійний фонд - 394 грн., вартість зберігання металоконтсрукцій павільонів за період з 25.02.2005р. по 31.08.2010р. - 2010 грн., вартість самих металоконструкцій - 55000 грн., підприємницька вигода - 10560 грн., вартість сигарет - 2908 грн., вартість путівки на море - 3140 грн., оплата за виготовлення викопіровки населеного пункту - 245,98 грн.

Проте, внаслідок вивчинення обставин справи з урахуванням вимог ст.ст. 1166, 1173,1190 Цивільного кодексу суд не вважає доводи позивача обгрунтованими. При цьому суд виходить із такого:

Наведені норми права передбачають відповідальність за завдану матеріальну шкоду при наявності неправомірних рішень, неправомірних дій чи бездіяльності /ст.1166 Цивільного кодексу/, незаконного рішення, незаконних дій чи бездіяльності /ст.1173 Цивільного кодексу/.

Позивачем наведено перлік дій, які на думку позивача призвели до завдання йому шкоди, проте не наведено жодного нормативного документу, який було порушено такими діями. Суд теж не знайшов в названих діях порушення законодавства, оскільки:

- листування між сторонами з різних питань само по собі не може завдати матеріальної шкоди, якщо не вчинено будь-яких конкретних дій. Тому попередження одного суб"екта господарювання іншого про необхідність вчинити певну дію /при умові що така і не вчинялась/ не має причинного зв"язку з тією шкодою, на яку вказує позивач.

- щодо дій ТзОВ "Легенда" по зняттю тротуарної плитки біля кіоску - необхідно врахувати, що рішенням виконкому від 19.06.2001р. № 273 підприємцю ОСОБА_1 погоджено розміщення тимчасового закладу на вул.Січових Стрільців, 94 за умови проведення благоустрою прилеглої території із влаштуванням мощення покращеного типу згідно погодженої документації. Таким чином витрати по благоустрою території / в т.ч. і мощення плиткою/ покладалось на суб"екта підприємницької діяльності. Рішенням передбачено, що в випадку закінчення терміну дії рішення /договору оренди/ власники тимчасових об"ектів в місячний термін зобов"язані їх демонтувати, а ділянки, що використовувались привести до належного стану. Відшкодування витрат, понесених підприємцями на балоустрій, рішенням не передбачено.

Тротуарна плитка, яку зняло ТзОВ "Легенда-Ф" в серпні 2004р. відносилась до затрат підприємця по благоустрою території, які мали статус загального користування. За належне утримання таких місць відповідальність несуть відповідні служби міськвиконкому, а тому роботи проведені на тротуарі біля торгових павільонів підприємця не можуть бути розцінені судом такими, що завдали шкоди підприємцю. До того ж позивач уклав два договори оренди земельних ділянок з виконкомом і по одному із них /від 20.06.2003р./ термін дії договору закінчився в момент початку будівництва багатоповерхового будинку ТзОВ "Легенда -Ф". Механізму визначення початку будівництва ні рішенням виконкому № 231 від 20.05.2003р, ні умовами самого договору не визначені.

Разом з тим станом на серпень 2004р. /на момент зняття плитки з тротуару/ були рішення виконкому щодо дозволу на проектно-пошукові роботи ТзОВ "Мальва" /попередник ТзОВ "Легенда"/ від 21.11.2002р. № 478, від 18.03.2003р. № 127, щодо включення співзабудівниками на будівництво багатоповерхового будинку , зокрема, підприємця ОСОБА_1 від 20.08.2003р. № 360, рішення № 441 від 21.10.2003р., рішення № 168 від 20.04.2004р.

21.05.2004р. між ТзОВ "Легенда" і виконкомом укладено договір оренди земельної ділянки /оспорюється в цьому провадженні/.

11.08.03р. підприємці звертаються листом до міського голови /а.с. 88 , том 1/ із заявою, із якої випливає факт обізнаності підприємців із прийнятими виконкомом рішеннями.

Жодне із прийнятих виконкомом рішень, що стосувалось будівництва багатоповерхового будинку не визнані в судовому порядку незаконними.

Таким чином, за таких обставин дії забудівника по демонтажу тротуарної плитки не є випадковим явищем і такі дії можна визнати неправовомірними тільки в випадку встановлення факту порушення забудівником будівельних норм. Проте, таких фактів суду не наведено. Таким чином у суду немає підстав для визнання такої дії неправомірною.

- Аналогічні висновки робить суд і щодо встановлення забудівником огорожі та розміщення деяких будівельних матеріалів.

- Щодо демонтажу кіоску позивача. 23.02.2005р. виконавчою службою винесено розпорядження про примусове виконання рішення суду про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою методом демонтажу кіоску. Проте такий кіоск було демонтовано силами самого позивача /підприємцем ОСОБА_1 21.02.2005р./ Вказані дії вчинені виконавчою службою, за дії якої відповідальність не можуть нести відповідачі по справі. А тому посилання позивача на цей факт є необгрунтованим та судом до уваги не приймається.

Відповідно до ч.3 ст.226 Господарського кодексу - сторона господарського зобов"язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов"язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього.

В спірному випадку виконком, укладаючи договір оренди земельної ділянки, приймаючи рішення довів до відома підприємця ОСОБА_1, що їй дається дозвіл на розміщення тимчасових споруд до початку будівництва багатоповерхового будинку і, недивлячись на те, що один із договорів оренди земельної ділянки був укладений на термін більш триваліший, ніж до початку будівництва - всі інші документи по справі свідчать, що виконком попереджував підприємця про можливість невиконання зобов"язання за договром. А тому, підприємець зобов"язана була вжити всіх заходів по виникненню збитків, але цього не зробила. Так, не забезпечила належне зберігання сигарет, демонтованих металоконструкцій, здійснювала передоплати /що не є обов"язком і не може бути віднесено в категорію реальної шкоди/. Враховуючи, що підприємець не змінила свого статусу /не здійснила ліквідацію підприємницької діяльності/ - всі платежі, які зв"язані з підприємницькою діяльність як от: оплата прибуткового податку, платежі в пенсійний фонд, оплата ліцензій, патентів - не можуть бути розцінені як завдана підприємцю шкода. Аналогічно не підлягає відшкодуванню і вартість поїздки на відпочинок в Єгипет, оскільки обставини, на які посилається підприємець з цього приводу є бездоказовими.

По вимозі № 3 щодо стягнення з відповідачів в солідарному порядку 300330 грн. моральної шкоди. При цьому позивач посилається на ст.ст.23, 1167 Цивільного кодексу України .

Відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Доводи, на які посилається позивач щодо відшкодування моральної шкоди не приймаються судом до уваги, оскільки відсутні будь-які докази щодо неправомірних дій сторін.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про підприємництво" підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами.

Рішеннями виконкому підприємцю надано дозвіл на встановлення тимчасових об"ектів торгівлі. Жодний орган не взяв на себе зобов"язання забезпечувати підприємця постійним місцем для проведення підприємницької діяльності на умовах, вказаних позивачем.

Відповідні ризики, які терпить підприємець, внаслідок підприємницької діяльності, нереалізовані плани, незадоволені відповідні заяви та клопотання можуть завдати моральної шкоди та привести до погіршення стану здоров"я. Проте, відповідно до ст.1167 Цивільного кодексу - відшкодуванню підлягає моральна шкода тільки в тому випадку, якщо вона завдана неправомірними діями.

Обов"язок по доведенню таких дій лежить на тій стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог /ст.33 ГПК України/.В спірному випадку таких доказів суду не подано.

По вимозі № 4 щодо визнання неправомірними дій відповідачів : ТзОВ "Легенда-Ф" та виконкому Івано-Франківської міської ради. Свої вимоги позивач грунтує на порушенні ст.ст.15, 19, 20 Закону України "Про звернення громадян", оскільки виконком Івано-Франківської міської ради не дав відповіді на заяву позивача від 8.08.05р. про виділення земельної ділянки для спорудження двох торгових павільонів. Неправомірні дії міськвиконкому, на думку позивача, призвели до порушення прав і законних інтересів позивача щодо зайняття підприємницькою діяльністю, позбавили права позивача користуватися земельними ділянками, спричинили конфлікт між позивачем та відповідачем ТзОВ "Легенда".

Відповідно до п.2 ст.17 Кодексу адміністративного судочиснтва до юрисдикції адміністративних судів відносяться спори фізичних чи юридичних осіб із суб"ектами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності. Позивач просить визнати неправомірними дії виконкому, тобто суб"екта владних повноважень. Проте, згідно із ст.17 КАСУ - вимога позивача щодо визнання неправомірними дій виконкому Івано-Франківської міської ради не підлягає розгляду господарським судом Івано-Франківської області. За таких обставин позовні вимоги в цій частині провадження слід припинити на підставі п.1 ст.80 ГПК України.

Щодо іншого відповідача - ТзОВ "Легенда-Ф" - відповідач не вказав, які дії цього відповідача слід визнати неправомірними.

По вимозі № 5 щодо 1/ зобов"язання відповідачів виконати п.1 рішення Івано-Франківського міськвиконкому № 441 від 21.10.2003р. та 2/ вирішення питання дольової участі позивача в будівництві багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями громадського призначення по собівартості на першому поверсі за адресою на розі вулиць Незалежності-Андрія Мельника в м. Івано-Франківську шляхом укладення відповідної угоди у розмірах, що відповідає площам демонтованих торгових павільонів - 34 кв.м.

Суд розглянувши вказану вимогу встановив, що рішенням виконкому Івано-Франківської міської ради № 441 від 21.10.2003р. зобов"язано забудівників земельної ділянки на розі вул.Незалежності-Андрія Мельника залучити до будівництва вказаних будівель на умовах угод про пайову участь у будівництво до 1 грудня 2003р. підприємця ОСОБА_1 за її згодою. Пунктом 2 вказаного рішення передбачено, що у разі неукладення у строк до 2 грудня 2003р. угод про пайову участь з причин відмови підприємців або їх ухилення від укладення цих угод - даний пункт втрачає чинність.

Стаття 16 Цивільного кодексу та ст.20 Господарського кодексу передбачає способи захисту порушеного права. Серед наведених способів відсутній такий спосіб як 1/зобов"язання сторін виконати рішення органу місцевого самоврядування та 2/ вирішення питання дольової участі в будівництві.

Разом з тим, наведені норми права встановлюють правило, за яким суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договром або законом.

Відповідно до ст.144 Конституції України рішення органу місцевого самоврядування є обов"язковими. Виконком Івано-Франківської міської ради, приймаючи рішення, вказав: зобов"язати забудівників земельної ділянки на розі вул.Незалежності-Андрія Мельника залучити до будівництва вказаних будівель підприемця, але на умовах угод про пайову участь. Таким чином, з урахуванням викладеного - способом захисту в цьому випадку може бути: зобов"язання укласти угоду про пайову участь в будівництві будинку.

Верховний суд у постанові від 13.07.2004р. у справі № 10/732 виклав правову позицію, згідно з якою "суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові, а не припиняти провадження..."

З огляду на викладене позов в цій частині вимог є таким, що задоволенню не підлягає.

До того ж слід врахувати, що фактично будівництво будинку завершене і вимога про дольову участь у його будівництві є необгрунтованою.

Статтею 49 ГПК України передбачає, що мито та інші витрати покладаються у спорах , що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В разі збільшення розміру позовних вимог недоплачена сума державного мита доплачується чи стягується згідно з новою ціною позову. Керуючись вказаним правилом в частині судових витрат приймається таке рішення. Позивачем заявлено до розгляду 4 немайнові вимоги /вимога 1,3,4,5 позовної заяви/ та 1 майнові вимоги на загальну суму позову 91342,23 грн. Виходячи із встановлених ставок держмита, до сплати підлягало: за немайнові вимоги 340 грн. та з майнової вимоги - 913,42 грн., а всього - 1253,42 грн. Стороною фактично сплачено: 1721.04грн. Таким чином зайво сплачене мито 467,62 грн. підлягає поверненню позивачу.

Відповідно до ст.33 ГПК України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає до уваги тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування /ст.34 ГПК України/.

Таким чином, керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.22, 46, 49, 78, 80, 82-84, 86

Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Прийняти відмову позивача від позову до ТзОВ "Екстім" м.Івано-Франківськ.

Провадження по справі стосовно ТзОВ "Екстім"м.Івано-Франківськ - припинити.

Припинити провадження в частині позовних вимог до Виконкому Івано-Франківської міської ради - про визнання дій неправомірними.

В позові відмовити.

Підприємцю ОСОБА_1, АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 повернути із бюджету 467, 62 грн. зайво сплаченого мита за реквізитами: Отримувач: УДК в м. Івано-Франківськ.

Банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014,

р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200;

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддя М.М.Фрич

Суддя В.І.Булка

Суддя Б.В.Деделюк 13.12.2010р.